Постанова

від 04.12.2024 по справі 645/4058/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 р.Справа № 645/4058/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

представник позивача Шох К.А.

представник відповідача Свінтіцька Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Департаменту патрульної поліції на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.09.2024 та на додаткове рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17.10.2024, повний текст складено 10.09.2024, 17.10.2024 відповідно, головуючий суддя І інстанції: Сілантьєва Е.Є., м. Харків по справі № 645/4058/24

за позовом ОСОБА_1

до Інспектора ВБДР Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції Кузнецова Дениса Сергійовича , Департаменту патрульної поліції третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ-2012"

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до Інспектора ВБДР Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції Кузнецова Дениса Сергійовича, Департаменту патрульної поліції, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ-2012", в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Інспектора Відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Кузнецова Дениса Сергійовича серії ББА № 065495 від 04.07.2024 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 2 ст. 140 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн;

- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 140 КУпАП;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме: судовий збір у сумі 484,48 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що працює на посаді водія з перевезення пасажирів у Товаристві з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ-2012", що підтверджується Наказом № 124-к від 27 липня 2021 року про прийняття на роботу. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ-2012" (код ЄДРПОУ 38160052) є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законодавством порядку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером запису 1004801070014052618 від 17.08.2023 р., що підтверджується випискою з ЄДРЮОФОПГФ від 21.08.2023 р. Основний вид діяльності підприємства - пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (код згідно з КВЕД 49.31). 25.12.2015 року ТОВ "ТРАНСМЕЙЛ-2012" видано ліцензію Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) № 491 на надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом; дозволений вид робіт: внутрішні перевезення пасажирів автобусами; строк дії ліцензії: необмежений.

Інспектором відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ББА № 065495 від 04.07.2024 року про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП, на підставі чого до ОСОБА_1 , застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

З зазначеною постановою позивач не погоджується та вказує, що відповідно до вимог чинного законодавства, схема маршруту та розклад руху регулярних пасажирських перевезень не потребує узгодження з уповноваженим органом Національної поліції; у перевізника був наявний паспорт приміського автобусного маршруту регулярних перевезень № 1198 Харків (станція метро "Проспект Гагаріна") - Васищеве, затверджений 03.04.2023 року, який був погоджений старшим інспектором ВБДР УПП 24.03.2023 року. Також позивач вказує, що він не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП, оскільки при конкретних обставинах справи таким суб`єктом можуть бути посадові особи, суб`єкти господарювання та громадяни, які самостійно здійснюють пасажирські перевезення за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування.

Позивач вказав, що 28 березня 2023 року між ТОВ "ТРАНСМЕЙЛ-2012" (за Договором - "Перевізник") та Управлінням транспорту Харківської обласної військової адміністрації (за Договором - "Замовник") укладено Тимчасовий Договір б/н про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (надалі - "Договір"). Пунктом 1.1. цього Договору визначений предмет Договору, а саме - організація перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування № 1198 Харків (станція метро «Проспект Гагаріна») - Васищеве. Згідно паспорту приміського автобусного маршруту регулярних перевезень, затвердженого 03.04.2023 року № 1198 Харків (станція метро «Проспект Гагаріна») - Васищеве, погодженого з органами Національної поліції України 24.03.2024 року, ТОВ "ТРАНСМЕЙЛ-2012" здійснює перевезення пасажирів по приміському маршруту загальною протяжністю 20,8 км у прямому напрямку та 20,8 км у зворотному напрямку Харків (станція метро «Проспект Гагаріна) - Васищеве.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що цей Договір діє з 29.03.2023 року по 28.06.2023 року включно, але до моменту укладення договору з переможцем конкурсу з перевезення пасажирів на визначених у цьому Договорі автобусному маршруті загального користування, відповідно до чинного законодавства України.

Листом № 20-06 від 20.06.2023 року, ТОВ "ТРАНСМЕЙЛ-2012" зверталося до Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації та зазначало, що відповідно до пункту 4-1 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року № 1081 (із змінами), ТОВ «Трансмейл-2012» підтверджує спроможність виконувати зобов`язання відповідно до укладеного тимчасового договору від 28 березня 2023 року і просило продовжити термін дії зазначеного тимчасового договору, та укласти відповідну додаткову угоду щодо обслуговування приміського автобусного маршруту №1198 Харків (станція метро «Проспект Гагаріна») - Васищеве». Листом № 05.06/1015 від 28.06.2023 року Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації повідомило, що питання порушені у листі від 20.06.2023 року регламентуються нормами пункту 4-1 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року № 1081 (зі змінами). Відповідно до пункту 4-1 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року № 1081 (зі змінами), договір або дозвіл, строк дїї якого закінчується у період дїї воєнного стану в Україні, вважається таким, дію якого продовжено на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування. Продовження строку дії договору можливе за згодою сторін та за умови підтвердження автомобільним перевізником спроможності виконувати зобов`язання відповідно до укладеного з ним договору.

Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації оголошувало конкурси з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Харківської області, що відбудуться 29 серпня 2023 року, в тому числі щодо маршруту № 1198 Харків (станція метро «Проспект Гагаріна») Васищеве. ТОВ "ТРАНСМЕЙЛ-2012" подавало свою заяву про участь в таких конкурсах, однак, станом на сьогодні конкурс, в тому числі по маршруту № 1198 Харків (станція метро «Проспект Гагаріна) - Васищеве, не відбувся, що свідчить про продовження дії Тимчасового Договору б/н про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування від 28.03.2023 року на підставі пункту 6.1. Договору та на підставі положень пункту 4-1 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року № 1081 (зі змінами) на період дії воєнного стану та до укладення договору з переможцем конкурсу з перевезення пасажирів.

Таким чином, станом на момент складання Постанови, перевізник - ТОВ "ТРАНСМЕЙЛ-2012", здійснював перевезення пасажирів на підставі чинного та не припиненого Тимчасового Договору б/н про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування від 28.03.2023 року та на підставі погодженого органами Національної поліції паспорту приміського автобусного маршруту регулярних перевезень затвердженого 03.04.2023 року № 1198 Харків, який так само не припинив свою чинність.

Також, позивач, посилаючись на вимоги ст.ст. 1, 39, 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 23.1 ПДР України, розділу ІІ та п. 2.2 Порядку розроблення та затвердження паспорту автобусного маршруту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №278 від 07.05.2010 року, зазначив, що не передбачено, що в схемі маршруту проставляється відмітка про погодження його з Національною поліцією, оскільки підрозділом Національної поліції погоджується саме паспорт маршруту, а не окремо схема маршруту, а паспорт приміського автобусного маршруту регулярних перевезень № 1198 Харків (станція метро «Проспект Гагаріна») - Васищеве затверджений 03.04.2023 року та погоджений старшим інспектором ВБДР УПП 24.03.2023 року. Вказаний паспорт містить схему приміського автобусного маршруту і тому додаткового погодження схеми та розкладу руху окремо від паспорта маршруту регулярних перевезень норми чинного законодавства не передбачають.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.09.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА № 065495 від 04 липня 2024 року щодо ОСОБА_1 за вчинення правопорушення за ч. 2 ст. 140 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривен, провадження у справі - закрито.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Департаменту патрульної поліції, на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 484 грн 48 копійок.

Додатковим рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17.10.2024 року заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шох Кристини Антонівни про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Департаменту патрульної поліції, на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 (п`ять тисяч 00 коп.) гривень.

В іншій частині заяву визнано такою, що задоволенню не підлягає.

Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідачем, Департаментом патрульної поліції, подано апеляційні скарги, в яких він просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог та вимог заяви про стягнення судових витрат відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що на адресу управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Харківській області ДПП) надійшов лист від Приватного підприємства «Транс - Сервіс» в якому директор повідомив про те, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі №520/19680/23 автомобільним перевізником, що обслуговує приміські автобусні маршрути №1167 «Харків - Хорошеве», №1181 «Харків - Безлюдівка», №1198 «Харків (ст. м. Проспект Гагаріна) - Васищеве» визнано ПП «Транс - Сервіс». Термін дії договорів про організацію перевезень пасажирів на зазначених маршрутах продовжено на період дії воєнного стану в Україні та протягом одного року з дня припинення чи скасування. Додатково у цьому листі вказано, що автомобільний перевізник ТОВ «Трансмейл - 2012» на приміському автобусному маршруті №1198 «Харків (ст. м. Проспект Гагаріна) - Васищеве» продовжує виконувати регулярні рейси за тимчасовим договором, термін дії якого закінчився. Тому з метою припинення нелегальних перевезень та порушень норм чинного законодавства у сфері пасажирських перевезень директор ПП «Транс - Сервіс» прохав УПП в Харківській області ДПП вжити заходів реагування в межах компетенції. В листі Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації від №05-06/274 вказано про те, що з Офісу Президента України надійшло звернення щодо можливих систематичних порушень норм чинного законодавства України у сфері пасажирських перевезень, та встановлено, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі №520/19680/23 автомобільним перевізником, що обслуговує приміські автобусні маршрути №1167 «Харків - Хорошеве», №1181 «Харків - Безлюдівка», №1198 «Харків (ст. м. Проспект Гагаріна) - Васищеве» визнано ПП «Транс - Сервіс». Термін дії договорів про організацію перевезень пасажирів на зазначених маршрутах продовжено на період дії воєнного стану в Україні та протягом одного року з дня припинення чи скасування. Управлянням з ТОВ «Трансмейл - 2012» укладалися тимчасові договори про організацію перевезень пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування №1198 «Харків (ст. м. Проспект Гагаріна) - Васищеве». Термін зазначених договорів на цей час закінчився.

Отже, з метою реагування на вказане звернення 04.07.2024 відділом безпеки дорожнього руху УПП в Харківській області ДПП було здійснено виїзд на Проспект Гагаріна у м. Харків та встановлено, що водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом I-VAN А07А1 реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснював перевезення пасажирів за маршрутом №1198 Харків Васищеве, при цьому не мав чинної схеми маршруту руху, погодженої з уповноваженим підрозділом Національної поліції України.

Відповідач зазначає, що Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.05. 2010 N 278. Відповідно до п. 4.1 вказаного вище Порядку, паспорт автобусного маршруту регулярних спеціальних перевезень оформлюється на строк дії договору про перевезення пасажирів між замовником послуг та перевізником. Схема маршруту є невід`ємною частиною паспорту маршруту, згідно пункту 2.1 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.05.2010 № 278: паспорт маршруту включає, зокрема, схему маршруту.

Пункту 2.1.г Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - ПДР): водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил.

Згідно статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» повинні бути такі документи: для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Основним нормативним документом, який регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки є Закон України «Про дорожній рух», згідно ст. 52-3 якого, до повноважень Національної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху належать погодження поданих у встановленому порядку маршрутів руху пасажирського транспорту.

Таким чином, погодження паспорту маршруту є важливим комплексом робіт по забезпеченню безпеки пасажирських перевезень, мірою контролю власників ділянок вулично-шляхової мережі, по яких проходять автобусні маршрути, щодо відповідності їх стану правилам нормам та стандартам в сфері безпеки дорожнього руху.

Отже, схема маршруту руху є невід`ємною частиною паспорту маршруту. Паспорт маршруту руху повинен бути погоджений з уповноваженим підрозділом Національної поліції.

Наданий позивачем паспорт приміського автобусного маршруту регулярних перевезень затверджений 03.04.2023 №1198 Харків (ст. м. Проспект Гагаріна) - Васищеве, станом на день винесення оскаржуваної постанови 04.07.2024 не є чинним, оскільки відповідно до Порядку №278 паспорт оформлюється на строк дії договору про перевезення пасажирів між замовником послуг та перевізником.

Статтею 40 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що водій автобуса зобов`язаний, зокрема, мати з собою і пред`являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством; дотримуватися визначеного маршруту та розкладу руху автобуса.

Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.05.2010 №278. Так, відповідно до п. 1.3 Порядку автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху. Схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред`являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та працівникам уповноважених підрозділів Національної поліції України (п. 1.4 Порядку). Згідно з п. 2.12 Порядку паспорт маршруту регулярних спеціальних перевезень (у частині схеми автобусного маршруту та характеристики маршруту) погоджується уповноваженим підрозділом Національної поліції України. Відповідно до п. 32.1 ПДР з органами Національної поліції узгоджуються також інші питання забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені законодавчими актами.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху. Особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 140 КУпАП за порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об`єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування встановлено відповідальність - накладення штрафу на громадян у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, Інспектор, встановивши, що дана подія має цілісний склад адміністративного правопорушення, у відповідності до статті 278 КУпАП, розпочав підготовку до розгляду справи. Після завершення підготовки до розгляду справи, інспектор, керуючись статями 279, 280 КУпАП, розпочав відносно позивача розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 140 КУпАП. Позивачеві в повному обсязі роз`ясненні його права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, про що позивачем було поставлено власний підпис в графі № 8 оскаржуваної постанови. В ході розгляду справи позивач надав усні пояснення, які інспектором було оцінено в ході розгляду справи, будь-яких клопотань позивач не заявляв. За результатом розгляду справи, згідно з вимогами статей 251, 252, 268, 278, 279, 280 КУпАП, інспектором встановлений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП, тому була винесена постанова серії ББА № 065495 від 04.07.2024. При винесенні цієї постанови, інспектор керувався положеннями ПДР та КУпАП, Законом України «Про дорожній рух» та Законом України «Про автомобільний транспорт», в постанові чітко описано правопорушення, яке було скоєне водієм, а тому він діяв в межах своїх повноважень і не порушував норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з вищевказаним, відповідач вважає, що позовна заява позивача щодо скасування постанови не підлягає задоволенню, оскільки оскаржувана постанова винесена у відповідності до норм чинного законодавства.

Стосовно стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн. відповідач вказав на те, що витрати на професійну правову допомогу не є доведеними та документально обґрунтованими, не відповідають критерію розумної необхідності таких витрат. Отже, додаткове рішення прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Позивач подав відзиви на апеляційні скарги, в яких він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційні скарги відповідача без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Представник відповідача, Департаменту патрульнї поліції, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову та задоволенні заяви про стягнення судових витрат відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційних скаргах.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності осіб, які не прибули.

Після оголошеної в судовому засіданні перерви у розгляді справи до 13:00 04.12.2024, сторони в судове засідання не прибули, у зв`язку з чим, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання, яке продовжилося о 13:00 04.12.2024 та оголошення постанови звукозаписувальним технічним засобом не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно постанови серії ББА №065495 від 04.07.2024 року, 04 липня 2024 року, о 10.20 год, у м. Харків по пр. Гагаріна, поблизу будинку 20 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом 1-VAN А07А1, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що використовується для надання послуг з перевезення пасажирів за маршрутом № 1198 Харків (станція метро «Проспект Гагаріна») Васищево, не мав чинної схеми маршруту та руху, узгодженої з уповноваженим органом Національної поліції, чим порушив п. 32.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 140 КУпАП.

Непогодившись із прийнятою постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з їх обґрунтованості.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із п.п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно постанови серії ББА №065495 від 04.07.2024 року, 04 липня 2024 року, о 10.20 год, у м. Харків по пр. Гагаріна, поблизу будинку 20 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом 1-VAN А07А1, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що використовується для надання послуг з перевезення пасажирів за маршрутом № 1198 Харків (станція метро «Проспект Гагаріна») Васищево, не мав чинної схеми маршруту та руху, узгодженої з уповноваженим органом Національної поліції, чим порушив п. 32.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 140 КУпАП.

Пунктом 32.1 Правил дорожнього руху передбачено, в яких випадках необхідно узгодження з уповноваженими підрозділами Національної поліції, а саме: а) розміщення в смугах відведення автомобільних доріг або червоних лініях міських вулиць і доріг та їх штучних спорудах кіосків, павільйонів, рекламоносіїв, пересувних торговельних пунктів, а також на прилеглих територіях, будинках, спорудах адміністративних приміщень підприємств, установ та організацій; б) умови та порядок руху колон у складі більш як п`яти механічних транспортних засобів; в) порядок буксирування двох і більше транспортних засобів. З органами Національної поліції узгоджуються також інші питання забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені законодавчими актами.

Статтею 140 ч. 2 КУпАП передбачене, що порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об`єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування - тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом досліджувались судові рішення, які були надані представником відповідача.

Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 по справі № 520/19680/23 позовну заяву Приватного підприємства "Транс-Сервіс" було задоволено. Та, крім іншого, визнано протиправними дії Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації щодо розірвання договорів № 1391 від 01 серпня 2014 року, № 62 від 27 листопада 2017 року; № 153 від 09 листопада 2020 року, № 97 від 20 березня 2018 року та №55 від 30 травня 2017 року, № 82 від 15 березня 2018 року та № 48 від 30 травня 2017 року, № 94 від 20 березня 2018 року про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, укладених між Приватним підприємством «Транс-Сервіс» та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації, Управлінням транспорту Харківської військової адміністрації ХОВА в односторонньому порядку. Зобов`язано Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації утриматися від вчинення перешкод у виконанні ПП «Транс - сервіс» зобов`язань за Договорами № 1391 від 01 серпня 2014 року, № 62 від 27 листопада 2017 року; № 153 від 09 листопада 2020 року, № 97 від 20 березня 2018 року та № 55 від 30 травня 2017 року, № 82 від 15 березня 2018 року та № 48 від 30 травня 2017 року, № 94 від 20 березня 2018 року про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Визнано договори № 1391 від 01 серпня 2014 року та № 153 від 09 листопада 2020 року укладеними до 13 серпня 2024 року та до 19 листопада 2025 року відповідно, та, за умови продовження в Україні воєнного стану після 13 серпня 2024 року та 19 листопада 2025 року - на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування.

Визнано договори № 62 від 27 листопада 2017 року; № 97 від 20 березня 2018 року та № 55 від 30 травня 2017 року, № 82 від 15 березня 2018 року та № 48 від 30 травня 2017 року, поновленим на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022 року, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.02.2023 р. № 2915-IX.

Як вбачається з тексту судового рішення, судом встановлено, що 01.08.2014 між позивачем (надалі - «Перевізник») та Департаментом інноваційного розвитку промисловості і транспортної інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації (надалі - «Замовник») було укладено договір № 1391 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (надалі - Договір), за умовами якого Замовник надає Перевізнику право на перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування № 1198 Харків (ст. метро «Пр. Гагаріна») - Васищеве, а Перевізник зобов`язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах, передбачених Договором та за тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Постановою Другого апеляційного суду від 29 грудня 2023 року по справі № 520/19680/23 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Південбудтранс", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ-2012" задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 року по справі № 520/19680/23 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування актів перевірок Робочої групи Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації виконання: Договору № 1391 від 01 серпня 2014 року: Акт № 18 від 16.12.2022, Акт № 26 від 23.01.2023 року, Акт № 38 від 08.02.2023 року; Договору 153 від 09 листопада 2020 року: Акт № 24 від 16.12.2022, Акт № 33 від 23.01.2023 року та Акт № 34 від 08.02.2023 року; Договору № 97 від 20 березня 2018 року: Акт № 25 від 16.12.2022, Акт № 32 від 23.01.2023 року та Акт № 35 від 08.02.2023 року; Договору 82 від 15.03.2018 року: на Акт № 22 від 16.12.2022 та Акт № 30 від 23.01.2023 року; Договору щодо Договору №94 від 20 березня 2018 року: Акт № 23 від 16.12.2022, Акт № 31 від 23.01.2023 року та Акт № 39 від 08.02.2023 року та в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації утриматися від вчинення перешкод у виконанні ПП "Транс-сервіс" зобов`язань за Договорами № 1391 від 01 серпня 2014 року, № 62 від 27 листопада 2017 року; № 153 від 09 листопада 2020 року, № 97 від 20 березня 2018 року та № 55 від 30 травня 2017 року, № 82 від 15 березня 2018 року та № 48 від 30 травня 2017 року, № 94 від 20 березня 2018 року про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. В цій частині прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги Приватного підприємства "Транс-Сервіс" залишено без задоволення. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 року по справі № 520/19680/23 залишено без змін.

Про зазначені судові рішення управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції повідомило підприємство ПП «Транс - Сервіс», та звернув увагу, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі №520/19680/23 автомобільним перевізником, що обслуговує приміські автобусні маршрути №1167 «Харків - Хорошеве», №1181 «Харків - Безлюдівка», №1198 «Харків (ст. м. Проспект Гагаріна) - Васищеве» визнано ПП «Транс - Сервіс».

Крім того, листом Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації від №05-06/274 повідомило відповідача, про те, що з Офісу Президента України надійшло звернення щодо можливих систематичних порушень норм чинного законодавства України у сфері пасажирських перевезень, та встановлено, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі №520/19680/23 автомобільним перевізником, що обслуговує приміські автобусні маршрути №1167 «Харків - Хорошеве», №1181 «Харків - Безлюдівка», №1198 «Харків (ст. м. Проспект Гагаріна)- Васищеве» визнано ПП «Транс - Сервіс». Термін дії договорів про організацію перевезень пасажирів на зазначених маршрутах продовжено на період дії воєнного стану в Україні та протягом одного року з дня припинення чи скасування. Управлянням з ТОВ «Трансмейл - 2012» укладалися тимчасові договори про організацію перевезень пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування №1198 «Харків (ст. м. Проспект Гагаріна) - Васищеве». Термін зазначених договорів на цей час закінчився.

В той же час, матеріали справи містять дані про те, що 28 березня 2023 року між ТОВ "ТРАНСМЕЙЛ-2012" (за Договором - "Перевізник") та Управлінням транспорту Харківської обласної військової адміністрації (за Договором - "Замовник") укладено Тимчасовий Договір б/н про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (надалі - "Договір"). Пунктом 1.1. цього Договору визначений предмет Договору, а саме організація перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування № 1198 Харків (станція метро «Проспект Гагаріна) - Васищеве.

Згідно паспорту приміського автобусного маршруту регулярних перевезень затвердженого 03.04.2023 року № 1198 Харків (станція метро «Проспект Гагаріна) - Васищеве, погодженого з органами Національної поліції України 24.03.2024 року, ТОВ "ТРАНСМЕЙЛ-2012" здійснює перевезення пасажирів по приміському маршруту загальною протяжністю 20,8 км у прямому напрямку та 20,8 км у зворотному напрямку Харків (станція метро «Проспект Гагаріна) - Васищеве.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що цей Договір діє з 29.03.2023 року по 28.06.2023 року включно, але до моменту укладення договору з переможцем конкурсу з перевезення пасажирів на визначених у цьому Договорі автобусному маршруті загального користування, відповідно до чинного законодавства України.

Листом № 05.06/1015 від 28.06.2023 року Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації повідомило, що питання порушені у листі щодо продовження дії вищевказаного договору від 20.06.2023 року регламентуються нормами пункту 4-1 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року № 1081 (зі змінами).

Відповідно до пункту 4-1 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року № 1081 (зі змінами), договір або дозвіл, строк дїї якого закінчується у період дїї воєнного стану в Україні, вважається таким, дію якого продовжено на період дії воєнного станув Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування.

Судовим розглядом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що на час складання постанови, яка оскаржується позивачем, конкурс з перевезення пасажирів на автобусному маршруті на проводився.

Відповідно до листа Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації від 20.08.2024 року Управління не ініціювало розірвання договору від 28 березня 2023 року б/н про організацію перевезень пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування № 1198 «Харків (станція метро «Проспект Гагаріна» - Васищеве».

Суд не надає оцінку договору від 28 березня 2023 року б/н про організацію перевезень пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування № 1198 «Харків (станція метро «Проспект Гагаріна») - Васищеве», оскільки його правомірність не є предметом розгляду в межах даної справи.

Таким чином, станом на момент складання спірної постанови, перевізник - ТОВ "ТРАНСМЕЙЛ-2012", здійснював перевезення пасажирів на підставі чинного та не припиненого Тимчасового Договору б/н про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування від 28.03.2023 року та на підставі погодженого органами Національної поліції паспорту приміського автобусного маршруту регулярних перевезень затвердженого 03.04.2023 року № 1198 Харків, який так само не припинив свою чинність.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як свідчать матеріали справи, підставою для прийняття співробітником поліції оскаржуваної постанови серії ББА №065495 від 04.07.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 140 КУпАП стало порушення позивачем вимог п. 2.1 г ПДР, ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст. 52-3 Закону України «Про дорожній рух».

Надаючи оцінку спірній постанові, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Вимогами п. 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , інкримінується надання послуг з перевезення пасажирів за маршрутом № 1198 Харків (станція метро «Проспект Гагаріна») Васищево, не мав чинної схеми маршруту та руху, узгодженої з уповноваженим органом Національної поліції, чим порушив п. 32.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 140 КУпАП

За змістом п.1.10 ПДР маршрутні транспортні засоби (транспортні засоби загального користування) - автобуси, мікроавтобуси, тролейбуси, трамваї і таксі, що рухаються за встановленими маршрутами та мають визначені місця на дорозі для посадки (висадки) пасажирів.

Підставою для притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 140 КУпАП є, зокрема порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування.

Позивач стверджує про те, що він не порушував вимог п. 2.1 г ПДР, ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст. 52-3 Закону України «Про дорожній рух» та не здійснював пасажирські перевезення.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначаються Законом України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка; регулярні спеціальні пасажирські перевезення - перевезення певних категорій пасажирів (працівників підприємств, школярів, студентів, туристів, екскурсантів та інших) на автобусному маршруті за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку замовником транспортних послуг або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.

За змістом положень ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, відповідно до яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

Статтею 40 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що водій автобуса зобов`язаний, зокрема мати з собою і пред`являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством; дотримуватися визначеного маршруту та розкладу руху автобуса.

Положеннями п. 2.1 (г) ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог, встановлених Законами України Про автомобільний транспорт, Про дорожній рух та Про перевезення небезпечних вантажів.

З системного аналізу законодавства, яке регулює здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування, слідує, що погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування покладається на перевізника.

Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07 травня 2010 року за № 278.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 40 Закону №2344-III, водій автобуса зобов`язаний мати з собою і пред`являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.

Відсутність у перевізника або незабезпечення водія автобуса переліченими документами, є підставою для застосування до перевізника штрафних санкцій відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III.

Так, відповідно до п. 1.3 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 278 від 07.05.2010 (далі - Порядок) автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.

Водночас п.1.4 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, визначено, що схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред`являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та працівникам уповноважених підрозділів Національної поліції України.

Пунктом 2.1 Порядку встановлено, що паспорт маршруту включає: схему маршруту; характеристику маршруту, у тому числі відомості щодо усіх залізничних переїздів, через які проходить автобусний маршрут (у разі їх наявності); копію затвердженого організатором розкладу руху автобусів; графік режиму праці та відпочинку водіїв; таблицю вартості проїзду, затверджену перевізником (для регулярних перевезень); список пасажирів (для регулярних спеціальних перевезень), перевезення яких передбачено договором про регулярні спеціальні перевезення та які застраховані в установленому законодавством порядку (крім маршрутів регулярних спеціальних перевезень у межах населеного пункту та маршрутів, що виходять за межі території населеного пункту, протяжність яких не більше ніж 50 кілометрів, туристично-екскурсійних перевезень, а також перевезення осіб, що перетинають лінію розмежування в Донецькій і Луганській областях та адміністративний кордон між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю); відомості про зміни на маршруті; умови здійснення перевезень на маршруті (для регулярних спеціальних перевезень); акт відповідності паспорта автобусного маршруту умовам здійснення перевезень на маршруті (для регулярних спеціальних перевезень); договір про надання послуг (для регулярних спеціальних перевезень); відомості про виявлені порушення умов здійснення перевезень пасажирів, що розміщуються на зворотному боці титульного аркуша паспорта (для регулярних спеціальних перевезень).

Згідно з п. 2.12 Порядку паспорт маршруту регулярних спеціальних перевезень (у частині схеми автобусного маршруту та характеристики маршруту) погоджується уповноваженим підрозділом Національної поліції України.

Відповідно до п. 2.13 Порядку затвердження паспорта діючого автобусного маршруту регулярних перевезень (додаток 1) здійснюється перевізником; затвердження паспорта автобусного маршруту регулярних спеціальних перевезень (додаток 2) здійснюється замовником послуг за погодженням з організатором перевезень на відповідній території (у частині маршруту та графіка руху); затвердження паспорта нового автобусного маршруту регулярних перевезень (додаток 3) здійснюється організатором перевезень на відповідній території.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що обов`язок погоджувати паспорт маршруту з уповноваженим підрозділом НПУ в залежності від виду перевезень покладається на «перевізника», «замовника послуг» та «організатора перевезень».

За змістом статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Згідно з положеннями частини 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Нормою частини 2 статті 251 КУпАП визначено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).

На підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення відповідач долучив до відзиву на позовну заяву відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського.

Досліджуючи вказаний відеозапис, судом встановлено, що такий починається із спілкування працівника поліції з позивачем. Позивач знаходиться у пустому автобусі, пасажири відсутні. На вимогу поліцейського позивач надає працівнику поліції свої права водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Далі, працівник поліції роз`яснює права та складає постанову.

Водночас, даним відеозаписом не зафіксовано факт вимоги працівника поліції надати схему маршруту та відмови позивача надати таку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працює на посаді водія з перевезення пасажирів у Товаристві з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ-2012", що підтверджується Наказом № 124-к від 27 липня 2021 року про прийняття на роботу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ-2012" (код ЄДРПОУ 38160052) є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законодавством порядку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером запису 1004801070014052618 від 17.08.2023 р., що підтверджується випискою з ЄДРЮОФОПГФ від 21.08.2023 р.

Отже, власником транспортного засобу І-VАН А07911, реєстраційний номер НОМЕР_1 є Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ-2012".

За таких обставин суд дійшов висновку, що «перевізником»/«замовником послуг» у цьому випадку є Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ-2012", а позивач є лише «водієм» транспортного засобу.

Викладене свідчить про те, що погодження з уповноваженим підрозділом НПУ, з-поміж іншого, здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів покладається саме на посадових осіб Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ-2012", а не на позивача, як водія маршрутного транспортного засобу.

Стаття 62 Конституції України закріплює принцип судочинства - презумпцію невинуватості, відповідно до якого особа, яка притягується до відповідальності може бути визнана винною і покараною лише за умови, якщо її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена рішенням суду. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування на особу, яка притягується до відповідальності. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспорюваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи, та всупереч вимогам чинного законодавства.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, згідно ч. 2 ст.77 КАС України не доведено правомірність оспорюваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 140 КУпАП, яка є предметом оскарження у даній справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням вищезазначеного, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, зміст апеляційної скарги, яка дублює відзив на позовну заяву, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а відтак, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.09.2024 року по справі № 645/4058/24 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Задовольняючи заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, кількість судових засідань, з врахуванням виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторін, прийшов до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та вважав за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.7 ст.139 КАС України).

Відповідно ч.ч. 3, 4 ст.143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частинами 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Згідно з ч.6 ст.135 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.135 КАС України).

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року у справі №810/1502/18.

З системного аналізу вищевказаних правових норм можна дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження судових витрат у розмірі 10000 грн., представником позивача суду надано копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 09/07-24 від 09.07.2024 року; копію рахунку-фактури № 0907/1 від 09.07.2024 року; копію платіжної інструкції від 10.09.2024 року; копію акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 18.09.2024 року; звіт від 18.09.2024 року про надання правничої допомоги за Договором про надання правової (правничої) допомоги № 09/07-24 від 09.07.2024 року..

Відповідно до акту №1 приймання передачі наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги №09/07-24 від 18.09.2024 ОСОБА_1 було надано правову допомогу з представництва інтересів у Фрунзенському районному суді м. Харкова по справі №645/4058/24 в частині оскарження постанови від 04.07.2024 в повному обсязі. Адвокатським бюро були надані наступні послуги:

1. Підготовка та подання позовної заяви, що включало пошук судової практики, оформлення та відправку позовної заяви та додатків до неї 10 год.;

2. Підготовка та подання відповіді на відзив , що включало ознайомлення із доводами та аргументами відповідача, ознайомлення із долученими доказами та відеозаписом - 5 год.;

3. Підготовка та подання процесуальних заяв (заяви про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції від 18.07.2024, від 28.08.224, клопотання про відкладення розгляду справи з метою подання відповіді на відзив на позову заяву від 01.08.2024, клопотання про надання додаткового строку на подання додаткових доказів від 13.08.2024, клопотання про розгляд справи без участі позивача від 10.09.2024 4 год.;

4. Підготовка та подання клопотання про доручення доказів до матеріалів справи від 24.08.2024, від 29.08.2024 3 год.;

5. Участь у судовому засіданні 13.08.2024 0.5 год.

Загальна вартість наданих послуг по справі №645/4058/24 складає 10 000 грн.

Пункт 8.1. Договору №09/07-24 від 18.09.2024 про надання правової (правничої) допомоги викладено у наступній редакції: «Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2024».

Відповідно до акту №1 приймання передачі наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги №09/07-24 від 18.09.2024, клієнт сплачує винагороду виконавцю в розмірі 10 000,00 грн., за надання послуг.

Відповідно до звіту № 1 про надання правничої (правової) допомоги за договором про надання правової (правничої) допомоги № 09/07-24 від 09.07.2024 року - Адвокатське бюро Шох і партнери виставило ОСОБА_1 рахунок на оплату від 09.07.2024 року на загальну суму 20000,00 грн. щодо оплати за надання правової (правничої) допомоги за договором № 09/07-24 від 09.07.2024 року. Вказаний рахунок виставлений на оплату за представництво та захист інтересів КЛІЄНТА у суді за позовом КЛІЄНТА про визнання протиправними та скасування двох постанов - від 02.07.2024 та від 04.07.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Вказаний рахунок було сплачено ОСОБА_1 10.07.2024 року, що підтверджується платіжною інструкцію від 10.09.2024 року. В рамках договору з адвокатом під час надання правової допомоги у Фрунзенському районному суді м. Харкова по справі № 645/4058/24 були надані наступні послуги, що підтверджується актом № 1 приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги № 09/07-24 від 09.07.2024 року:

1. Підготовка та подання позовної заяви, що включало пошук судової практики, оформлення та відправку позовної заяви та додатків до неї - 10 год;

2. Підготовка та подання відповіді на відзив, що включало ознайомлення із доводами та аргументами відповідача, ознайомлення із долученими доказами та відеозаписом - 5 год;

3. Підготовка та подання процесуальних заяв (заяви про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції від 18.07.2024 року, від 28.08.2024 року; клопотання про відкладення розгляду справи з метою подання відповіді на відзив на позовну заяву від 01.08.2024 року; клопотання про надання додаткового строку на подання додаткових доказів від 13.08.2024 року; клопотання про розгляд справи без участі позивача від 10.09.2024 року) - 4 год;

4. Підготовка та подання клопотання про долучення доказів до матеріалів справи від 24.08.2024 року, від 29.08.2024 року - 3 год;

5. Участь у судовому засіданні 13.08.2024 року - 0,5 год.

З отриманого гонорару Адвокатським бюро Шох і партнери, в собі керуючої бюро - адвоката Шох Кристини Антонівни, буде сплачено єдиний податок за ставкою 5%.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат на правову допомогу у вказаному вище розмірі, позивач повинен надати документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

Зазначена правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Так, адвокатом Шох К.А., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 надано до суду на підтвердження витрат на правову допомогу надала рахунок фактуру №0907/1 від 09.07.2024, оплата за надання правової (правничої) допомоги за договором №0/07-24 від 09.07.2024 становить 20000 (двадцять тисяч гривень) 00 коп. та квитанцію до платіжної інструкції № 45860796 від 10.07.2024, з якої вбачається, що ОСОБА_1 сплатив Адвокатському бюро Шох і партнери 20000,00 грн. за надання правової допомоги згідно договору № 09/07-24 від 09.07.2024.

Суд приймає до уваги пояснення сторони позивача, що вказана сплачена сума 20000,00 грн. йде на оплату з надання правової допомоги: представництво та захист інтересів клієнта у суді за позовом клієнта про визнання протиправними та скасування двох постанов від 02.07.2024 та від 04.07.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Тому сторона позивача в рамках розгляду даної справи просить стягнути 10000 грн. за надання правової допомоги по оскарженню постанови від 04.07.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Колегія суддів зазначає, що аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 26.01.2023 №280/3242/19.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 26.01.2023 у справі №1740/1900/18.

У пункті 269 Рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_1 дійсно отримав правову допомогу від адвоката Шох К.А., а тому не викликає сумнівів, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу по справі.

Вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу суд виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Отже, відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних робіт та наданих послуг, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначена вартість та обсяг виконаної адвокатом роботи у розмірі 10 000,00 грн. є завищеними та належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу пропорційності розподілу судових витрат.

Таким чином, дослідивши на підставі наданих до суду доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, значенню справи для сторони, враховуючи задоволення позову, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та необхідність стягнути з позивача на користь відповідача 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, додаткове рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17.10.2024 року по справі № 645/4058/24 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 252, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.09.2024 по справі № 645/4058/24 залишити без змін.

Додаткове рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17.10.2024 по справі № 645/4058/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко