Постанова

від 04.12.2024 по справі 520/8094/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 р. Справа № 520/8094/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2024, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., повний текст складено 09.09.24 по справі № 520/8094/24

за позовом Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ"

до Харківської митниці

про скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "НОВИЙ СТИЛЬ" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000420/2 від 09.10.2023 р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 в задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" відмовлено.

Приватне акціонерне товариство "НОВИЙ СТИЛЬ", не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу, вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано жодної юридичної оцінки жодним доказам позивача, повністю не з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спор, матеріали справи містять інші обставини ніж ті на які вказані у рішенні. Вказує , що підприємством було подано всі документи, що кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Зауваження і розбіжності, які митний орган висловив, а суд першої інстанції взяв до уваги, відносяться до додаткових документів які не входять в перелік обов`язкових документів передбачених частиною 2 ст. 53 МК України. Посилаючись на обставини та обґрунтування, викладенні в апеляційній скарзі , просить суд скасувати рішення першої інстанції Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/8094/24 від 30.07.2024р. , задовольнити позов Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" у повному обсязі.

Харківська митниця подала до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є таким, що не підлягає скасуванню. Наголошує, що судом першої інстанції ретельно досліджені доводи скаржника на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості. Просить суд апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Новий стиль» залишити без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 у справі № 520/8097/24 залишити без змін.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа .

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддюдоповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи , що 09.10.2023 до митного поста Барабашово Харківської митниці позивач Приватним акціонерним товариством Новий стиль (код 32565288), була подана до митного контролю та митного оформлення електронна митна декларація № 23UA807200013704U5 від 09.10.2023, на товар №1 (Cилові пневмоциліндри), код товару 8412310098, що надійшли на адресу ПАТ Новий стиль за зовнішньоекономічним контрактом ANHUI LAITE GAS SPRING CO., LTD No.88 BOWANG EAST INDUSTRY PARK IN DANGTU TOWN, MA'ANSHAN CITY, ANHUI PROVINCE, CHINA.

У графі 43 ЕМД 23UA807200013704U5 від 09.10.2023 позивачем зазначено основний метод визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст.ст. 57, 58 МКУ.

Разом з митною декларацією, позивачем були надані, зокрема, наступні документи, зазначені в графі 44 вказаної ЕМД, а саме: - за кодом 0271 - Пакувальний лист (Packing list) від 01.08.2023 б/н; - за кодом 0380 - Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) від 01.08.2023 №NOWY14/15/16/2023; - за кодом 0705 - коносамент (bill of lading) від 09.08.2023 № WWA23084424; - за кодом 0730 - Автотранспортна накладна (Road consignment note) від 29.09.2023 № 11823; - за кодом 3004 - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 27.09.2023 № TG270923010; - за кодом 3004 - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 28.09.2023 № TG280923003; - за кодом 3007 - Документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 28.09.2023 № 11823; - за кодом 3014 - Прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 20.01.2022; - доповнення до зовнішньоекономічного договору(контракту) - додаткова угода б/н від 10.10.2022; - доповнення до зовнішньоекономічного договору(контракту) специфікація №11 від 01.08.2023; - за кодом 4104 - Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 15.08.2022 № 150822-LANT; - за кодом m 4301 - Договір (контракт) про перевезення від 28.03.20219 № 280319; - за кодом 9000 - Інші некласифіковані документи Взаємозалежність (ст.58 МКУ) від 09.10.2023; - за кодом 9000 - Інші некласифіковані документи опис від 09.10.2023; - за кодом 9000 - Інші некласифіковані документи Страхування від 09.10.2023; - за кодом 9610 - Копія митної декларації країни відправлення від 11.08.2023 № 223120230002718086 .

Контроль правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за ЕМД № 23UA807200010565U6 від 17.08.2023, здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог ст. 54 МКУ шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також ст.ст. 336, 337, 363 МКУ в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками.

Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД № 23UA807200013704U5 від 09.10.2023, спрацювали ризики, згенеровані автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (далі АСАУР) щодо можливого заниження митної вартості товарів (додаються), зокрема за кодом: 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості товарів): Наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству. Необхідно посилити контроль правильності визначення митної вартості. Проаналізувати зазначене рішення на предмет можливості застосування при поточному оформленні зазначеного товару. та додаткові форми контролю, що стосується позивача та зазначеного товару.

09.10.2023 до спецпідрозділу митниці (відділу контролю митної вартості управління адміністрування митних платежів, митної вартості та митно-тарифного регулювання) був направлений запит № 849 щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості товарів № 1, 2 за ЕМД № 23UA807200013704U5 від 09.10.2023. Причиною направлення вказаного запиту є спрацювання АСАУР щодо можливого заниження митної вартості.

В повідомленні декларанту від 09.10.2023 Харківська митниця запропонувала позивачу надати додаткові документи по ЕМД № 23UA807200013704U5 в зв`язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів та зазначила в обґрунтування наступне: " В зв`язку з надходженням до ВКМВ запиту з ПМО щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товару № 1, в зв`язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів, спрацюванням АСУР (Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затверджений наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476. У відповідності до вимог п.5 ст.55 та п.4 ст.57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Відповідно до вимог статей 52, 58 МКУ декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подати митному органу достовірні відомості, що документально підтверджують відсутність: 1) обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві; 4) відносин пов`язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів; На виконання вимог статті 54 МКУ та відповідно до вимог статті 53 МКУ в зв`язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення з проведенням верифікації експортної митної декларації враховуючи інформацію надану листом ДМСУ від 08.10.2010 № 11/2-10.16/11627-еп; 8) договір транспортних послуг між перевізником та експедитором; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476. В зв`язку із спрацюванням профілю ризику АСУР в ПІК АСМО Інспектором пропонується надання інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. З метою обміну наявної в митному органі інформації, повідомлено, що згідно програмного комплексу АСМО Інспектор, мінімальна митна вартість ідентичного/ подібного товару митне оформлення якого вже здійснено в максимально наближений термін складає:тов..№1= 3,77 $/кг.".

Також , в повідомленні митний орган просив повідомити: про надання додаткових документів протягом терміну визначеному в частині 3 статті 53 МКУ, або про відмову (неможливість) в наданні зазначених додаткових документів протягом зазначеного терміну.

У відповідь на повідомлення Харківської митниці, позивачем було надіслано лист від 09.10.2023 № 9/10/2023-1 на адресу митниці, в якому зазначалось, що позивачем надані всі документи і додаткових документів надаватися не буде

У зв`язку з тим, що подані документи не спростовували в повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої найнижчої митної вартості оцінюваних товарів та ненаданням позивачем всіх витребовуваних додаткових документів, Харківською митницею було прийняте рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди), та керуючись ч. 6 ст. 54, ст. ст. 53, 55, 57-59 МКУ прийнято рішення про коригування митної вартості оцінюваних товарів № UA807000/2023/000420/2 від 09.10.2023 за методом визначення митної вартості за ціною договору, щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3).

При прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товарів за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі ЄАІС про товари, митне оформлення яких вже здійснено за рівнем митної вартості, яка вказана вище.

Позивач не погодився з прийнятими митницею рішеннями про коригування митної вартості товарів та скористався своїм правом щодо випуску товарів у вільний обіг за ЕМД № 23UA807200013774U7 від 09.10.2023, з наданням гарантій відповідно до розділу X МКУ.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000420/2 від 09.10.2023 р.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову , виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 ст. 50 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 ст. 52 глави 8 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 глави 8 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частина 2 ст. 53 МК України визначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прас - листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 ст. 54 МК України).

Пунктом 2 частини 4 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

У рішенні про коригування митної вартості товарів UA 807000/2023/000420/2 від 09.10.2023р. у графі 33 процитовано норми митного кодексу та зазначено, що подані документи мають розбіжності, а саме:

Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст. ст.: 54, 55, 57, 58, 59 Митного кодексу України:

1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема):

наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;

відсутній банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати за товар, згідно умов інвойсу від 01.08.2023 № NOWY14/15/16/2023;

в наданому декларантом (прайс-листи) виробника товару відсутній термін дії;

транспортні рахунки на оплату від 27.09.2023, від 28.09.2023 №№ TG270923010, TG280923003 надано від ТОВ «ТАНІТ ГРУП», який не є перевізником згідно CMR від 29.09.2023 № 11823, наданого до митного оформлення, де перевізником зазначено ARSI TRANS; проте договору транспортних послуг декларантом не надано тобто можливе не додання всіх складових до розрахунку митної вартості.;

до митного оформлення надано митну декларацію країни відправлення №223120230002718086 без перекладу на українську мову або офіційну мову митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до вимог статті 254 МКУ; код товару в наданій декларації не відповідає заявленому до митного оформлення, також зазначено умови поставка FOB без зазначеного географічного пункту тобто можливе не додання всіх складових до розрахунку митної вартості.;

декларантом не доведено правильність розподілу транспортних витрат: в наданому рахунку на оплату транспортних послуг відвід 28.09.2023 № TG280923003 відсутня інформація щодо вартості експедиторської винагороди за межами митної території України, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;

відсутня заявка, передбачена умовами договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 28.03.2020 №280319, а також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст.53 МКУ, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості товару;

2) не надана декларантом і відсутня у розпорядженні митного органу інформація щодо угод на ідентичні товари. 3 метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час становить: товар №1 - 3,77 $/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість даного товару скориговано до цього рівня. Джерелом інформації для даного Рішення є наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС цінова інформація щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін: №UА100230/2023/20476 від 02.10.2023. При прийнятті даного Рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476. Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) у відповідності до статті 60 МКУ. Розрахунок митної вартості складає: товар №1 - 3,77 $/кг.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту визначені ст. 57 МК України. Згідно даної статті такими методами є: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 4-5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до ч.ч. 2-7 ст. 59 МК України при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать Законам України і є сумісними з відповідними приписами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Відповідно до п.п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Крім того, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598).

Тобто, вимоги вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів. Крім того, згідно Правил, митний орган повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувались ним при коригуванні митної вартості за резервним методом.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 17.01.2022 р. у справі № 520/2000/19.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Митного кодексу України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 р. у справі № 1.380.2019.006247.

Колегія суддів зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17.

Так, з матеріалів справи вбачається, що для митного оформлення позивачем були надані посадовим особам відповідача наступні документи:

-контракт № 150822-LANT від 15.08.2022р. (з доповненням 10.10.2023р.);

-специфікація № 11 від 01.08.2023р.;

-комерційний інвойс № NOWY14/15/16/2023 від 01.08.2023р. (з перекладом);

-договір на транспортно - експедиторські послуги № 280319 від 28.03.2019р.;

-рахунок № TG270923010 від 27.09.2023р.;

-рахунок № TG280923003 від 28.09.2023р.;

-довідка про вартість перевезення № 11823 від 28.09.2023р.;

-коносамент WWA23084424 від 09.08.2023р.;

-транспортна накладна (CMR) № 11823;

-пакувальний лист к NOWY 14/15/16/2023;

-прайс лист виробника б/н від 20.01,2022р.;

-лист про відсутність взаємозалежність (ст.58МКУ) 09.10.2023р.

При декларуванні товарів позивач визначив їх митну вартість виходячи саме з умов Контракту.

Також, матеріали справи свідчать , що позивач на отриманий запит митниці від 09.10.2023 направив лист з інформацією та поясненнями стосовно запитаної інформації та поставки товару.

У ході судового розгляду судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення митного органу про коригування митної вартості прийняті з огляду на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, не надано всіх витребуваних додаткових документів.

Отже, надаючи оцінку підставам, що покладені в основу оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо відсутності банківського платіжного документу, що підтверджує факт оплати за товар, згідно умов інвойсу від 01.08.2023р. № N0WY14/15/16/2023, колегія суддів звертає увагу на настпне.

Відповідно до Контракту № 150822-LANT від 15.08.2022р. пункт 5.2. Оплата Товару повинна здійснюватися Покупцем шляхом: - оплати Товару протягом 90 календарних днів з моменту поставки товару Покупцю.

За специфікацією № 11 від 01.08.2023р. до Контракту № 150822-LANT від 15.08.2022р. Умови оплати оплата Товару протягом 90 календарних днів з моменту поставки товару Покупцю.

Тобто до розмитнення оплата за товар не проводилась.

Крім того, у порядку ч.8 ст. 55 МК України, лисом від 01.12.2023р. було надано платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах № 553 від 01.11.2023р. Графа 70 Призначення платежу: МД 013774 від 09.1023р. - 37 608,00 доларів СІНА. - що в повній мірі підтверджує вартість Товару.

Щодо відсутності терміну дії у наданому декларантом (прайс-листи) виробника товару .

Так, положеннями ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України визначено перелік обов`язкових документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких відсутні такі документи як прайс-лист.

При цьому, до переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-лист виробника, а й інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, до яких, зокрема можна й віднести прайс-лист продавця товару.

Прайс-лист (прейскурант) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Вказаний документ не є обов`язковими документами для підтвердження заявленої митної вартості товару, а отже особливості його оформлення, на які посилається відповідач, не свідчать про недостовірність заявлених декларантом відомостей, у зв`язку з чим наявність, відсутність чи будь-які недоліки такого документу, як прайс лист, не можуть бути покладені в основу прийняття рішення про коригування митної вартості.

Аналогічні висновки щодо оцінки прайс-листа, як документа, який підтверджує митну вартість товарів, сформовано Верховним Судом, зокрема у постанові від 28.02.2024 № 815/1460/18.

Стосовно того , що транспортні рахунки на оплату від 27.09.2023, від 28.09.2023 №№ TG270923010, TG280923003 надано від ТОВ «ТАНІТ ГРУП», який не є перевізником згідно CMR від 29.09.2023 № 11823, наданого до митного оформлення, де перевізником зазначено ARSI TRANS; договору транспортних послуг декларантом не надано , тобто можливе не додання всіх складових до розрахунку митної вартості.

Так, згідно умов наданого Договору на транспортно - експедиторські послуги № 280319 від 28.03.2019р.:

1.1. ЕКСПЕДИТОР від свого імені та за дорученням КЛІЄНТА надає транспортно-експедиторські послуги із забезпечення та організації перевезення вантажів КЛІЄНТА морським, залізничним, авіа чи автомобільним транспортом у прямому або змішаному сполученні за % маршрутом, зазначеним у транспортній Заявці на передбачених цим договором умовах.

1.2. З метою виконання зобов`язань за цим договором ЕКСПЕДИТОР має право від свого імені залучати інших осіб, у тому числі від свого імені укладати договори з перевізниками, залишаючись безпосередньо відповідальним перед КЛІЄНТОМ за виконання таких зобов`язань.

1.3. Усі права та обов`язки за угодами, укладеними ЕКСПЕДИТОРОМ з перевізниками та іншими \ особами, набуває сам ЕКСПЕДИТОР, хоча б КЛІЄНТ був названий в угоді або вступив з ним у безпосередні відносини щодо виконання цієї угоди.

Тобто ТОВ «ТАНІТ ГРУП» є експедитором, а не перевізником.

У підтвердження транспортних (перевізних) документів відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МКУ декларантом було надано: Договір на транспортно - експедиторські послуги № 280319 від 28.03.2019р. ; рахунок № TG270923010 від 27.09.2023р.; рахунок № TG280923003 від 28.09.2023р.; довідка про транспортні витрати № 11823 від 28.09.2023р.; CMR11823; лист 11823/1 від 09.10.2023р., що в повній мірі підтверджує вартість перевезення.

Крім цього, у порядку ч.8 ст. 55 МК України, листом від 01.12.2023р. було зазначено, що транспортно - експедиторські послуги закрито та проведено оплату. У підтвердження надано копії документів: акт про надання транспортно - експедиторських послуг № TG 280923003 від 10.10.2023р., № TG 270923010 віді0.10.2023р., Звіт експедитора від 10.09.2023р., платіжну інструкцію в національній валюті від 09.11.2023р. № 9215.

Щодо перекладу митної декларації країни відправлення, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст. 254 МК України, митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Однак, митна декларація країни постачальника, в силу ст. 53 МК України, є не обов`язковим документом для здійснення розмитнення товарів. Але, у митній декларації країни постачальника, арабськими цифрами зазначено код товару, якій відповідає Українському класифікатору товарів, кількість і вартість товару, що імпортується. Також англійською мовою продубльовано отримувача товару, контракт та інші відомості. За таких обставин, відсутня необхідність в перекладі МД українською мовою.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі №520/10709/188 зазначив, що митний орган відповідно до статті 254 МК України вимагає переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Відтак, вимога митного органу про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.

Щодо не співпадіння коду товару у декларації країни відправлення та митній декларації, у графі 33 митної декларації№23UA807200013704U5 визначений код товару 8412310098,

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, який стверджений Наказом Мінфіну України №651 від 30.05.2012 р., в графі 33 зазначається код товару згідно з УКТ ЗЕД - Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Разом з тим, експортна декларація країни виробника - це документ, складений в країні експорту товару, у даному випадку, в Китаї.

Тобто, країна виробника (Китай) заповнила свою експортну декларацію згідно діючого законодавства країни відправлення.

На запит AT «Новий стиль» виробник/постачальник ANHUI LAITE GAS SPRING СО., Китай, надав такі пояснення з приводу кодів товару: під час митного оформлення товару на експорт в розділі «Код товару» митної експортної вантажної декларації зазначається цифровий код товару що складається з 10 знаків; цифровий код товару визначається відповідно до класифікаторів Китайської народної республіки; для визначення цифрового коду з метою митного оформлення використовуються офіційні ресурси: www.hscode.net або wvvw,china- customs.com.

Отже, коди товару в зазначених вище документах, визначаються за різними правилами, тому відмінність кодів товару не можна вважати підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Щодо умови поставка FOB без зазначеного географічного пункту , то при розмитненні товару позивачем було надано наступні документи: Контракт № 150822-LANT від 15.08:2022р. Додаток до контракту від 10.10.2022р., специфікація № 11 від 01.08.2023р., комерційний інвойс № NOWY14/15/16/2023 від 01.08.2023р. (з перекладом). У контракті № 150822-LANT від 15.08.2022р. та додатку до нього згідно пункту 3.1. Продавець поставляє Покупцю Товар на наступних умовах: FOB Шанхай, Китай; EXW Шанхай, Китай; FCA Шанхай, Китай; FOB Нингбо, Китай; FCA Нингбо, Китай; EXW Нингбо, Китай.

Конкретні умови постачання кожної партії будуть вказані у специфікації.

Згідно специфікації № 11 від 01.08.2023р., комерційний інвойс №NOWYІ 4/15/16/2023 від 01.08.2023р. встановлено умови поставки FOB Шанхай, Китай.

Щодо недоведеності декларантом правильності розподілу транспортних витрат з тих підстав, що в наданому рахунку на оплату транспортних послуг від 28.09.2023 № TG280923003 відсутня інформація щодо вартості експедиторської винагороди за межами митної території України, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості, колегія суддів зазначає , що таке зауваження не відповідає дійсності , оскільки рахунком № ТС280923003 від 28.09.2023р. п. 1 передбачено: транспортно - експедиторське обслуговування за межами території України - сума з ПДВ 12 227, 44 грн.

Стосовно відсутності заявки, яка передбачена умовами договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 28.03.2020 №280319.

Заявка на транспорт не є обов`язковим документом . Підприємством до митного органу надано оплату транспортно-експедиторських послуг, звіт експедитора та акти виконаних робіт, що в повній мірі підтверджує вартість перевезення.

Стосовно ненадання документів , передбачених ч.3 статті 53 МК України , то підприємством була надана митному органу розгорнута відповідь від 09.10.2023р. № 09/10/2023-1 та від 09.10.2023р. № 09/10/2023-1.

Стосовно не ненадання декларантом (відсутність у розпорядженні митного органу) інформації щодо угод на ідентичні чи подібні товари , то позивач вказує , що будь-які угоди на ідентичні чи подібні товари у нього відсутні.

Так, частиною 2 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товару.

Серед цього переліку інформація щодо угод на ідентичні або подібні товари відсутня.

В той же час спірні рішення не містять жодного об`єктивного обґрунтування митним органом недостовірності заявленої Декларантом/Позивачем вартості товарів, а саме по собі припущення митного органу про подання Декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, можливої відмінності між рівнем заявленої Декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої Декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Таким чином, обґрунтування Відповідача як про ненадання Позивачем інформації щодо угод на ідентичні або подібні товари, яка не є в розумінні ст. 53 МК України документом, що має подаватися Декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, так і про відсутність цієї інформації в розпорядженні митного органу, не є підставою для застосування резервного методу та свідчать про безпідставність також другої, третьої підстав, вказаних у спірних рішеннях.

Що стосується посилання митного органу на те, що наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству, а саме, у митних органів наявна цінова інформація на ідентичний товар, зокрема того ж самого виробника, у схожій кількості, оформлений на таких саме комерційних умовах у максимально наближений час, колегія суддів зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Колегія суддів звертає увагу на те , що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару митний орган також зазначив, що при визначенні (збільшенні) митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься у базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України про товари, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений до митного оформлення час.

Тобто, основною підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначеного в митній декларації, поданій позивачем, став аналіз цінової інформації, яка міститься в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України.

Наявність у митного органу інформації щодо митної вартості товарів згідно митних оформлень аналогічних товарів в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України згідно вказаного в рішенні не свідчить та не може свідчити про факт навмисного заниження вартості товару.

При цьому, посилання у рішенні лише на номер митної декларації, як на джерела цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування відповідачем можливості визначення митної вартості за резервним методом.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларацій, яка була взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Поряд із тим, текст спірного рішення про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Своєю чергою, недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номер митної декларації як на джерело цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості правоможності щодо митної вартості за резервним методом.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.01.2022 року у справі №520/11061/2020.

Таким чином, використані позивачем відомості повністю підтверджені документально, визначені кількісно і достовірні та/або всі складові митної вартості, необхідні для її обчислення, присутні, а інформація в базах АСМО Інспектор та ЄАІС не свідчить та не може свідчити про заниження митної вартості товарів позивачем, що є підставою для відхилення аргументів Відповідача і в цій частині.

Колегія суддів зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 року по справі № 805/2713/16-а.

У постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №815/2162/17 зазначено про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Таким чином, твердження відповідача щодо непідтвердження декларантом документально відомостей, зазначених в митній декларації, не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару.

В свою чергу, колегією суддів встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що ціна, вказана платником в митній декларації, об`єктивно підтверджується контрактом і наданим повним пакетом документів, передбачених статтею 53 Митного Кодексу України, та підлягає обчисленню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Ураховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про надання позивачем Митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Відповідачем не визначено встановлених під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження митної вартості товару.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Відповідно, застосування митним органом другорядних методів - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості є необґрунтованим.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване рішення митного органу необґрунтоване, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище в даній постанові.

Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Колегія суддів зазначає, що ПАТ "НОВИЙ СТИЛЬ" понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 4770,51грн та апеляційної скарги в розмірі 7156,0 грн , що підтверджується платіжними інструкціями.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції скасовано та позовні вимоги задоволено , відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 4770,51 грн та апеляційної скарги в розмірі 7156,0 грн за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці .

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 по справі № 520/8094/24 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000420/2 від 09.10.2023 р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16 Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" (Григорівське шосе, буд. 88, м. Харків, 61020, код ЄДРПОУ 32565288) витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4770 грн. 51 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 7156 грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко