Постанова

від 29.11.2024 по справі 391/558/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 391/558/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 11.09.2024 в адміністративній справі №391/558/24 (суддя Ревякіна О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Поліцейського СПД № 2 Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області старшого сержанта поліції Карацина Артема Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до поліцейського СПД № 2 Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області старшого сержанта поліції Карацина Артема Сергійовича, Головного управління національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 1067547 від 04.12.2023.

Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 26.08.2024 позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам ст. 160, 161 КАС України та несплатою судового збору.

Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 11.09.2024 позов повернуто позивачеві.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вимоги апеляційної скарги фактично зводяться до не згоди із прийнятою ухвалою суду про залишення позову без руху.

Скаржник вказує на неправильність висновку суду першої інстанції щодо розміру судового збору (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), адже такий висновок зроблено без врахування висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 та інших постановах Верховного Суду.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Матеріалами справи встановлено, що ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 26.08.2024 позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам ст. 160, 161 КАС України та несплатою судового збору.

Зокрема, судом зазначено про необхідність позивачеві надати позовну заяву, оформлену з дотримання положень чинного законодавства із належним обґрунтуванням позовних вимог до обраного відповідача, оплатити судовий збір, надати платіжний документ на підтвердження сплати судового збору.

05.09.2024 представник позивача адвокат Пономарьов О.В. на виконання ухвали суду направив через систему Електронний Суд квитанцію про сплату судового збору на суму 484,48 грн., позовну заяву в новій редакції, заяву про поновлення строку звернення до суду, клопотання про витребування доказів, квитанцію про надсилання ГУНП в Кіровоградській області.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з невиконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху від 26.08.2024 у встановлений судом строк, зокрема, щодо сплати судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 4 ч. 2 п. 3 пп. 1 Закону України «Про судовий збір»).

Колегією суддів встановлено, що позивачем за подання адміністративного позову про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення сплачено судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому вимогами адміністративного позову є визнання протиправним та скасування постанови на накладення адміністративного стягнення.

Частиною 1 статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частинами 1 та 2 статті 169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина 5 статті 169 КАС України).

Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.

Перевіряючи доводи скаржника та досліджуючи спірне питання щодо розміру судового збору, який підлягає сплаті при поданні позовної заяви при оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі Закон № 3674-VI).

За положеннями статей 1, 2 Закону № 3674-VІ судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Частина друга статті 3 Закону № 3674-VІ містить перелік об`єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 Закону № 3674-VІ - перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг тощо, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до статті 4 Закону № 3674-VІ за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також за правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа - підприємець/юридична особа/суб`єкт владних повноважень).

Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 213 КУпАП, згідно з якою справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції (пункт 5).

Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та іншими законами України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову уповноваженого органу державної влади чи його посадової особи (як і постанову адміністративної комісії чи рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради (пункти 1, 2 цієї частини статті)) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Наведеним вище нормам статті 288 КУпАП кореспондують положення підпункту 2 частини першої статті 20 КАС України щодо предметної підсудності адміністративних справ, а також статті 286 КАС України, що встановлюють особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

З цих положень убачається, що оскарження рішень дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється шляхом подання до суду позовної заяви.

За Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» (у редакцій, чинній до набрання чинності Законом № 3674-VI) державне мито справлялося, зокрема, з позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита як особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, так і органом (посадовою) особою, яка прийняла таку постанову.

Частиною четвертою статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Відповідно до правового висновку, який викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 543/775/17, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, за подання адміністративного позову щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності має сплачуватися судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Висновок суду першої інстанції стосовно того, що позивач має сплатити судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд визнає помилковим.

Дійсно, за положеннями абзацу 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VІ за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Проте, з урахуванням того, що законодавцем встановлені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності (стаття 286 КАС України), а також приведеного вище правового висновку Великої Палати Верховного Суду, який має враховуватися судами відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, висновок суду першої інстанції не може бути визнаний обґрунтованим.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року складав 3028 грн. 00 коп.

Таким чином, позивач правомірно в межах спірних правовідносин, та станом на момент усунення недоліків позовної заяви, сплатив судовий збір у розмір 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (605,60 грн.) за подання позовної заяви, що свідчить про неправомірність висновків суду першої інстанції та порушення останнім вимог матеріального права при визначенні ставки судового збору, яка підлягає сплаті при оскарженні постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Тому позовна заява відповідає вимогам частини третьої статті 161 КАС, а ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України (позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк), постановлена з порушенням цих процесуальних норм, а повернення судом першої інстанції позовної заяви внаслідок не усунення її недоліків позивачем є неправильним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви постановлена помилково, а тому наявні підстави для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

В свою чергу, відповідно до п. 4 ч. ст. 320 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції при постановленні ухвали порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 11.09.2024 в адміністративній справі №391/558/24 скасувати.

Справу направити до Компаніївського районного суду Кіровоградської області для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 29 листопада 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 02 грудня 2024 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяО.М. Лукманова

суддяЛ.А. Божко