Постанова

від 02.12.2024 по справі 340/2571/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 340/2571/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 в адміністративній справі №340/2571/23 (суддя Пасічник Ю.П.) за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській області, Служби судової охорони, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и В:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Кіровоградській про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії у якому просив суд:

- визнати протиправними дії ТУ ССО у Кіровоградській області щодо відмови у проведенні перерахунку його вислуги та зарахуванні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислуги в пільговому обчисленні за періоди з 24.03.1999 року по 06.11.2015 року, з розрахунку 1 місяць служби за 1,5 місяці;

- зобов`язати ТУ ССО у Кіровоградській області провести перерахунок його вислуги та зарахувати до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні за періоди з 24.03.1999 року по 06.11.2015 року, з розрахунку 1 місяць служби за 1,5 місяці.

Ухвалою судді від 10.05.2023 року відкрито провадження у даній справі. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Ухвалою від 31.01.2024 року суд залучив до участі у справі другого відповідача - Службу судової охорони.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати рішення суду першої інстанції та винести постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції фактично змістив предмет спору на правовідносини, що мали місце виключно з моменту звільнення позивача 19.12.2022. Так, оскаржуване судове рішення ґрунтується на тому, що на час звільнення позивача зі служби відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України №393 вже набрали чинності (19.02.2022).

Однак, насправді спірні правовідносини виникли у зв`язку з розрахунком вислуги років служби в органах внутрішніх справ з 24.03.1999 року по 06.11.2015 року і посилання на нормативно-правовий акт від 16.02.2022 року, створює хибне враження про сам предмет спору.

По-друге, суд першої інстанції жодним чином не обґрунтував зворотну дію у часі постанови Кабінету Міністрів України №119 від 16.02.2022 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393».

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 24.03.1999 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом голови ліквідаційної комісії УМВС України Кіровоградській області №00149 о/с від 04.11.2015 року "По особовому складу" підполковника міліції ОСОБА_1 з 06.11.2015 року звільнено зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Вислуга років на день звільнення становила: календарна - 18 років 1 місяць 15 днів, у пільговому обчисленні - 26 років 5 місяців 6 днів.

З 25.04.2019 року по 31.12.2019 року позивач проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України.

Наказом в.о. начальника ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор" №473/ОС-19 від 28.12.2019 року "Про звільнення" підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 з 31.12.2019 року звільнено зі служби за власним бажанням. Вислуга років на день звільнення становила: календарна - 18 років 9 місяців 24 дні, у пільговому обчисленні - 19 років 16 днів. Загальний трудовий стаж для призначення пенсії становив 25 років 8 місяців 7 днів.

За заявою Рижова від 31.12.2019 року про призначення пенсії Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції направило до ГУ ПФУ в Кіровоградській області подання №1026 від 17.02.2020 року про призначення пенсії за вислугу років. У поданні вказано, що страховий стаж ОСОБА_1 для призначення пенсії складає 25 років 8 місяців 7 днів, у тому числі вислуга років - 18 років 9 місяців 24 дні.

ГУ ПФУ в Кіровоградській області протоколом №1106007988 з 01.01.2020 року призначило позивачу довічно пенсію за вислугу років на підставі пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 цього Закону визначило її у розмірі 50% відповідних сум грошового забезпечення.

Така пенсія виплачувалася позивачу до 31.08.2020 року.

З 13.08.2020 року по 19.12.2022 року позивач проходив службу в Службі судової охорони на посаді заступника начальника територіального управління (з забезпечення) ССО у Кіровоградській області.

Наказами т.в.о. Голови ССО №1117о/с від 16.12.2022 року, начальника ТУ ССО у Кіровоградській області №629о/с від 19.12.2022 року "По особовому складу" полковника Служби судової охорони ОСОБА_1 з 19.12.2022 року звільнено зі служби в Службі судової охорони за підпунктом 4 пункту 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (у зв`язку зі скороченням штату або проведенням реорганізаційних заходів).

Відповідно до цього наказу станом на день звільнення 19.12.2022 року вислуга років, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги, складає час служби у календарному обчисленні в Службі судової охорони - 2 роки 4 місяці 7 днів. Вислуга років у календарному обчисленні (в тому числі у Службі судової охорони) 21 рік 2 місяці. Загальний трудовий стаж згідно з розрахунком для призначення пенсії станом на 19.12.2022 року складає 28 років 2 місяці 28 днів.

За заявою позивача від 23.12.2022 року про призначення пенсії центральний орган управління Служби судової охорони направив до ГУ ПФУ в Кіровоградській області подання від 30.01.2023 року про призначення пенсії за вислугу років. У поданні вказано, що страховий стаж ОСОБА_1 для призначення пенсії згідно з п. "б" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" становить 28 років 2 місяці 28 днів, у тому числі календарна вислуга - 21 рік 2 місяці, трудовий стаж - 7 років 28 днів. (а.с. 49 - 55, т.1) До подання додано розрахунок вислуги років для призначення пенсії, складений 11.01.2023 року відділом по роботі з персоналом ТУ ССО у Кіровоградській області.

ГУ ПФУ в Кіровоградській області протоколом №1115010037 з 20.12.2022 року призначило позивачу довічно пенсію за вислугу років на підставі пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 цього Закону визначило її у розмірі 53% відповідних сум грошового забезпечення.

У березні 2023 року позивач звернувся до Служби судової охорони із заявою від 21.03.2023 року, у якій просив провести перерахунок його вислуги та зарахувати до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні за періоди служби в органах внутрішніх справ з 24.03.1999 року по 06.11.2015 року.

Т.в.о. Голови Служби судової охорони 29.03.2023 року направив це звернення для розгляду до ТУ ССО у Кіровоградській області.

Начальник ТУ ССО у Кіровоградській області надав позивачу відповідь №42.05-194 від 11.04.2023 року, у якій повідомив позивача про те, що він має право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "б" частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а зарахування пільгової вислуги до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, законодавством не передбачене.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність. недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі Закон № 2262-XII)визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно п. б ст. 1-2 Закону № 2262-XII, право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України та поліцейські.

Стаття 2 Закону № 2262-XII визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Приписами п. а ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-XII, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Згідно ст. 17 Закону № 2262-XII, до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Відповідно до ст. 17-1 Закону № 2262-XII, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 зі змінами Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 чинній на момент звільнення позивача 27.06.2022 року (далі Постанова №383), установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах б-д, ж і з статті 1--2 такого Закону, до вислуги років зараховуються служба в органах внутрішніх справ на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Згідно п. 2-1 Постанови №383, для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Виходячи з суті адміністративного позову суд встановив, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що позивач вважав неправильним розрахунок вислуги років у пенсійній справі №1115010037, складений відповідачем-1, та вимагає аби він здійснив перерахунок його вислуги та зарахував до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, періоди його служби в органах внутрішніх справ з 24.03.1999 року по 06.11.2015 року на пільгових (кратних) умовах, а саме 1 місяць служби за 1,5 місяці, тобто додатково до 16 років 7 місяців 14 днів стажу, врахованих в одинарному розмірі, слід додатково врахувати 8 років 3 місяці 22 дні, обчислених на пільгових умовах. Обґрунтовуючи такі вимоги, позивач посилається на пп. "в" п.3 постанови КМУ №393 та наказ МВС України №018 від 28.08.2001 року "Про затвердження Переліку посад начальницького складу, які несуть службу у підрозділах оперативної служби та підрозділах оперативно-технічних заходів, час проходження служби на яких зараховується на пільгових умовах".

Позивач стверджує, що з урахуванням цього періоду служби, зарахованого на пільгових умовах, вислуга його років для призначення пенсії на день звільнення зі служби в ССО становить повних 29 років, що є достатнім для призначення у пенсійній справі №1115010037 пенсії за вислугу років на умовах пункту "а" статті 12 Закону №2262-XII (при мінімально необхідній вислузі 25 років), та дає йому право на обчислення його пенсії відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону №2262-XII - у розмірі 50 % відповідних сум грошового забезпечення і за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 % відповідних сум грошового забезпечення.

Посилаючись на приписи ст. 12 Закону № 2262-XII, відповідач вважає, що підставою для призначення пенсії за вислугу років в даному випадку є 25 років і більше саме календарної вислуги.

Законодавство, чинне на час звільнення позивача зі служби в ССО та призначення йому пенсії за вислугу років у грудні 2022 року як співробітнику ССО, вже не передбачало можливості зарахування до вислуги років для призначення пенсії часу проходження служби у підрозділах кримінального пошуку, оперативної служби та карного розшуку органів внутрішніх справ на пільгових (кратних) умовах. У підпункті "в" пункту 3 постанови КМУ №393 такі види служби не вказані.

З прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №119 від 16.02.2022 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393", яка набрала чинності 19.02.2022 року, норми постанови КМУ №393 зазнали змін, відповідно до яких зарахування певних періодів служби на пільгових умовах до вислуги років застосовується виключно для визначення розміру пенсії, а не для призначення пенсії, як передбачала попередня редакція пункту 3 постанови КМУ №393.

Приймаючи висновок, викладений у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а, Верховний Суд виходив з того, що редакція пункту 3 Постанови № 393 чинна на момент розгляду справи № 805/3923/18-а на відміну від статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачала можливість зарахування пільгової вислуги років до стажу для призначення пенсії за вислугу років, оскільки абзац 1 пункту 3 Постанови № 393 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» встановлював, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах […] час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів […], тож суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не було враховано приписи підзаконного нормативно-правового акту.

Суд зауважує, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», і стаття 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.

Тобто постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» змінено правове регулювання щодо врахування пільгової вислуги років при призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Виходячи з положень статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди, зокрема час проходження служби на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України, підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.

Таким чином, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а, ґрунтуються на іншому правовому регулюванні, а тому не можуть бути враховані при розгляді цієї справи, оскільки втратили свою актуальність для цього спору.

Згідно законодавства, чинного на час виникнення спірних відносин у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 200/4951/22, у якій, серед іншого Суд дійшов висновку, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року.

Отже, підстави для перерахунку та зарахування позивачу до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислуги у пільговому обчисленні до календарної вислуги років з урахуванням пункту а) статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", були відсутні оскільки Позивач не мав встановленої пунктом "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарної вислуги років, що складала 21 рік 02 місяць 00 днів.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий - суддяЛ.А. Божко

суддяЮ. В. Дурасова

суддяО.М. Лукманова