Постанова

від 04.12.2024 по справі 120/11469/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/11469/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук І.М.

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

04 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Підприємства об`єднання громадян "Вінницьке учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих" до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

у серпні 2024 року Підприємство об`єднання громадян "Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих" звернулось до суду з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови №75470615 від 16.08.2024 року про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 16 вересня 2024 року задовольнив позовні вимоги.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.04.2024 у справі №120/13404/23 зобов`язано підприємство об`єднання громадян "Вінницьке учбово-виробниче підприємства Українського товариства сліпих" вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 00217, що розташоване за адресою: вул. 600-річчя, 9, м. Вінниця, Вінницька область, у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисної споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 року "Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту".

На виконання вказаного рішення 17.06.2024 судом видано виконавчий лист №120/13404/23.

Як вбачається із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, 08.07.2024 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №75470615 та надано боржнику строк на виконання рішення суду - 10 робочих днів.

16.08.2024 за невиконання без поважних причин рішення суду державним виконавцем винесено постанову, якою накладено на Підприємство об`єднання громадян "Учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих" штраф в сумі 5100 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою позивач оскаржив її до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року (Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 3 Закону №1404 примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 16 ч. 3 ст. 18 Закону №1404 визначено, що право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Частиною 2 ст. 63 Закону №1404 передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником (ч. 3 ст. 63 Закону №1404).

При цьому, ст. 75 Закону №1404 передбачено відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (ч. 1 ст. 75 Закону №1404).

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 75 Закону №1404).

Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Таким чином, негативні наслідки для боржника за невиконання рішення суду наступають лише у випадку, якщо це пов`язано з неповажними причинами, а відтак державний виконавець, на час прийняття рішення про накладення штрафу, має встановити такий факт.

Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.04.2024 у справі №120/13404/23 зобов`язано позивача саме вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 00217, а не привести у готовність відповідне укриття.

Відтак, відсутність факту приведення укриття у готовність відповідно до Вимог щодо утримання та експлуатації захисної споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018, у наданий державним виконавцем 10-денний строк, на думку суду, не може вважатись невиконанням позивачем рішення суду по справі №120/13404/23, за умови, якщо позивачем вживаються заходи, спрямовані на приведення такого укриття у готовність.

Як слідує із інформаційної довідки Підприємства об`єднання громадян "Учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих" №75 від 23.07.2024, позивачем з метою виконання рішення суду по справі №120/13404/23 були придбані будівельні матеріали на суму 14878,00 грн.

Також, із долучених до матеріалів справи фотознімків вбачається вжиття працівниками Підприємства об`єднання громадян "Учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих" заходів щодо приведення укриття в готовність.

При цьому, невиконанням рішення суду по справі №120/13404/23 може бути саме не вжиття позивачем без поважних причин заходів щодо приведення укриття у готовність, а не відсутність факту приведення такого укриття у відповідність Вимог щодо утримання та експлуатації захисної споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 року "Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту".

Крім того, в довідці №106 від 26.08.2024 директор Підприємства об`єднання громадян "Учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих" зазначив, що прибутку підприємства в розмірі 20 тис. грн. за першу половину поточного року недостатньо для виконання поточних та запланованих будівельно-ремонтних робіт, вартість яких для підприємства ніяк непосильна, підприємство фізично не має змоги, в короткий строк (10 днів) визначений державним виконавцем згідно рішення суду від 04.04.2024 по справі №120/13404/23, відновити захисну споруду цивільного захисту протирадіаційного укриття.

Проте, в оскаржуваній постанові про накладення штрафу взагалі не йдеться про поважність чи неповажність причин за яких боржником не приведено укриття в готовність. Державним виконавцем взагалі на встановлювались вказані обставини.

Тобто, відповідач не здійснив належної об`єктивної оцінки поважності наведених причин та добросовісної поведінки боржника з метою виконання судового рішення та виніс постанову про накладення штрафу на боржника - позивача у справі, чим порушив його права та законні інтереси, у зв`язку з чим спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено факту не виконання боржником судового рішення в межах виконавчого провадження №75470615 без поважних причин, а тому відсутні законні підстави для накладення на боржника спірного штрафу.

Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.