Постанова

від 27.11.2024 по справі 460/8252/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 460/8252/24 пров. № А/857/26603/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Рівненської міської ради,

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року (суддя Гресько О.Р., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення м.Рівне, дата складання повного тексту 17.09.2024),

в адміністративній справі №460/8252/24 за позовом Рівненської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,

про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

У липні 2024 року позивач Рівненська міська рада звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просив визнати неправомірною та скасувати постанову, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Олійник Анастасією Георгіївною від 17.07.2024 року ВП №73519485.

Ухвалою суду першої інстанції від 20.08.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

Відповідач позовних вимог не визнав, просив в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 в задоволенні позову відмовлено повністю.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що рішення суду від 15.02.2023 по справі №460/52298/22, яким зобов`язано Рівненську міську раду вжити невідкладних заходів щодо передачі у власність територіальних громад гуртожитку, що розташований по вул. Відінській, 10 у м. Рівне, Рівненської обл., Рівненською міською радою виконано в повному обсязі, оскільки подання позову до іншого відповідача в рамках даного рішення не зазначено. Однак оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, в якому оскаржувалось винесення постанови про накладання штрафу державним виконавцем від 17.07.2024, не було враховано факт виконання Рівненською міською радою рішення від 15.09.2024 по справі №460/52298/22 в спосіб визначений судом. Зазначає скаржник, що Рівненська міська рада при виконанні рішення від 15.02.2023по справі №460/52298/22 діяла у відповідності до чинного законодавства України та наданих повноважень, вчинила вичерпні, виключно законні невідкладні заходи щодо передачі у власність територіальних громад гуртожитку, що розташований по вул. Відінській, 10 у м. Рівне, Рівненської обл., в рамках зазначеного рішення по справі. Щодо подачі позовної заяви до іншого власника гуртожитку, що розташований по вул. Відінській, 10 у м. Рівне, Рівненської обл., враховуючи той факт, що подання позовної заяви органами місцевого самоврядування до суду є їх дискреційними повноваженнями і суд не може підміняти такі повноваження, слідує, що рішення від 15.02.2023 по справі №460/52298/22 виконано в повному обсязі.

За результатами апеляційного розгляду апелянт (позивач) просить скасувати оскаржене рішення суду від 17.09.2024 та прийняти нове, яким задоволити позов.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з врахуванням наступного.

Суд встановив такі фактичні обставини справи.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі №460/52298/22, зокрема, зобов`язано Рівненську міську раду вжити невідкладних заходів щодо передачі у власність територіальних громад гуртожитку, що розташований по вул. Відінській, 10 у м. Рівне, Рівненської обл. Зобов`язано Виконавчий комітет Рівненської міської ради вжити невідкладних заходів щодо передачі у власність територіальних громад гуртожитку, що розташований по вул. Відінській, 10 у м. Рівне, Рівненської обл.

21 вересня 2023 року судом виданий виконавчий лист №1 по адміністративній справі №460/52298/22 про зобов`язання Рівненської міської ради вжити невідкладних заходів щодо передачі у власність територіальних громад гуртожитку, що розташований по вул. Відінській, 10 у м. Рівне, Рівненської обл. (а.с. 123).

ОСОБА_1 05.12.2023 року пред`явила виконавчий лист №1 по адміністративній справі №460/52298/22, виданий 21.09.2023 Рівненським окружним адміністративним судом, до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.12.2023 відкрито виконавче провадження №73519485 з примусового виконання вказаного вище виконавчого документу, у пункті 2 якої зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (а.с. 125).

02.01.2024 державним виконавцем направлена вимога за вих. №8 до Рівненської міської ради про надання інформації щодо виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі №460/52298/22 з наданням підтверджуючих документів (а.с. 133).

15.07.2024 державним виконавцем повторно направлена вимога за вих. №19993 до Рівненської міської ради щодо виконання вказаного вище рішення (а.с. 136).

26.07.2024 до Відділу від боржника надійшла відповідь за вих. №16-08-929/24-5323/24, в якій повідомляється, що Рівненською міською радою було подано позовну заяву до Господарського суду Рівненської області про зобов`язання передати майно у комунальну власність, а саме гуртожитку за адресою: вул. Віденська, 10, м. Рівне, Рівненська обл. Ухвалою господарського суду Рівненської області від 21 серпня 2023 року по справі №918/841/23 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Рішенням господарського суду Рівненської області від 16 листопада 2023 року по справі № 918/841/23 у задоволені позову відмовлено. В свою чергу Рівненська міська рада подала до Північно-західного апеляційного суду Рівненської області апеляційну скаргу на рішення господарського суду Рівненської області від 16 листопада 2023 року по справі № 918/841/23. Ухвалою Північно-західного апеляційного суду Рівненської області від 23 лютого 2024 року по справі №918/841/23 відкрито апеляційне провадження у зазначеній справі. Постановою Північно-західного апеляційного суду Рівненської області від 10 квітня 2024 року по справі № 918/841/23 Апеляційну скаргу Рівненської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 16.11.2023 справі №918/841/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Оскільки Рівненська міська рада вжила невідкладні заходи щодо передачі у власність територіальних громад гуртожитку, що розташований по вул. Віденській, 10, у м. Рівне, Рівненської обл., Рівненська міська рада вважає, що рішення по справі №460/52298/22 виконане в повному обсязі (а.с. 142).

17.07.2024 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову №73519485 про накладення на боржника Рівненську міську раду штрафу за невиконання рішення суду у справі №460/52298/22 у розмірі 5100 грн (а.с. 6).

Не погодившись постановою про накладення штрафу, позивач звернувся із цим позовом до адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване рішення суб`єкта владних повноважень винесене на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з врахуванням наступного.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами 2, 4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Частинами другою та третьою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами другою, четвертою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені в Законі України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Частиною п`ятою статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частини шостої статті 26 Закону №1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно зі статтею 63 цього Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Водночас застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Разом з тим умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Зазначена правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі №812/1813/18, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт (позивач) зазначає, що Рівненською міською радою рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 по справі №460/52298/22 виконано в повному обсязі, оскільки подання позову до іншого відповідача в рамках даного рішення не зазначено.

Встановлено, що 02.01.2024 державним виконавцем направлена вимога для позивача (боржника у виконавчому провадженні №73519485) за вих. №8 про надання інформації щодо виконання рішення суду від 15.02.2023 у справі №460/52298/22 з наданням відповідних підтверджуючих документів, однак така вимога залишена боржником без реагування.

В свою чергу, на другу вимогу державного виконавця від 15.07.2024 за вих. №19993 про надання інформації щодо виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі №460/52298/22 з наданням відповідних підтверджуючих документів Рівненська міська рада листом від 24.07.2024 №16-08-929/24-5323/24 повідомила відповідача, що Рівненською міською радою було вжито невідкладних заходів щодо передачі у власність територіальних громад гуртожитку, що розташований по вул. Віденській, 10 у м. Рівне, Рівненської області, а саме у серпні 2023 року Рівненська міська рада звернулася до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Житлобуд-6, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради, про зобов`язання передати у комунальну власність територіальної громади міста Рівного в особі Рівненської міської ради на безкомпенсаційній основі (безоплатно) об`єкт нерухомого майна, а саме - частину гуртожитку по вул. Відінській,10 у місті Рівному, який складається із 95 житлових кімнат та приміщень загального користування.

Колегія суддів наголошує, що відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону №1404-VIII.

При цьому поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

З Єдиного державного реєстру судових рішень суд встановив, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.11.2023 у справі №918/841/23, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2024, в задоволенні позову Рівненської міської ради відмовлено повністю.

При цьому, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції виходили з того, що на момент розгляду справи №918/841/23 об`єкт нерухомості, який позивач просив передати у комунальну власність територіальній громаді міста Рівного не перебуває у власності ТОВ Житлобуд-6. Право власності на це майно 07.04.2023 було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю Клесівський кар`єр, що унеможливлює задоволення такої вимоги як зобов`язання ТОВ Житлобуд-6 передати у власність об`єкт нерухомого майна.

Отже правильно зауважив суд першої інстанції, що формальне звернення до господарського суду з позовом до неналежного відповідача про зобов`язання передати у комунальну власність територіальної громади міста Рівного в особі Рівненської міської ради на безкомпенсаційній основі (безоплатно) об`єкт нерухомого майна, а саме - частину гуртожитку по АДРЕСА_1 , не може вважатися вжиттям належних невідкладних заходів щодо виконання судового рішення у справі №460/52298/22 в частині передачі у власність територіальних громад гуртожитку, що розташований по вул. Віденській, 10 у м. Рівне, Рівненської області.

Частина 2 ст.18 Закону №1404-VIII визначає обов`язки виконавців серед яких виконавець зобов`язаний, серед іншого, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч.8 ст.19 Закону №1404-VIII).

Встановлені у цій справі фактичні обставини дають підстави вважати, що на момент оскарження постанови відповідача про накладення штрафу від 17.07.2024 ВП №73519485 за невиконання рішення суду у справі №460/52298/22, позивачем так і не вжито ефективних заходів щодо передачі у власність територіальних громад гуртожитку, що розташований по вул. Віденській, 10 у м. Рівне, Рівненської області, в тому числі, й щодо подання позову до належного відповідача (власника об`єкту нерухомого майна).

Колегія суддів погоджується із думкою суду першої інстанції, що за встановлених обставин жодних доказів існування причин, які унеможливили або значно ускладнили виконання Рівненською міською радою судового рішення, та які не залежали від власного волевиявлення боржника, позивачем не надано, судом не здобуто та матеріали справи не містять.

За наведеного, правильним є висновок суду першої інстанції, що на момент винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу від 17.07.2024 ВП №73519485 позивачем (боржником у виконавчому провадженні №73519485) без поважних причин не було виконано в повному обсязі рішення суду у справі №460/52298/22. В матеріалах судової справи та в досліджених судом матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які відомості про вчинення Рівненською міською радою належних дій з метою виконання судового рішення, яке набрало законної сили, а відтак оспорюване рішення суб`єкта владних повноважень винесене на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що перевчені чинним законодавством України.

Такі висновки суду першої інстанції не спростовані доводами апеляційної скарги позивача і відхиляються судовою колегією як безпідставні та необґрунтовані.

В даному контексті також слід зазначити, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Отже, як встановлено судом, саме за невиконання судового рішення Рівненську міську раду притягнуто до відповідальності й таке рішення суб`єкта владних повноважень відповідає критеріям правомірності, закріпленим у ч.2 ст.2 КАС України.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Рівненської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року в адміністративній справі №460/8252/24 за позовом Рівненської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови суду складено 03.12.2024 року