Постанова

від 21.11.2024 по справі 380/30497/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 рокуСправа № 380/30497/23 пров. № А/857/21216/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідач Качмара В.Я.,

суддів Гінди О.М., Кузьмича С.М.,

при секретарі судового засідання Гладкій С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЙПОРС» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року (суддя Коморний О.І., м.Львів, повний текст складено 17 липня 2024 року), -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЙПОРС» (далі ТОВ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі Головне управління) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.09.2022 №8148/13-01-07-09 від 29.09.2022.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги вказує, що позивачем було допущено порушення реалізація електронних сигарет та рідин, що використовуються в електронних сигаретах без марок акцизного податку встановленого зразка. Також зазначає, що позивач пропустив строк звернення до суду. Зауважує, що ТОВ скористалося правом досудового врегулювання спору та відповідно Державною податковою інспекцією України (далі - ДПС) було прийнято рішення від 12.12.2022 №16547/6/99-00-06-03-02-06, яким залишено без змін ППР, а скаргу ТОВ - без задоволення (далі - Рішення). Рішення ДПС отримано ТОВ 30.01.2023, а до суду про скасування вищевказаного ППР позивач звернувся 27.12.2023.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факту порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» (далі Закон №265/95-ВР).

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що Головним управлінням ДПС у Закарпатській області (далі Головне управління-1) проведено фактичну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог Податкового кодексу України (далі ПК), Кодексу законів про працю України (далі КЗпП), Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон №265/95-ВР), Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (далі Закон №1775-III), Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного в плодового, алкогольних напоїв», тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон №481/95-ВР), «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148, за результатами якої складено акт (довідку) від 02.09.2022 №001740 (реєстраційний №3476/16/1307/РРО/44686004 від 05.09.2022; далі Акт) (а.с.19-20).

Перевіркою встановлено факт реалізації одноразової електронної сигарети ELFBAR 2000 за ціною 390 грн без проведення визначеної розрахункової операції через РРО (ПРРО) та без видачі відповідних розрахункових документів. Також встановлено факт реалізації в період з 10.08.2022 по 02.09.2022 за готівкові кошти системи для випаровування рідин та безнікотинові рідини на загальну суму 9884 грн. без проведення відповідних операцій через РРО (ПРРО) (пояснення додаються). Встановлено порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 209800 грн, а саме в реалізації знаходились одноразові електронні сигарети, рідини нікотинові, рідини самозамінюючі нікотинові (відомість додається). До перевірки не представлені жодні прихідні накладні на вказаний товар. Встановлено факт зберігання (реалізації, транспортування) електронних одноразових сигарет та рідин нікотинових для електронних сигарет без марок акцизного податку встановленого взірця в магазині за адресою м.Ужгород, вул.Л.Толстого, 31 на загальну суму 20 800 грн. (відомість ТМЦ та пояснення додаються). Також, в ході проведення фактичної перевірки працівниками Головного управління-1 було викликано слідчо-оперативну групу ВП Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області.

На підставі вказаного Акта Головним управлінням винесено ППР, яким застосовано до ТОВ штрафні (фінансові) санкції у сумі 220 074 грн, у тому числі 10274 грн за непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) за порушення, вчинене вперше 209800 грн (розмір вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку) за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку (а.с.8).

Щодо посилань скаржника на пропущення позивачем місячного строку звернення до суду з позовом після адміністративного оскарження спірного ППР, то апеляційний суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У постанові від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20 Верховний Суд зазначив, що «стаття 122 КАС встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас, вона передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Однак відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, ПК не містить норм, які б визначали процесуальний строк звернення до суду з позовом у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження).

Судова палата вважає, що у випадку відсутності правового регулювання у спеціальному законодавстві, застосуванню підлягають загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів, які встановлені КАС».

Тому з метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов`язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, судова палата відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 3 квітня 2018 року у справі № 826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі № 803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а та сформулювала правовий висновок згідно з яким норма пункту 56.19 статті 56 ПК є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Порядок листування платників податків та контролюючих органів визначає стаття 42 ПК (в редакції, чинній на момент надіслання позивачці податкових повідомлень-рішень).

Відповідно до пункту 42.1 статті 42 ПК податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Абзацами першим-другим пункту 42.5 статті 45 ПК передбачено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за № 124/28254) затверджено «Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків» (далі Порядок № 1204, в редакції, чинній на момент надіслання позивачу ППР), який визначає форму та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Порядку № 1204 податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 1204 якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, за змістом наведених норм ПК та Порядку № 1204 у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ, надісланий податковим органом, у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З матеріалів справи видно, що із наявного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0405352497193, жодної відмітки щодо вручення (особисто/згідно договору вкладено до абонентської скриньки/за довіреністю/розписка в одержанні) чи невручення (з причини…), а також підпису працівника поштового зв`язку вказане рекомендоване повідомлення не містить. При поверненні поштового відправлення причина повернення робиться на зворотному боці бланка супровідної адреси, яка затверджується підписом працівника зв`язку та відбитком календарного штемпеля.

Проте, ні положення ПК, ні Порядку № 1204 не передбачають повернення рекомендованих листів з відміткою «за закінченням терміну зберігання», така відмітка не передбачена як причина невручення рішення. Ця відмітка не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист. Отже, така відмітка не дає обґрунтованих підстав для визначення факту належного повідомлення платника податку про винесене контролюючим органом податкове повідомлення-рішення, зокрема не визначає чи платник податків відмовився прийняти податкове повідомлення-рішення, чи платник податків відсутній за своїм фактичним місцезнаходженням (місцем проживання (перебування)), чи платника податків, якому адресовано рішення контролюючого органу, не виявлено за своїм фактичним місцезнаходженням (місцем проживання (перебування)).

Згідно доводів позивача про Рішення останній дізнався 27.11.2023 (із відповіді на адвокатський запит від 18.10.2023 №11402/5/13-01-07-09-10, отриманої засобом електронного зв`язку (докази долучені до позовної заяви).

Інших належних доказів, які б підтверджували те, що про Рішення позивач дізнався раніше 27.11.2023 відповідачем не надано і матеріали справи не містять.

Відтак, з огляду на викладене, апеляційний суд вважає за можливе визнати поважними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, наведені в заяві ТОВ від 13.11.2024 та поновити ТОВ строк на звернення до суду з позовом.

Щодо суті встановленого порушення, то апеляційним судом встановлено наступне.

Так, правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг визначає Закон 265/95-ВР.

Пунктом 1, 2, 12 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зокрема, зобов`язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);

вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання. 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Щодо встановлення порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 209800,00 грн та/або факту реалізації таких необлікованих товарів: електронних одноразових сигарет та рідин нікотинових для електронних сигарет без марок акцизного податку встановленого взірця в магазині за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 209 800 грн, то доданими до матеріалів справи доказами підтверджується, що 01.07.2022 між ТОВ (Орендар) та ОСОБА_1 (Орендодавець) укладено Договір оренди №б/н нежитлового приміщення (далі - Договір оренди).

Відповідно до пункту 1.1. Договору оренди Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 19,20 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.15-16).

В подальшому, 04.08.2022 між ТОВ (Суборендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Суборендар) (далі ФОП) укладено Договір суборенди №1 нежитлового приміщення (далі - Договір №1).

Згідно з пунктом 1.1. Договору №1 Суборендодавець передає, а Суборендар бере в тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 15 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 , об`єкт передається в користування Суборендарю для використання у господарській діяльності: КВЕД (47.11).

Згідно із пунктом 6.1. Договору №1 Суборендар зобов`язується не зберігати у приміщеннях, що орендуються, предмети або засоби, заборонені до обороту або обмежені у обороті згідно із законодавством України.

Таким чином, з врахуванням того, що 15 кв.м. з 19,20 кв.м. магазину за адресою АДРЕСА_1 , орендованого ТОВ на момент проведення перевірки перебували в суборенді ФОП., а згідно з актом перевірки «до перевірки не представлені жодні прихідні накладні на вказаний товар», то суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що контролюючий орган під час проведення перевірки достовірно не встановив належність виявленого товару конкретній особі: ні ТОВ, ні його працівнику ОСОБА_3 , ні ФОП.

Крім того, відповідач у жоден спосіб не міг достовірно визначити вказану в Акті перевірки ціну виявлених електронних одноразових сигарет та рідин нікотинових для електронних сигарет, яка слугувала підставою для відповідних нарахувань контролюючим органом, адже самі інспектори вказують, що «до перевірки не представлені жодні прихідні накладні на вказаний товар».

При цьому, в розрахунку штрафних (фінансових санкцій) до Акту відповідач вказує про виявлення порушень, які полягали в реалізації і зберіганні товару, однак контролюючим органом жодним чином не зафіксовано такого факту (обставин) реалізації, акт перевірки не містить інформації про те, ким здійснювалась закупівля товару, даних особи-покупця, відомостей щодо розрахункового документа в підтвердження такої реалізації (купівлі-продажу) товару.

Необхідною передумовою застосування до суб`єкта господарювання рішення про застосування фінансових санкцій є наявність необхідних доказів на підтвердження порушення таким суб`єктом вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, у тому числі і докази на підтвердження зберігання та реалізації електронних одноразових сигарет та рідин нікотинових для електронних сигарет без марок акцизного податку.

Відсутність таких доказів під час проведення спірної перевірки, підтверджена і рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі № 380/29182/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року, предметом спору у якому було податкове повідомлення-рішення Головного управління-1 від 23.09.2022 №00031040705, яке прийняте на підставі того ж Акту перевірки. У цих судових рішеннях також констатовано те, що «контролюючий орган під час проведення перевірки ніяк не міг достовірно встановити належність виявленого товару конкретній особі: ні ТОВ, ні його працівнику ОСОБА_3 , ні ФОП ОСОБА_2 ». При цьому, справа №380/29182/23 та розглядувана справа побудована на одних і тих самих доказах, однак з різними кваліфікаціями виявлених контролюючими органами порушень ТОВ, що були на думку контролюючих органів доведені під час проведення фактичної перевірки.

Згідно частини четвертої статті 77 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Приписами абзацу 17 статті 2 Закону №265/95-ВР визначено, що розрахунковий документ документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ, тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Отже, необхідною умовою для підтвердження факту реалізації певного товару, є наявність відповідного розрахункового документу.

Однак, всупереч зазначеному, матеріали проведеної перевірки не містять жодних доказів (фіскальний чек, пояснення особи яка придбала/здійснила продаж, відеофіксація продажу тощо), які б надали можливість підтвердити саме факт реалізації позивачем електронних одноразових сигарет та рідин нікотинових для електронних сигарет без марок акцизного податку встановленого взірця.

Наведене вказує на неповноту проведеної перевірки (а отже і необ`єктивність її висновків): не встановивши, хто є власником даного товару (електронних сигарет та/або рідин до таких), а також не встановивши факту його реалізації, відповідачем не доведено факту порушення позивачем вимог пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Таким чином, оскаржуване ППР є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правильності застосування судом норм матеріального права до встановлених ним на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів та обставин справи.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Керуючись статтями 308, 310, 315-316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. М. Гінда С. М. Кузьмич

Повне судове рішення складено 03 грудня 2024 року.