Постанова

від 04.12.2024 по справі 500/3287/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/3287/24 пров. № А/857/22995/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року у справі № 500/3287/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

місце ухвалення судового рішення м.ТернопільРозгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадженнясуддя у І інстанціїПодлісна І.М.дата складання повного тексту рішення12.08.2024 ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року у справі № 500/3287/24 позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №3063/03-16 від 16 січня 2024 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» період роботи ОСОБА_1 з 01 листопада 1989 року по 18 червня 2001 року на посаді медсестри здоровпункту фабрики «Пластик».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 71 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В доводах апеляційної скарги вказує, що позивачем документально не підтверджено роботу саме в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік), період роботи на посаді медсестри медпункту фабрики «Пластик» не враховано до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років та, відповідно, призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Таким чином стаж роботи на посадах, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, складає 29 років 08 місяців 03 дні. У зв`язку з тим, що не виконана умова наявності 30 років роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на призначення та виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у позивача відсутнє.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та представник позивача повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлена шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу зазначену позивачем, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має беззаперечне право на отримання грошової допомоги, оскільки на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону №1058, працювала в установі комунальної власності - КНП «ПОЧАЇВСЬКА РАЙОННА КОМУНАЛЬНА ЛІКАРНЯ» ПМР на посаді (сестра медична (палатна) терапевтичного відділу), яка дає право на призначення пенсії за вислугу років; має страховий стаж більше 30 років на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону №1788; до призначення пенсії за віком не отримувала будь-яку іншу пенсію.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в Головному управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з 08.02.2022 року.

Згідно даних Трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16 квітня 1982 року позивач працювала та працює на посадах медичних робітників в наступні періоди своєї трудової діяльності:

- 12 квітня 1982 року - 31 січня 1983 року на посаді акушерки фельдшерсько - акушерського пункту с. Млиновці Почаївської райлікарні;

- 01 лютого 1983 року - 07 червня 1985 року на посаді медсестри Почаївської райлікарні;

- 08 червня 1985 року - 31 жовтня 1989 року - на посаді медсестри по терапії Почаївської райлікарні;

- 01 листопада 1989 року - 17 червня 2001 року - на посаді медсестри здоровпункту фабрики «Пластик» Почаївської райлікарні;

- 18 червня 2001 року - 01 липня 2001 року - на посаді старшої медсестри терапевтичного відділу Почаївської райлікарні.

- 02 липня 2001 року - 17 липня 2001 року - на посаді старшої медсестри терапевтичного відділу Почаївської райлікарні;

-18 липня 2001 року - 30 серпня 2010 року - на посаді старшої медсестри терапевтичного відділу Почаївської районної комунальної лікарні;

- 01 вересня 2010 року - 02 січня 2013 року - на посаді медсестри терапевтичного відділення (палатної) Почаївської районної комунальної лікарні;

- 03 січня 2013 року - теперішній час - на посаді сестри медичної (палатної) терапевтичного відділення Комунального некомерційного підприємства «Почаївська районна комунальна лікарня» Почаївської міської ради.

Також встановлено, що:

- 21 березня 2003 року Почаївську районну лікарню №2 перейменовано на Почаївську районну комунальну лікарню;

- 22 серпня 2019 року Почаївську районну комунальну лікарню перейменовано на Комунальне некомерційне підприємство «Почаївська районна комунальна лікарня» Кременецької районної ради Тернопільської області;

- 05 січня 2021 року Комунальне некомерційне підприємство «Почаївська районна комунальна лікарня» Кременецької районної ради Тернопільської області перейменовано на Комунальне некомерційне підприємство «Почаївська районна комунальна лікарня» Почаївської міської ради.

Після досягнення встановленого ч. 1 ст. 26 Закону №1058 пенсійного віку, 60 років, позивачу, на підставі її заяви, було призначено пенсію за віком.

З метою реалізації свого права на отримання грошової допомоги розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення у відповідності до п. 71 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 позивач:

- 15 листопада 2023 року звернулася до відповідача №1 із заявою за призначенням/ перерахунком пенсії від 15 листопада 2023 року щодо призначення 10 призначених пенсій.

За принципом екстериторіальності вищевказану заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

23 листопада 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано- Франківській області було прийнято рішення про відмову в допризначенні пенсії №16750/03-16 від 23 листопада 2023 року, яким відмовлено Позивачу у виплаті грошової допомоги з наступних підстав: «відповідно до трудової книжки та довідки про стаж №17 від 20.06.2023 ОСОБА_1 з 01.11.1989 по 18.06.2001 працювала на посаді медсестри медпункту фабрики «Пластик», яка належала до Почаївської рай лікарні, однак заробітна плата нараховувалася фабрикою. Інформація щодо перебування у відпустках без збереження заробітної платника за даний період роботи відсутня.

Відділом перерахунків №2 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області управлінню контрольно-перевірочної роботи 09.11.2023 направлено службову записку для підтвердження факту роботи в період з 01.11.1989 по 18.06.2001 на посаді, що передбачена розділом 2 «Охорона здоров`я» вищевказаного переліку. Тому даний період роботи можливо зарахувати до посад, що дають право на пенсію за вислугу років після надходження акту звірки.

Окрім того, заявниці необхідно представити довідку про перебування у відпустках без збереження заробітної плати за період роботи на посаді медсестри медпункту фабрики «Пластик».

-01 січня 2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із Заявою за призначенням/ перерахунком пенсії від 01 січня 2024 року щодо призначення одноразової виплати в розмірі 10 пенсій.

За принципом екстериторіальності вищевказану заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.

04 січня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було прийнято рішення №236/03-16 від 04 січня 2024 року, яким відмовлено позивачу у виплаті грошової допомоги з наступних підстав: «Згідно вимоги пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону та після розгляду трудової книжки та уточнюючої довідки з місць роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», про перебування/не перебування у відпустках без збереження заробітної плати, яка видана «Почаївською районною комунальною лікарнею» від 20.06.2023р. №17 вбачається, що гр. ОСОБА_1 працювала на посаді медсестри медупункту фабрики «Пластик» з 01.11.1983р. по 18.06.2001р.

Враховуючи вище викладене, на день досягнення пенсійного віку, гр. ОСОБА_1 не працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Враховуючи вимоги пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону та після розгляду документів стаж по вислузі років становить 29 років 8 місяців 3 дні.

-10 січня 2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із Заявою за призначенням/ перерахунком пенсії від 01 січня 2024 року щодо допризначення та виплати одноразової виплати в розмірі 10 пенсій.

За принципом екстериторіальності вищевказану заяву Позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області (далі - Відповідач №2).

04 січня 2024 року Відповідачем №2 було прийнято Рішення про відмову у перерахунку №3063/03-16 від 16 січня 2024 року, яким відмовлено Позивачу у виплаті Грошової допомоги з наступних підстав: «За наявними у пенсійній справі документами у ОСОБА_1 відсутні 30 років стажу на таких посадах, стаж становить 29 років 08 місяці 03 дні.

Період роботи з 01.11.1989 по 18.06.2001 - медсестра медпункту фабрики «Пластик» не зараховано до спеціального стажу, оскільки надана довідка №17 від 20.06.2023, яка видана «Почаївською районною комунальною лікарнею» Почаївської міської ради потребує перевірки.

Після надходження акту перевірки рішення може бути переглянуто».

Вважаючи протиправним рішення про відмову у перерахунку №3063/03-16 від 16 січня 2024 року, позивач звернулася до суду з цим позовом.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон 1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами 1 і 2 цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Отже, право на отримання грошової допомоги при призначенні пенсії за віком на підставі Закону № 1058, мають особи, які не отримували будь-яку пенсію та на день досягнення пенсійного віку працювали на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону № 1788, і мають страховий стаж на таких посадах для жінок - 30 років. При цьому, грошова допомога виплачується саме у разі призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058.

Статтею 55 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачені окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (п. "е" цієї статті).

Згідно Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011№ 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Пунктом 4 Порядку №1191 страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які мають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Пунктом 7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Згідно Постанови КМУ від 04.11.1993 № 909, пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я і соціального захисту призначаються після досягнення 55 років за наявності спеціального стажу роботи станом на 1 квітня 2015 р. не менше 25 років і після цієї дати: з 1 квітня 2024 р. або після цієї дати - не менше 30 років.

Згідно розділу 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, це посади лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

При цьому, за змістом примітки 3 до Переліку №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Умови та норми призначення пенсії за вислугу років до 01.01.1992 року визначались Постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 р. N 1397 «Про пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я та сільського господарства», якою було затверджено Положення про порядок обчислення стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров`я, якою був затверджено Перелік установ, організацій та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Пунктом 1 розділу 2 цього Переліку закріплено, що право на пенсію за вислугу років мали лікарі, зубні лікарі, техніки, фельдшери, помічники лікаря, акушери, масажисти, лаборанти та медичні сестри - всі незалежно від найменування посади, дезінфекційні інструктори, які працювали в наступних лікувально-профілактичних закладах, закладах охорони материнства і дитинства, санітарно-профілактичних установах: лікарняні установи всіх типів і найменувань, в тому числі клініки і клінічні частини, госпіталі, лепрозорії, психіатричні колонії; амбулаторно-поліклінічні заклади всіх типів і найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, установи швидкої медичної допомоги та переливання крові, медсанчастини, здоровпункти, медичні кабінети і пункти, фельдшерські та фельдшерсько-акушерські пункти, станції санітарної авіації, рентгенівські станції і пункти, медичні лабораторії та інші).

Зміст наведених норм права свідчить, що законодавець пов`язує право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, зокрема, з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (30 років) роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону №1788-XII.

Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 328/1619/17(2-а/328/80/17) зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

У постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 522/5056/16-а Верховний Суд також зазначив, що для отримання грошової допомоги, при призначенні пенсії за віком, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій, мають бути дотримані такі вимоги: особа має досягнути пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема частиною 1 ст. 26 встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років; на день досягнення пенсійного віку особа мала працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і мати страховий стаж, зокрема для чоловіків - 35 років, на таких посадах; особа до цього не отримувала будь-яку пенсію.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Крім того, згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).

Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, вказаним Порядком передбачено, що у разі наявності в трудовій книжці саме неправильних чи неточних записів, для підтвердження стажу приймаються уточнюючи довідки та інші документи, які містять відомості про періоди роботи особи.

Як вбачається із матеріалів справи, записи у трудовій книжці підтверджують роботу позивача у спірні періоди на відповідних посадах медичним працівником в закладах охорони здоров`я.

Так, згідно даних Трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16 квітня 1982 року позивач працювала та працює на посадах медичних робітників в наступні періоди своєї трудової діяльності:

- 12 квітня 1982 року - 31 січня 1983 року на посаді акушерки фельдшерсько - акушерського пункту с. Млиновці Почаївської райлікарні;

- 01 лютого 1983 року - 07 червня 1985 року на посаді медсестри Почаївської райлікарні;

- 08 червня 1985 року - 31 жовтня 1989 року - на посаді медсестри по терапії Почаївської райлікарні;

- 01 листопада 1989 року - 17 червня 2001 року - на посаді медсестри здоровпункту фабрики «Пластик» Почаївської райлікарні;

- 18 червня 2001 року - 01 липня 2001 року - на посаді старшої медсестри терапевтичного відділу Почаївської райлікарні.

- 02 липня 2001 року - 17 липня 2001 року - на посаді старшої медсестри терапевтичного відділу Почаївської райлікарні;

-18 липня 2001 року - 30 серпня 2010 року - на посаді старшої медсестри терапевтичного відділу Почаївської районної комунальної лікарні;

- 01 вересня 2010 року - 02 січня 2013 року - на посаді медсестри терапевтичного відділення (палатної) Почаївської районної комунальної лікарні;

- 03 січня 2013 року - теперішній час - на посаді сестри медичної (палатної) терапевтичного відділення Комунального некомерційного підприємства «Почаївська районна комунальна лікарня» Почаївської міської ради.

Крім цього, факт роботи позивача у період з 01 листопада 1989 року по 18 червня 2001 року на посаді медсестри здоровпункту фабрики «Пластик», який входив до складу Почаївської райлікарні підтверджується даними трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16 квітня 1982 року, Довідкою за вих. №17, яка видана Комунальним некомерційним підприємством «Почаївська районна комунальна лікарня» Почаївської міської ради 20 червня 2023 року та актом про результати перевірки стажу роботи ОСОБА_1 у КНП «Почаївська районна комунальна лікарня» Почаївської міської ради №1990 1103-1/5903 від 30 листопада 2023 року, з якого видно, що позивач як у 1989 році, так і в 2001 році переводилася з посади на посаду згідно наказів Почаївської райлікарні, а не звільнялася та приймалася на роботу.

Отже, праця позивача у спірний період підтверджена у відповідності до Порядку № 637. Підстав вважати наведені в трудовій книжці відомості недостовірними, відповідачем не наведено. Крім того, необхідний спеціальний стаж підтверджений і іншими, наведеними вище доказами.

Таким чином, станом на день призначення позивачу пенсії за віком, позивач мала необхідний спеціальний стаж для отримання допомоги.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності роботи позивача на посаді, що дає право на пенсію за вислугою років та отримання грошової допомоги відповідно до вимог п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Досліджуючи питання, яке стосуються розподілу судових витрат понесених у даній справі, колегією суддів установлено, що з урахуванням положень ст. 139 КАС України відсутні підстави для перерозподілу та присудження судових витрат на користь будь-якої із сторін.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року у справі № 500/3287/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос