Рішення

від 26.11.2024 по справі 496/619/21

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/619/21

Провадження № 2/496/563/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Портної О.П.,

за участю:

секретаря Рябової А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до

відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Кредит», код ЄДРПОУ 38266014, юридична адреса: індекс 01001, Київська область, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 10,

відповідача 2: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича, юридична адреса: індекс 01034, Київська область, м. Київ, вул. Рейтарська/пров. Георгіївський, буд. 6-3, літ. А, кім. 4-5,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Єфіменко Денис Олегович, місце знаходження: індекс 04073, Київська область, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 172, оф. 65,

вимоги позивача: про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

позивач повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явився, але надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність,

представник відповідача та треті особи повідомлені належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явилися, про поважність причин своєї неявки суд не повідомили, -

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

1. 11.02.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Кредит» (далі відповідач 1 та/або ТОВ «Глобал Кредит»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича (далі відповідач 2), з залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Єфіменка Дениса Олеговича, з вимогою про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем, 08.12.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 12577, щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Глобал Кредит» заборгованості у розмірі 13215,20 гривень, таким, що не підлягає виконанню та стягнення судового збору.

2. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.12.2020 року позивач дізнався про відкрите виконавче провадження № 63882791 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 08.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. про стягнення з позивача на користь відповідача 1 заборгованості за кредитним договором у сумі 13215,20 гривень. Про наявність вказаного виконавчого напису позивачу стало засобами поштового зв`язку. На думку позивача, виконавчий напис вчинено з грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами. В обґрунтування грубого порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, позивач зазначає, що нотаріусом був порушений сам порядок вчинення виконавчого напису, не було перевірено факт безспірності заборгованості, отримання боржником вимоги стягувача про погашення заборгованості. В зв`язку з вищевикладеним позивачка звернулася до суду.

3. Представник відповідача 1 та відповідач 2 відзив на позов не надали.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

4. До матеріалів позовної заяви позивачем долучено заяву про забезпечення позову. (а.с. 21-23)

5. До матеріалів позовної заяви позивачем долучено клопотання про витребування доказів. (а.с. 27-30)

6. Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, але до матеріалів позовної заяви долучено заяву про розгляд справи без його участі. (а.с. 43-44)

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

7. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2021 року цивільна справа № 496/619/21 була передана на розгляд головуючій судді Біляївського районного суду Одеської області Портній О.П. (а.с. 57)

8. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 17.02.2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з проведення підготовчого судового засідання та задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Окрім того, відповідачам було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 58-59)

9. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 17.02.2021 року, заяву позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення задоволено. (а.с. 60-61)

10. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 05.02.2024 року, визнано явку сторони позивача обов`язковою. (а.с. 96-97)

11. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 27.06.2024 року, витребувано докази відповідно ч. 7 ст. 81 ЦПК України. (а.с. 102-106)

12. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 19.08.2024 року, витребувано докази відповідно ч. 7 ст. 81 ЦПК України. (а.с. 118-121)

13. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 28.10.2024 року закрите підготовче провадження та призначено цивільну справу до розгляду по суті. (а.с. 124)

14. Відповідачі, в установлені ч. 7 ст. 178 ЦПК України, строки не подали до суду відзив на позовну заяву, будучи повідомленими належним чином про наявність ухвали про відкриття провадження та необхідністю подання відзиву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

15. Оскільки відповідачі були належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання відповідно до ст. 128 ЦПК України шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення з повідомленням про вручення (а.с. 66, 67, 74, 82, 85, 87, 88), шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Біляївського районного суду Одеської області (а.с. 76, 77), в судове засідання не з`явилися, про поважність причин своєї неявки суд не повідомили, а від позивача заперечень проти проведення заочного розгляду справи не надходило, Судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст.ст. 280-281 ЦПК України.

16. Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

17. Верховний Суд у своїй постанові від 29.04.2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

18. Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

19. Судом встановлено, що 10.12.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Єфіменко Д.О., постановлено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63882791 з примусового виконання виконавчого напису вчиненого 08.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 12577 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Глобал Кредит» заборгованості в розмірі 13215,20 гривень. (а.с. 52)

20. Згідно копії Інформації від 22.01.2021 року в Єдиному реєстрі боржників наявний запис 1: боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ВП № 62781526, документ видав: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., категорія справ: стягнення коштів, орган ДВС/приватний виконавець: приватний виконавець Дорошкевич В.Л.; запис 2: боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ВП № 63882791, документ видав: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький І.В., категорія стягнення: стягнення коштів, орган ДВС/приватний виконавець: приватний виконавець Єфіменко Д.О. (а.с. 50)

21. З листа Міністерства юстиції України від 09.07.2024 року за вих. № 98396/116838-22-24/37.1 вбачається, що свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 26.12.2011 року за № 8673 на ім`я ОСОБА_2 , є чинним. (а.с. 111)

22. Згідно листа Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 29.07.2024 року за вих. № 39285/9.1-24/вх.40542/9-24, на підставі поданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. письмової заяви про припинення нотаріальної діяльності від 22.12.2020 року, приватна нотаріальна діяльність нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького І.В. припинена з 01.02.2021 року. Архів приватного нотаріуса Баршацького І.В. та документи нотаріального діловодства за період з 2012 по 2021 роки передані на відповідальне зберігання до Київського державного нотаріального архіву, що підтверджується актом № 5 приймання-передавання документів до державного нотаріального архіву від 10.02.2022 року. (а.с. 113-114)

23. Згідно листа Київського державного нотаріального архіву від 17.07.2024 року за вих. № 2537/01-21, відповідно до Протоколу № 102/14-24 засідання експертної комісії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09.04.2024 року, було погоджено Акт № 2 про вилучення до знищення (документів), не внесених до Національного архівного фонду приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького І.В. Серед справ внесених в акт є 972 томи «Копії виконавчих написів та документи, на підставі яких вони вчинені» за період з 02 січня по 30 грудня 2020 року. (а.с. 115)

V. Оцінка Суду.

24. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

25. Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

26. Згідно зі ст. 18 ЦК України та ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» вчинення виконавчого напису це форма захисту цивільних прав кредитора нотаріусом, за допомогою спрощеної, позасудової процедури, яка полягає у вчиненні на боргових документах напису про стягнення грошей або витребування майна на користь кредитора, за наявності між боржником і кредитором правовідносин, які визначаються Кабінетом Міністрів України шляхом встановлення переліку документів, що підтверджують ці правовідносини.

27. Правовідносини щодо видачі виконавчого напису нотаріуса регулюються Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

28. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

29. Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

30. Однак, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

31. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

32. Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

33. Згідно з пп. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (пп. 2.2 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

34. Так, згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» стягнення заборгованості здійснюється за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передбачену або повернення майна. Для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

35. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

36. При цьому, ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

37. За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

38. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

39. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

40. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

41. Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання банком письмової вимоги боржнику про усунення порушень.

42. Таким чином, з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

43. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

44. В постанові Верховного Суду (справа № 310/9293/15ц від 23.01.2018 року) зазначається, що: «При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16).

45. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.

46. Отже, виконавчий напис може бути виданий лише за умови, що банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості та за наявності доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень. Верховним Судом у постанові від 29.01.2019 у справі № 910/13233/17 зазначено, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

47. Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, відповідно до Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами. Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

48. Верховний Суд у постанові від 30.10.2019 року у справі № 644/6221/16-ц зазначив, що з огляду на те, що адміністративними судами було скасовано постанову КабінетуМіністрів Українивід 26.11.2014року № 662, відповідні положення Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, не підлягають застосуванню. Тобто перелік діє у попередній редакції, за якого виконавчий напис має вчинятися на оригіналах нотаріально посвідчених угод.

49. Крім того, згідно з позицією ВСУ, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084/14 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

50. У своїй постанові від 12.03.2020 року у справі № 757/24703/18-ц Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

51. Згідно ізч.ч.1-4ст.10ЦПК України,суд прирозгляді справикерується принципомверховенства права.Суд розглядає справи відповідно до Конституції України,законів України,міжнародних договорів,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією тазаконами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

52. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

53. Необхідність визнання обов`язковості практики Європейського Суду з прав людини, що законодавчо ґрунтується на нормах пункту першого Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 року», згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію ст. 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосується тлумачення і застосування Конвенції, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV, у якій зазначено, що суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

54. Так, вирішуючи питання стосовно застосування ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011 року (остаточне 13.04.2011 року) за заявою № 28924/04 у параграфі 50 зазначено, наступне «…суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

55. У п. 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00 від 25.10.2000 року, «Суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 року, Серія A, N 303-A, параграф 29).

56. Аналогічний висновок, висловлений Європейським судом з прав людини у п. 18 Рішення від 07.10.2010 року (остаточне 21.02.2011 року) у справі «Богатова проти України» (заява № 5232/04 від 27.01.2004 року).

57. Більш детальніше щодо застосування складової частини принципу справедливого судочинства обґрунтованості судового рішення Європейський суд з прав людини висловився у п. 58 Рішення від 10.02.2010 року (остаточне 10.05.2011 року) у справі «Серявін та інш. проти України» (заява № 4904/04 від 23.12.2003 року), а саме «Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27.09.2001 року).

58. Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

59.Частинами 1та 2ст.13ЦПК Українипередбачено,що судрозглядає справине інакшеяк зазверненням особи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках.Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

60.За змістомст.ст.12та 81ЦПК України,цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін.Учасники справимають рівніправа щодоздійснення всіхпроцесуальних правта обов`язків,передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

61. Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

62.У ст.76ЦПК Українизазначено,що доказамиє будь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи.Ці данівстановлюються такимизасобами:1)письмовими,речовими іелектронними доказами;2)висновками експертів;3) показаннями свідків.

63.Статтями 77-80ЦПК Українипередбачено,щоналежними єдокази,які містятьінформацію щодопредмета доказування.Предметом доказуванняє обставини,що підтверджуютьзаявлені вимогичи запереченняабо маютьінше значеннядля розглядусправи іпідлягають встановленнюпри ухваленнісудового рішення.Сторони маютьправо обґрунтовуватиналежність конкретногодоказу дляпідтвердження їхніхвимог абозаперечень.Суд небере дорозгляду докази,що нестосуються предметадоказування.Суд небере доуваги докази,що одержаніз порушеннямпорядку,встановленого законом.Обставини справи,які зазаконом маютьбути підтвердженіпевними засобамидоказування,не можутьпідтверджуватися іншимизасобами доказування.Достовірними єдокази,на підставіяких можнавстановити дійсніобставини справи.Достатніми єдокази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупро наявністьабо відсутністьобставин справи,які входятьдо предметадоказування.Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

64. Як зазначено у ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

65. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду.

66. Верховний суд у постанові від 02.10.2019 року у справі № 522/16724/16 (провадження № 61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

67. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

68. За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується зпринципом диспозитивностіта, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

69. З копії Постанови про відкриття виконавчого провадження № 63882791 від 10.12.2020 року, судом встановлено, що спірний виконавчий напис вчинений 08.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. Копії вказаного виконавчого напису матеріали справи не містять. Відповідно до відповіді Київського державного нотаріального архіву копії виконавчих написів та документи, на підставі яких вони вчиненні, вчиненні приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. за період з 02 січня по 30 грудня 2020 року не внесені до Національного архівного фонду, вилучені та знищені.

70. Судом вжиті належні заходи задля забезпечення учасникам процесу можливості і часу своєчасно надати докази суду. Водночас, такі не надані з незалежних від суду причин.

71. З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису, останній був вчинений з порушенням чинного законодавства. Таким чином суд позбавлений можливості надати оцінку виконавчому напису, що є предметом оскарження в даній справі.

72. На підставі вище викладеного, враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відсутні.

73. Щодо заходів забезпечення позову, вжитих на підставі ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 17.02.2021 року, суд зазначає наступне.

74. Відповідно до ч.ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

75. На підставі ст.141ЦПК України судові витрати, понесені позивачем при поданні позову відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76 -83, 95, 141, 158, 258, 259, 263, 264, 265, 267, 268, 274 ЦПК України, ст.ст. 258, 261 ЦК України, ст. 88 Закону України «Про нотаріат», суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Кредит», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича, третя особа, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Єфіменко Денис Олегович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 17.02.2021 року у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 08.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 12577, до вирішення справи по суті.

3. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6. Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

8. Повний текст рішення складено 26.11.2024 року.

Суддя О.П. Портна