Рішення

від 26.11.2024 по справі 947/27533/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/27533/24

Провадження № 2/947/5365/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2024 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.В.

представника позивача адвоката Голосова Ю.В.

представника відповідача Губського А.В.

розглянувши за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини № НОМЕР_1 , третя особа ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси 04.09.2024року в інтересах ОСОБА_1 звернувся представник позивача адвокат Голосов Ю.В. із позовною заявою про про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди яка сталась 29.03.2024. Крім того, після проведення експертного дослідження проведеного на замову від позивача, 06.11.2024 до суду надана заява про зменшення позовних вимог.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішенням (постановою у адміністративному провадженні ) суду винним у дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої позивачу, пошкодженням його транспортного засобу, було завдано матеріальну шкоду, визнано ОСОБА_2 , який на момент ДТП проходив військову службу у військової частині № НОМЕР_1 , та враховуючи що а ні автомобіль яким керувала особа винна у зіткненні транспортних засобів а ні автомобіль самого позивача не були застраховані від цивільно-правової відповідальності перед третіми особами, стягнення заподіяної шкоди, , розмір якої визначено висновком експертного дослідження, повинно бути здійснено саме з військової частині.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на повному задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у наданому письмовому відзиві та у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову враховуючу що обов`язок відшкодування такої шкоди покладено на МТСБУ тому позов подано до неналежного відповідача а крім того відсутні належні докази що розмір шкоди який розраховано у висновку оцінки відповідає саме пошкодженням заподіянням внаслідок ДТП від 29.03.2024.

Третя особа ОСОБА_2 просив відмовити у задоволені позовних вимог та вважав що наявність його вини у цьому ДТП не доведена а зіткнення сталось внаслідок необережних дій іншого водія, який керував транспортним засобом належним позивачу.

Як встановлено судом постановою Київського районного суду м. Одеси від 27.05.2024 у справі №947/11949/24 було встановлено що 29.03.2024 внаслідок порушення вимог п.22.2 Правил дорожнього руху та вимог ст. 124 КУпАП , ОСОБА_2 який керував автомобілем Volvo F12, державний номер НОМЕР_2 , рухаючись по вул Дача Ковалевського у м. Одесі , здійснюючи перевезення вантажу не перевірив надійність його кріплення та не запобіг падінню вантажу на автомобіль Mersedes Benz державний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 внаслідок чого майну позивача була заподіяна майнова шкода.

Згідно висновку експертного дослідження від 28.10.2024 №ЕД-19/116-24/20097-АВ , проведеного експертом Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Воротинцевим В.В. вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Mersedes Benz д/н НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок ДТП 29.03.2024, визначено у розмірі 135894,51 грн.

Згідно листа МТСБУ на звернення позивача 30.07.2024 повідомлено що внаслідок того що а ні на автомобіль яким керував під час ДТП ОСОБА_2 а ні на автомобіль позивача на момент ДТП 29.03.2024 не було чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів тому у МТСБУ відсутні підстави для здійснення страхових відшкодувань.

Представник відповідача та третя особа ОСОБА_2 не заперечували що на момент ДТП останній перебував у трудових відношеннях із військової частиною № НОМЕР_1 як військовослужбовець та під час ДТП виконував службові обов`язки.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема,Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Правовідносини пов`язані із відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю джерел підвищеної небезпеки ( автомобілів ) врегульовані Цивільним кодексом України ( далі ЦК України) .

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У відповідності до положень ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових ( службових) обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках ( ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом ( ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. ( ч.6 ст. 82 ЦПК України).

Таким чином суд, з урахуванням обставин визначених у постанові суду від 27.05.2024 у справі №947/11949/24 вважає доведеними та такими що не потребують додаткового дослідження факти про те що 29.03.2024 сталась ДТП з вини водія ОСОБА_2 .

Суд не приймає до уваги ствердження ОСОБА_2 про відсутність його вини, яка доводиться змістом постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності при розгляді якої враховувалась заява самого ОСОБА_2 про визнання вини.

Розмір заподіяної шкоди судом визначається з наявного експертного дослідження стосовно якого не заявлялись клопотання про визнання його неналежними або неправдивим доказом а також до суду з боку відповідача або третій особи не надавались докази та не заявлялись клопотання про забезпечення/витребування доказів на спростування відповідного висновку.

Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача про те що позивача повинен звертатись із позовом до МТСБУ так як наявні матеріали справи дозволяють визначитись із тим що у даному випадку транспортні засоби яки зіткнулись внаслідок чого автомобіль позивача отримав пошкодження а тому відповідальність за заподіяну шкоду покладається саме на винну у заподіянні шкоди особу.

Визнання відповідачем та третій особою того факту що ОСОБА_2 як військовослужбовець на момент ДТП знаходився у службових відносинах із ВЧ НОМЕР_1 та виконував службові обов`язки дозволяє суду визначитись із тим, що належним відповідачем у даних правовідносинах по відшкодуванню заподіяної шкоди є саме військова частина.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджуються належними та допустимими доказами а тому є такими що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК України , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК України ).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини № НОМЕР_1 ( код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), третя особа ОСОБА_2 ( військовослужбовець, військовий квіток НОМЕР_6 , місце служби: АДРЕСА_2 ), про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди яка сталась 29.03.2024.

Стягнути з Військової частини № НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 135894 ( сто тридцять п`ять тисяч вісімсот дев`яносто чотири ) гривні 51 копійку.

Питання розподілу судових витрат вирішити у порядку визначеному ч.8 ст. 141 ЦПК України.

Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 05.12.24.

Суддя В. О. Луняченко