Рішення

від 18.12.2024 по справі 947/27533/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/27533/24

Провадження № 2-др/947/160/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2024 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Голосова Юрія Валерійовича, поданої в інтересах ОСОБА_1 , про стягнення судових витрат витрачених стороною позивача по цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини № НОМЕР_1 , третя особа ОСОБА_2 , про стягнення матеріального збитку завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26.11.2024 було задоволено позов та стягнуто з Військової частини № НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 135894,51 грн.

У рішенні також визначено що питання розподілу судових витрат вирішити у порядку визначеному ч.8 ст. 141 ЦПК України.

02.12.2024 від представника позивача адвоката Голосова Ю.В. подана заява, у порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України, про стягнення на користь позивача з відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог, судових витрат понесених у справі позивачем у вигляді оплати проведення експертного дослідження транспортного засобу у розмірі 4775,40 грн., сплаченого судового збору у розмірі 1358,95 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Для підтвердження понесених позивачем судових витрат , під час розгляду справи, були надані: квитанція про оплаті судового збору у розмірі 2775,97 грн. ( а/с 1); ордер на надання правничої допомоги адвокатом Голосовим Ю.В., який видано на представництво інтересів ОСОБА_1 адвокатськім об`єднанням « Нікітінський і партнери» (а/с 6); рахунок-фактура №2024-10/2 від 01.10.2024 вартості експертного дослідження Одеським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України на суму 4775,40 грн (а/с 55) та платіжна інструкція по оплаті вартості експертного дослідження у розмірі 4775,40 грн.( а/с 52); Договір №55 про надання правової допомоги від 29 серпня 2024 укладений між клієнтом ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням « Нікітінський і партнери» в особі керуючого партнера Нікітінського Д.М. за умовами якого за надання правової допомоги щодо стягнення матеріального збитку завданого внаслідок ДТП, у вигляді надання правової інформації, консультацій і роз`яснень; складення заяв, скарг і пропозицій та інших документів правового характеру, складення процесуальних документів , представництва інтересів клієнта у установах ( в тому числі судах) клієнт зобов`язаний здійснити оплату гонорару у розмірі оговореної окремою додатковою угодою ( а/с 24 ); Додаткова угода №1 про надання правової допомоги від 29 серпня 2024 року про визначення розміру гонорару у сумі 10000 грн ( а/с 27); платіжна інструкція по оплаті ОСОБА_1 адвокатському об`єднанню « Нікітінський і партнери» адвокатських послуг у розмірі 10000 грн ( а/с 28).

Представником відповідача були подані заперечення проти розміру стягнення витрат на правову допомогу та інші судові витрати згідно яких стверджується про відсутність доведеності згоди клієнта на то що його інтереси буде представляти саме адвокат Голосов Ю.В. а також доручення вказаному адвокату на представництво інтересів клієнта від адвокатського об`єднання а також заявлено про відсутність опису яки саме послуги були надані клієнту та чи прийняв він ці послуги.

Крім того у запереченням зазначено про недоведеність того за яким саме рахунком були сплачені послуги експертної установи.

Згідно заяви позивача ( поданої в його інтересах адвокатом Голосовим Ю.В. 06.11.2024 ) були зменшені позовні вимоги (а/с 58) а у заяві про стягнення судових витрат скорегований розмір судових витрат у вигляді розміру судового збору , який підлягає стягненню з відповідача, та зазначена сума 1358,95 грн.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема,Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Згідно вимогп.3ч.1ст.270ЦПК Українисуд,що ухваливрішення,може зазаявою учасниківсправи чиз власноїініціативи ухвалитидодаткове рішення,якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК України , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) Розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).

Відповідно достатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19.

У постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.».

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У даному випадку суд вважає, що критеріям розумності та обґрунтованості відповідають судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу, які були заявлені позивачем та його представником, враховуючи як складність справи та заперечення відповідача проти задоволення позову що призвело до необхідності додаткового обґрунтування правової позиції стороною позивача.

Враховуючи , що у Додаткової угоді до Договору про надання правової допомоги клієнтом та адвокатським об`єднанням було визначена фіксована сума гонорару, яка була сплачена клієнтом, то суд критично ставиться до тверджень представника відповідача про відсутність детального опису наданих послуг та відсутністю акту прийняття послуг клієнтом.

Також судом враховується відсутність заперечень відповідача проти самого розміру витрат на правничу допомогу понесену позивачем так як заперечення стосуються лише доведеності повноважень конкретного адвоката та питань формалізації наданих послуг.

Що стосується витрат на судових збір суд вважає доведеним необхідність стягнення саме 1358,95 грн., яка відповідає розміру судового збору згідно уточнених позовних вимог,а також доведеності витрат на проведення експертного дослідження враховуючи наявність рахунку-фактура №2024-10/2 від 01.10.2024 яка була оплачена представником позивача.

У звязкуіз зменшеннямпозовних вимогпозивачу збюджету Українипідлягає поверненнянадмірно сплаченийсудових збіру розмірі1417,02грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 137,141, 270, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити заяву адвоката Голосова Юрія Валерійовича, поданої в інтересах ОСОБА_1 , про стягнення судових витрат витрачених стороною позивача по цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини № НОМЕР_1 , третя особа ОСОБА_2 , про стягнення матеріального збитку завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з Військової частини № НОМЕР_1 ( код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у загальному розмірі 16134 ( шістнадцять тисяч сто тридцять чотири ) гривні 35 копійок, які складаються із витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн., судового збору у розмірі 1358,95 грн., та витрат на експертне дослідження , у розмірі 4775,40 грн.

Повернути ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) з бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1417,02 грн.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В. О. Луняченко