Рішення

від 03.12.2024 по справі 161/10482/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/10482/24

Провадження № 2-др/161/133/24

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2024 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Лук`янчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ходачинської Юлії Юріївни про винесення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Торчинської селищної ради, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

31 травня 2024 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2024 року у задоволенні позову було відмовлено.

19 листопада 2024 року представник відповідача подала до суду заяву про винесення додаткового рішення, в якій просила стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн.

В судове засідання для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення сторони не з`явились, що відповідно до положень ч. 4 ст. 270 ЦПК України не є перешкодою для розгляду заяви.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що слід ухвалити додаткове рішення про розподіл судових витрат наступного змісту.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення або/чи не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 ст. 259 ЦПК України визначено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В даному випадку відповідач виконала свій процесуальний обов`язок передбачений у ч.1 ст.134 ЦПК України, у відзиві на позов навела попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який відповідає розміру судових витрат, вказаний ним у заяві про ухвалення додаткового рішення, із заявою про ухвалення додаткового рішення звернулась у визначений законом строк.

Отже, відповідачем дотримано процесуальний порядок вирішення питання про відшкодування понесених судових витрат.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такі правові висновок сформовано у постановах Верховного Суду від 03.05.2018 року (справа № 372/1010/16-ц) , від 27 липня 2021 року (справа № 671/1957/20).

Заявлений відповідачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в 8000 грн. підтверджується договором про надання професійної правничої допомоги № 22-2024 від 28 серпня 2024 року та додатковою угодою №1 до нього, актом прийому-передачі послуг від 28 серпня року з відповідним описом наданих юридичних послуг, а також копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів від 28 серпня 2024 року та 12 листопада 2024 року.

У Постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року в справі № 757/36628/16ц (провадження № 61-19062св21) вказано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної робот, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

З матеріалів справи вбачається, що стороною позивача клопотань про зменшення витрат на правову допомогу не заявлялось.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.

Вирішуючи питанняпро відшкодуваннявитрат напрофесійну правничудопомогу прирозгляді справи,суд бередо увагиобставини справи,співмірність винагородиза наданіюридичні послугизі складністюсправи, цінами на ринку адвокатських послуг щодо справ розглядуваної категорії, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, їх фінансовий стан та можливості.

В цілому, зміст наведених стороною відповідача послуг адвоката відповідає предмету спору, а тому визнається судом обґрунтованим.

Враховуючи наведене, а також положення ч.2 ст. 141 ЦПК України, суд вважає вимоги відповідача щодо розподілу судових витрат такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ходачинської Юлії Юріївни про винесення додаткового рішення у цивільній справі № 161/10482/24, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. судових витрат з надання професійної правничої допомоги.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Повний текст додаткового рішення суду складено 03 грудня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк