Ухвала

від 25.11.2024 по справі 183/12562/23

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/12562/23

№ 1-кп/183/1154/24

25 листопада 2024 року м. Самар

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12023046350000262 відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадження Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області 16.09.2024 року надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК України, мотивуючи свою позицію наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт складається та підписується слідчим (в окремих випадках прокурором), після чого затверджується прокурором (ч.ч. 1 та 3 ст. 291 КПК України) Перелік документів, що додаються до обвинувального акта визначено в ч. 4 ст. 291 КПК України. При цьому надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, є невідповідність обвинувального акту складеного щодо мене вимогам ст. 291 КПК України.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленим, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Обставини, що викликають обґрунтований сумів у законності обвинувального акту:

Як вбачається із змісту обвинувального акту в його діях, ввечері 27.09.2023р., стосовно неповнолітнього ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , начебто, мали місце ознаки злочину (кримінального проступку) визначені ч. 1 ст. 125 КК України, а саме «Умисне легке тілесне ушкодження - карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.»

На думку органу дізнання ним безпідставно було заподіяно неповнолітньому ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження, що підтверджено відповідними експертним висновком та слідчим експериментом.

Однак такі однобокі обставини викладені в обвинувальному акті суперечать фактичним обставинам справи, зокрема:

Як вбачається із змісту пояснень матері «потерпілого», ОСОБА_8 , записані з її слів 27.09.2023р., тобто в день коли відбулася ця подія, працівником поліції (інспектором ВРПП Новомосковського РВП Дніпропетровської області ст. л-том поліції ОСОБА_9 ) всі події між ним та псевдопотерпілим були зумовлені наявністю в руках у неповнолітнього Данила кухонного ножа, який він направив на нього та загрожував його життю та здоров`ю.

30.09.2023р. за заявою «псевдопотерпілого» в присутності представника поліції Новомосковськом РВП ГУНП в Дніпропетровській області ст. лей-та поліції ОСОБА_10 було проведено судово-медичну експертизу.

Чому для цих цілей не залучили матір ОСОБА_5 , чи його батька, або орган опіки та піклування міськвиконкому матеріали експертизи відповіді не дають.

Як вбачається із змісту висновку, складеного Т.в.о. заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Новомосковського РВП ГУНП в?Дніпропетровській області підполковника поліції ОСОБА_11 вищевказані матеріали не слугували підставою для внесення наявних станом на 03.10.2023р. відомостей до ЄРДР та відкриття кримінального провадження.

Однак по приїзду старшого сина ОСОБА_8 з адвокатом Адвокатського об`єднання «Лігал Асістенс», ЄДРПОУ 43104749, ОСОБА_4 , на підставі Договору б/н від 01.10.2023р. «про надання правової (правничої) допомоги» на підставі витягу з ЄРДР від 04.10.2023р. було розпочато кримінальне провадження.

Як вбачається із місту витягу «злочин» було скоєно невстановленою особою.

З наведеного вбачається, що дізнавач та процесуальні прокурори, обґрунтовуючи свій висновок про його винуватість у начебто скоєному ним злочині, стосовно неповнолітнього потерпілого, у своєму обвинувальному акті не навели жодної обставини, та належного доказу який би спростовував той факт, вищезазначений ОСОБА_8 , що так звана бійка між ним та неповнолітнім псевдопотерпілим ОСОБА_5 виникла через кухонний ніж, який він завчасно взяв у руки і з перезбудженим лицем тримав погрожуючи його життю та здоров`ю, коли він зайшов на кухню, на прохання його матері, яка покликала його з суміжної кімнати, в якій він спав після роботи, фактично після слів, що якщо вона спробує підняти на нього руку він буде розцінювати її, як спаринг партнера.

Що йому залишалось в такій ситуації робити, якщо на його спокійне прохання покласти ніж і заспокоїтись він відреагував негативно? Розвернутись і піти?

У розумінні ст. 36 КК України такі дії з його сторони є необхідною обороною.

Що стосується повноважень захисника «потерпілого» ОСОБА_5 , а саме адвоката Адвокатського об`єднання «Лігал Асістенс», ЄДРПОУ 43104749, ОСОБА_4 та поданих ним речових доказів, а саме аудіозапису начебто подій, які відбулися в той вечір 27.09.2023р., на підставі Договору б/н від 01.10.2023р. «про надання правової (правничої) допомоги», то тут також є обставини, що викликають сумнів у компетентності дізнавача та процесуальних прокурорів, що підтверджується наступними доказами:

Відповідно до ст. 58 КПК України: потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником. Повноваження представника потерпілого на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу, - якщо представником потерпілого є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.

Представник користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він. представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику.

Відповідно до ст. 59. КПК України: якщо потерпілим є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник.

Питання участі законного представника потерпілого у кримінальному провадженні регулюється згідно з положеннями статті 44 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст. 44 КПК України: якщо підозрюваним, обвинуваченим є неповнолітній або особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною, чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з ним залучається його законний представник. Як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім`ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний. Про залучення законного представника слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя, суд - постановляє ухвалу, копія якої вручається законному представнику. У разі якщо дії чи інтереси законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє, за рішенням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду такий законний представник замінюється іншим з числа осіб, зазначених у частині другій цієї статті.

У псевдопотерпіого є обоє батьків, однак з невідомих причин дізнавачем їх не було залучено в якості законних представників, а залучено старшого брата та «лівого адвоката» і процесуальні прокурори цьому факту не придали належної уваги.

Відповідно до ст. 50. КПК України: повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:

1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю;

2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Встановлення будь-яких додаткових вимог, крім пред`явлення захисником документа, що посвідчує його особу, або умов для підтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні не допускається».

Відповідно до ст. 51 КПК України: договір із захисником має право укласти особа, передбачена в частині першій статті 45 цього Кодексу, а також інші особи, які діють в її інтересах, за її клопотанням або за її наступною згодою. З огляду на вищевказані приписи процесуального Законодавства просить суд звернути увагу на наступні приписи чинного Законодавства України, які регулюють відповідні правовідносини. Відповідно до ст. ст. 31, 32 ЦК України. Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, а саме.

Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право самостійно вчиняти дрібні побутов) правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість; здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку).

Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім`я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону.

З огляду на вищевказане, укладення між неповнолітнім псевдопотерпілим та Адвокатським об`єднанням «Лігал Асісиенс» в особі його керівника ОСОБА_4 Договору «про надання правової (правничої) допомоги б/н від 01.10.2023р., а так само і участь у даній справі захисника - адвоката без згоди в першу чергу його матері, чи батька є незаконною, а отже неможливою.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:

«1. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність;3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Відповідно до «Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги», затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 із змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України, від 14 лютого 2020 року № 29, із змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України від 17 листопада 2020 року № 118, зокрема пунктів 4, 5, 6.

Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням. Ордер, встановленої форми, є обов`язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Бланки ордерів, згідно затвердженої типової форми, генеруються у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.uaслідуючи командам системи.»

Всупереч наведеному, в матеріалах справи відсутній оригінал Ордеру виписаний на ім`я адвоката «потерпілого» - ОСОБА_4 .

Наявна в справі ксерокопія ордеру, з огляду на вищевказані вимоги Законодавства України не є належним підтвердженням наявності у адвоката потерпілого - ОСОБА_12 повноваження на надання правничої допомоги у даній справі.

Крім зазначеного звертає увагу суду на наступні приписи Законодавства:

Відповідно до пп. 12.1.- 12-14 п. 12 «Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги», затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 із змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України, від 14 лютого 2020 року № 29, із змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України від 17 листопада 2020 року № 118. Ордер містить наступні реквізити: 12.1. Серію, порядковий номер ордера; (в наявності) 12.2. Прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; (в наявності) 12.3. Посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; (в наявності) 12.4. Назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», (відсутнє). Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо); 12.5. Прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане; (в наявності) 12.6. Ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об`єднання та його місцезнаходження); (в наявності) 12.7. Адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, яке видає ордер; 12.8. Обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги; (в наявності) 12.9. Дату видачі ордера; (в наявності) 12.10. Підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»); 12.11. Підпис адвоката, який надає правову допомогу, якщо ордер, виданий адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (у графі «Адвокат»); (в наявності) 12.12. Підпис керівника адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об`єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об`єднанням, (в наявності) 12.13. Двовимірний штрих-код QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ; 12.14. Реквізити 12.1, 12.5 (крім номера посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане), 12.6, 12.7, 12.8 генеруються автоматично, всі інші реквізити ордера заповнюються адвокатом самостійно з метою збереження адвокатської таємниці.»

З вищенаведених правових норм вбачається, що наявна у справі незасвідчена копія Ордеру від 01.10.2023р. не містить вказівки на пп. 12.4. п. 12 Положення, а саме: Назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Не відповідність чинному Законодавству псевдокопії Договору на надання правової (правничої) допомоги б/н від 01.10.2023р. у розумінні п.1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», також не є належним доказом наявності договірних між сторонами, зокрема:

Як вбачається із приписів ч. З ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ч. 7 ст. 179, ч. 4 ст. 180 ГК України, положення даного договору не містять вказівки на ціну договору так як в тексті договору, зокрема п. 4.1 вказано, що розмір Гонорару вказано в Додатку, але далі по тексту ніде не зазначено, що він до договору таки додається. у -

З огляду на зазначене, договір між неповнолітнім потерпіли та адвокатським об`єднанням, директором якого є адвокат ОСОБА_4 , станом на 28.01.2024р., не є укладеним.

В контексті наявних у матеріалах кримінального провадження псевдокопій Ордеру, Свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю та Договору б/н від 01.10.2023р. «про надання правової (правничої допомоги» прошу звернути увагу на наступне:

Відповідно до п. 1.1., п. 5.26. ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», чинного з 01.09.2021р.:

«1.1. Цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи незалежно від носія інформації (далі - документи), зокрема на: організаційні (положення, статути, посадові інструкції, штатні розписи тощо); розпорядчі (постанови, рішення, накази, розпорядження); інформаційно-аналітичні (акти, довідки, доповідні записки, пояснювальні записки, службові листи тощо) документи, створювані в результаті діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - юридична особа) незалежно від їхнього функціонально-цільового призначення, рівня і масштабу діяльності та форми власності.

5.26 Відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів, слів «Згідно з оригіналом»(без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій».

Із зазначеного вище звертає увагу суду додатково на наступне:

Так пунктом 8 глави 11 розділу II «Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18.06.2015р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 червня 2015 р. за № 736/27181 встановлено наступне.

Копія набуває юридичної сили лише у разі її засвідчення в установленому порядку.

Напис про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії та проставляється нижче реквізиту документа «Підпис».

Напис про засвідчення копії скріплюється печаткою установи (без зображення герба) або печаткою структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) установи (за наявності).»

Аналізуючи Договір адвокатського об`єднання укладений неповнолітнім псевдопотерпілим на вищевказані приписи Законодавства видно, що ні «Ордер» ні копія Свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю, ні сам договір б/н від 01.10.2023р. таким вимогам не відповідає так як всупереч п. 5.26. ДСТУ 4163:2020 пункту 8 глави 11 розділу II «Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», не відповідають, а отже не набули юридичної сили та як не містять: слів «Згідно з оригіналом» власного імені, дати засвідчення копії.

Таким чином, ні старший брат псевдопотерпілого, ні його псевдозахисник позбавлені законного права захищати інтереси неповнолітнього ОСОБА_5 .

Що стосується аудіозапису подій, які начебто відбулися ввечері 27.09.2023р., як речового доказу, прошу звернути увагу Високого суду на наступне.

В матеріалах даного кримінального провадження міститься флеш - носій з аудіозаписом (п. 10 Реєстру матеріалів досудового розслідування), який начебто зроблений «потерпілим» під час подій, які є предметом судового розгляду.

Так змістом аудіозапису повною мірою підтверджуються слова матері «потерпілого» надані нею до відкриття кримінального провадження про наявність у сина в руках ножа, яким він його зустрів, коли він, на прохання ОСОБА_8 , зайшов на кухню, де відбувався конфлікт між матір`ю та сином.

Що стосується аудіозапису подій, які начебто відбулися ввечері 27.09.2023р., як речового доказу, просить звернути увагу на наступне.

В матеріалах кримінального провадження відсутні судово-експертні висновки, як самого аудіо запису, так само і пристрою, яким він здійснений на предмет його достовірності, та нележності бути доказом у даній справі. Разом з цим слід звернути увагу на наступні приписи чинного Законодавства, які виключають аудіозапис, що міститься в матеріалах кримінального провадження, як належний та допустимий доказ.

Згідно із рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2012 від 20.01.2012р., у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, суд в резолютивній частині зазначив наступне.

В аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України слід розуміти так: інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з особою та членами її сім`ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною; збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.»

Відповідно до ч. ч. З, 4 ст. 301 Цивільного кодексу України «3. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя.

Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою.»

Як вбачається і матеріалів кримінального провадження ні рішення суду, ні моєї та матері «псевдопотерпілого» згоди на розголошення свого особистого життя, в тому числі і подій які начебто зафіксовані псевдопотерпілим 27.09.2023р. вони не містять тому їх поширення та використання як доказу є порушенням моїх Конституційних прав.

У свою чергу ч. 1 ст. 182 КК України (Порушення недоторканності приватного життя) визначено, що «1. Незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу, караються штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк;»

Предметом злочину є конфіденційна інформація про особу. Конфіденційною інформацією закон визнає відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. Зміст такої інформації складають відомості про приватне життя особи, що становлять її особисту чи сімейну таємницю (зокрема, інформація про освіту, сімейний стан, релігійність, стан здоров`я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані про особу). Під приватним життям особи розуміється сфера життєдіяльності окремої особи, яка включає в себе зв`язки особи з іншими людьми, її приватні справи, сімейні стосунки тощо, тобто все, що пов`язане з її способом життя і не має публічного характеру.

Відповідно до ст. 2 КПК України

«1, Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З огляду на вищевказані приписи ст. 182 ст. України, постає цілком логічне питання:

Чому дізнавач/дізнавачі, а згодом і процесуальний прокурор/прокурори, після отримання від псевдозахисника технічного запису подій за його та матері «псевдопотерпілого» участю від 27.09.2023р. не діяли згідно з приписами ст. 214 КК України, зокрема: «Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування...». Таким чином службова недбалість у досудовому розслідуванні даного кримінального провадження без проведення всіх необхідних слідчих дій, як то технічної експертизи, та з`ясування всіх обставин, про які дізнавач у та процесуальному прокурору було відомо в ході досудового розслідування в їхніх діях вбачаються ознаки посадового злочину визначеного ч.1 ст. 372 КК України:

«1. Притягнення за відомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим, прокурором чи іншою уповноваженою на те законом особою - що карається обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.»

У зв`язку із чим, за умови подальшого судового розгляду сфальшованого стосовно мене обвинувачення, я буду змушений звернутись до ДБР для порушення кримінального провадження, до всіх осіб причетних до злочину стосовно мене, у даній кримінальній справі та притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності.

Відповідно до п. 3 ч. З ст. 314 КПК України:

«3. У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Ухвала про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру може бути оскаржена в апеляційному порядку.

У зв`язку з вищевикладеним просив повернути обвинувальний акт прокурору.

Захисник в судовому засіданні підтримав клопотання свого підзахисного.

Прокурор заперечувала проти задоволення клопотання обвинуваченого, зазначила, що оцінка доказів судом не надається під час підготовчого судового засідання.

Представник потерпілого в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого, зазначивши, що ним 01.10.2023 року із ОСОБА_5 було укладено договір, оскільки останній не був малолітньою дитиною. Вказав, що ОСОБА_5 свого батька не знає, а мати була учасником подій та на яку було складено адміністративний протокол, у зв`язку з чим вважає її упередженою щодо цієї справи. Вважає, що він на законних підставах уклав договір. Щодо недоведеності вини обвинуваченого, то це питання вирішується під час судового розгляду, а не підготовчого судового засідання. Просив відмовити в задоволенні клопотання.

Потерпілий підтримав свого представника.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши обвинувальний акт, не вбачає підстав для його повернення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, в підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам Кодексу.

Отже, повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому і таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Рішення про повернення обвинувального акту прокурору суд приймає у тому випадку, якщо без усунення виявлених недоліків кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду.

Обвинувачений у своєму клопотанні зазначає про ряд доказів, які на його думку, є хибними і не можуть бути прийняті судом.

Водночас, оцінка доказів щодо їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів щодо їх достатності здійснюється судом після їх дослідження під час судового розгляду, а не в підготовчому судовому засіданні.

Щодо обставин, викладених, як формулювання обвинувачення, то суд вважає, що обставини, на які посилається обвинувачений не свідчать про те, що даний обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, оскільки прокурор в обвинувальному акті викладає фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, питання доведеності вини обвинуваченого у інкримінованому йому злочині, питання належності, допустимості та достатності доказів суд встановлює під час судового розгляду.

Крім того, кваліфікація, яка має бути визначена у разі доведеності фактичних обставин, сама по собі не є доказом, а відповідно до ст.91 КПК України є обставиною, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні.

Щодо повноважень представника потерпілого, то питання їх перевірки та допуску представника до у часті у справі, не відноситься до компетенції обвинуваченого.

Щодо злочинних, на думку обвинуваченого, дій дізнавача, суд вважає за необхідне заважити на наступному.

Згідно зі ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Таким чином, в межах розгляду даного кримінального провадження суд вирішує питання винуватості (невинуватості) ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КПК України.

За таких обставин суд не вбачає підстав для повернення обвинувального акту.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 290, 291, 314, 315, 376 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

В задоволенні клопотання про повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, - відмовити.

Повний текст ухвали оголошено 29 листопада 2024 року о 08 годині 10 хвилин.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1