Рішення

від 25.11.2024 по справі 344/14816/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/14816/24

Провадження № 2/344/3586/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Бабій О.М.

секретаря Волощук Є.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК»</a>, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «ІФГ КАПІТАЛ», приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Юрчак Олег Володимирович про визнання іпотеки такою, що припинена, а також про зняття заборони відчуження нерухомого майна та виключення відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачі 12 серпня 2024 року звернулись до суду із позовом за змістом якого просили визнати припиненою іпотеку за іпотечним договором № 175 від 24.03.2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Юрчаком О.В., яка зареєстрована в Державному реєстрі іпотек 24.03.2006 року за реєстраційним номером іпотеки 3014061 із виключенням з Державного реєстру іпотек відомостей про дану іпотеку та скасувати заборону відчуження на нерухомого майна а саме квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 3014268, із виключенням з Єдиного реєстру заборон відчуження відомостей про дану заборону.

Позов було заявлено до двох відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК»</a> та Національного Банку України.

Позивачі обґрунтовують свої вимоги тим, що 23 березня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Український промисловий банк" укладений кредитний договір № 45/КВ/Ф-06, за умовами якого був наданий кредит у сумі 6500 доларів США з датою кінцевого повернення 10 березня 2011 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань 24 березня 2006 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ТОВ "Український промисловий банк" укладений Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округ Юрчаком Олегом Володимировичем та зареєстрований в реєстрі за № 175, за умовам якого накладено заборону на відчуження на майно, належне їм на праві приватної власності а саме: трьохкімнатну квартиру що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . У період з 2006-2007 року зобов`язання за кредитним договором були виконані в повному обсязі. ТОВ "Український промисловий банк" не повідомлено ні нотаріусу, ні реєстратору про виконання основного зобов`язання та припинення договору іпотеки, внаслідок чого на сьогодні в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна містяться записи про обтяження та наявний запис у Державному реєстрі іпотек щодо вищезазначеного нерухомого майна. Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2010 року № 19 відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ТОВ "Укрпромбанку". 05 вересня 2013 року між ліквідатором ТОВ "Укрпромбанк", ТОВ "ІК "ІФГ "Капітал" та Національним банком України укладено договір № 31-Л про передавання в управління непроданих активів. Як стало відомо позивачам, в переліку активів, переданих в управління ТОВ "ІК "ІФГ Капітал", відсутня інформація щодо кредитної заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ "Укрпромбанк", а отже права та вимоги за кредитним договором від 23 березня 2006 року від ТОВ "Укрпромбанк" до Управителя - ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" не переходили. Станом на день подання позовної заяви у позивачів відсутні будь-які зобов`язання та заборгованість перед відповідачем. у зв`язку з погашенням заборгованості кредитний договір № 45/КВ/Ф-06 23.03.2006р. припинив свою дію, відповідно припинив свою дію іпотечний договір від 24.03.2006р., зареєстрований приватним нотаріусом Юрчаком О.В. Також, до теперішнього часу будь-яких повідомлень про порушення позивачами основного зобов`язання та/або іпотечного договору на адресу позивачів не надходило. При цьому, вказані обтяження щодо квартири, яка перебуває у власності позивачів, порушують їх законні права та інтереси. За наведених обставин позов просили задоволити.

07.10.2024 року від представника Національного Банку України надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки НБУ не може бути відповідачем у справі, жодних зобов`язань між позивачами та НБУ немає і НБУ не уповноважений знімати заборону на відчуження нерухомого майна.

28.10.2024 року від представника позивачів адвоката Милитчука І.М., надійшло клопотання про залишення без розгляду позовних вимог у частині до Національно Банку України .

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 28.10.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК»</a>, Національний банк України, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «ІФГ КАПІТАЛ», приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Юрчак Олег Володимирович про визнання іпотеки такою, що припинена, а також про зняття заборони відчуження нерухомого майна та виключення відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек залишено без розгляду в частині позовних вимог до Національного банку України.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 28.10.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивачів в підготовчому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів наведених в позовній заяві, просив позов задовольнити. В судове засідання по суті не прибув, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивачів.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Відзиву на позов не подано.

Треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору у судове засідання не прибули, повідомлялися у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

23 березня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Український промисловий банк" укладений кредитний договір № 45/КВ/Ф-06, за умовами якого був наданий кредит у сумі 6500 доларів США з датою кінцевого повернення 10 березня 2011 року (а.с.20-21).

24 березня 2006 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ТОВ "Український промисловий банк" укладений Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округ Юрчаком Олегом Володимировичем та зареєстрований в реєстрі за № 175, за умовам якого накладено заборону на відчуження на майно, належне їм на праві приватної власності а саме: трьохкімнатну квартиру що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.22-23).

Згідно копії заяви від 14.05.2024 року позивач ОСОБА_2 звертався до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округ Юрчака Олега Володимировича про скасування іпотеки та припинення обтяження іпотеки відносно предмету іпотеки (а.с.26).

Згідно відповіді приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округ Юрчака Олега Володимировича 3210/01-16 від 31.05.2024 на заяву позивача про скасування іпотеки та припинення обтяження іпотеки відносно предмету іпотеки вбачається, що згідно п. 5.1 глави 15 розділу Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України за № 282/20595 від 22.02.2012р. нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення кредитора про погашення позики. У зв`язку з наведеним вище, для державної реєстрація припинення заборони на нерухоме майно та державної реєстрації припинення іпотеки на вказану квартиру необхідно подати нотаріусу вищевказане повідомлення, однак дана інформація до нотаріуса не надходила (а.с.27).

Згідно копії відповіді Національно Банку України на колективну заяву позивачів вбачається, що Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2010 року №19 відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ТОВ "Укрпромбанку". Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ "Укрпромбанк" з 28 січня 2010 року перебуває в стані припинення. На даний час даних про те, що ТОВ "Укрпромбанк" вже припинено, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не містить. 05 вересня 2013 року між ліквідатором ТОВ "Укрпромбанк", ТОВ "ІК "ІФГ "Капітал" та Національним банком України укладено договір № 31-Л про передавання в управління непроданих активів, відповідно до якого установник управління передає в управління управителеві активи, наявні на балансі установника управління на дату укладення цього договору, а управитель приймає в управління активи і зобов`язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів установника управління за рахунок активів. В переліку активів, переданих в управління ТОВ "ІК "ІФГ Капітал", відсутня інформація щодо кредитної заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ "Укрпромбанк".

На підтвердження виконання зобов`язань в повному обсязі за кредитним договором № 45/КВ/Ф-06 позивачами надано копії платіжних квитанції за 2006-2007 роки (а.с.30-45).

Жодних вимог до позивачів банк чи інші фінансові установи не пред`являли, інформація про наявність заборгованості за кредитним договором відсутня.

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої та другої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 599 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, позивачі, згідно статті 599 Цивільного кодексу України,припинили свої зобов`язання виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку» зазначає, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

За частиною першою статті 575 ЦК України та частиною першою статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої статті 593 ЦК України).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі № 910/27064/15 зазначено, що підставою припинення зобов`язання за кредитним договором є не дата, зазначена в договорі як кінцевий строк сплати коштів, а, наприклад, постанова, винесена відділом державної виконавчої служби, про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу у зв`язку з погашенням боргу. Верховний Суд також зазначив, що рішення суду, яке набрало законної сили та виконане боржником та яким з боржника стягнуто остаточну заборгованість, не може бути поставлене під сумнів та не підлягає тлумаченню щодо розуміння повноти розміру заборгованості.

У зв`язку з наведеним суд дійшов висновку про припинення іпотеки у зв`язку з повним фактичним виконанням забезпечувального зобов`язання.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що однаково означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків.

За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання.

Аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; див. також пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц.

Вищевикладене узгоджується також і з правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88 цс 19).

Встановлення факту припинення основного зобов`язання належним його виконанням є свідченням припинення додаткових (акцесорних) зобов`язань за договорами іпотеки.

Звернення особи до суду з позовом про визнання іпотеки такою, що припинена на підставі частини першої статті 593 ЦК України, не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін (статті 3, 12-15, 20 ЦК України), потрібно зробити висновок про те, що в разі невизнання кредитором права іпотекодавця, передбаченого частиною першою статті 593 ЦК України, на припинення зобов`язання, таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України.

Отже, право іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена.

Такий правовий висновок сформулював Верховний Суд України у постанові від 04 лютого 2015 року у справі № 6-243цс14, з яким погодився і Верховний Суд, застосувавши його у постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 695/3790/15-ц (провадження № 61-7769св18).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд за вимогою особи має захистити права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Якщо ж закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зазначене співвідноситься із положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція): оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Засіб захисту, що вимагається законом або договором, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Саме «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату у простіший спосіб; і винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації або які вимагають подальших звернень особи, чиї права порушені, до суду або до інших державних органів, не відповідає цій міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 січня 2011 року (остаточне) у справі «Чуйкіна проти України» (заява №28924/04) нагадав, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», у якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пункти 28 - 36, Series A N 18), а тому застосування ефективного способу захисту порушеного права, як обов`язок держави покладається на суд, а не на особу, яка звернулась до суду з позовом.

Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, що не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9).

Таким чином, ефективним слід розуміти такий спосіб захисту, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою (пункт 1 частини першої статті 593 ЦК України).

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання (абзац 1 частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»).

Укладення договору застави (іпотеки) або її виникнення на основі рішення суду чи при наявності юридичних фактів, вказаних в законі, зумовлює виникнення між заставодержателем і заставодавцем додаткового (акцесорного) зобов`язання відносно до основного, забезпеченого заставою (іпотекою). З огляду на похідний характер застави (іпотеки), виконання забезпеченого заставою основного зобов`язання або його припинення з інших підстав припиняє право застави (іпотеки);

Належним відповідачем за вимогами про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку є ТзОВ «Український промисловий Банк, який перебуває в стадії припинення, але щодо якого на даний час не внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення без правонаступника юридичної особи.

Як вбачається із матеріалів справи, Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2010 року № 19 відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ТОВ "Укрпромбанку". 05 вересня 2013 року між ліквідатором ТОВ "Укрпромбанк", ТОВ "ІК "ІФГ "Капітал" та Національним банком України укладено договір № 31-Л про передавання в управління непроданих активів. Як стало відомо позивачам, в переліку активів, переданих в управління ТОВ "ІК "ІФГ Капітал", відсутня інформація щодо кредитної заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ "Укрпромбанк", а отже права та вимоги за кредитним договором від 23 березня 2006 року від ТОВ "Укрпромбанк" до Управителя - ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" не переходили.

Проте, запис про реєстрацію обтяження не скасований, адже повідомлення про припинення іпотеки у порядку статті 74 Закону України «Про нотаріат» не подано. Наявність такого запису порушує право власника предмета іпотеки.

Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Такий висновок зроблено Верховним судом у постанові від 13 вересня 2023 року справа № 295/7291/20

У справі, що розглядається, за таких обставин та з урахуванням наявних підстав вважати іпотеку припиненою, суд вважає за можливе встановити факт припинення іпотеки та скасувати запис про заборону відчуження на іпотечне майно та про іпотеку, які внесені на підставі договору іпотеки від 24 березня 2006 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, то судом встановлено наступне.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно розрахунку орієнтовний розмір судових витрат становить 1211.20 грн. судовий збір, що підтверджено квитанцією від 12.08.2024, та витрати пов`язані з розглядом справи: 2350 грн. за складання позовної заяви та за представлення адвокатом інтересів у суді 800 грн. за кожне судове засідання, оплату коштів від позивачів здійснював ОСОБА_2 . Однак доказів понесення витрат пов`язаних з розглядом справи позивачами суду не надано, тому суд не вирішує питання про їх повернення.

Із відповідача підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_2 судові витрати в розмірі судового збору - 1211.20 грн.

На підставі викладеного, відповідно до статті 1, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1, 17 Закону України «Про іпотеку», статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», статті 2, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», статті 74 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, ст.ст. 16, 509, 526, 575, 593, 598, 599, 625, 1050 ЦК України, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК»</a>, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «ІФГ КАПІТАЛ», приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Юрчак Олег Володимирович про визнання іпотеки такою, що припинена, а також про зняття заборони відчуження нерухомого майна та виключення відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек задовольнити.

Визнати такою, що припинена іпотеку за іпотечним договором № 175 від 24.03.2006р., посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Юрчаком О.В., яка зареєстрована в Державному реєстрі іпотек 24.03.2006 р. за реєстраційним номером іпотеки 3014061, з виключенням з Державно реєстру іпотек відомостей про дану іпотеку.

Скасувати запис про заборону на відчуження нерухомого майна, а саме трьохкімнатної квартири загальною площею 61,3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 зареєстровану 24.03.2006р. приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Юрчаком О.В. в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 3014268, з виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомостей про дану заборону.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК»</a>, місцезнаходження якого: 01133 м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. № 26, код ЄДРПОУ 19357325 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_2 - судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бабій О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 04 грудня 2024 року.