Постанова

від 14.11.2024 по справі 165/3005/19

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 165/3005/19 Головуючий у 1 інстанції: Василюк А. В. Провадження № 22-ц/802/1023/24 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,

стягувача ОСОБА_1 ,

представника боржника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Міністерства енергетики України про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою боржника Міністерства енергетики України на ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 03 вересня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року боржник Міністерство енергетики України звернувся до суду із зазначеною заявою.

Покликався на те, що в провадженні Нововолинського міського суду Волинської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Волиньвугілля», Міністерства енергетики України про скасування наказу, поновлення на роботі, виплату заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За результатами розгляду цього позову 21 жовтня 2021 року постановою Волинського апеляційного суду, залишеною без змін постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 24 лютого 2022 року, рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 16 червня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову було скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 101-к/к «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено останнього на посаді виконуючого обов`язки генерального директора ДП «Волиньвугілля» з 30 вересня 2019 року та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

На виконання зазначеного рішення апеляційного суду Нововолинським міським судом Волинської області 25 березня 2024 року було видано виконавчий лист № 165/3005/19.

Крім того, боржник зазначав, що 16 квітня 2024 року на його адресу надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження № 74674384 від 09 квітня 2024 року щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді виконуючого обов`язки генерального директора ДП «Волиньвугілля» з 30 вересня 2019 року.

Також вказував, що поновлення стягувача ОСОБА_1 на роботі є неможливим, оскільки посада виконуючого обов`язки генерального директора ДП «Волиньвугілля» відсутня у його штатному розписі, а генеральним директором підприємства на умовах контракту з 13 червня 2023 року було призначено іншу особу.

Ураховуючи наведене, боржник Міністерство енергетики України просив суд визнати виконавчий лист № 165/3005/19, виданий Нововолинським міським судом Волинської області 25 березня 2024 року, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 03 вересня 2024 року в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.

Вважаючи ухвалу суду першої інстанції такою, що прийнята судом з порушенням норм матеріального і процесуального права, боржник Міністерство енергетики України просив її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відсутність самої посади виконуючого обов`язки генерального директора у ДП «Волиньвугілля» та наявність іншої особи вже призначеної генеральним директором даного підприємства зумовлює неможливість виконання судового рішення про поновлення стягувача на посаді виконуючого обов`язки керівника підприємства, у зв`язку з чим виникла необхідність у визнанні спірного виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. На думку боржника, місцевий суд вказаного не врахував, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

У відзиві на апеляційну скаргу стягувач ОСОБА_1 , вважаючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції законною і обґрунтованою, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Заслухавши пояснення стягувача та представника боржника, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви Міністерства енергетики України про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що виконавче провадження завершено і стягувача поновлено на посаді за рішенням суду, а посилання боржника на відсутність у ДП «Волиньвугілля» посади виконуючого обов`язки генерального директора, як на підставу для задоволення його заяви, є способом уникнення останнім обов`язку виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Такий висновок суду є правильний.

Встановлено, що рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 16 червня 2021 року позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Волиньвугілля», Міністерства енергетики України про скасування наказу, поновлення на роботі, виплату заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Стягнуто з ДП «Волиньвугілля» на користь ОСОБА_1 13 513 грн 61 коп. невиплаченої вихідної допомоги при звільненні та відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.

Постановою Волинського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року, яка була залишена без змін постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 24 лютого 2022 року, вищевказане рішення в частині відмови у задоволенні позову скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 101-к/к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким звільнено ОСОБА_3 30 вересня 2019 року від виконання обов`язків генерального директора ДП «Волиньвугілля», у зв`язку із реорганізацією підприємства, відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді виконуючого обов`язки генерального директора ДП «Волиньвугілля» з 30 вересня 2019 року.

Стягнуто з ДП «Волиньвугілля» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 вересня 2019 року по 21 жовтня 2021 року у розмірі 392970 грн 75 коп.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На виконання даного рішення суду 25 березня 2024 року Нововолинським міським судом Волинської області про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №101-к/к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким звільнено ОСОБА_3 30 вересня 2019 року від виконання обов`язків генерального директора ДП «Волиньвугілля», у зв`язку із реорганізацією підприємства, відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді виконуючого обов`язки генерального директора ДП «Волиньвугілля» з 30 вересня 2019 року, було видано виконавчий лист № 165/3005/19.

Також, як убачається з матеріалів справи, 09 квітня 2024 року на підставі вищевказаного виконавчого листа старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О. Г. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 74674384 щодо поновлення стягувача ОСОБА_1 на роботі на посаді виконуючого обов`язки генерального директора ДП «Волиньвугілля» з 30 вересня 2019 року.

Крім того встановлено, що наказом Міністерства енергетики України № 15-к/к від 22 квітня 2024 року «Про поновлення на роботі» було скасовано наказ Міненерговугілля від 30 вересня 2019 року №101-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено на роботі ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки генерального директора Державного підприємства «Волиньвугілля» з 30 вересня 2019 року.

Після чого, у зв`язку з повним та фактичним виконанням рішення суду, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О. Г. 25 квітня 2024 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 74674384.

Частиною першою статті 432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно із частиною другою статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За відсутністю чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 5 Узагальнення судової практики «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року роз`яснив, що словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

- пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

За статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Завершальною стадією цивільного процесу є стадія виконання судового рішення в добровільному чи примусовому порядку.

Частиною першою статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтовуючи заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, боржник Міністерство енергетики України як на підставу для її задоволення, посилався на той факт, що 13 червня 2023 року на умовах контракту було призначено генерального директора ДП «Волиньвугілля», а посада виконуючого його обов`язки відсутня, що зумовлює неможливість виконання рішення суду про поновлення стягувача ОСОБА_3 на даній посаді.

Однак, як встановлено судом, відкрите на підставі спірного виконавчого листа виконавче провадження № 74674384, згідно якого боржником є Міністерство енергетики України, а стягувачем ОСОБА_4 , було завершено 25 квітня 2024 року, у зв`язку з поновленням останнього на посаді за рішенням суду.

Отже, врахувавши наведені норми матеріального права та встановивши те, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та ст. 432 ЦПК України обставини для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відсутні, і як слідує з наказу боржника стягувач поновлений на роботі, а саме виконавче провадження закінчено, то, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви боржника Міністерства енергетики України.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувана боржником ухвала суду відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачає.

Доводи апеляційної скарги боржника Міністерства енергетики України не впливають на законність оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу боржника Міністерства енергетики України залишити без задоволення.

Ухвалу Нововолинськогоміського судуВолинської областівід 03вересня 2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку впродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді