Постанова

від 21.11.2024 по справі 405/8925/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2024 року м. Кропивницький

справа № 405/8925/23

провадження № 22-ц/4809/1613/24

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л.,Чельник О.І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

позивач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Седнівська Агрогрупа»,

відповідач приватний нотаріус Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Коваленко Галина Григорівна,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Седнівська Агрогрупа» на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 вересня 2024 року та на додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 вересня 2024 року у складі головуючого судді Шевченко І. М.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

У грудні 2023 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Седнівська Агрогрупа» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Коваленко Г. Г. від 13.10.2023 № 101/02-32 про відмову у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

В обгрунтування позову зазначено, що в провадженні приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Коваленко Галини Григорівни (далі - відповідач) перебуває спадкова справа № 28/2022 щодо майна померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка відкрита 06.07.2022 за заявою позивача про прийняття спадщини за заповітом.

Відповідно до заповіту від 22.02.2013, посвідченого приватним нотаріусом Устинівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Трутнем О. Я., зареєстрованого в реєстрі за № 111, СТОВ «Седнівська Агрогрупа» є спадкоємцем всього майна та майнових прав ОСОБА_2 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач, маючи на меті оформити право власності на спадщину покійного ОСОБА_2 , а саме на земельну ділянку кадастровий номер: 3525887800:02:000:0108, площею 13,09 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та знаходиться на території Устинівської ТГ, Кропивницького району, Кіровоградської області, звернувся до приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Коваленко Г. Г. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку кадастровий номер: 3525887800:02:000:0108 та надав усі необхідні документи, а саме: інформацію Відділу «Центру надання адміністративних послуг» Устинівської селищної ради Кіровоградської області №280/07-14 від 04.07.2022 про місце реєстрації померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ; повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00036055977 від 06.07.2022 відносно ОСОБА_2 ; оригінал Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-КР № 022088, виданий ОСОБА_2 29.03.2002 Устинівською райдержадміністрацією, що був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 99; витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки кадастровий номер: 3525887800:02:000:0108 із відомостями з РРП; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно СТОВ «Седнівська Агрогрупа».

28.08.2023 відповідач винесла та видала позивачу постанову про призупинення у вчиненні нотаріальної дії, яка була мотивована зверненням до неї із листом спадкоємця за законом ОСОБА_1 «про утримання від видачі третім особам свідоцтва про право на спадщину за заповітом», а 13.10.2023 відповідач відмовила товариству у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, при цьому, не конкретизувала, що позивач просив видати відповідне свідоцтво на земельну ділянку кадастровий номер: 3525887800:02:000:0108.

Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13.10.2023 мотивована тим, що від доньки померлого ОСОБА_2 , громадянки ОСОБА_1 на адресу відповідача надійшов лист від 02.06.2023 № 50/02-14 з проханням утриматися від видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

25.07.2023 від ОСОБА_1 на адресу нотаріуса надійшла копія листа, адресованого Відділенню поліції № 7 Криворізького РУП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про злочинні дії групи осіб та її позовна заява про визнання недійсним заповіту посвідченого 22.02.2013 Трутнем О. Я., приватним нотаріусом Устинівського районного нотаріального округу Кіровоградської області, за реєстровим № 111.

Крім зазначеного, постанова нотаріуса містить повідомлення про те, що на адресу приватного нотаріуса надійшла ухвала Інгульського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31.08.2023, по справі № 213/3571/23, за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства «Седнівське», третя особа приватний нотаріус Коваленко Г. Г., про визнання заповіту недійсним.

Враховуючи вищевикладене та посилаючись на положення ст. 42 Закону України «Про нотаріат», главу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, нотаріус вказала на наявність у неї права на відкладення вчинення нотаріальної дії, при цьому зазначила, що керуючись ст.ст. 49, 50 Закону України «Про нотаріат», відмовляє товариству у вчиненні нотаріальної дії, та зауважила, що для вирішення питання щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом необхідно звернутись до суду.

Позивач вважає, що постанова нотаріуса є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки жодних законних підстав для відмови у видачі товариству свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку кадастровий номер: 3525887800:02:000:0108, приватний нотаріус не мала, в той час як ч. 3 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріусам чітко встановлено заборону безпідставної відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Посилаючись на вказані обставини та норми чинного законодавства, просить задовольнити позов.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 вересня 2024 року відмовлено в задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Седнівська Агрогрупа» до Приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Коваленко Галини Григорівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 вересня 2024 року доповнено рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 вересня 2024 року та стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Седнівська Агрогрупа» на користь Приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Коваленко Галини Григорівни витрати на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час прийняття постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії Устинівським районним судом Кіровоградської області рішення не прийняте, отже у нотаріуса не було підстав вважати спір вичерпаним та доведеним право позивача на отримання свідоцтва про право спадщину.

Суд виснував, що правові підстави для видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом були відсутні, а тому відповідач діяла в межах своїх повноважень та з дотриманням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, та була позбавлена можливості вийти за межі вимог норм чинного законодавства, якими користується нотаріус при вчиненні нотаріальних дій при видачі свідоцтв про право на майно.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Сільськогосподарське товариствоз обмеженоювідповідальністю «СеднівськаАгрогрупа»,в інтересахякого дієадвокат ЧупринаСергій Павлович,подало доКропивницього апеляційногосуду апеляційнускаргу,в якійз підставнеправильного застосуваннясудом першоїінстанції нормматеріального правата порушеннянорм процесуальногоправа ставить питанняпро скасуваннярішення Ленінськогорайонного судум.Кіровограда від03вересня 2024року тадодаткового рішенняЛенінського районногосуду м.Кіровограда від11вересня 2024року,ухвалення новогорішення проповне задоволенняпозовних вимогпозивача.

Апелянт вважає, що жодних законних підстав ні для зупинення вчинення нотаріальних дій, ні для відмови у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку кадастровий номер: 3525887800:02:000:0108, станом на 13.10.2023, приватний нотаріус не мала, в той час як ч. 3 ст.49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусам чітко встановлено заборону безпідставної відмови у вчиненні нотаріальної дії

Представник зазначає, що оскаржувана постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії є протиправною та підлягає скасуванню,оскільки відповідачем не наведено жодних мотивів (підстав) для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, при цьому, у постанові міститьсч посилання на підстави та положення ст.ст.42, 46 Закону України «Про нотаріат» для призупинення вчинення нотаріальних дій.

Вказує, що нотаріусом не зазначено підстав, що існували станом на 13.10.2023 для необхідності звернення позивачу до суду з метою вирішення питання щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Щодо мотивів оскарження додаткового судового рішення, представник позивача зазначає, що воно прийняте з порушенням норм процесуального права.

Так, рішення по суті спору ухвалене за результатами розгляду справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи під час розгляду справи за правилами загального позовного провадження, додаткове рішення відповідно до вимог ЦПК України мало би бути ухвалене в такому ж порядку, що й первісне судове рішення.

На порушення наведеного, суд першої інстанції розглянув заяву представника відповідача від 05.09.2024 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на правничу допомогу не приймаючи рішення про прийняття до розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення та без призначення її розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом усіх сторін.

Зазначене унеможливило позивачу надати відповідні заперечення проти вимог відповідача та доводити неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а це фактично є перешкодою створеною судом у доступі позивача до правосуддя та порушенням права на справедливий судовий розгляд, що суперечить принципу верховенства права.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Мурашко І. С. просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, сторона відповідача заявила про стягнення з позивача на її користь витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції в розмірі 10000 грн.

Вважає, що рішення та додаткове рішення у даній справі винесені з дотриманням норм матеріального та процесуального права на підставі належних та допустимих доказів, з повним дослідженням матеріалів справи. Зазначає, що висновки суду повністю відповідають матеріалам справи (т.2 а.с.1-8).

У відзиві на апеляційну скаргу представник третьої особи у справі адвокат Бордунова І. О. просила залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що судом першої інстанії прийняте законне та обгрунтоване рішення, в якому повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а апеляційна скарга позивача є безпідставною (т.2 а.с.20-24).

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи єінші фактичнідані,які маютьзначення длявирішення справи,та доказина їхпідтвердження; якіправовідносини сторінвипливають ізвстановлених обставин; якаправова нормапідлягає застосуваннюдо цихправовідносин; числід позовзадовольнити абов позовівідмовити; якрозподілити міжсторонами судовівитрати; чиє підставидопустити негайневиконання судовогорішення; чиє підставидля скасуваннязаходів забезпеченняпозову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача адвоката Чуприни С. П., представника відповідача адвоката Мурашка І. С., які брали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції і підтримали свої доводи і заперечення, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 вересня 2024 року залишенню без змін, а додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 вересня 2024 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви провідшкодування витрат на правничу допомогу.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00036055977 від 06.07.2022 (том 1 а.с. 8-10).

За життя ОСОБА_2 було складено заповіт, який посвідчений 22.02.2023 року приватним нотаріусом Устинівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Трутнем О. Я., зареєстрований в реєстрі за № 111.

Відповідно до змісту заповіту ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: усе майно та майнові права, що належать йому та будуть належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також все те, на що він за законом буде мати право заповів позивачу СТОВ «Седнівська Агрогрупа» (том 1 а.с. 11).

06.07.2022 за заявою СТОВ «Седнівська Агрогрупа» в особі директора Цвілюка С. В. приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Коваленко Г. Г. було заведено спадкову справу № 28/2022 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , маючи на меті оформити право власності на спадщину покійного ОСОБА_2 , а саме на земельну ділянку кадастровий номер: 3525887800:02:000:0108, площею 13,09 га (том 1 а. с. 35-68).

13.04.2023 на адресу приватного нотаріуса Коваленко Г. Г. надійшла заява про прийняття спадщини від дочки померлого ОСОБА_1 , підпис якої посвідчено державним нотаріусом Третьої Криворізької державної нотаріальної контори Риковою Т. В. (том 1 а. с. 54).

Крім того ОСОБА_1 подала нотаріусу заяву, в якій просила утриматись від видачі третім особам свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки вона вважає себе єдиним спадкоємцем після смерті батька і планує звертатись до суду для оскарження заповіту ОСОБА_2 , ( том 1 а.с. 62).

25.07.2023 від ОСОБА_1 на адресу приватного нотаріуса надійшла копія листа адресованого Відділенню поліції № 7 Криворізького РУП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про злочинні дії групи осіб та позовна заява до суду про визнання недійсним заповіту, посвідченого 22.02.2013 року ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Устинівського районного нотаріального округу Кіровоградської області, за реєстровим № 111 (том 1 а.с. 65-67).

28.08.2023 СТОВ «Седнівська Агрогрупа» в особі директора ОСОБА_4 було подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , а саме на земельну ділянку, що розташована на території Седнівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, загальною площею 13,0912 гектарів, кадастровий номер - 3525887800:02:000:0108 ( том 1 а.с. 68).

28.08.2023 приватим нотаріусом Коваленко Г. Г. було винесено постанову про призупинення вчинення нотаріальної дії, якою було постановлено призупинити видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом СТОВ «Седнівська Агрофірма» до з`ясування обставин у відповідності статей 42, 46 Закону України «Про нотаріат», глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Підставою для призупинення видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус вказала, що 02 червня 2023 року за вх.№ 50/02-14 до приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Коваленко Г. Г. надійшов лист від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про те, що вона є рідною донькою та спадкоємницею ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , зпропозицією утриматись від видачі третім особам свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Коваленко Г. Г. направлено ОСОБА_1 лист-повідомлення від 05 липня 2023 року вих. № 57/02-14, відповідно до ст. 46 Закону України «Про нотаріат» про надання відомостей та документів, необхідних для призупинення вчинення нотаріальних дій відносно вказаної спадкової справи.

Нотаріусом зазначено, що 25 липня 2023 року за № 62/07-14 на адресу приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Коваленко Г. Г. надійшла копія листа, адресованого Відділенню поліції №7 Криворізького РУП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про злочинні дії групи осіб, та копія позовної заяви до суду ОСОБА_1 щодо визнання недійсним заповіту, посвідченого 21 лютого 2013 року приватним нотаріусом Устинівського районної нотаріального округу Кіровоградської області Трутнем О. Я., за реєстровим № 111, щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до Положень ст. 42 Закону України «Про нотаріат», глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від фізичних та юридичних осіб, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен упевнитись в зацікавлених осіб заперечень проти вчинення цієї дії (том 1 а.с. 13).

13.10.2023 нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії та відмовила товариству у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом до вирішення питання в судовому порядку.

Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13.10.2023 мотивована тим, що від доньки померлого ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на адресу нотаріуса надійшов лист від 02.06.2023 № 50/02-14 з проханням утриматися від видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Крім зазначеного, постанова нотаріуса містить повідомлення, що на її адресу надійшла ухвала Інгульського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31.08.2023 по справі № 213/3571/23, за позовом до приватного сільськогосподарського підприємства «Седнівське», третя особа приватний нотаріус Коваленко Г.Г., про визнання заповіту недійсним. Враховуючи вищевикладене та посилаючись на положення ст. 42 Закону України «Про нотаріат», главу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, відповідач вказує на наявність у неї права на відкладення вчинення нотаріальної дії, при цьому зазначає, що керуючись ст.ст. 49, 50 Закону України «Про нотаріат», відмовляє позивачу у вчиненні нотаріальної дії та зазначає, що для вирішення питання щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом необхідно звернутися до суду (том 1 а.с.14).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Щодо апеляційної скарги позивача на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 вересня 2024 року.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за законом або за заповітом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з статтею 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно норм чинного законодавства свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Питання видачі свідоцтва про право на спадщину та винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії регулюються Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5.

Стаття 34 Закону України «Про нотаріат» містить вичерпний перелік нотаріальних дій, що вчиняють нотаріуси.

Згідно з статтею 42 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів.

Вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від фізичних та юридичних осіб або надсилання документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії.

Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії в цих випадках, не може перевищувати одного місяця.

За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Законами України можуть бути встановлені також інші підстави для відкладення або зупинення вчинення нотаріальних дій.

Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій, нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, визначені статтею 49 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників; 9) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною третьою статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальних дій.

Нотаріус зобов`язаний мотивувати свої дії, направлені на відмову у вчиненні нотаріальної дії. При цьому, нотаріусу заборонено лише безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 473/1878/19 (провадження № 61-20469сво19)).

Судом першої інстанції встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказах, що 28 серпня 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , а саме на земельну ділянку, що розташована на території Седнівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, загальною площею 13,0912 гектарів, кадастровий номер - 3525887800:02:000:0108 ( том 1 а.с. 68).

28.08.2023 приватим нотаріусом Коваленко Г. Г. винесено постанову про призупинення вчинення нотаріальної дії, якою було постановлено призупинити видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом СТОВ «Седнівська Агрофірма» до з`ясування обставин у відповідності статей 42, 46 Закону України «Про нотаріат», глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (том 1 а.с. 13).

13.10.2023 нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії та відмовила товариству у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом до вирішення питання в судовому порядку.

Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13.10.2023 мотивована тим, що від доньки померлого ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на адресу нотаріуса надійшов лист від 02.06.2023 № 50/02-14 з проханням утриматися від видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Крім зазначеного, постанова нотаріуса містить повідомлення, що на її адресу надійшла ухвала Інгульського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31.08.2023 по справі № 213/3571/23, за позовом до приватного сільськогосподарського підприємства «Седнівське», третя особа приватний нотаріус Коваленко Г.Г., про визнання заповіту недійсним. Враховуючи вищевикладене та посилаючись на положення ст. 42 Закону України «Про нотаріат», главу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, відповідач вказує на наявність у неї права на відкладення вчинення нотаріальної дії, при цьому зазначає, що керуючись ст.ст. 49, 50 Закону України «Про нотаріат», відмовляє позивачу у вчиненні нотаріальної дії та зазначає, що для вирішення питання щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом необхідно звернутися до суду (том 1 а.с.14).

В матеріалах справи наявна копія ухвали Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 31.08.2023 у справі № 213/3571/23, якою позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «СЕДНІВСЬКЕ», третя особа Приватний нотаріус Коваленко Галина Григорівна, про визнання заповіту недійсним передано на розгляд за підсудністю до Устинівського районного суду Кіровоградської області (т. 1 а.с. 19).

Станом на час прийняття постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії Устинівським районним судом Кіровоградської області рішення не прийняте, отже у нотаріуса були підстави вважати, що наявний спір щодо підстав для отримання спадкоємцями, які прийнялиспадщину, свідоцтва про право спадщину.

Тлумачення статті 50 Закону України «Про нотаріат» свідчить, що слід розмежовувати оскарження: 1) нотаріальної дії, 2) відмови у вчиненні нотаріальної дії; 3) нотаріального акта. Таке оскарження може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу (див. постанови Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 461/2565/20 (провадження № 61-21209св21), від 20 грудня 2023 року у справі № 523/4642/22 (провадження № 61-13095св23)).

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у нотаріуса були відсутні правові підстави для видачі свідоцтва позивачу про право на спадщину за заповітом, а тому відповідач діяла в межах своїх повноважень та з дотриманням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, і була позбавлена можливості вийти за межі вимог норм чинного законодавства, якими користується нотаріус при вчиненні нотаріальних дій при видачі свідоцтв про право на майно.

Відповідач діяла у відповідності до вимог чинного законодавства України, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом СТОВ «Седнівська Агрофірма» могла призвести до порушення майнових прав інших осіб.

Суд першої інстанції правильно виснував, що оскаржувана постанова відповідача не порушує спадкових прав позивача, оскільки відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України, а видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена згідно з частиною одинадцятою статті 67 Закону України «Про нотаріат», а лише свідчить про законність оскаржуваної постанови приватного нотаріуса на дату її прийняття.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача на додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 вересня 2024 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами третьою та четвертою статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Тлумачення положень статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.

Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).

Положення ЦПК України визначають обов`язок суду для вирішення питання про судові витрати призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше 20 днів, якщо справа не слухається в письмовому провадженні (частини друга, третя статті 246 ЦПК України). Отже, законодавець визначив обов`язок суду призначити заяву сторони про розподіл судових витрат в судове засідання, якщо справа розглядалася з призначенням її до розгляду по суті в судових засіданнях (не в письмовому провадженні), за наслідком проведення якого має бути прийнято відповідне процесуальне рішення (додаткова постанова, додаткова ухвала).

Однак, у випадку задоволення заяви сторони про розподіл судових витрат, щодо яких сторона доказів не надала, поданої на підставі статті 246 ЦПК України, слід взяти до уваги, що судом під час розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат не розглядалося на засадах змагальності та рівності, оскільки докази на підтвердження розміру судових витрат сторонами не були подані до закінчення судових дебатів чи внаслідок залишення позову без розгляду в підготовчому судовому засіданні.

У процедурі розгляду такої заяви суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи частини другої статті 246 ЦПК України, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

Отже, положення частини четвертої статті 270 ЦПК України про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до частини другої статті 246 ЦПК України чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим).

Подібний правовий висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21, провадження № 12-43гс22, в якій на розгляд Великої Палати Верховного Суду було передано правове питання про порядок і процедуру ухвалення додаткового судового рішення.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як установлено з матеріалів справи, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 вересня 2024 року ухвалене за результатами розгляду справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи, тому відповідно до вимог ЦПК України додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 вересня 2024 року повинно ухвалюватися у такому самому порядку, що й первісне судове рішення.

Разом з тим, у порушення наведенного, суд першої інстанції розглянув заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у відкритому судовому засіданні без повідомлення учасників справи.

Зазначене унеможливило іншій стороні надати відповідні заперечення проти таких вимог та доводити неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України), а це є порушенням права на справедливий судовий розгляд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Таким чином недотримання судом першої інстанції норм процесуального права призвело до порушення права позивача на справедливий суд, що в силу п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Колегія суддіввважає,що оскаржуванедодаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 вересня 2024 року підлягає скасуванню.

Вирішуючи заяву представника відповідача, адвоката Мурашка І. С. про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат, колегія суддів вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.ч.1-3ст.137 ЦК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 1 та пунктом 2 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

08.02.2024 представником відповідача адвокатом Мурашком І. С. було подано відзив на позовну заяву. В 2 пункті прохальної частини було зазначено про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат, у тому числі витрат на правову допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень. В тексті відзиву також було зазначено відомості щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат. Відповідно до якого сторона Відповідача очікувала понести лише витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 гривень (том 1 а.с.88-98).

До відзиву долучено копію Договору про надання правової допомоги від 19.01.2024 року № 19/01/2024, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Лєгіст» та приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Коваленко Галиною Григорівною (том 1 а.с. 105-108).

Крім того, долучено додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 19/01/2024 від 19.01.2024, за змістом якої сторони погодили, що варість послуг (гонорар) Адвокатського об`єднання за участь (представництво) у справі за позовом СТОВ «Седнівська Агрогрупа» до Клієнта про визнання протиправним та скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії у справі №405/8925/23 є фіксованою (незалежно від кількості здійснених адвокатом дій, обсягу наданих послуг, витраченого часу, кількості судових засідань тощо) та становить:

у суді першої інстанції 20000 грн;

у суді апеляційної інстанції 10000 грн (том 1 а.с.104).

У пункті 2 додаткової угоди зазначено: «Сторони узгодили, що Клієнт протягом шести місяців після набрання законної сили остаточного рішення по справі, зобов`язаний шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання або внесення готівкою в касу Адвокатського об`єднання у повному обсязі сплатити вартість послуг (гонорар) Адвокатського об`єднання, встановлений у п. 1 цієї Додаткової угоди».

05.09.2024 представник відповідача адвокат Мурашко І. С. подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення в якій просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 20000 грн (т.1 а.с.197-201).

У письмовій промові в судових дебатах, поданій до суду 03.09.2024, представник позивача адвокат Чуприна С. П., з урахуванням характеру спірних правовідносин, критеріїв пропорційності та реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, вказав, що заява представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу може бути задоволена частково на суму 4000 грн (т.1 а. с.164-175).

Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаєЗакон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно з п.4 ч.1ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першоїстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно дост.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5ст.137 ЦПК України).

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи характер виконаної представником позивача роботи наданої у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, наявність заперечень зі сторони позивача, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, критерію необхідності подання відповідних документів зі сторони представника відповідача з метою захисту інтересів свого довірителя, та значимості таких дій у справі, та витраченого часу представником у даній справі, враховуючи зміст умов договору про надання правової допомоги, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 15000 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу понесену стороною відповідача в суді апеляційної інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник відповідача адвокат Мурашко І. С. заявив про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Седнівська Агрогрупа» на користь приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Коваленко Галини Григорівни судових витрат, понесених стороною в суді апеляційної інстанції в розмірі 10000 грн ( том 2 а.с.1-8).

До відзиву долучено копію Договору про надання правової допомоги від 19.01.2024 року № 19/01/2024, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Лєгіст» та приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Коваленко Галиною Григорівною (том 2 а.с. 11-12).

Крім того, долучено додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 19/01/2024 від 19.01.2024, за змістом якої сторони погодили, що варість послуг (гонорар) Адвокатського об`єднання за участь (представництво) у справі за позовом СТОВ «Седнівська Агрогрупа» до Клієнта про визнання протиправним та скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії у справі №405/8925/23 є фіксованою (незалежно від кількості здійснених адвокатом дій, обсягу наданих послуг, витраченого часу, кількості судових засідань тощо) та становить:

у суді першої інстанції 20000 грн;

у суді апеляційної інстанції 10000 грн (том 2 а.с.10).

У пункті 2 додаткової угоди зазначено: «Сторони узгодили, що Клієнт протягом шести місяців після набрання законної сили остаточного рішення по справі, зобов`язаний шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання або внесення готівкою в касу Адвокатського об`єднання у повному обсязі сплатити вартість послуг (гонорар) Адвокатського об`єднання, встановлений у п. 1 цієї Додаткової угоди».

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Заявник вправі на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, пункт 268; від 28 липня 1999 року у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, пункт 30).

Верховний Суд неодноразово в своїх постановах зазначав, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи та витрачений адвокатом час.

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, апеляційний суд вважає, що зазначені стороною відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн є завищеними, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Оскільки адвокат приймав участь в суді першої інстанції, достеменно ознайомлений з матеріалами справи, яка розглядалась в суді першої інстанції з 2023 року, наявні підстави для зменшення розміру відшкодування з 10 000 грн до 5 000 грн.

За викладених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що заява адвоката Мурашка І. С. про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню - відшкодуванню підлягають витрати відповідача на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду.

Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.

З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення.

Оскільки при розгляді заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування ухваленого судом додаткового рішення, апеляційний суд вирішує питання про розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, і враховуючи вищевикладене, вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви приватного нотаріусаКропивницького районногонотаріального округуКіровоградської областіКоваленко ГалиниГригорівни,в інтересахякої дієадвокат МурашкоІван Сергійович,та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 15000 грн.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Седнівська Агрогрупа»,в інтересахякого дієадвокат ЧупринаСергій Павлович, задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 вересня 2024 року залишити без змін.

Додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 вересня 2024 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким заяву приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Коваленко Галини Григорівни, в інтересах якої діє адвокат Мурашко Іван Сергійович, про стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Седнівська Агрогрупа» на користь приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Коваленко Галини Григорівни витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 15000 грн.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Седнівська Агрогрупа» на користь приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Коваленко Галини Григорівни витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник