Рішення

від 15.11.2024 по справі 213/3893/24

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/3893/24

Номер провадження 2/213/2109/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2024 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Попова В.В.,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №213/3893/23 за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Мотуз Олександр Володимирович, до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, -

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач в період з 07 жовтня 1991 року по 12 серпня 1993 року та з 05 червня 1995 року по 01 грудня 2022 року працював на підприємстві відповідача в різних структурних підрозділах, виконував роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних і шкідливих факторів, що стало причиною виникнення у нього хронічного професійного захворювання: пневмоконіоз першої-другої стадії (s/p, 1/1, em, pqp, co), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої-другої стадії, група В. ЛН- другого ступеня. Висновком МСЕК від 05 вересня 2024 року йому було встановлено первинно безтерміново 20% втрати професійної працездатності. Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування. У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. Просить суд стягнути з АТ «ПГЗК» на його користь 200000,00 грн. в якості відшкодування спричиненої моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Представник відповідача - адвокат Корнєв М.Ю. у відзиві на позов в задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на те, що позивач пропрацював у відповідача, в шкідливих умовах 26 років 06 місяців 08 днів, звільнився за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію 01.12.2022, при цьому пенсію за віком останньому призначено з 20.11.2013. Тобто, позивач звільнився з підприємства відповідача у 2022 році, у зв`язку з виходом на пенсію, при цьому пенсійного віку останнім досягнуто ще у 2013 році, тобто при досягненні пенсійного віку позивач пропрацював 09 років як він пише в умовах впливу шкідливих факторів, при цьому не дбаючи сам про своє здоров`я. Просить врахувати, що позивач, усвідомлюючи наявність шкідливих та небезпечних виробничих факторів на робочому місці, що безпосередньо пов`язані із використанням обладнання, машин та механізмів, все одно реалізував своє право на працю саме в шкідливих умовах праці. Крім того, позивач не лише знав про шкідливі умови без яких неможлива конкретна робота на гірничому підприємстві, але й свідомо продовжував працювати на таких умовах тривалий час, отримуючи за це відповідні пільги, компенсації та більшу оплату. Відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував, а тому протиправних дій відносно позивача, які б знаходились в причинному зв`язку з настанням професійних захворювань - не вчиняв, внаслідок чого не може нести відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди за цієї підстави. Вищенаведене свідчить, що саме позивач свідомо порушувавзаконодавство у сфері охорони праці, що виразилося у недбайливому ставленні позивача до власного здоров`я та як наслідок і спричинило виникнення у нього професійного захворювання.Стосовно наявності моральної шкоди вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази перенесення позивачем моральних страждань, тому факт спричинення моральної шкоди позивачем є недоведеним. Крім того, за такий проміжок часу між встановленням позивачеві професійного захворювання (05.09.2024) та моментом звернення до суду (10.09.2024) є мізерним і за такий вкрай обмежений проміжок часу позивач не встиг зазнати стільки моральних страждань, як вказано ним у позовній заяві, при цьому виписні епікризи, надані позивачем, датовані до встанволення МСЕК відсотка втрати працездатності. Цей факт наштовхує на думку про наявність тільки майнового зиску в діях позивача, а не відшкодування завданих йому моральних страждань в фінансовому еквіваленті.Крім того, зазначає, що розмір відшкодування моральної шкоди, заявлений позивачем, є безпідставно завищеним та визначений без урахування засад розумності, виваженості та справедливості.

Процесуальні дії у справі.

10.09.2024 позовна заява надійшла до суду.

13.09.2024позовна заяваприйнята дорозгляду,провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

03.10.2024 відповідач скористався правом надання відзиву на позов, одночасно з яким подав клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

14.10.2024 ухвалою судді відмовлено у задоволенні клопотання.

Інших заяв/клопотань від учасників справи не надходило.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Фактичні обставини, встановлені судом.

ОСОБА_1 з 07.10.1991 по 12.08.1993, 05.06.1995 по 01.12.2022 працював в Акціонерному товаристві «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», а саме: з 07.10.1991 по 12.08.1993 та з 05.06.1995 по 08.02.2019 газорізальником дробильної фабрики, дробильної фабрики № 1, управління дробильно-транспортного комплексу та з 08.02.2019 по 01.12.2022 електрогазозварником управління дробильно-транспортного комплексу .

01.12.2022 ОСОБА_1 звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. Його загальний стаж роботи - 36 років 1 місяць, за професією 3 роки 9 місяців, в умовах впливу шкідливих факторів 29 років 2 місяці.

Медичним висновком лікарсько-експертної комісії профпатологічного закладу охорони здоров`я Державної установи «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 18.07.2023 № 757 встановлено наявність у позивача хронічного професійного захворювання: пневмоконіоз першої-другоїстадії (s/p,1/1,em,pqp,co),ускладнений хронічнимобструктивним захворюваннямлегень першої-другоїстадії,група В.ЛН-другого ступеня. Код згідно МКХ-10 - Код J 64.

14.08.2023 комісією за участі лікарів та представників АТ «ПГЗК» складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) позивача, в п.17 якого вказано, що працюючи електрогазозварником управління дробильно-транспортного комплексу з 08.02.2019 по 01.12.2022, ОСОБА_1 виконував ручне дугове та плазмове зварювання складних і відповідальних апаратів, вузлів, конструкцій і трубопроводів з різних сталей, кольорових металів і сплавів; виконував ручне дугове і плазмове зварювання відповідальних складних будівельних і технологічних конструкцій, які працюють в складних умовах; виконував ручне дугове кисневе різання (стругання) особливо складних і відповідальних деталей з високо вуглецевих, легованих і спеціальних сталей та чавуну; зварював відповідальні конструкції в блочному виконанні у всіх просторових положеннях зварного шва; наплавляв дефекти відповідальних деталей машин, механізмів і конструкцій; наплавляв особливо складні і відповідальні деталі і вузли. Під час ведення цього процесу, через недосконалість технології зварювання і різання металів та робочого місця, виконував роботи, що характеризуються впливом пилу та хімічних речовин електрогазозварником управління дробильно-транспортного комплексу з вмістом марганцю в зварювальних аерозолях, концентрація яких, перевищувала нормативні значення. Працюючи газорізальником дробильної фабрики, дробильної фабрики №1, управління дробильно-транспортного комплексу з 07.10.1991 по 12.08.1993 та з 05.06.1995 по 08.02.2019, ОСОБА_1 також підпадав під вплив пилу та шкідливих хімічних речовин, концентрація яких, перевищувала нормативні значення.

Причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) в п.18 Акту зазначено:

- Аерозоль фіброгенної дії: Концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу від 10 до 70 % в повітрі робочої зони перевищувала нормативне значення в 4,8-5,8 раз (2,4-2,9 мг/м3 при ГДК 2,0мг/м3), згідно наказу Міністерства охорони здоров`я України від 14.07.2020 №1596 «Про затвердження гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони».

- Шкідливі хімічні речовини: Концентрація марганцю у складі аерозолю, що утворюється при зварюванні перевищувала нормативне значення в 1,25 рази (0,25 мг/м3 при ГДК 0,2 мг/м3), оксиду заліза - в 1,23 рази (7,6мг/м3 при ГДК 6,0 мг/м3) згідно наказу Міністерства охорони здоров`я України від 14.07.2020 №1596 «Про затвердження гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони».

Внаслідок зазначеного вище хронічного професійного захворювання, 05.09.2024 при первинному огляді висновком медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності 20% з 26 серпня 2024 року безстроково. Групу інвалідності не встановлено.

Наявність професійного захворювання у позивача також підтверджується наданими письмовими доказами, зокрема випискою з медичної карти №2078 стаціонарного хворого, з якої видно, що позивач з 13.07.2023 по 27.07.2023 проходив лікування з приводу задишки, утрудненого дихання, сильного кашлю з виділенням невеликої кількості слизового, в`язкого харкотиння,сухого кашлю,болю у грудях та міжлопатковій ділянці, загальної слабкості, втоми, головного болю, запаморочення.

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим у судовому засіданні обставинам відповідають правовідносини, які регулюють відшкодування моральної шкоди.

Норми права, які застосовує суд та мотиви їх застосування.

Статтею 3 Конституції Українипередбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті43, частина 1 статті46 Конституції Українипередбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці: соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності.Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до змісту п.1 ч.2 ст.23 ЦК України (в редакції 2004 року) моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Як зазначено в п.4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Також Конституційний Суд України у своєму рішенні від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 роз`яснив право застрахованих громадян, які є потерпілими на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Висновок суду.

Сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, судом достовірно встановлено, що у зв`язку з отриманням професійного захворювання та встановленням стійкої втрати працездатності позивачу заподіяно моральну шкоду. Внаслідок отриманих професійних захворювань у позивача змінилися образ та якість життя, що завдає йому моральних страждань. Ушкодження здоров`я, втрата відсотка працездатності, лікування - спричиняє йому моральні страждання.

Як зазначено у пункті 53 постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року по справі №821/1841/17, практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", роз`яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, характер моральних страждань і наслідки, що наступили.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховує період роботи позивача більше 20 років в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, характер та тривалість отриманого професійного захворювання, відсоток втрати позивачем професійної працездатності 20% безстроково, тяжкість вимушених змін в його життєвих стосунках, що вказує на погіршення стану його здоров`я та незворотність негативних наслідків профзахворювань.

Спростовуються доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки на його думку, медичними довідками та виписними епікризами встановлений лише факт втрати професійної працездатності, що не є доказами заподіяння моральної шкоди. Позивач змушений проходити обстеження, медикаментозне лікування, переносить фізичні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв`язків, і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, що у своїй сукупності і вказує на заподіяння позивачу моральної шкоди.

Суд не бере до уваги доводи відповідача, зазначені у відзиві на позов, щодо відсутності його вини, оскільки обов`язок створити безпечні умови праці законодавством покладено саме на роботодавця відповідача по справі.

Невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у нього професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Водночас, суд погоджується з позицією відповідача, що позивачем не наведено конкретних достатніх аргументів на обґрунтування саме зазначеної у позові суми спричиненої шкоди, а тому вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди 60 000 гривень. В іншій частині позовних вимог слід відмовити, у зв`язку з необґрунтованістю.

Щодо заперечень відповідача в частині стягнення моральної шкоди без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

У пункті 163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, щодо загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом». Застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20 (провадження № 61-1св21).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490св21) викладено висновок про застосування нової редакції підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що компенсується, зокрема її батькам, згідно з яким такі суми не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку.

Таким чином, суд доходить до висновку, що сума моральної шкоди, підлягає стягненню без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Ухвалюючи рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно дост.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 23,76-81,89,95,258-259,263-265,274, 279, 352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 60 000 (шістдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, у зв`язкуз ушкодженнямздоров`явнаслідок професійногозахворюваннябез урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Представник позивача адвокат Мотуз Олександр Володимирович, адреса: АДРЕСА_2 , свідоцтво № 1202 від 25.01.2018.

Відповідач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО«ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙКОМБІНАТ»,місце знаходження: 50026, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000.

Повне судове рішення складено 15 листопада 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Попов.