Рішення

від 05.12.2024 по справі 756/7290/24

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 756/7290/24

Провадження № 2-о/188/73/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Місюра К.В.

за участю секретаря судового засідання: Лисяк А.Є.,

за участю представників сторін:

від позивачів в режимі відеоконференції: представник ОСОБА_1

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до виконавчого комітету Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про встановлення факту набуття права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовною заявою до виконавчого комітету Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, в якій просили встановити факт набуття права спільної сумісної власності на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 04.12.1998р., що видане на підставі розпорядження Лисичанського міськвиконкому № 1257 від 04.12.1998р. У зв`язку з військовою агресією проти України позивачі були вимушені переміститись з місця свого проживання у Київську область та на теперішній час позивачі є внутрішньо переміщеними особами. Позивачам відомо, що внаслідок воєнних дій їх квартиру було пошкоджено. Оцінити характер та обсяг наявних пошкоджень квартири на теперішній час не вбачається можливим з огляду на відсутність у позивачів спеціальних знань, а також беручи до уваги безпекову ситуацію, що має місце у місті Лисичанськ Луганської області. 23 лютого 2023 року Верховною Радою України прийнятий Закон України № 2923-ІХ «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України». Зазначений закон визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна. Постановами Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 № 381 та від 30.05.2023 № 600 затверджені відповідні порядки, якими деталізовані та впроваджуються механізми, визначені положеннями закону про компенсацію. Однією з обов`язкових умов отримання компенсації за пошкоджене житло згідно цих положень є наявність відомостей про пошкоджений об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Для отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна отримувачу компенсації необхідно провести дії щодо державної реєстрації припинення такого права відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Будучи потенційними отримувачами компенсації для відновлення своєї квартири, пошкодженої внаслідок бойових дій, та виконуючи встановлені нормативно-правовими актами умови для отримання компенсації, позивачі звернулась із заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно. Однак, рішенням державного реєстратора від 22 квітня 2024 року № 72742307 позивачам було відмовлено в проведенні реєстраційних дій з огляду на те, що державному реєстратору не вдалось отримати відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано до 01 січня 2013 року. Зазначене рішення унеможливлює отримання в майбутньому позивачами компенсації для відновлення своєї квартири, а також позбавляє іншим чином можливості розпоряджатися своїм майном. Враховуючи відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення невизнаного права власності на квартиру, позивачі вимушені звертатись з даним позовом у порядку, визначеному статтею 392 ЦК України. У зв`язку з викладеним позивачі звернулись до суду з даним позовом.

Представник позивачів в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, будь-яких заяв до суду не надійшло.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 04.12.1998 року на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого Лиситчанським міськвиконкомом, стали спільними власниками квартири в АДРЕСА_1 , загальною площею 49,10 кв.м.

Як вбачається з реєстраційного посвідчення Лисичанського державного малого комунального підприємства «БТІ» від 20.01.1999р. квартира загальною площею 49, 10 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 04.12.1998р. і записана в реєстрову книгу за № 582 20.01.1999р., що також підтверджується копією технічного паспорта на квартиру.

Відповідно до технічного паспорту квартира АДРЕСА_2 складається з двох житлових кімнат, загальною площею 49, 10 кв.м., з них житлової площі 28, 20 кв.м.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 22.01.2009 року, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Лисичанського міського управління юстиції Луганської області.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого у ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Оскільки позивачі були зареєстровані за однією адресою і проживали там разом, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було автоматично прийнято спадщину після смерті ОСОБА_6 у 2009 році.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Місто Лисичанськ відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами відповідно Наказу № 30 від 05 лютого 2024 року), відноситься до територій активних бойових дій.

ОСОБА_2 та ОСОБА_8 є внутрішньо переміщеними особами, виїхали з м. Лисичанськ Луганської області у Київську область, фактично проживають в м. Київ.

Позивачі у позовній заяві зазначили, що їм відомо, що внаслідок активних бойових дій їх квартира в м. Лисичанськ Луганської області була пошкоджена, але оцінити характер та обсяг пошкоджень квартири на теперішній час не вбачається можливим.

При цьому, суд враховує, що за загальновідомою інформацією на теперішній час у місті Лисичанськ внаслідок бойових дій майже не залишилось вцілілих будинків, більшість будинків пошкоджені або знищені.

22 травня 2023 року набрав чинності Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» № 2923-ІХ від 23 лютого 2023 року, яким, зокрема, визначено правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, з дня набрання чинності Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.

Механізм надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення» визначений Порядком надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 р. № 381.

Згідно з пунктом 6 вищевказаного Порядку, компенсація надається за умови, що відомості про право власності на пошкоджений об`єкт внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У пункті 13 цього ж Порядку закріплено, що для отримання компенсації необхідно з урахуванням пункту 13-1 цього Порядку, серед іншого, переконатися, що пошкоджений об`єкт внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або у разі відсутності такого запису провести його реєстрацію.

Механізм надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна та її використання відповідно до Закону України № 2923-ІХ від 23 лютого 2023 року визначений Порядком надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2023 р. № 600.

У пункті 13 даного Порядку визначено, що отримувач компенсації здійснює відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дії щодо державної реєстрації припинення права власності на знищений об`єкт нерухомого майна.

Згідно з пунктом 24 вказаного Порядку, проведення виплат компенсації здійснюється за умови наявності відомостей щодо державної реєстрації припинення права власності на знищений об`єкт нерухомого майна, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, як для отримання компенсації для відновлення об`єктів нерухомого майна, так і для отримання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна необхідною є наявність інформації про об`єкт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відомості про об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутні, що підтверджується Інформаційною довідкою з цих реєстрів щодо об`єкта нерухомого майна № 377373535 від 06 травня 2024 року.

В квітні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_9 з відповідною заявою (реєстраційний номер 72742307) з метою проведення державної реєстрації її права власності на квартиру АДРЕСА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

У зв`язку з відсутністю доступу до відповідних джерел інформації через тимчасову окупацію м. Лисичанська Луганської області, 22 квітня 2024 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_10 було відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою в зв`язку із зазначеними вище обставинами.

У зв`язку з викладеним та враховуючи той факт, що на теперішній час право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 не визнається, з метою захисту своїх прав на нерухоме майно з посиланням на статтю 392 ЦК України, позивачі звернулись до суду з даною позовною заявою про визнання права власності на належну їм квартиру.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем у спорі про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).

Згідно роз`яснень наведених у пункті 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

У частині 1 статті 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Позивачі є власниками квартири АДРЕСА_2 , однак на теперішній час їх право власності на цю квартиру не визнається органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та позивачі не можуть здійснити у державного реєстратора прав на нерухоме майно державну реєстрацію їх права власності на квартиру, що позбавляє позивачів можливості розпорядитись своєю власністю на власний розсуд або отримати компенсацію за пошкоджене чи знищене майно.

З огляду на наведене, встановивши та проаналізувавши усі обставини справи, оскільки позивачі в іншій спосіб, окрім як звернутися з позовом до суду про визнання за ними права власності на нерухоме майно, захистити своє порушене право не може, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_11 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 49, 10 кв.м.

Підсумовуючи наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які позивачі послалися як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст. 15, 16, 316, 317, 321, 328, 392 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст. 4, 81, 82, 133, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Встановити факт набуття права спільної сумісної власності ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) та ОСОБА_11 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 04.12.1998р., що видане на підставі розпорядження Лисичанського міськвиконкому № 1257 від 04.12.1998р.

Судові витрати віднести на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К. В. Місюра