Рішення

від 04.12.2024 по справі 363/4687/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

04.12.2024 Справа № 363/4687/24

РІШЕННЯ

Іменем України

04 грудня 2024 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді Рукас О.В.;

за участю секретаря судових засідань Охоти Г.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 02.06.2007 року по 24.03.2023 року. Рішенням суду від 24.03.2023 року шлюб між ними було розірвано. Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З липня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають окремо від ОСОБА_2 . Усі витрати по господарству, догляду за дитиною здійснюються ОСОБА_1 самостійно і за власні кошти. ОСОБА_2 не надає повноцінної та достатньої допомоги дитині в добровільному порядку.

27.12.2023 року Вишгородським районним судом Київської області було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), починаючи з 26.09.2023 року і до досягнення дитиною повноліття. На виконання судового наказу відкрито виконавче провадження № 73823268. На момент подання позовної заяви ОСОБА_2 мала заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 5037 грн. 00 коп.

З першого по п`ятий клас включно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчався в безкоштовному навчальному закладі - Спеціалізованій школі № 211 Оболонського району м. Києва. У зв`язку з поширенням в начальному закладі фактів цькування та знущання з боку однокласників, у тому числі по відношенню до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно було прийнято рішення про переведення ОСОБА_3 до іншого навчального закладу. Тоді ОСОБА_1 та ОСОБА_2 погодилися, що їх дитина має навчатися у приватному навчальному закладі «Центр освіти «JAMM school», що створена ТОВ «Центр освіти «ДЖЕММ». На той момент сторони погодилися щодо переведення дитини на вказаного навчального закладу до завершення 6 класу.

Навчання у закладі здійснюється дистанційно, що з огляду на запровадження карантину та початок воєнного стану позитивно позначилося на процесі навчання ОСОБА_3 , сприяло безперервному здобуттю ним освіти. Оскільки навчальний заклад є приватним, то навчання в ньому здійснюється на платній основі.

Після закінчення ОСОБА_3 6 класу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було прийнято спільне рішення про продовження навчання дитини у вищезазначеному приватному закладі освіти.

Оплата навчання дитини за весь 6 клас та вересень 2021-2022 навчального року здійснюється спільно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Однак всі подальші платежі за навчання дитини здійснювалося ОСОБА_1 самостійно без будь-якої допомоги з боку ОСОБА_2 . Загалом за надання ТОВ «ЦО «ДЖЕММ» ОСОБА_4 освітніх послуг у 7 класі (2021-2022 навчальний рік), у 8 класі (2022-2023 навчальний рік), у 9 класі (2023-2024 навчальний рік), у 10 класі (2024-2025 навчальний рік) ОСОБА_1 було сплачено 72700 грн. 00 коп. При цьому ОСОБА_2 жодних витрат на навчання дитини за цей період не понесла.

З урахуванням вищевикладеного, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 половину розміру додаткових витрат, понесених у зв`язку з навчанням дитини у приватному навчальному закладі, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою суду від 04.10.2024 року провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання та встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, зокрема, шляхом подачі заяв по суті справи.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Гордієнко Т.В. не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення. До судового розгляду від сторони позивача надійшло клопотання, в якому позовні вимоги було підтримано у повному обсязі та висловлено прохання про проведення судового розгляду за відсутності позивача та його представника.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце його проведення. До судового розгляду відповідач ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву (а.с. 60-62), в якому просила повністю відмовити у задоволенні позовних вимог з викладених у відзиві підстав. Крім того, у відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 висловила заперечення щодо обґрунтованості та співмірності заявлених стороною позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.

На додаток до цього, від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява (а.с. 68), в якій ОСОБА_2 підтримала свою позицію, викладену у відзиві, та просила проводити судовий розгляд за її відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися, зважаючи на клопотання сторін справи про проведення судового розгляду за їх відсутності, суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно.

Аналіз відповідних приписів Закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/10 (провадження № 61-8815св21), у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663св21).

У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

За результатами дослідження доданих до позову документів та відзиву на позовну заяву судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24.03.2023 року у справі № 363/771/23 (а.с. 31), яке набрало законної сили 25.04.2023 року, було розірвано.

Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 24.03.2009 року (а.с. 32), який проживає разом з позивачем.

27.12.2023 року Вишгородським районним судом Київської області видано судовий наказ (а.с. 33) про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) боржника, починаючи з дня подання заяви про видачу судового наказу а саме з 26.09.2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Судовий наказ набрав законної сили 27.12.2023 року.

На підставі судового наказу від 27.12.2023 року Вишгородським відділом державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області відкрито виконавче провадження № 73823268 (а.с. 34). Станом на 23.08.2024 року ОСОБА_2 мала заборгованість зі сплати аліментів на підставі судового наказу від 27.12.2023 року у розмірі 5037 грн. 00 коп. З моменту відкриття виконавчого провадження ОСОБА_2 сплатила на користь ОСОБА_1 аліменти у загальному розмірі 45569 грн. 00 коп. (а.с. 35).

З листів ТОВ «ЦЕНТР ОСВІТИ «ДЖЕММ» (код ЄДРПОУ 43698360) № 01-19/51 від 05.07.2024 року (а.с. 7), № 01-19/57 віл 05.07.2024 року (а.с. 8) судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учнем навчального закладу «Центр освіти «ДЖЕММ» з 01.09.2021 року.

Вищезазначені обставини не заперечувалися відповідачем ОСОБА_2

З вказаних листів ТОВ «ЦЕНТР ОСВІТИ «ДЖЕММ» вбачається, що за 2021-2025 навчальні роки на користь товариства за навчання ОСОБА_3 було сплачено у загальному розмірі 74700 грн. 00 коп.

З таблиці платежів за освітні послуги ОСОБА_3 в ТОВ «ЦО «ДЖЕММ» (а.с. 6), долучених до позовної заяви копій платіжних квитанцій (а.с. 10-30) судом встановлено, що оплату навчання ОСОБА_3 у приватному навчальному закладі ТОВ «ЦО «ДЖЕММ» протягом 2021-2025 навчальних років здійснювалася виключно ОСОБА_1 . Платіжні квитанції містять достатню сукупність відомостей про перерахування коштів ОСОБА_1 саме на користь ТОВ «ЦО «ДЖЕММ» (код ЄДРПОУ: 43698360) в якості оплати послуг за навчання ОСОБА_3 за відповідний місяць навчального року. У свою чергу, відомості про понесення за цей період витрат з боку ОСОБА_2 не зафіксовано.

Вищезазначені обставини понесення позивачем ОСОБА_1 витрат на оплату послуг навчання сина у приватному навчальному закладі та розмір цих витрат так само не заперечувалися та не оспорювалися відповідачем ОСОБА_2 .

У відзиві на позовну заяву (а.с. 60-62) відповідач ОСОБА_2 підтверджує, що переведення сина до приватного навчального закладу було спільним рішенням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Разом з тим, таке рішення було тимчасовим для певного періоду часу. ОСОБА_2 не давала своєї згоди на продовження навчання сина у приватній дистанційній школі у період з вересня 2024 року, оскільки дистанційне навчання не відповідає найкращим інтересам ОСОБА_3 , негативно позначається на загальному рівні його освіти та соціалізації. Крім того, у відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 зазначає, що не було жодних об`єктивних обставин, які б визначали необхідність навчання дитини саме в приватній школі.

Таким чином, у відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 підтвердила, що її син почав навчатися у приватному платному навчальному закладі внаслідок прийняття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідного спільного рішення про це. Таке спільне рішення, відповідно до позиції відповідача, діяло до вересня 2024 року, оскільки після цього моменту ОСОБА_2 не була згодна з продовженням навчання дитини у приватному навчальному закладі.

Верховний Суд у постанові від 10 січня 2019 року у справі № 369/11745/16 (провадження № 61-34801св18) погодився з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні позову в частині стягнення додаткових витрат, оскільки витрати на відвідування дитиною приватного дитячого садка не викликані особливими обставинами.

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 201/15248/16 (провадження № 61-4862св18) зазначено, що дитина навчається в приватній школі за бажанням матері, що не є крайньою необхідністю чи особливими обставинами в розумінні положень статті 185 СК України.

Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2019 року у справі № 344/5315/18 (провадження № 61-6722св19) погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачка не навела особливих обставин, які б свідчили про необхідність понесення додаткових витрат, які викликані розвитком здібностей дитини, хворобою дитини тощо. Також позивачка не довела існування особливих обставин, які зумовили б потребу платного навчання дитини у приватній школі-садочку «Перша ластівка» при наявності можливості отримання дитиною безкоштовної середньої освіти, гарантованої державою, та не навела мотивів вибору освітнього закладу, що зокрема залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини. Позивачка не надала доказів на підтвердження того, що між нею та відповідачем були узгоджені питання щодо навчання сина у приватній школі, в якій останній навчався у 2016-2018 навчальних роках.

У свою чергу, у постанові від 08.05.2023 року у справі № 756/9882/19 (провадження № 61-2065св23) КЦС ВС погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про те, щоб стягнути додаткові витрати на навчання у приватному навчальному закладі дитини, та вказали, що обрання навчального закладу здійснювалося обома батьками.

З наведеного вбачається, що навчання дитини у приватному навчальному закладі за рішенням лише одного з батьків та за відсутності особливих обставин, які зумовлювали необхідність навчання дитини у такому закладі та в такий спосіб, не дає однозначної можливості відносити витрати на оплату послуг приватного навчального закладу до додаткових витрат на утримання дитини. Разом з тим, якщо рішення про навчання дитини у приватному навчальному закладі прийнято спільно обома батьками, залежно від їх матеріальних можливостей та бажання, то витрати на оплату послуг приватного навчального закладу можуть бути віднесені до додаткових витрат на утримання дитини.

З урахуванням викладеного, суд звертає увагу, що додані до позовної заяви документи дійсно не містять будь-якого підтвердження існування особливих обставин, що обумовлювали необхідність навчання ОСОБА_3 у приватному навчальному закладі. Зокрема, у матеріалах позовної заяви відсутні документи, що підтверджували б факт цькування, булінгу ОСОБА_3 у попередніх школах та неможливість продовження його навчання там або шляхом переведення до іншого навчального закладу державної чи комунальної форми власності. Крім того, не знаходять свого підтвердження і інші доводи позивача щодо неможливості навчання дитини у звичайній школі, доступ до якої гарантується державою чи органом місцевого самоврядування.

Разом з тим, як встановлено судом та підтверджено відповідачем ОСОБА_2 , рішення про проведення ОСОБА_3 до приватного навчального закладу дійсно було прийнято спільно позивачем та відповідачем, попередньо ними погоджено та відповідало їх бажанням. Дитина відповідно до їх спільного рішення навчається у приватному навчальному закладі з 2021 року і по сьогоднішній день. Крім того, відповідачем ОСОБА_2 не спростовано доводи позивача щодо спільної сплати послуг навчання дитини у приватному навчальному закладі до жовтня 2021 року.

Жодних доказів того, що відповідач ОСОБА_2 будь-яким чином протягом всього часу заперечувала проти навчання дитини у приватному навчальному закладі або з самого початку не погоджувала відповідне рішення ані матеріали позовної заяви, ані матеріали відзиву не містять. Так само у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження доводів щодо негативного впливу на дитину продовження її навчання у приватному навчальному закладі.

Доводи відповідача ОСОБА_2 щодо наявності у сторін спору щодо участі у вихованні дитини, створення позивачем перешкод у спілкуванні з дитиною, налаштовування дитини проти відповідача так само не знайшли свого документального відображення, зокрема, шляхом звернення відповідача до уповноважених органів влади тощо.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що рішення про навчання дитини у приватному навчальному закладі з дистанційною формою освіти було спільно прийнято позивачем та відповідачем, дитина протягом 2021-2024 років продовжує навчатися в обраному сторонами навчальному закладі, а відповідачем не доведено факт заперечення проти продовження навчання дитини у вказаному закладі, суд приходить до висновку, що витрати на оплату послуг з навчання дитини у приватному навчальному закладі в межах даної справи є додатковими витратами на утримання дитини, які мають нести обидва з батьків в рівній частці.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19).

Відповідачем ОСОБА_2 не надано відомостей щодо наявності істотних обставин, які б впливали на визначення частки компенсації додаткових витрат на утримання дитини. Наявність судового рішення про стягнення аліментів не звільняє від обов`язку участі у додаткових витратах на утримання дитини, а з наданих суду документів не вбачається, що виконання аліментного обов`язку істотно позначилося на майновому стані відповідача.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Таким чином, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 половина понесених додаткових витрат на оплату послуг навчання дитини у приватному навчальному закладі.

У зв`язку з цим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

З позовної заяви вбачається, що судові витрата позивача по справі складаються з: витрат на професійну правничу допомогу (15000 грн. 00 коп.).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що судова практика з приводу застосування положень процесуального законодавства щодо механізму подачі заяви про ухвалення додаткового рішення та ухвалення самого рішення з метою розподілу судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу після вирішення позовних вимог по суті є усталеною.

Так, відповідно до висновків, викладених у постановах ВС від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 17.03.2020 року у справі № 520/8309/18, від 14.01.2019 року у справі № 927/26/18, від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 22.03.2018 року у справі № 910/9111/17, від 18.01.2023 року у справі № 369/7551/21, відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається послідовно у наступні етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами шляхом подачі заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт, виконаних адвокатом, та доказами, що підтверджують здійснення робіт і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; 3) розподіл судових витрат.

Таким чином відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Тобто, сторона має право на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката за умови подання нею до суду заяви про відшкодування таких судових витрат, яка подана до судових дебатів у справі, подання доказів таких витрат (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, здійснені ним витрати, необхідних для надання правничої допомоги, тощо) до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у справі.

Крім того, суд звертає увагу, що законодавцем визначено процесуальний наслідок не заявлення до закінчення судових дебатів вимоги на відшкодування судових витрат на правничу допомогу або подання доказів таких витрат із пропуском п`ятиденного строку з момент у винесення рішення у справі. В такому випадку суд залишає заяву сторони про винесення додаткового судового рішення без розгляду.

Судом встановлено, що разом з позовною заявою стороною позивача подано попередній орієнтований розрахунок судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу. У той же час, сама позовна заява не містить заяви про відшкодування цих витрат. Під час судового розгляду стороною позивача не було зроблено заяви про відшкодування цих витрат, не надано доказів на їх фактичного понесення або доказів на підтвердження їх понесення у майбутньому, зокрема, після ухвалення судового рішення, не надано детального опису виконаних робіт, що давало б суду можливість перевірити співмірність заявленого розміру обставинам даної справи та вирішити питання про їх розподіл між сторонами. Стороною позивача також до закінчення судового розгляду не подано заяви про подання доказів на підтвердження цих витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення. У свою чергу позовна заява містить лише ордер на надання професійної правничої допомоги, з якого, однак, неможливо встановити наявність гонорару адвоката, його розміру, порядок сплати, обсяг виконаних робіт та інші обставини, що мають значення визначення розміру співмірності витрат у виді професійної правничої допомоги.

Таким чином, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Враховуючи, що позивач у даній категорії справ звільнений від обов`язку сплати судового збору, то відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 12, 81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ

Позов ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення додаткових витрат на утримання дитини задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) 1/2 частину фактично оплачених додаткових витрат на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 36350 (тридцять шість тисяч триста п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь держави судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач:

ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Головуючий суддя О.В. Рукас