Рішення

від 11.11.2024 по справі 524/659/24

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа №524/659/24

Провадження №2/524/1073/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року Автозаводський районнийсуд м.Кременчука вскладі головуючогосудді АндрієцьД.Д.,за участюсекретаря БулаєнкоС.М.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Кременчуціцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Комунальногогоспрозрахункового житлово-експлуатаційногопідприємства «Автозаводське»Кременчуцької міськоїради Кременчуцькогорайону Полтавськоїобласті про зняття арешту з майна квартири АДРЕСА_1 , ухвалив таке рішення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Свої вимоги позивачі мотивувала тим, що вона є спадкоємцем майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .. Під час оформлення спадщини було виявлено обтяження нерухомого майна. З метою скасування арештів вона зверталась до виконавчої служби, однак отримала роз`яснення про те, що виконавчі провадження знищені, а вирішення питання про скасування арешту можливе лише через суд.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

КГЖЕП «Автозаводське» у відзиві вказало, що від ГЖЕП-16 документи щодо заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 не передавались, а за даними бухгалтерського обліку заборгованість відсутня. Вважає, що арешти мали бути скасовані одночасно із закінченням виконавчих проваджень.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ ПО СПРАВІ

19 квітня 2024 року закрито підготовче провадження.

09 вересня 2024 року постановлено ухвалу про витребування доказів.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 08.10.1996 та ОСОБА_2 та ОСОБА_1 /дошлюбне прізвище ОСОБА_3 / є співвласниками квартири АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

16.06.2004 на підставі постанови ВДВС Автозаводського РУЮ накладено арешт на частину квартири АДРЕСА_2

НОРМИ ПРАВА

У ст.41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За змістом ч. 1 ст. 316, ч.1, 2 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Стаття 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

В своєму рішенні від 23 січня 2014 року по справі «East/West Alliance Limited» проти України»(остаточне 02/06/2014) Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.Суд наголошуєна тому,що першата найбільшважлива вимогастатті 1Першого протоколудо Конвенціїполягає утому,що будь-якевтручання державногооргану управо намирне володіннямайном повиннобути законним.Вимога щодозаконності урозумінні Конвенціївимагає дотриманнявідповідних положеньнаціонального законодавствата відповідностіпринципові верховенстваправа,що включаєсвободу відсвавілля. Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

ОЦІНКА СУДУ

Вирішуючи вимоги позивача, суд враховує тривалість обмеження прав позивача. Крім того, суд приймає до уваги відсутність відкритих виконавчих проваджень. Також суд враховує відсутність відомостей про наявність боргу за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку із цим, суд вважає за можливе задовольнити позов.

Судові витрати суд покладає на позивача.

Керуючись ст. 10, 12, 81, 141, 258, 259, 263 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 доКомунального госпрозрахунковогожитлово-експлуатаційногопідприємства «Автозаводське»Кременчуцької міськоїради Кременчуцькогорайону Полтавськоїобласті про зняттяарешту змайна задовольнити.

Скасувати обтяження у виді заборони на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження: 32005, накладений на підставі постанови АЕ573808, 11.06.2004.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцятиднів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Діна АНДРІЄЦЬ