Ухвала

від 03.12.2024 по справі 695/3630/24

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 695/3630/24

номер провадження 1-кс/695/1046/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2024 рокум. Золотоноша

Слідчий суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 , за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша провадження за клопотанням ОСОБА_3 про скасування арешту на майно у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12024250370001832 від 21.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся досуду іззаявою проскасування арештумайна,накладеного ухвалою слідчогосудді Золотоніського міськрайонногосуду Черкаськоїобласті від 24.09.2024р.на автомобіль марки «Subaru Forester», реєст. номер « НОМЕР_1 », який належить йому на праві власності.

Заяву мотивує тим, що ухвалою слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24.09.2024 р. у кримінальному провадженні за № 12024250370001832 від 21.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України накладено арешт на вказаний автомобіль, який зберігається на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області (м. Золотоноша Черкаської області, вул. Січова, 3).

На даний час йому відомо, що досудове розслідування триває, з автомобілем проведені всі необхідні експертизи. Тобто на даний час, необхідності в продовження арешту автомобіля на немає, а наявність такого арешту порушує і обмежує законні основоположні права його власника щодо вільного користування майном.

Враховуючи викладене, ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

У судове засіданні власник майна ОСОБА_3 не з`явився, проте надала суду заяву, згідно з якою просив розглянути подане клопотання про скасування арешту майна у його відсутності та задовольнити клопотання у повному обсязі.

Старший слідчий СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 до суду не з`явився, однак надав для огляду в судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12024250370001832 від 21.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, по суті клопотання не заперечував, просив ухвалити судове рішення на розсуд суду.

Прокурор ОСОБА_5 скерував до суду заяву, якій просив розгляд справи просив проводити за його відсутності, проти задоволення клопотання не заперчував

На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалось.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту майна, матеріали кримінального провадження, встановив наступні обставини.

Органами досудового розслідування проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №12023250370001832 від 21.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

24.09.2024 на підставі ухвали слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області накладено арешт на вилучений під час огляду місця події від 20.09.2024 року автомобіль марки «Subaru Forester», реєст. номер « НОМЕР_1 », який на праві власності належить ОСОБА_3 .

В обґрунтування рішення про накладення арешту на автомобіль слідчий суддя в ухвалі від 24.09.2024 року (справа № 695/3630/24), зазначив, що метою застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження є необхідність забезпечення збереження речових доказів. І в свою чергу не накладання арешту на майно може призвести до його знищення, приховання, що призведе до втрати доказів в рамках даного кримінального провадження та суттєво ускладнить процес встановлення істини по кримінальному провадженні.

Крім того, слідчим суддею зазначено, що накладання арешту в силу ст. 170 КПК України є тимчасовим, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, заходом забезпечення кримінального провадження, яке застосовується з метою досягнення дієвості даного кримінального провадження.

Таким чином слідчим суддею встановлено, що підставою накладення арешту на вказаний автомобіль є виключно визнання його речовим доказом, а відповідно арешт майна як спосіб забезпечення збереження речових доказів - слідів кримінального правопорушення.

Також слідчим суддею встановлено, що у вказаному кримінальному провадженні всі необхідні слідчі дії та експертизи на даний час проведено, повідомлення про підозру водію автомобіля «Subaru Forester», реєст. номер « НОМЕР_1 » ОСОБА_3 не пред`явлено.

Вказаний транспортний засіб був оглянутий експертами, описаний та сфотографований ними, з ним були проведені відповідні дослідження та випробування.

Крім того, слідчий суддя зауважує, що із моменту накладання арешту минув значний проміжок часу. Досудове розслідування триває, а про проведення будь-яких інших слідчих дій по вказаному кримінальному провадженню із використанням вказаного автомобіля слідчим суд не повідомлено.

Санкція статті за якою проводиться досудове розслідування не передбачає будь-якого виду конфіскації майна, відомості про цивільний позов у рамках даного кримінального провадження відсутні.

Отже подальше обмеження права власності транспортними засобами є в даному випадку неспіврозмірним із завданнями кримінального провадження, а також наслідками арешту майна для третіх осіб.

За змістом ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з вимогами ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до положень ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Нормами ч.1 ст.174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали справи, вважає, що підстави, які б виправдовували подальше обмеження права власності ОСОБА_3 на мирне володіння, користування та розпорядження належним йому транспортним засобом, а саме автомобілем«Subaru Forester», реєст. номер « НОМЕР_1 » на даний час відсутні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004).

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції Українипередбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Крім того, однією із засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження.

Оскільки слідчим суддею не встановленообставин, які б обґрунтовували необхідність подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна автомобіля «Subaru Forester», реєст. номер « НОМЕР_1 », зважаючи на розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідків такого арешту, слідчий суддя вважає, що встановлені в судовому засіданні обставини в сукупності свідчать про те, що ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту на даний час відпали, а тому вказаний арешт підлягає до скасування, оскільки виконав своє завдання у даному кримінальному провадженні, а підстави, які б виправдовували подальше втручання держави у право ОСОБА_3 на мирне володіння, користування, розпорядження належним майном на даний час відсутні.

Керуючись ст.ст. 100,131-132,167,170-174, 369-372, 376 КПК України, суддя слідчий

УХВАЛИВ:

Клопотання про скасування арешту задовольнити.

Скасувати повністю арешт, який було накладено ухвалою слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від від 24.09.2024 року (справа № 695/3630/24) у кримінальному провадженні № 12024250370001832 від 20.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, на автомобіль марки «Subaru Forester», реєст. номер « НОМЕР_1 », який на праві власності належить ОСОБА_3 .

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1