Рішення

від 25.11.2024 по справі 754/11041/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/5266/24

Справа №754/11041/24

РІШЕННЯ

Іменем України

25 листопада 2024 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

судді Саламон О.Б.

за участі секретаря судового засідання Рябенка В.О.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові Захисні Покриття», Товариство з обмеженою відповідальністю «Коронахім» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Січкаренко А.О. звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ТОВ «Промислові Захисні Покриття», ТОВ «Коронахім» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Вимоги позову обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Бровари по вул. Залізничній, 12 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Львівський навантажувач 40810» без реєстраційного номеру під керуванням відповідача та автомобіля позивача, внаслідок чого транспортний засіб BMW IX XDRIVE 50 отримав механічні пошкодження. Відповідача було визнано винним у скоєнні ДТП, що підтверджується постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 27.02.2024. Відповідно до Висновку експерта № 2122 від 04.05.2024 в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілю BMW IX XDRIVE 50, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу на праві власності, були завдані механічні пошкодження. Вартість матеріального збитку становить 371 434,08 грн., з яких вартість відновлювального ремонту становить 300 432, 86 грн. та значення величин втрати товарної вартості пошкодженням транспортного засобу становить 71 001, 22 грн. При цьому позивач зазначає, що вартість відновлювального ремонту склала 329 465, 57 грн., що підтверджується квитанціями про оплату. Також позивачем понесено витрати у зв`язку з замовленням автотоварознавчого дослідження автомобіля у сумі 6 000 грн. Представник позивача зазначає про те, що на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Львівський навантажувач 40810» не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема навантажувач пересувався за адресою дорожньо-транспортної пригоди без реєстраційного номеру та свідоцтва про реєстрацію. Сторона позивача зазначає про те, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодування винною особою, отже обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, яка завдала шкоду, тобто на відповідача. Беручи до уваги твердження відповідача про те, що його місцем роботи є ТОВ «Промислові захисні покриття» та належність транспортного засобу «Львівський навантажувач 40810» відносить до ТОВ «Коронахім», які є різними юридичними особами, з метою перевірки інформації щодо перебування відповідача у трудових відносинах з відповідною юридичною особою представником позивача було направлено адвокатські запити на адресу ТОВ «Промислові захисні покриття» та ТОВ «Коронахім», однак відповіді не отримано. Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача майнову шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у загальному розмірі 406 466, 79 грн.

05 серпня 2024 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, а також задоволено клопотання представника позивача - адвоката Січкаренко А.О. про витребування доказів наступного змісту.

Витребувати у ТОВ «ПРОМИСЛОВІ ЗАХИСНІ ПОКРИТТЯ» докази, а саме наступні інформацію та належним чином засвідчені копії документів:

1. Чи перебував станом на 11 січня 2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у трудових відносинах з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ ЗАХИСНІ ПОКРИТТЯ»?

2. Чи керував ОСОБА_3 11 січня 2024 року о 16 годині за адресою м. Бровари, вулиця Залізнична, 12 Львівським навантажувачем 40810 у зв`язку і під час виконання ним своїх трудових обов`язків з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ ЗАХИСНІ ПОКРИТТЯ»?

З.Чи володіло ТОВ «ПРОМИСЛОВІ ЗАХИСНІ ПОКРИТТЯ» на 11 січня 2024 року Львівським навантажувачем 40810 (без номерного знаку) та на якій правовій підставі: право власності, користування (оренди, найму, довіреності) або на підставі іншого речового права/на іншій правовій підставі?

4.Якщо ТОВ «ПРОМИСЛОВІ ЗАХИСНІ ПОКРИТТЯ» володіло Львівським навантажувачем 40810, прохання надати належним чином засвідчену копію документу, що засвідчує право володіння ТОВ «ПРОМИСЛОВІ ЗАХИСНІ ПОКРИТТЯ» Львівським навантажувачем 40810.

5. Чи був зареєстрований Львівський навантажувач 40810 відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух» на 11 січня 2024 р. ? Якщо так, прохання надати копію належним чином засвідченого свідоцтва про реєстрацію навантажувача.

6. Чи передавало ТОВ «ПРОМИСЛОВІ ЗАХИСНІ ПОКРИТТЯ» на 11 січня 2024 року іншим особам (юридичним/фізичним) у володіння/користування (оренду, на іншій правовій підставі) Львівський навантажувач 40810? Якщо так, прохання надати інформацію про таку особу: зокрема, найменування або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), ідентифікаційний код (код за ЄДРПОУ), місцезнаходження (місце проживання чи перебування), а також копію документу (чи витяг з нього) належним чином засвідченого, що підтверджує таку передачу.

Постановлено витребувати у ТОВ «КОРОНАХІМ» докази, а саме наступні інформацію та належним чином засвідчені копії документів:

1. Чи володіло ТОВ «КОРОНАХІМ» на 11 січня 2024 року Львівським навантажувачем 40810 (без номерного знаку) та на якій правовій підставі: право власності, користування (оренди, найму, довіреності) або на підставі іншого речового права/на іншій правовій підставі?

2.Якщо ТОВ «КОРОНАХІМ» володіло Львівським навантажувачем 40810, прохання надати належним чином засвідчену копію документу, що засвідчує право володіння ТОВ «КОРОНАХІМ» Львівським навантажувачем 40810.

3. Чи був зареєстрований Львівський навантажувач 40810 відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух» на 11 січня 2024 року? Якщо так, прохання надати копію належним чином засвідченого свідоцтва про реєстрацію навантажувача.

4. Чи була застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Львівський навантажувач 40810 за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на 11 січня 2024 року? Якщо так, прохання надати належним чином засвідчену копію вказаного договору (полісу страхування).

5.Чи передавало ТОВ «КОРОНАХІМ» на 11 січня 2024 року іншим особам (юридичним/фізичним) у володіння/користування (оренду, на іншій правовій підставі) Львівський навантажувач 40810? Якщо так, прохання надати інформацію про таку особу: зокрема, найменування або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), ідентифікаційний код (код за ЄДРПОУ), місцезнаходження (місце проживання чи перебування), а також копію документу (чи витяг з нього) належним чином засвідченого, що підтверджує таку передачу.

6. Чи перебував станом на 11 січня 2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у трудових відносинах з ТОВ «КОРОНАХІМ»?

7. Чи керував ОСОБА_3 11 січня 2024 року о 16 годині за адресою АДРЕСА_1 у зв`язку і під час виконання ним своїх трудових обов`язків з ТОВ «КОРОНАХІМ»?

16 серпня 2024 року на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Коронахім» надійшли пояснення, згідно з якими станом на 11 січня 2024 року ТОВ «Коронахім» була власником Львівського навантажувача 40810, який не був зареєстрований відповідно до Закону України «Про дорожній рух», та який було надано в оренду ТОВ «Промислові захисні покриття» на підставі договору оренди від 01.12.2023 та акту приймання-передачі від 01.12.2024. Також зазначає про те, що ОСОБА_3 не перебував у трудових відносинах та не виконував робіт в інтересах ТОВ «Коронахім».

19 вересня 2024 року відповідач до суду було подано відзив на позовну заяву, у відповідності до якого відповідач зазначає, що з 19.11.2021 по 28.02.2024 останній працював на посаді водія навантажувача у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Промислові захисні покриття». Також вказує на те, що в момент вчинення ДТП 11.01.2024 року відповідач перебував на своєму робочому місці та виконував свої трудові обов`язки, а саме здійснював навантаження продукцією транспортного засобу. Зважаючи на те, що відповідач перебував у трудових відносинах та на момент вчинення ДТП виконував роботу, що передбачена його посадовими обов`язками, а відтак завдані збитки має відшкодовувати роботодавець.

Від позивача 07 жовтня 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, згідно з якою сторона позивача не погоджується з доводами ОСОБА_3 , викладеними у відзиві, оскільки у наявному в матеріалах справи наказі № 28-К від 18.11.2021 року про прийняття на роботу не визначено робочий час відповідача та його тривалість, не вказано чи є основним місцем роботи чи за сумісництвом. При цьому інші документи, зокрема правила внутрішнього трудового розпорядку, графіки змінності, із зазначенням початку та кінця робочої зміни, відповідачем не надано. З поміж-іншого вважають, що відповідачем не доведено того, що ДТП сталась за місцем роботи ТОВ «Промислові захисні покриття», оскільки на схемі дорожньо-транспортної пригоди вказане товариство не зазначено. Також матеріали справи не містять належних доказів тому, що відповідач використовував навантажувач в інтересах роботодавця та під час виконання свої посадових обов`язків, а відтак позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.

06 жовтня 2024 року позивачем надано заперечення на відповідь на відзив, за якими вважають надуманими твердження сторони позивача, оскільки з долученої до матеріалів справи схеми ДТП не можна ствердно зазначити, що ТОВ «Промислові захисні системи» не має приміщень на відображеному об`єкті, адже не всі приміщення мають назви, а за наявними підписами неможливо встановити користувачів. Окрім викладеного також зауважують, що виконання трудових обов`язків можливе не лише за місцем розташування роботодавця, а відтак вважають доведеним факт того, що позивачу було завдано шкоду під час виконання ОСОБА_3 своїх трудових обов`язків.

14 листопада 2024 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові захисні покриття» надійшли письмові пояснення, у відповідності з якими повідомлено про те, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Промислові захисні покриття» з 19 листопада 2021 року по 28 лютого 2024 року, працюючи на посаді водій навантажувача повний робочий день за основним місцем роботи. 11.01.2024 року ОСОБА_3 виконував свої трудові обов`язки, та здійснював навантаження/розвантаження транспортних засобів продукцією за адресою: м. Бровари, вул. Залізнична, 12, при цьому останній керував Львівським навантажувачем 40810. Також зазначено про те, що ТОВ «Промислові захисні покриття» володіло Львівським навантажувачем 40810, який не мав реєстрації, на підставі договору оренди, укладеного з ТОВ «Коронахім».

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, до суду подано клопотання про розгляд справи за їх відсутності, вимоги позову підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на викладене у відзиві та поясненнях.

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Коронахім» в судове засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові захисні покриття» в судове засідання не з`явився, до суду подано пояснення, у відповідності до яких також просить здійснювати розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Приймаючи до уваги викладене, визнавши матеріали справи достатніми для вирішення справи, а неявку учасників справи такою, що не перешкоджає розгляду заяви, суд розглядає заяву без участі сторони позивача та третіх осіб.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно зі ст.ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦПК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено вбачається з матеріалів справи, що 11 січня 2024 року о 16 год. 00 хв. в м. Бровари вул. Зазимська, 12 водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом - Львівський навантажувач 40810 б/н, перед початком руху не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем «BMW IX XDRIVE 50» н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги п. 10.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2024 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в дохід держави в розмірі 850 грн. (а.с.15-19)

21 червня 2024 року постановою Броварського міськрайонного суду Київської області виправлено описку в постанові Броварського міськрайонного суду Київської області від 27.02.2024.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «BMW IX XDRIVE 50» н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.

У відповідності до Висновку експерта № 2122 автотоварознавчого дослідження КТЗ BMW IX XDRIVE 50 н.з. AI1051YA від 04.05.2024 ринкова вартість транспортного засобу BMW IX XDRIVE 50 н.з. НОМЕР_2 на дату оцінки 11.01.2024 складає 253 961, 82 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля, з врахуванням нормо годинного підприємства ТОВ «АВТ Баварія Київ» унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 11.01.2024 на дату проведення розрахунків складає 300 432, 86 грн. Значення величини втрати товарної вартості пошкодження КТЗ BMW IX XDRIVE 50 н.з. НОМЕР_2 на дату оцінки становить: 71 001, 22 грн. Вартість матеріального збитку, завданого власнику ОСОБА_2 , пошкодженням транспортного засобу BMW IX XDRIVE 50 н.з. НОМЕР_2 складає: 371 434, 08 грн. (а.с.22-40)

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно до статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала

Відповідно до п. 1 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (права власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, представник позивача зазначає про те, що на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Львівський навантажувач 40810 не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема навантажувач пересувався за адресою дорожньо-транспортної пригоди без реєстраційного номеру та свідоцтва про реєстрацію. Сторона позивача зазначає про те, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодування винною особою, отже обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, яка завдала шкоду, тобто на відповідача.

Відповідач в процесі розгляду справи заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на той факт, що в момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди в період часу з 19.11.2021 по 28.02.2024 працював на посаді водія навантажувача у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Промислові захисні покриття». В момент вчинення ДТП 11 січня 2024 року відповідач перебував на своєму робочому місці та виконував свої трудові обов`язки, а саме здійснював навантаження продукцією транспортного засобу. Зважаючи на те, що відповідач перебував у трудових відносинах та на момент вчинення ДТП виконував роботу, що передбачена його посадовими обов`язками, тому завдані збитки має відшкодовувати роботодавець.

Згідно з Наказом (розпорядженням) № 28 від 18 листопада 2021 року ОСОБА_3 було прийнято на роботу з 19 листопада 2021 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові захисні покриття» на посаду «водій навантажувача». (а.с.181)

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 в період з 19 листопада 2021 року по 28 лютого 2024 року був працевлаштований у ТОВ «Промислові захисні покриття» на посаді «водій навантажувача».

Матеріали справи містять також копію Наказу № 02-24 К про припинення трудового договору (контракту) від 28 лютого 2024 року, за яким ОСОБА_3 звільнений з ТОВ «Промислові захисні покриття» у відповідності до п. 1 ст. 36 КЗпП України. (а.с.182)

У відповідності до витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, ОСОБА_3 не був офіційно працевлаштований на інших підприємствах станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди. (а.с.183-188)

Варто також звернути увагу на те, що в записах трудової книжки ОСОБА_3 вбачається, що останній був працевлаштований за основним місцем роботи, зокрема відсутні відомості щодо роботи за сумісництвом або суміщенням посад, або інших видів трудових відносин.

Згідно з ч.1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема, при укладенні контракту та при укладенні трудового договору з фізичною особою.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи (частини друга - четверта статті 24 КЗпП України).

Таким чином, для підтвердження трудових відносин, між працівником та роботодавцем, необхідними умовами є наявність письмового трудового договору або контракту, а у разі їх відсутності наказ, розпорядження роботодавця про прийняття/зарахування фізичної особи на роботу або фактичне допущення працівника до роботи.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Правовий зв`язок між юридичною або фізичною особою та працівником виникає з трудових відносин незалежно від їх характеру - постійні, тимчасові, сезонні відносини або відносини, що склалися між зазначеними особами при виконанні працівником іншої роботи за трудовим договором (контрактом).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі №426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4 не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим роботодавцем в регресному порядку.

Тому, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду така особа заподіяла у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

Зважаючи на викладене, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Промислові захисні покриття» в період з 19 листопада 2021 року по 28 лютого 2024 року, та 11 січня 2024 року виконував свої трудові обов`язки, здійснюючи навантаження/розвантаження транспортних засобів, керуючи Львівським навантажувачем 40810.

У відповідності з Договором оренди навантажувача від 01 грудня 2023 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Коронахім» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислові захисні покриття» орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння Навантажувач Львівський модель 40810. (а.с.170-171)

Згідно з п.п. 2.1 Договору оренди навантажувач, що орендується, буде використовуватись орендарем за призначенням на території промислової бази за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.170)

Пунктом 9 Договору визначена відповідальність сторін, зокрема відшкодовувати третім особам завдану їм шкоду у випадку керування навантажувача представника орендаря. (а.с.171)

При цьому, передача транспортного засобу Львівський навантажувач 40810 підтверджується Актом приймання-передачі до договору оренди вантажного автомобіля від 01 грудня 2023 року. (а.с.171)

Зважаючи на вказані вище документи, суд приходить до висновку про доведеність належності транспортного засобу Львівський навантажувач 40810 Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислові захисні покриття» станом на дату вчинення ДТП.

З огляду на викладене, суд вважає, що стороною позивача не виконано свого обов`язку щодо доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, не надано суду належних та допустимих доказів того, що фізична особа, яка стала винуватцем ДТП, в якій було пошкоджено автомобіль позивача, не перебувала в трудових відносинах у встановленому законом порядку, в той час як рішення суду не може грунтуватись на припущеннях.

Відповідно ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Тому, неналежним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом.

Як вбачається зі змісту ст.ст. 51, 175 ЦПК України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов`язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст. 51 ЦПК України та з урахуванням ч. 5 ст. 12 ЦПК України роз`яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.

Таким чином суд, як державний орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов`язаний визначити суб`єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК України та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

Отже, визначення відповідача, предмета спору та підстав позову є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідача й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17.

Враховуючи наведене, відповідач перебував у трудових відносинах на момент скоєння ДТП та виконував трудові обов`язки перед ТОВ «Промислові захисні покриття», а відтак не є належним відповідачем у справі.

Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Такого висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи. Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Приймаючи до уваги вищевикладене, виходячи з вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові Захисні Покриття», Товариство з обмеженою відповідальністю «Коронахім» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі відмови у позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.22, 1166, 1172, 1187 ЦК України, ст. 12, 13, 76-81, 82, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові Захисні Покриття», Товариство з обмеженою відповідальністю «Коронахім» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Повний текст рішення виготовлено 05.12.2024

Суддя Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б.