Ухвала

від 19.12.2024 по справі 754/11041/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2-др/754/151/24

Справа № 754/11041/24

У Х В А Л А

Іменем України

19 грудня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

судді Саламон О.Б.

за участю секретаря судового засідання Рябенка В.О.

представника позивача Січкаренко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сергійчика Антона Олександровича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові Захисні Покриття», Товариство з обмеженою відповідальністю «Коронахім» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Сергійчик А.О. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, яким просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові Захисні Покриття», Товариство з обмеженою відповідальністю «Коронахім» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовлено. У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, просить вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 20 000 грн.

В судове засідання відповідач та його представник не з`явилися, повідомлялися належним чином, при цьому до суду надійшла заява про розгляд заяви щодо вирішення питання про розподіл судових витрат без їх участі.

Представником позивача - адвокатом Січкаренко А.О. надано в судовому засіданні письмові заперечення на заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення, в яких представник вказує, що відповідачем до закінчення судових дебатів не подано заяв (клопотань) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та не обгрунтовано не подання доказів, шо підтверджують такі витрати у цей же строк. Крім того, відповідач з моменту відкриття провадження у справі 05.08.2024 та до закінчення судових дебатів 25.11.2024 не зробив заяви щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, хоча відповідна інформація про послуги, шо надаються, та їх вартість, перебували у розпорядженні представника відповідача та були відомі останньому задовго до судових дебатів, не надав докази на підтвердження понесених витрат та не повідомив суд, шо надасть такі докази протягом 5 днів після ухвалення рішення суду. Просить відмовити у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат.

У відповідності до ч.ч.3-4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належні чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши письмові докази по справі, суд доходить до наступного висновку.

Як встановлено судом, 25 листопада 2024 року Деснянським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові Захисні Покриття», Товариство з обмеженою відповідальністю «Коронахім» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовлено.

Представник відповідача після прийняття рішення у справі звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із заявою, за якою просив суд ухвалити додаткове рішення у цій справі, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Тобто, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви, так і відзиву, оскільки з огляду на положення процесуального закону попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 ЦПК України, поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. З ст. 134 ЦПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Отже, норми процесуального закону надають суду право відмовити у відшкодуванні судових витрат у разі невиконання стороною обов`язку подати попередній розрахунок судових витрат, за винятком суми сплаченого стороною судового збору.

Подібний висновок викладений в ухвалі Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 461/2102/20.

У постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 Велика Палата Верховного Суду також виклала висновок щодо застосування положень частини другої статті 124 ГПК України, які є тотожними за змістом частині другій статті 134 ЦПК України, та вказала, що з огляду на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, Велика Палата Верховного Суду відмовляє у відшкодуванні таких судових витрат.

У порушення вимог ст.ст.141, 246 ЦПК України, представником відповідача до закінчення судових дебатів не подано заяв (клопотань) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та не обгрунтовано не подання доказів, шо підтверджують такі витрати у цей же строк.

Крім того, ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, шо до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про не відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Крім цього, пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим про що, зокрема, зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України».

Разом з тим, за приписами статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному ч.2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 ЦПК України.

Отже, виходячи зі змісту вказаних процесуальних норм, за загальним правилом, питання про стягнення судових витрат має вирішуватися судом одночасно із вирішенням позову у рішенні, постанові або ухвалі, при цьому учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після ухвалення рішення у справі, але лише за наявності визначених законом передумов: по-перше, сторона до закінчення судових дебатів зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат, по-друге, сторона до закінчення судових дебатів обґрунтувала неможливість подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин, по-третє, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У додатковій постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17 вказано, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів.

У постанові від 20 березня 2024 року у справі № 600/752/22-а Верховний Суд зазначив, що ініціювати питання про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач з моменту відкриття провадження у справі 05.08.2024 та до закінчення судових дебатів 25.11.2024 не зробив заяви щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, хоча відповідна інформація про послуги, шо надаються, та їх вартість, перебували у розпорядженні представника відповідача та були відомі останньому задовго до судових дебатів, не надав докази на підтвердження понесених витрат та не повідомив суд, шо надасть такі докази протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що ні у відзиві на позовну заяву, ні у запереченні на відповідь на відзив, ні у інших документах, поданих до суду в інтересах відповідача, не зроблено відповідної письмової заяви, не подано доказів на підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, попереднього розрахунку таких витрат, не зазначено, не заявлено у судових засіданнях про необхідність вирішити питання щодо розподілу судових витрат та про намір подати підтверджуючі докази після ухвалення судом судового рішення.

Водночас саме у заяві про ухвалення додаткового рішення, яка було одержано судом 12 грудня 2024 року, тобто після прийняття рішення 25 листопада 2024 року за результатами розгляду позовної заяви, представник відповідача вперше заявив та просив здійснити відшкодування судових витрат, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи, те, що представник відповідача до прийняття судом рішення у справі не зробив відповідної письмової чи усної заяви щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, не надав доказів на підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, то у відшкодуванні судових витрат, про які йдеться у заяві про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 134, 141, 246 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сергійчика Антона Олександровича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові Захисні Покриття», Товариство з обмеженою відповідальністю «Коронахім» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 23.12.2024.

Суддя Деснянського районного суду м. Києва О.Б. Саламон