Постанова

від 27.11.2024 по справі 206/3996/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9748/24 Справа № 206/3996/22 Суддя у 1-й інстанції - Нестеренко Т. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чуприни Євгена Андрійовича на рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 10 липня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, орган опіки та піклування Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав, встановлення піклування та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Лівобережна адміністрація Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав, встановлення піклування та стягнення аліментів (т. 1 а.с. 1-12), в обґрунтування якого посилалась на те, що вона уклала шлюб з ОСОБА_2 , обравши його прізвище.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

У 1987 році зазначений шлюб було розірвано.

11.01.1991 позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 і змінила прізвище на - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу серії НОМЕР_2 .

З 23 листопада 2007 року син позивача ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 .

Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровськ від 10.12.2009 шлюб між відповідачами було розірвано. Рішення суду набрало законної сили.

У відповідачів є двоє спільних дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 05.03.2008, та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 .

ОСОБА_2 офіційно ніде не працював, зловживав наркотичними засобами та алкогольними напоями. На даний час відбуває покарання АДРЕСА_1 . Раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, а саме: 15.04.2010 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років. Відповідно до ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з випробувальним терміном на 3 роки; 16.02.2011 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років. Відповідно до ст. 71 КК України частково приєднано 1 місяць за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15.04.2010 року, до відбуття призначено 5 років 1 місяць позбавлення волі. 02.08.2013 року звільнений умовно-достроково із Ігренського ВЦ Дніпропетровської області (№133), невідбутий строк 1 рік 6 місяців 27 днів; 13.03.2014 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71, ст. 72 КК України частково приєднано 6 місяців невідбутого строку за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16.02.2011 року, до відбуття призначено 2 роки позбавлення волі. 28.09.2015 року умовно-достроково звільнений з Дніпропетровської ВК (№89), невідбутий термін 5 місяців; 22.02.2017 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у вигляді громадських робіт на 70 годин; 08.05.2018 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 213, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки. 30.11.2020 року звільнений з Дніпропетровської ВК (№89) за відбуттям строку покарання, - 04 березня 2021 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробувальним строком на 2 (два) роки; 22 червня 2021 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даний злочин, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04.03.2021 року, та остаточно призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі. Маючи не зняті і не погашені у встановленому законом порядку судимості, перебуваючи на іспитовому строці, ОСОБА_2 на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив. Перебуваючи на свободі, він продовжує вчиняти кримінальні праворушення. ОСОБА_2 неодноразово притягувався також і до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного та наркотичного сп`яніння, що підтверджується постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30.11.2016 року, постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2016 року, постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13.01.2017 року, постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2017 року.

Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська 19 листопада 2019 року відповідач ОСОБА_2 був позбавлений батьківських прав щодо свого малолітньго сина - ОСОБА_8 , що є встановленим фактом відношення відповідача до виконання своїх батьківських обов`язків.

Відповідач ОСОБА_2 самоусунувся від виконання батьківських обов`язків відносно своїх синів, залишив їх без фінансового забезпечення, батьківської уваги і турботи. Він не бере участі і не виявляє жодної цікавості до життя синів, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, про їх здоров`я, навчання та взагалі з ними не спілкується.

Відповідач ОСОБА_3 офіційно ніде не працює, зловживає спиртними напоями. У травні 2016 року знаходилась на стаціонарному лікуванні у 2-му відділенні КУ «ДКПБ» ДОС з діагнозом психічні та поведінкові розлади внаслідок зловживання алкоголем, синдром скасування. Нажаль, лікування не дало позитивних результатів, відповідач ОСОБА_3 продовжує зловживати спиртними напоями, а психічні та поведінкові розлади придбавають більш агресивні форми. Відповідач неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП. В постановах Самарського районного суду м.Дніпропетровська зазначалось, що перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп`яніння в громадському місці ОСОБА_9 висловлювалась нецензурною лайкою на адресу поліцейських, чим порушувала громадський порядок та спокій громадян, на зауваження не реагувала. Судові рішення є доказом того, що на шлях виправлення Відповідач не стала, вона продовжує зловживати спиртними напоями та вести аморальний спосіб життя. На підтвердження зазначеного надаюються постанови Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 16.05.2018 (справа №206/2026/18, провадження №3/206/818/18), від 04.08.2021р.( справа №206/1625/21, провадження №3/206/694/21).

Відповідач ОСОБА_3 не виявляє наміру змінити ситуацію, що склалась, не намагається остаточно вилікуватись від алкогольної залежності чи здійснити інші дії на встановлення приязних відносин із дітьми та забезпечення участі у їх вихованні. ОСОБА_3 безвідповідально ставиться до виховання і здоров`я дітей, не забезпечує їх життєвих потреб, не приділяє уваги їх навчанню і розвитку, не дбає про забезпечення належних умов для життя та всебічного розвитку, зловживає спиртними напоями.

У період сумісного життя відповідачі належним чином не доглядали за ОСОБА_10 , систематично зловживали спиртними напоями та наркотиками; житло, в якому вони мешкали, знаходилось у антисанітарному стані - було брудним та прокуреним. Дуже часто відповідачі збирали за місцем свого проживання осіб сумнівної поведінки, з якими розпивали спиртні напої або вживали наркотики. В стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння вони часто влаштовували сварки та бійки в присутності малолітньої дитини. Дитина ходила у брудній одежі і здебільшого спати лягала голодною, оскільки їжу їй не готували. Режим сну дитини також не дотримувався, оскільки часті нічні оргії не дозволяли дитині повноцінно виспатися.

Усі міри, які приймалися відносно відповідачів з метою змінити їх ставлення до виховання дитини та виконання ними батьківських обов`язків не призвели до стійкого позитивного результату. Змінити поведінку батьків у кращу сторону було неможливо.

У 2009 році відповідачі розлучилися і ОСОБА_10 залишився з матір`ю - ОСОБА_3 .

Позивач з народження опікувалася онуком, часто забирала його до себе, а коли його оформили у дитячий садочок, то часто сама його туди відводила, оскільки батьки про це не дбали. У віці 3-х років (2011 рік) відповідач ОСОБА_3 на прохання позивача віддала їй ОСОБА_10 і вже одинадцять років онук проживає з позивачем.

З самого народження дитини, його батьки не виявляли до сина необхідної турботи та уваги, оскільки зловживали алкоголем та наркотиками. Коли ОСОБА_10 став проживати з позивачем, вони взагалі самоусунулися від виконання батьківських обов`язків.

Вони ніколи не цікавилися його фізичним чи духовним розвитком, навчанням, підготовкою до самостійного життя, не забезпечували необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, не спілкувалися з дитиною, не виявляли інтересу до його внутрішнього світу, не створювали умов для отримання ним освіти, всіляко ухилялися від виконання обов`язків по вихованню свого сина.

Позивач самостійно опікувалася і продовжує опікуватися дитиною, дбає про його виховання, розвиток та стан здоров`я. Дитина забезпечена всім необхідним для свого віку.

Відповідачі умисно ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання сина - ОСОБА_11 , а саме: не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкуються з дитиною на протязі багатьох років; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, матеріально не допомагають. Зазначені обставини свідчать про свідоме ухилення Відповідачів від виховання ОСОБА_10 .

Позивачем направлена заява до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради у Самарському районі про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . На день складання позовної заяви, відповідь від Третьої особи не надійшла.

На підставі вищевикладеного, позивач просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 піклувальником над неповнолітнім онуком ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі по 1/4 частки заробітку (доходу) з кожного, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з грудня 2012 року та досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 13 березня 2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача орган опіки та піклування Любимівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (т. 2 а.с. 22).

Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 10 липня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, орган опіки та піклування Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав, встановлення піклування та стягнення аліментів - задоволено частково.

Позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його неповнолітньої дитини, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходів щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання заяви до суду, тобто з 15.12.2022 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частини з усіх видів її доходів щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи стягнення з дня подання заяви до суду, тобто з 15.12.2022 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У іншій частині позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та призначення ОСОБА_1 піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп.

Допущено негайне виконання рішення суду в межах стягнення платежу за один місяць (т. 2 а.с. 82-91).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Чуприна Є.А. подав апеляційну скаргу (а.с. 94-107, 120а-132), посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, а також на порушення норм процесуального та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та призначення ОСОБА_1 піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги в повному обсязі.

Учасники справи не скористались своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційні скарги у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів звертає увагу на те, що рішення суду переглядається судом лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується змістом апеляційної скарги та було підтверджено апелянтом у судовому засіданні, а тому рішення суду в іншій частині колегією суддів не переглядається.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . суд першої інстанції виходив з того, що справжня мета дійсного позову може бути досягнута і без застосування такого крайнього заходу, як позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає за адресою у АДРЕСА_2 зі своїми онуками, синами свого сина, відповідача по справі, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та малолітнім ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , опікуном якого вона є та отримує допомогу на цю дитину, яка перебуває під опікою, також отримує пенсію за віком, що підтверджується довідкою та копією паспорта (т. 1 а.с. 15-17, 244, т. 2 а.с. 3).

Відповідачі ОСОБА_2 , який є сином позивача та ОСОБА_13 перебували у шлюбі який зареєстровано 23.11.2017 року Самарським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, що підтверджується копіями документів ( т. 1 а.с. 18-20), та копією свідоцтва про шлюб (т. 1 а.с. 21).

Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 10.12.2009 року, що набрало чинності 22.12.2009 року, шлюб між відповідачами було розірвано (т. 1 а.с. 22).

У відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_14 у шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження виданого 05.03.2008 Самарським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №141 (т. 1 а.с. 23).

Також, у відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 народився син ОСОБА_7 , де батьком зазначений відповідач ОСОБА_2 , а мати ОСОБА_14 , що підтверджується копією свідоцтва про народження виданого 11.04.2014 року Самарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №201 (т. 1 а.с. 24).

З наданих копій постанов Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 16.05.2018 року та 04.08.2021 року вбачається, що відповідача ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності двічі, 16.05.2018 року та 04.08.2021 року за ст. 173 КУпАП (т. 1 а.с. 39-40), про зазначені події відповідчем ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечувалось та вона надала пояснення щодо подій, які сталися на роботі 15.04.2021 року про що було складено протокол про адміністративне правопорушення від 04.08.2021 року. Щодо протоколу про адміністративне правопорушення від 06.04.2018 року та постанови суду, їй нічого не відомо.

Відповідно до наданої позивачем копії епікризу з медичної карти стаціонарної пацієнтки без направлення, яку позивач ОСОБА_1 отримала за невідомих обставин, без додержання вимог п. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про психіатричну допомогу», вбачається, що відповідач ОСОБА_3 , ще перебуваючи з прізвищем ОСОБА_14 проходила стаціонарне лікування у період з 04.05.2016 року по 24.05.2016 року з причини вживання алкогольних напоїв, та з якого вбачається, що вона звернулася за медичною допомогою добровільно, за власним бажанням (т. 1 а.с. 41) про що також відповідач ОСОБА_3 надавала свої пояснення.

Але слід зазначити, що відповідно до відповіді на запит суду, Комунальне підприємство «Дніпропетровська багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на обліку у КП «ДБКЛПД» не перебували ( т. 1 а.с. 221).

Відповідно до виписки з історії хвороби (т. 1 а.с. 42-44) та інших копій матеріалів справи, які містять грамоти нагородження ОСОБА_7 та подяки ОСОБА_1 за виховання онука, підтверджує викладені в позові обставини щодо відповідного розвитку дитини та проживання малолітнього ОСОБА_15 з бабусею, позивачем у справі, ОСОБА_1 , про що не заперечувала у судовому засіданні мати дитини та відповідач по справі, ОСОБА_3 ( т. 1 а.с. 45-48, 82-83), зазначивши про домовленість між нею та позивачем щодо проживання ОСОБА_7 .

З характеристики виданої директором КЗО «СШ №129 ФМП» Ширяєвою Н. на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 вбачається, що вихованням хлопчика займається бабуся ОСОБА_16 , бо батьки тривалий час не займаються вихованням дитини. Вона регулярно здійснює контроль за успішністю ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 82), про що сторони у судовому засіданні не заперечували.

З інформації наданої директором КЗО «СШ №129 ФМП» ОСОБА_17 вбачається, що ОСОБА_7 виховується у родині ОСОБА_1 . Родина мешкає за адресою АДРЕСА_2 бабуся ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 . Батьки ОСОБА_15 : мати ОСОБА_3 (адреса за місцем реєстрації: АДРЕСА_3 ), але мешкає в дачному товаристві поблизу с.Любимівка. Батько: ОСОБА_2 зі слів бабусі знаходиться в місцях позбавлення волі. Вихованням сина батьки певен проміжок часу не займаються. Вихованням ОСОБА_10 займається бабуся ОСОБА_1 . Вона належно ставиться до виховання онука, бере активну участь у житті класу та школи, цікавиться та знає з ким товаришує її онук, знайома з батьками друзів ОСОБА_10 . Бабуся дослухається до настанов класного керівника, а також інших вчителів з приводу виховання ОСОБА_10 . Відвідувала батьківські збори. Батьки тривалий час не цікавляться успіхами ОСОБА_10 та не спілкуються з класним керівником (т. 1 а.с. 83).

Відповідно до письмової заяви позивача, написаною власноруч її представником, вбачається, що позивачу відомо місце проживання відповідача ОСОБА_3 , та що її колишня невістка та мати онука ОСОБА_15 , який проживає з нею, одружена та змінила своє прізвище на прізвище чоловіка, ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (т. 1 а.с. 57).

З акту обстеження умов проживання від 20 грудня 2022 року проведеного за адресою АДРЕСА_2 , головним спеціалістом відділу захисту прав дітей УССД Лівобережної адміністрації ДМР Рибалкою Н.А., фахівцем із соціальної роботи ВДМ УСС у Самарському районі, за місцем проживання позивача, ОСОБА_1 , який проведений за заявою самої ОСОБА_1 , вбачається, що умови проживання задовільні. В квартирі є меблі, шкафи для одягу, коври. Побутова техніка в наявності. Для виховання та розвитку дитини (дітей) створено такі умови: у дитини своя кімната, стіл для занять, ноутбук, телефон. Одяг - за сезоном. Діти забезпечені їжею. Є багато іграшок, настільні ігри. Складних життєвих обставин не виявлено. Зазначеним документом підтверджується факт проживання неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , онука позивача та сина відповідачів, та також малолітнього ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , опікуном якого є позивачка ОСОБА_1 , з бабусею (т. 1 а.с. 59).

Відповідно до заяви позивача, датованою 05.12.2022 року, вона особисто звернулася до відділу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради із заявою про надання їй висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачів, батьків ОСОБА_15 та призначення її його піклувальником.

З висновку органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відносно неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 вбачається, що визнано недоцільним позбавити батьківських прав матері, ОСОБА_3 відносно неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У Акті обстеження умов проживання від 27.12.2022 року складеного представниками органу опіки та піклування Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області зазначено, що умови проживання задовільні, створені умови для виховання та розвитку дітей, стосунки в родині доброзичливі (т. 1 а.с. 128-131, 157-160).

З акту обстеження умов проживання від 10.01.2024 року проведеного за адресою м.Дніпро, садівниче товариство «Ручійок», начальником служби у справах дітей ОСОБА_19 та секретарем Любимівської селищної ради ОСОБА_20 , відповідно до якого вбачається, що умови проживання задовільні. Для виховання та розвитку дитини (дітей) створено такі умови: у дитини є ліжко шафа для речей, письмовий стіл для занять, речі, одяг відповідно до сезону та віку (т. 2 а.с. 1-2).

З характеристики від 30.12.2022 року виданої директором ОСОБА_21 вбачається, що ОСОБА_22 проживає за адресою Дніпровський район, Садове товариство «Струмочок» разом із матір`ю, ОСОБА_23 (перебуває у декретній відпустці, тел. НОМЕР_6 ), молодшою сестрою, бабусею та вітчимом (наразі служить у лавах ЗСУ). Мати наразі перебуває у декретній відпустці по догляду за однорічною донькою. Протягом першого класу їй допомагала у вихованні ОСОБА_24 його бабуся, ОСОБА_25 , забирала онука після уроків, виконувала з ним рекомендовані завдання. ОСОБА_26 приходив до школи завжди охайно одягненим, у наявності були всі канцелярські прилади, підручники та зошити. Уроки без поважних причин не пропускав. Відвідав екскурсію на зимових канікулах разом із класом. Родина приділяла достатньо уваги вихованню та забезпеченню ОСОБА_24 усім необхідним для навчання і повноцінного розвитку. Під час дистанційного навчання ОСОБА_24 відвідував онлайн-конференції регулярно у вересні-жовтні 2022 року, мати була присутня на обох батьківських зборах, контактувала з класним керівником, вчасно надсилала виконані роботи за рекомендаціями та матеріалами вчителів. Проте, у листопаді, після масованих ракетних обстрілів по об`єктах критичної інфраструктури, ситуація змінилася. ОСОБА_24 перестав регулярно виходити на онлайн-заняття та надсилати виконані завдання. Пояснює ОСОБА_27 відсутність сина та його робіт тим, що за адресою їх проживання більшу частину доби немає електропостачання, через це і немає можливості вийти на заняття та надіслати роботи, через відсутність мобільної мережі. Протягом листопада - грудня 2022 року мати періодично виходить на зв`язок із класним керівником і повідомляє, що роботи вони виконують по можливості, керуються всіма навчальними посібниками та медіа-матеріалами, але через відсутність електропостачання уроки не відвідують (т. 1 а.с. 161).

З довідки наданої ОСОБА_18 головою правління Садівничого товариства «Ручеек» з якої вбачається, що він є членом товариства з 10.04.2021 року. На ділянці №22А розташовано двоповерховий садовий будинок в котрому він з родиною постійно мешкають. Попередньої зими використовувалось електричне опалення, цієї зими облаштовано використання твердого палива (дрова) для опалення будинку, питна вода зі свердловини. В 2022 році ОСОБА_28 пішов на службу до лав ЗСУ, а родина у складі: 1. ОСОБА_29 дружина ІНФОРМАЦІЯ_10 ; 2. ОСОБА_30 - дитина ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 3. ОСОБА_31 - дитина ІНФОРМАЦІЯ_11 постійно мешкають на вказаній ділянці. Боргів по сплаті членських внесків та використаної електрики не має, зауважень до родини не має (т. 1 а.с. 165).

З довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 09 травня 2023 року №1580 вбачається, що за адресою АДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 (т. 1 а.с. 166, 245).

З копії договору купівлі-продажу частки квартири від 10.02.2015 року затвердженого та складеного приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дерев`янко О.К. вбачається, що ОСОБА_36 продав ОСОБА_1 частки квартири за адресою АДРЕСА_2 , що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1 а.с. 195-196).

Відповідно до наданої відповідачкою ОСОБА_3 копії членської книжки члена садівничого товариства «Ручеек» ділянка №22а вбачається, що комунальні послуги сплачені за місцем проживання її родини, заборгованості відсутні (т. 1 а.с. 235-242).

Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулася із заявою від 05.12.2022 року, як бабуся ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до Голови Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради та директора комунального закладу освіти «СЗШ №98», в якій зазначила, що онук та відповідач ОСОБА_3 на зв`язок не виходять, телефони відключені, за місцем прописки вони відсутні, шкільні уроки Давид не відвідує, вона побоюється за його життя та здоров`я, так як його мати зловживає спиртними напоями, проявляє агресію та не контролює свою поведінку, може побити дитину, що вже відбувалося. Також зазначила, що остання в своєму помешканні збирає асоціальних осіб, вживає алкоголь, влаштовує бійки і все це на очах малолітніх дітей. Останнім часом мешкає з ОСОБА_24 і своїм немовлям на якійсь дачі без опалення, світла, житло знаходиться у антисанітарному стані, онук належним чином не доглянутий, часто голодний, втомлений, його примушують доглядати за немовлям. Раніше ОСОБА_24 проживав з нею, але після попередження управління опіки та піклування про позбавлення ОСОБА_3 соціальної допомоги на дитину, вона забрала у позивача онука. Соціальну допомогу, яку ОСОБА_3 отримує на ОСОБА_24 , вона витрачає на алкогольні напої. Також у зазначеній заяві позивачем викладені доводи, які нею зазначені в позовні заяві (т. 2 а.с. 8).

Але судом встановлено, що відповідно до листа, наданого начальником Лівобережного управління соціального захисту населення ДМР ОСОБА_38 вбачається, що ОСОБА_39 не отримує в управлінні ніяких видів допомоги та компенсаційних виплат на сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1 а.с. 125).

Також зазначені в заяві до голови адміністрації позивача ОСОБА_1 доводи щодо асоціальної поведінки відповідача ОСОБА_3 спростовуються наданими до суду письмовими доказами представником органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради (т. 2 а.с. 9-12).

Також судом у судовому засіданні були допитані неповнолітній ОСОБА_7 у присутності психолога та свідки ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_19 та ОСОБА_44 .

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява №10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява №2091/13).

У справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява (№70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі №760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі №753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі №552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №300/908/17.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав як і гострої соціальної необхідності у цьому, тому такий захід впливу не є необхідним.

Суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Встановивши відсутність свідомого нехтування ОСОБА_3 своїми батьківськими обов`язками, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про її позбавлення батьківських прав відносно сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

При цьому судом не встановлено, а позивачем не доведено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 не бажає спілкуватися із сином та брати участь у його вихованні, остаточно і свідомо самоусунулась від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

При цьому колегія суддів наголошує, що особисті непорозуміння між бабусею неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та її невісткою, матір`ю останнього не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами дорослих.

У даній справі позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не відповідає інтересам останнього, оскільки обставини ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків не знайшли свого підтвердження.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки докази, подані позивачем, не свідчать про свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а також про необхідність застосування такого виключного заходу саме в інтересах дитини.

Натомість необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання матері до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

З огляду на зазначене, висновки суду першої інстанції про недоцільність позбавлення матері батьківських прав щодо сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з урахуванням встановлених у цій справі обставин, слід визнати обґрунтованими та такими, що не суперечать правовим висновкам Верховного Суду зробленим у відповідних категоріях справ.

Посилання на те, що відповідач не виконує свої батьківські обов`язки не можуть бути підставною скасування судового рішення, оскільки простої бездіяльності з боку матері недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність матері призвела до розриву зв`язків між нею та дитиною, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку інших осіб, то ця обставина не є достатньою для позбавлення матері батьківських прав щодо її дитини. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі №553/449/20).

Таким чином, оскільки судом встановлено, що відсутні підстави для застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, тому відсутні підстави і для задоволення похідної вимоги про призначення ОСОБА_1 піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Доводи скарги стосовно того, що суд в рішенні суду посилався на доброзичливі відносини відповідача ОСОБА_3 з іншими її дітьми, що не є предметом розгляду у даній справі, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини обгрунтовано враховані судом, як ті, що характеризують останню як матір та підтверджують той факт, що є підстави вважати, що вона майбутньому виправить свою поведінку стосовно свого сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Крім того, судом першої інстанції звернуто увагу відповідача ОСОБА_3 щодо необхідності зміни своєї поведінки щодо її участі у вихованні її сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Доводи скарги щодо помилковість висновків суду щодо стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь позивача колегія суддів відхиляє, оскільки на питання колегії суддів у судовому засіданні апелянт зазначив про те, що рішення суду ним оскаржується лише в частині відмови у позбавленні відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв`язку з чим рішення суду переглядається лише в цій частині.

Інші доводи фактично зводяться до переоцінки доказів наявних в матеріалах справи та непогодження з наданою правовою оцінкою суду вказаних доказів, однак колегія суддів зауважує, що оцінка доказів є виключно прерогативою суду, а переоцінка доказів учасниками справи чинним процесуальним законодавством України.

Отже, вирішуючи спір суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджуються письмовими доказами.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову в оскаржуваній частині, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чуприни Євгена Андрійовича - залишити без задоволення.

Рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 10 липня 2024 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

І.А. Єлізаренко