Постанова

від 02.12.2024 по справі 537/1609/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/1609/20 Номер провадження 22-ц/814/2540/24Головуючий у 1-й інстанції ХІНЕВИЧ В. І. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув у режимі відеоконференції в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 нарішенняКрюківськогорайонного судумістаКременчукавід 29березня 2024 року (час ухвалення судового рішення не зазначений, дата виготовлення повного тексту судового рішення 08 квітня 2024 року)

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвіга», Товариства з обмеженою відповідальністю «Даня 2008», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння,

треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Цемах Володимир Аркадійович, приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка Олександр Вікторович, приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Варивода Вікторія Вікторівна.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

установив:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 17.05.2017 року, що укладений між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Алвіга», посвідчений Приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою Олександром Вікторовичем за реєстровим № 1376;

- витребувати з чужого незаконного володіння від Товариства з обмеженою відповідальністю «Даня-2008» на користь ОСОБА_1 нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 192,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 01.12.2016 року позивач набув у власність нежитлове приміщення, загальною площею 192,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. за р. № 3718.

17.05.2017 року між ОСОБА_1 , як продавцем, і Товариством з обмеженою відповідальністю «Алвіга», як покупцем, укладено договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В., зареєстровано в реєстрі за № 1376.

01.02.2018 року між ТОВ «Алвіга», як продавцем, і Товариством з обмеженою відповідальністю «Даня-2008» (покупцем) укладено договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В., зареєстровано в реєстрі за № 172.

Позивач вважає, що спірне майно вибуло з його власності незаконно на підставі недійного правочину, оскільки договір купівлі-продажу від 17.05.2017 року укладено не особисто позивачем, а від його імені ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності від 27 лютого 2008 року, посвідченої приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Цемахом В.А., зареєстрованої в реєстрі за № 880, проте позивач ніколи не підписував вказану довіреність на ім`я ОСОБА_2 та не уповноважував останнього діяти від свого імені у власних інтересах.

Зважаючи на недійсність підробленої довіреності, а отже і відсутність відповідних повноважень на вчинення оспорюваного правочину у ОСОБА_2 , позивач вважає оскаржуваний правочин недійсним.

Оскільки спірне нерухоме майно вибуло з власності позивача за відсутності його волевиявлення внаслідок укладення представником без повноважень ОСОБА_2 недійсного правочину з ТОВ «Алвіга», яке відчужило спірне нерухоме майно ТОВ «Даня 2008», то воно має бути витребуване з чужого незаконного володіння та повернуто у власність його законного власникапозивача.

Ухвалою Крюківського районного суду м.Кременчука від 05 липня 2023 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про повернення до стадії підготовчого судового засідання, залучення співвідповідачів та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, зміну предмету спору.

У заяві про зміну предмету позову позивач просив ухвалити рішення, яким:

-витребувати з чужого незаконного володіння від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/2 частину нежитлового приміщення, загальною площею 192,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ,

-витребувати з чужого незаконного володіння від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1/2 частину нежитлового приміщення, загальною площею 192,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

У заяві про зміну предмету позову позивач, окрім обставин, викладених у позовній заяві, додатково зазначив, що в період перебування цієї справи в провадженні Крюківського районного суду м. Кременчука нерухоме майно, яке є предметом спору, на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений 19.08.2020 р. приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Вариводою В.В., реєстровий № 3980, було відчужено ТОВ «Даня- 2008» на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , кожному з яких на підставі вищевказаного договору належить по 1/2 частині нерухомого майна, що є предметом спору.

Просить врахувати час укладення вказаного договору (а саме, що на момент укладення договору спір щодо нерухомого майна, яке є предметом договору, перебував в провадженні суду) та процесуальну поведінку відповідача ТОВ «Даня-2008», який свідомо приховував від суду факт укладання зазначеного договору та вчиняв дії, які можуть свідчити про ведення суду в оману щодо фактичних обставин справи (дійсного власника нерухомого майна, яке є предметом спору), що у сукупності може свідчити про недобросовісність ТОВ «Даня-2008» та наявності ознак фраудаторного правочину.

Рішенням Крюківськогорайонногосудуміста Кременчукавід29березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд при вирішенні спору взяв до уваги висновок експерта від 28 квітня 2023 року, який є неповним та неясним, оскільки експерт так і не дав чіткої відповіді на основне питання: чи належить ОСОБА_1 підпис на довіреності від 27 лютого 2008 року. Проте, суд безпідставно відмовив у призначенні додаткової експертизи.

В той же час суд критично оцінив висновок експерта від 29 квітня 2021 року, пославшись на подання нотаріально посвідченої копії такого висновку і припинення у експерта повноважень на час складання висновку.

Суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам позивача щодо наявності у довіреності від 27 лютого 2008 року недостовірних особистих даних позивача, що у сукупності із даними, які отримані судом від уповноважених державних органів, свідчить про підробку цієї довіреності.

У відзивах адвокат Артюх А.П., представник ОСОБА_3 , і адвокат Кононеко А.П., представник ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційної скарги, просять рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Підкреслюється, що як у суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі не наведено конкретних доводів щодо неповноти висновку експерта від 28 квітня 2023 року.

Звертається увага, що виготовлений на замовлення позивача висновок експертизи від 29 квітня 2021 року суд обгрунтовано не взяв до уваги, так як до висновку не було долучено ні діючого свідоцтва експерта ОСОБА_5 , ні витягу з реєстру атестованих судових експертів, отже у суду були відсутні дані щодо повноважень експерта. Наголошується, що відповідно до ЗУ «Про судову експертизу» такий вид експертизи як почеркознавча може бути проведений виключно державною спеціалізованою установою, що підтверджується також сталою судовою практикою.

У відзиві зазначено, що пояснення і дії позивача у сукупності, яким суд дав належну оцінку, свідчать про його недобросовісність.

Адвокат Михайлюк К.А., представник ТОВ «Даня-2008», у відзиві посилається на необгрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду залишити без змін.

Стверджується, що допитаний у суді першої інстанції позивач не зміг надати відповіді на поставлені йому питання представниками відповідачів і нотаріусом Цемахом В.А. щодо обставин, якими він обгрунтовує свої вимоги.

Досліджені судом першої інстанції докази свідчать про надуманість і штучність позову з метою позбавлення права власності добросовісних набувачів спірного нерухомого майна.

Звертається увага на матеріали цивільної справи № 524/1974/20 з аналогічними предметом і підставами позову ОСОБА_1 , у межах якої суд відмовив у задоволенні позову з підстав недоведеності.

Підкреслюється, що позивач, стверджуючи про необізнаність щодо видачі йому довіреності від 27 лютого 2008 року, разом з тим, надав її оригінал в експертну установу, яка проводила дослідження на його замовлення, не пояснивши суду, за яких обставин він отримав оригінал довіреності.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії договору купівлі-продажунежитлового приміщеннявід 01.12.2016року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В., реєстровий номер №3718, Товариство з обмеженою відповідальністю «Алвіга» з однієї сторони (продавець) продав, а ОСОБА_1 , що мешкає в АДРЕСА_2 , від імені якого по довіреності, посвідченій 29.11.2016 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. за р. №3691, діє ОСОБА_6 , що мешкає в АДРЕСА_3 , з другої сторони (покупець), придбав нежитлове приміщення, загальною площею 192,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Об`єкт нерухомості зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровим №23733853104.

Згідно пункту 1.2. договору об`єкт нерухомості належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення ВРХ №294531, ВРХ №294532, посвідченого 29.08.2012 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В. за р.№2365.

Згідно п.1.5 договору об`єкт нерухомості набувається в особисту приватну власність ОСОБА_1 , що підтверджено нотаріально посвідченою заявою його дружини ОСОБА_7 .

Відповідно до п.2.2. договору продаж об`єкта нерухомості проводиться за домовленістю сторін за 145 000,00 гривень, без ПДВ, які продавець отримав від покупця в повному розмірі до підписання цього договору.

Державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, загальною площею 192,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювалася приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганочкою О.В. 11.04.2017 року на підставі паспорту громадянина України, серія та номер: НОМЕР_1 , виданого 25.08.1998, видавник: Подільський РУ ГУ МВС України в м. Києві.

ТОВ «Алвіга» зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 , що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є будівлею виробничого корпусу швейного цеху і будівлі гаражів та належить направі власності ОСОБА_1 згідно договорукупівліпродажу від06.05.2017,посвідченого приватнимнотаріусом ГанночкоюО.В.за реєстровим№ 1268 (т.5 а.с.13).

Згідно копії договору даруваннянежитлового приміщеннявід 02.12.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В., реєстровий номер №3724, ОСОБА_1 , що мешкає в АДРЕСА_2 , з однієї сторони (дарувальник) подарував, а з другої сторони (обдарований) Товариство з обмеженою відповідальністю «Алвіга» (код платника податків за ЄДРПОУ 38252457) прийняв в дар нежитлове приміщення, загальною площею 192,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Об`єкт нерухомості зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровим №1102776253104.

Згідно пункту 1.2. договору об`єкт нерухомості належить дарувальнику на підставі Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення/ НВІ №600106, НВІ №600107, посвідченого 01.12.2016 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В. за р.№3718.

Згідно п.1.5 договору зазначений об`єкт нерухомості є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , що підтверджено заявою його дружини.

Відповідно до п.2.1. договору цей дар сторони оцінюють в сумі 145 000,00 гривень.

Згідно копії договору пророзірвання договорударування нежитловогоприміщення від11.04.2017року /НМО 145012/, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В., реєстровий номер 972, ОСОБА_1 , що мешкає в АДРЕСА_2 , з однієї сторони (Сторона 1), і Товариство з обмеженою відповідальністю «Алвіга» (код платника податків за ЄДРПОУ 38252457) в особі директора ОСОБА_8 , з другої сторони (Сторона 2), розірвали договір дарування нежитлового приміщення, загальною площею 192,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між Стороною 1 (дарувальник) та Стороною 2 (обдарований).

Згідно п.2 договору об`єкт нерухомості зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровим №1102776253104 за Стороною 2.

Згідно копії договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 17.05.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В., реєстровий номер 1376, ОСОБА_1 , що мешкає в АДРЕСА_2 , від імені якого по довіреності,посвідченій 27.02.2008року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Цемахом В.А. за р. №880, діє ОСОБА_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , з однієї сторони (продавець), продав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Алвіга» (код платника податків за ЄДРПОУ 38252457), з другої сторони (покупець), придбав нежитлове приміщення, загальною площею 192,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Об`єкт нерухомості зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровим №1102776253104.

Згідно пункту 1.2. договору об`єкт нерухомості належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, НВІ №600106, НВІ №600107, посвідченого 01.12.2016 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В. за р.3718.

Відповідно до п.1.5 договору об`єкт нерухомості є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , що підтверджено заявою його дружини.

Згідно п.2.2. договору продаж зазначеного об`єкта нерухомості вчинено за домовленістю сторін за 144 500,00 гривень.

За довіреністю,посвідченою 27.02.2008року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Цемахом В.А. за р. № 880, позивач ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2 , виданий 30.12.2006 року Козельщинським РВ УМВС України в Полтавській області, відмітка про шлюб відсутня, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ), зареєстрований в АДРЕСА_6 ), уповноважує ОСОБА_2 придбати на його ім`я та розпоряджатися (продати або обміняти) будь-якою нерухомістю на території України та вести від його імені цивільні справи в усіх судових установах з усіма права, що надаються законом позивачу, відповідачу, третій особі і потерпілому, в тому числі з правом закінчення справи миром, визнання чи відмови повністю або частково від позову, оскарження рішення суду, пред`явлення виконавчого листа до виконання, отримання присудженого майна чи грошей в усіх установах, організаціях, банках, поштових відділеннях,… для чого надає йому право отримувати від усіх установ і організацій незалежно від форм власності, органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян будь-які документи, дублікати документів, для чого повіреному надано право подавати від імені довірителя заяви, підписувати в органах нотаріату договір купівлі-продажу, міни, сплачувати необхідні кошти, та одержувати належні довірителю кошти, розписуватися за нього, бути його представником в комунальних органах реєструвати право власності у відповідному бюро технічної інвентаризації, одержувати необхідні довідки та документи, витяги з реєстру прав власності на нерухоме, а також виконувати всі інші дії та формальності пов`язані з цією довіреністю….. Довіреність видана строком на 10 років до 27.02.2018 року.

Довіреність підписана ОСОБА_1 у присутності нотаріуса, особу його встановлено, дієздатність перевірено.

На підставі договору купівліпродажу від 01.02.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Ганночкою О.В. за реєстровим № 172, ТОВ «Алвіга» продав, а ТОВ «Даня 2008» придбало у власність об`єкт нерухомого майна- нежитлове приміщення загальною площею 192,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №209208804 від 17.05.2020 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «Даня-2008» (код ЄДРПОУ 41936511) 13.02.2018 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В. було зареєстровано право приватної власності на 1/1 часту нежитлового приміщення, загальною площею 192,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, серія та номер №172, виданий 01.02.2018 року, видавник приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка О.В.; рішення серія та номер №2, виданий 13.02.2018, видавник ТОВ «Даня-2008».

Згідно рішення ТОВ «Даня 2008» №2 від 13.02.2018 року до статутного капіталу ТОВ «Даня-2008» внесено приміщення, загальною площею 192,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі договорукупівліпродажу від19.08.2020року, укладеного між ТОВ «Даня 2008» та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Вариводою В.В., реєстровий № 3980, останні набули у власність (по частці кожен) об`єкт нерухомого майна- нежитлове приміщення загальною площею 192,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 339628265 від 19.07.2023 року ( т.4, а.с.137-138).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №339628265 від 19.07.2023 року за ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , 19.08.2020 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Варивода В.В. було зареєстровано право спільної часткової власності (по 1/2 частці) на нежитлове приміщення, загальною площею 192,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер НОР 692001-НОР 692002, реєстровий №3980, виданий 19.08.2020 року, видавник приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Варивода В.В.

З копії реєстраційної справи №10099500112221 Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвіга» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 38252457), яка витребувана судом першої інстанції, вбачається, що у СУ ГУНП в Полтавській області наявне кримінальне провадження №12015170090000644 від 19.02.2015 року за ч.3 ст.190, ч.1 ст.358 КК України, у межах якої на підставі ухвали слідчого судді, були вилучені документи у травні 2016 року.

З матеріалів цивільної справи №536/601/17, що була витребувана за ухвалою суду з Кременчуцького районного суду Полтавської області, вбачається,

що у квітні 2017 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до ОСОБА_9 про стягнення боргу за договором позики від 17.03.2016 року у розмірі 27 000 000,00 грн, який 04.07.2017 року за клопотанням позивача ОСОБА_1 залишений без розгляду.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06.10.2021 року у справі №524/1974/20, яке набрало законної сили 24 січня 2022 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Цемах Володимир Аркадійович, Приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка Олександр Вікторович, про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.

У межах розгляду цивільної справи №524/1974/20 ОСОБА_1 як на підставу заявлених вимог посилався на те, що належне йому нерухоме майно було відчужене від його імені ОСОБА_2 на підставі довіреності від 27.02.2008 року, посвідченої приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Цемахом В.А., виданої строком на 10 років, яку він не підписував.

Згідно копії довідки РНОКПП ОСОБА_1 - 2158406215.

Згідно Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця проживання № 8031-808926-2017 від 12.09.2017 року, місце проживання, позивача з 09.11.1982 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно відповіді Козельщинського районного сектору УДМС України в Полтавській області та копії книг обліку надходження бланків паспортів і видачі паспортів громадянам (форма 2) бланк паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 був списаний Козельщинським РВ УМВС України в Полтавській області (інв..№2118). Заява про видачу паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Козельщинським РВ УМВС України в Полтавській області 30.12.2006 року та інші документи, що стали підставою для оформлення та видачі вказаного паспорту, до управління не передавалися (т. 2 а.с.85 )

Згідно відповіді Центрального міжрегіональногоУправління Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області при перевірці картотек заяв про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, які передані територіальними органами ДМС України на централізоване зберігання до ЦМУ ДМС в м.Києві та Київській області, виявлено заяву про видачу паспорта громадянина України, відповідно до якої було отримано паспорт громадянина України з безконтактним носієм НОМЕР_4 , орган видачі - 8031, дата оформлення 01.09.2017 рік, на ім`я ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 25.08.1998 року, Подільським РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Заяву про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року на ім`я ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 30.12.2006 року, Козельщинським РВ УМВС України в Полтавській області в паперовій картотеці Козельщинського РВ УДМС України в Полтавській області не виявлено (т.2 а.с.149 ).

Згідно відповідіКозельщинського РСДМС Українив Полтавськійобласті ОСОБА_1 30.12.2006року отримавпаспорт серії НОМЕР_2 (т.2 а.с.85).

У той же день ОСОБА_2 отримав паспорт серії НОМЕР_5 (т.2 а.с.86).

Згідно висновку №9702 від 20 квітня 20211 року, виготовленого експертом ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» Фраймович Л.В. за заявою ОСОБА_1 , підпис від імені ОСОБА_1 у рядку «Підпис» у довіреності ВКЕ № 107499 від 27 лютого 2008 року від імені ОСОБА_1 на ім?я ОСОБА_2 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; рукописний текст у рядку «Підпис» у довіреності ВКЕ № 107499 від 27 лютого 2008 року від імені ОСОБА_1 на ім?я ОСОБА_2 виконаний не ОСОБА_1 (т.2 а.с.129-142).

У висновках експерта №468-479 від 28.04.2023 року за наслідками проведеної судово-почеркознавчої експертизи встановлено таке:

1.Рукописний запис « ОСОБА_1 » у графі «Підпис_____» Довіреності від 27.02.2008, виданій від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 та зареєстрованій в реєстрі за № 880 (т.3, а.с. 24; №14), виконано, найімовірно, ОСОБА_1 . Внаслідок обмеженості за обсягом досліджуваного запису та обмеженого об`єму порівняльного матеріалу (клопотання експерта в повному обсязі не задоволено) вирішити дане питання в категоричній формі не виявляється можливим.

2.Вирішити питання «Ким, ОСОБА_1 або іншою особою, виконано підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Підпис» Довіреності від 27.02.2008, виданій від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 та зареєстрованій в реєстрі за № 880 (т.3, а.с. 24; №15)» не виявляється можливим.

В ході дослідження встановлено як збіги, так і розбіжності, в тому числі і за комплексом діагностичних ознак. Через недостатню чіткість підпису не надалося можливим однозначно визначити низку загальних та окремих його ознак. До того ж елементи спірного підпису виконані викривленими рухами, встановити характер прояву яких (штучний чи природний) не вдалося, тому вони могли з`явитися як внаслідок виконання підпису в якихось незвичайних умовах (незвична поза, хворобливий стан, хвилювання, алкогольне сп`яніння і т.п.) самим ОСОБА_1 або навмисною зміною ОСОБА_1 свого підпису, так і внаслідок виконання його іншою особою з урахуванням перших букв прізвища ОСОБА_1 ..

При оцінці перелічених вище збігів встановлено, що вони малочисельні й частина має невисоку ідентифікаційну значущість. При оцінці розбіжних ознак обмеженість об`єму досліджуваного та порівняльного матеріалу (наближеного до дати виконання спірного підпису) не надає можливості виключити із переліку ймовірних наслідків їх походження природню варіаційність ознак підпису виконавця.

3. 3-и (три) рукописні записи у наступних 3-х (трьох) документах:

- запис « ОСОБА_1 » у графі «Підпис __ » заяви серії НМС 978229 від 16.03.2021 нотаріально завіреної приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою-Соловей Т.В. (т.1, а.с. 168; №2),

- запис « ОСОБА_1 » у графі « ОСОБА_1 » клопотання про приєднання матеріалів висновку експерта Незалежного інституту судових експертиз № 9702 від 29.04.2021 р. (т.2 а.с.128; №3),

- запис « ОСОБА_1 » у графі « __ ОСОБА_1 » договору про надання правової допомоги №1/26/01/22 від 26.01.2022 (т.3, а.с.78-79; №4) виконано ОСОБА_1

4-й (чотири) рукописні записи у наступних 2-х (двох) документах:

- два записи в верхньому лівому (№5) та в нижньому правому (№6) кутах конверту про поштове відправлення АТ «Укрпошта» № 3960019591748 (т.1 а.с.26),

- два записи в верхньому лівому (№7) та в нижньому правому (№8) кутах конверту про поштове відправлення АТ «Укрпошта» від 29.08.2020 № 3960020094952 (т.1 а.с.58) виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

4. 5-ть (п`ять) підписів від імені ОСОБА_1 у наступних 5-ти (п`яти) документах:

- у підрозділі «Клієнт:» договору про надання правової допомоги № 855 від 02.03.2020 (т.3 а.с.102; №2),

- у підрозділі «Клієнт:» договору про надання правової допомоги № 855 від 02.03.2020 (т.3 а.с.103; №3),

- у графі «Підпис _____ » заяви серії НМС 978229 від 16.03.2021 нотаріально завіреній приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою-Соловей Т.В. (т.1 а.с.168; №8),

- у графі « ОСОБА_1 » клопотання про приєднання матеріалів висновку експерта Незалежного інституту судових експертиз № 9702 від 29.04.2021 р. (т.2, ас. 128; №9),

- у графі « ОСОБА_1 » на 2-й сторінці договору про надання правової допомоги №1/26/01/22 від 26.01.2022 (т.3 а.с.78-79; №10) виконано самим ОСОБА_1

4-и (чотири) підписи від імені ОСОБА_1 у наступних 4-х (чотирьох) документах:

- у графі « ОСОБА_1 » на 13-й сторінці позовної заяви від 18.05.2020 (т.1 а.с.2-8; №4),

- у графі « ОСОБА_1 » на 6-й сторінці клопотання про витребування судом доказів від 18.05.2020 (т.1 а.с.125-127; №5),

- у графі « ОСОБА_1 » на 7-й сторінці клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи від 18.05.2020 (т.1 а.с.128- 131; №6),

- у графі « ОСОБА_1 » на 7-й сторінці апеляційної скарги від 20.09.2020 (т.1 а.с.51-54; №7) виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відмовляючи узадоволенні позову, судпершої інстанції виходив з того, що суду не було надано оригінал висновку експерта № 9702 від 29.04.2021 року ТОВ «Незалежного інституту судових експертиз», тільки його нотаріально посвідчену копію, яку суд не може брати до уваги як належний та допустимий доказ.

Суд погодився із доводами представників відповідачів про відсутність повноважень судового експерта, так як згідно наданої суду довідки з Реєстру атестованих судових експертів Мінюсту України на час складання даного висновку повноваження експерта ОСОБА_5 закінчились 29.03.2021 року (т.7.а.с.29).

Суд взяв до уваги, що почеркознавча експертиза проводилася за копіями документів зі зразками почерку та підпису позивача, що унеможливлює її прийняття як належного та допустимого доказу.

Крім того, у висновку не вказано, яким чином та відповідно за яких обставин та умов (крім сидячи та стоячи) та ким саме проводилось відбирання експериментальних зразків почерку та підпису позивача та в якому темпі (повільному, нормальному, швидкому), тощо, всього на 6-ти аркушах, з них підписів на 2-х аркушах.

Висновок експерта № 468-479 від 28.04.2023 року виконаний у відповідності до вимог чинного законодавства, містить докладний опис проведених досліджень наданих документів, висновки експерта обґрунтовуються належним чином.

Судом враховані обставини цивільних справ № 530/601/17 і № 524/1974/20, а також те, що ОСОБА_1 є власником багатьох об`єктів нерухомого майна, в тому числі земельних ділянок, як в м.Кременчуці та Полтавській області, так і в інших областях України, при цьому, не володіючи інформацією щодо кількості таких об`єктів, їх розташування, технічних характеристик, наявних обтяжень, здійснення господарської діяльності щодо вказаних об`єктів, тощо, вказуючи, що він не пам`ятає цих даних, що свідчить про відсутність зацікавленості у здійсненні останнім права власності відносно вказаного нерухомого майна, враховуючи переважне вчинення правочинів щодо даного нерухомого майна у приватного нотаріуса Ганночки О.В. ( т.5,а.с.13-33;175-217).

Суд дійшов висновку про пов`язаність ОСОБА_1 з уповноваженими особами ТОВ «Алвіга» та з третьою особою ОСОБА_9 .

Будь яких доказів, що оспорюваний ним правочин на підставі довіреності від 27.02.2008 року, а саме договір купівліпродажу від 17.05.2017 року, був вчинений поза волею позивача, суду не надано.

Також, суд врахував, що позивач при поданні первісного позову до суду не вказав на вчинення ним особисто стосовно спірного нерухомого майна кількох правочинів, а саме крім посилання на договір купівлі продажу нерухомого майна від 01.12.2016 року та від його імені договору купівлі продажу щодо його відчуження від 17.05.2017 року, навмисно не повідомив про вчинення ним особисто договору дарування попередньому власнику наступного дня 02.12.2016 року придбаного напередодні майна та скасування договору дарування 11.04.2017 року, тобто за місяць до оспорюваного договору купівлі продажу від 17.05.2017 року, без пояснень підстав та мети вчинених правочинів.

Посилання позивача як на підставу для задоволення первісних позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі продажу спірного нерухомого майна від 17.05.2017 року з підстав передбачених ч.2,3ст.203 ЦК України, оскільки відсутнє його волевиявлення та правочин укладений по підробленій довіреності, є безпідставним, так як вимоги про його недійсність з будь яких підстав є невірним способом захисту порушеного права позивача, що є підставою відмови позивачу у задоволенні первісних позовних вимог.

Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги, керується такими міркуваннями.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання апеляційного суду рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням наведених вимог закону.

Позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 17.05.2017 року.

Згідно з частиною першоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вольова дія суб`єктів цивільного права, правочин характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки.

Згідно із частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 216 ЦК України встановлені правові наслідки недійсності правочину, та визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Момент недійсності правочину визначений статтею 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Порушення вимог, передбачених ст.203 ЦК України, є підставою для визнання недійсним вчиненого правочину, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі, але з дефектом суб`єктного складу (відсутність у сторін правочину дієздатності або правоздатності) або з дефектом волі (правочини, що вчинені без внутрішньої волі на їх вчинення та правочини в яких внутрішня воля особи сформувалася невірно).

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей15і16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

У зазначених постановах Велика Палата Верховного Суду констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 17.05.2017 року, посилаючись на те, що він свою волю на вчинення такого правочину не виявляв, оскільки не видавав та не підписував довіреності на ім`я ОСОБА_2 від 27.02.2008, а отже такий договір від його імені останній не міг вчинити.

Враховуючи наведені висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у спірних правовідносинах, а також обставини, на які посилається позивач в обгрунтування вимоги про визнання правочину недійсним, слід визнати правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем обраний неналежний, неефективний спосіб захисту.

Позовна вимога про витребування спірного нежитлового приміщення із чужого незаконного володіння в порядку ст.388 ЦК України

У статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями статей 328, 329 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Відповідно до положень статей 386, 387 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У межах розгляду цієї справи ключовою обставиною, яка підлягає встановленню судом, є наявність/відсутність волевиявлення позивача на відчуження спірного об?єкта нерухомості або ж його обізнаність/необізнаність про вчинення від його імені правочину з відчуження належного йому нерухомого майна - договір від 17 травня 2017 року, враховуючи те, що позивач заперечує сам факт підписання і видання від його імені довіреності від 27 лютого 2008 року.

Допустимим засобомдоказування фактаналежності підписупозивача удовіреності від27лютого 2008року євисновок експерта(ч.2ст.78,ст.102,ст.103ЦПК України),який для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленимистаттею 89цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом у травні 2020 року та стверджуючи, що він не видавав довіреності від 27 лютого 2008 року на ім?я ОСОБА_2 , не підписував цю довіреність, разом з тим не повідомив суду яким чином, за яких обставин йому стало відомо про існування такої довіреності та про вчинення від його імені оспорюваного правочину, джерело походження світлокопії цієї довіреності (т.1 а.с.2-8, 21). До позову долучено письмове клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи і витребування у нотаріуса Цемаха В.А. оригінала довіреності від 27 лютого 2008 року (т.1 а.с.11зворот, 12-15).

Ухвалою суду першої інстанції від 02 квітня 2021 року задоволено клопотання ОСОБА_1 витребувано у нотаріуса Цемаха В.А. оригінал довіреності від 27 лютого 2008 року (т.1 а.с.188).

12 травня 2021 року ОСОБА_1 , не дочекавшись виконання ухвали суду про витребування оригінала довіреності від 27 лютого 2008 року, подав суду нотаріально посвідчену копію експертного висновку ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» №9702 від 29 квітня 2021 року, складеного експертом Фраймович Л. В. на замовлення ОСОБА_1 від 20.04.2021 за результатами проведення почеркознавчої експертизи оригіналу довіреності серії ВКЕ № 07499 від 27 лютого 2008 року від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 , що посвідчена приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Цемахом В.А. та зареєстрована в реєстрі за № 880 (т.2 а.с.128-142).

Згідно вказаного висновку експерту для дослідження був наданий оригінал довіреності від 27 лютого 2008 року.

До висновку не долучені документи, що підтверджують повноваження експерта на проведення дослідження.

ОСОБА_1 у суді першої інстанції не зміг пояснити джерело отримання цього документа.

У справі міститься письмове клопотання нотаріуса Ганночки О.В. від 18 жовтня 2021 року, згідно якого він після звернення до нього представників ОСОБА_1 доклав зусиль для розшуку оригінала довіреності від 27 лютого 2008 року і знайшов його (оригінал) у ріелторів (яких саме, у якому місті не повідомляється) та передав документ представникам позивача для проведення експертизи (т.2 а.с.216). Таке пояснення джерела походження оригінала документа, який був наданий експерту для дослідження, є вкрай сумнівним з огляду, зокрема на те, що у цій справі ОСОБА_1 заявив клопотання про призначення експертизи і про витребування оригінала документа для її проведення, проте, отримавши цей документ, позивач з невідомих причин за своєю ініціативою всупереч власному клопотанню замовив проведення експертизи поза межами судового розгляду справи.

Ухвалою суду першої інстанції від 27 жовтня 2021 року повторно витребувано у нотаріуса Цемаха В.А. оригінал довіреності від 27 лютого 2008 року (т.2 а.с.226).

11 листопада 2021 року нотаріусом Цемахом В.А. суду наданий другий примірник довіреності від 27 лютого 2008 року (т.3 а.с.2-3).

Зважаючи на неналежну процесуальну поведінку позивача, його представника, який стверджував у суді про відсутність у нього оригіналу вказаної довіреності, яка витребовувалась за його клопотанням судом, та за відсутності належних доказів джерела походження документу, що досліджувався ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» та який не міг бути наданий ОСОБА_1 , оскільки за повідомленням його представника знаходиться у позивача лише з 04 червня 2021 року, суд першої інстанції обґрунтовано піддав сумніву наданий позивачем висновок експерта.

Апеляційний суд,проаналізувавши змістобох висновківекспертів,звертає увагуна те,що у межах експертизи №468-479 від 28.04.2023 року експерту для дослідження було надано значно більший за обсягом порівняльний матеріал (зразки підпису, письма, тощо), ніж у межах дослідження №9702від 29квітня 2021року,і експертобгрунтовано,зокрема зпосиланням накороткість досліджуваногозапису інечіткість виконанняпідпису,не визнавза можливенадати категоричнувідповідь напостановлене питання,тоді яку дослідженні№9702від 29квітня 2021року такепитання експертомне обговореновзагалі,але наданікатегоричні висновки.

В ухвалі апеляційного суду від 20 листопада 2024 року (т.8 а.с.

---

) наведені обгрунтування стосовно законності ухвали суду першої інстанції від 09 листопада 2023 року (т.5 а.с.43-45) та щодо відсутності підстав для призначення у справі додаткової почеркознавчої експертизи.

Під час перебування справи у суді апеляційної інстанції, а саме 10 вересня 2024 року, представником позивача суду подано клопотання про прийняття і дослідження нового доказу, якого не існувало на час ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору висновку експерта № СЕ-19-24/52355-ПЧ від 23 серпня 2024 року (т.8 а.с.10-29).

Вимога про дослідження нового доказу обгрунтована тим, що позивач, вважаючи, що підставою його звернення до суду були кримінально карані дії невідомих осіб, звернувся із відповідною заявою до правоохоронних органів і 11 жовтня 2023 року розпочате досудове розслідування, у межах якого 23 серпня 2024 року був виготовлений висновок експерта, який містить чітку відповідь на питання про те, чи належить ОСОБА_1 підпис на довіреності від 27 лютого 2008 року. Про існування вказаного кримінального провадження позивач повідомляв суду першої інстанції.

Перевіряючи обгрунтованість клопотання представника позивача про прийняття і дослідження нового доказу, апеляційний суд керується таким.

У постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року (справа № 646/857/18) викладений такий висновок щодо застосування судом апеляційної інстанції норм ст.367 ЦПК України.

«Відповідно до частин другої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Верховний Суд зазначає, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами. Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами(поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази).Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Таким чином, тлумачення положень частини четвертої статті 365, 367 ЦПК України дає Верховному Суду можливість виснувати, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів),які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції.Разом з тим, вирішуючи питання стосовно прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті,суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні. Крім того, у разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями статті 44 цього Кодексу повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства.Отже, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені закономабо судом,не приховувати докази.

Норми ЦПК України надаютьдетальну регламентацію строків подання доказів, що, об`єктивно, мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування.

Верховний Суд звертає увагу, що зазначена законодавча регламентація відповідаєпроцедурі повного розкриття доказів (discovery). По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи у розумні строки.Зазначене свідчить про посилення ролі підготовчого провадження у структурі загального позовного провадження цивільного судочинства в Україні.

Випадки дослідження апеляційним судом нових доказівможуть бути, зокрема, наступними:

1) докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, не знала і не могла знати про їх існування;

2) докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин (не залежних від нього) не міг надати їх до суду;

3) суд першої інстанції помилково виключив із судового розгляду надані учасником процесу докази, що могли мати значення для справи;

4) суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, коли їх подання суду для нього становило певні труднощі тощо).

5) наявні інші поважні причини їх ненадання до суду першої інстанції, де відсутні умисел чи недбалість особи, яка їх подає, або вони не досліджені цим судом внаслідок інших процесуальних порушень.

Зазначене підтверджується численною, сталою й незмінною практикою Верховного Суду (різних юрисдикцій) з цього процесуального питання,яке має важливий вплив на дотримання принципів судочинства: змагальності, диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу, правової визначеності(див.: постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від08 листопада 2023 року у справі № 140/1322/22; постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 717/2052/16-ц, провадження № 14-632цс18 (цивільна юрисдикція), від31 січня 2020 року у справі № 370/999/16-ц, провадження № 14-709цс19 (цивільна юрисдикція), від 15вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, провадження №14-317цс19 (цивільна юрисдикція), від31серпня 2021 року у справі №903/1030/19, провадження №12-4гс21 (господарська юрисдикція), від 12жовтня 2021 року у справі №910/17324/19, провадження №12-12гс21 (господарська юрисдикція); постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 18 червня 2020 року у справі № 909/965/16, від 16 червня 2021 року у справі № 915/2222/19, від 01 липня 2021 рокуу справі № 46/603 та інші).

Зазначена судова практика є сталою й незмінною і в Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду(див.: постанови від03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, провадження № 61-13405св18; від 31 липня 2019 року у справі № 753/11963/15-ц, провадження № 61-27369св18, від 14 грудня 2022 року у справі № 521/574/22, провадження № 61-9422св22 та інші).»

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом у травні 2020 року, тобто за станом на вказану дату він, за його ж позовом, був обізнаний про те, що певні особи без його відома за підробленою, на його переконання, довіреністю від його імені відчужили належне йому нерухоме майно. У позові ОСОБА_1 звертає увагу суду на невідповідність паспортних даних, зазначених у довіреності від 27 лютого 2008 року, його дійсним паспортним даним. Позивач, долучивши до позову світлокопію довіреності від 27 лютого 2008 року, не міг не бачити, що його паспортні дані і паспортні дані ОСОБА_2 вказують на те, що вони ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , отримали паспорти в один день у Козельщинському РВ, проте упродовж більш ніж трьох років ОСОБА_1 , який стверджує, що ніколи такого паспорта не мав, до правоохоронних органів не звертався, не ініціював проведення розслідування стосовно обставин отримання паспорта на його ім?я.

Тільки у жовтні 2023 року, як слідує із ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 04 червня 2024 року (т.7 а.с.219-220), ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1КК України, посилаючись на те, що невідомі особи без його відома зареєстрували на його ім?я юридичну особу ТОВ «Авіс-Інвест», у зв?язку з чим він є боржником у виконавчому провадженні.

У межах кримінального провадження ОСОБА_1 повідомив, що дізнався про існування довіреності від 27 лютого 2008 року і вже звернувся до суду із цим позовом.

Ухвала слідчого судді і матеріали справи не містять даних про те, що правоохоронними органами розслідуються обставини отримання ОСОБА_1 паспорта, дані якого зазначені у довіреності від 27 лютого 2008 року, тоді як за повідомленням, отриманим на запит суду, вказаний паспорт виданий ОСОБА_1 (і в той же день ОСОБА_2 ) за його особистою заявою (т.2 а.с.149, 164-173).

Надані представником позивача документи не дають можливості встановити, чому у межах кримінального провадження рішення про проведення експертизи підпису ОСОБА_1 на довіреності від 27 лютого 2008 року прийняте лише у червні 2024 року, тобто через півроку після початку досудового розслідування.

Ні ОСОБА_1 , ні його представник не надали суду обгрунтованих пояснень з приводу існування у них упродовж трьох років об?єктивних перешкод для звернення до правоохоронних органів із заявами про вчинення кримінальних правопорушень.

Враховуючи наведене, апеляційний суд визнає, що прийняття і дослідження нового доказу, про який клопоче позивач, призведе до порушення приписів ст.367 ЦПК України.

Оцінюючи доводи позивача про вибуття спірного майна з його власності поза його волею, апеляційний суд виходить з того, що зібрані судом першої інстанції докази і встановлені фактичні обставини достеменно підтверджують те, що позивач не міг не знати про відчуження належного йому нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу від 17 травня 2017 року.

Зокрема, звертає на себе увагу той факт, що правочини від 02 грудня 2016 року і від 11 квітня 2017 року укладалися за особистої участі ОСОБА_1 , підписані ним особисто. У зазначених угодах вказані дійсні паспортні дані ОСОБА_1 .

Посвідчуючи договір купівлі-продажу від 17 травня 2017 року, тобто через місяць після останньої угоди, нотаріус не міг не звернути уваги на розбіжності у паспортних даних ОСОБА_1 , які зазначені у довіреності від 27 лютого 2008 року і у раніше посвідчених правочинах за особистою участю ОСОБА_1 . У пункті 1.5 договору від 17 травня 2017 року міститься посилання на нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_7 , дружини позивача, від 29 листопада 2016 року, яка зберігається у справах приватного нотаріуса, що зайвий раз свідчить про ретельну підготовку цього правочину у нотаріуса і обізнаність усіх учасників його учасників стосовно обставин його укладення.

Як і у справі № 524/1974/20, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом в останній день трирічного строку позовної давності (т.1 а.с.26).

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції виконав вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України, дав належну оцінку встановленим фактам, які підтверджені відповідними доказами, зробив правильні по суті висновки по заявленим вимогам і у рішенні навів мотивовані оцінки аргументів сторін, а також мотиви прийняття і відхилення наданих у справу доказів.

Інші доводи апеляційної скарги, враховуючи предмет спору і встановлені фактичні обставини, не є істотними і такими, що потребують детальних відповідей, у розумінні сталої практики Європейського суд з прав людини щодо застосування пункту першого статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

В апеляційній скарзі відсутні посилання на істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

РішенняКрюківськогорайонного судумістаКременчукавід 29березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 02 грудня 2024 року.

ГоловуючийсуддяО.А.Лобов

СуддіА.І.Дорош

В.М.Триголов