Постанова

від 05.12.2024 по справі 569/14443/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/14443/22

Провадження № 22-ц/4815/850/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання:Хлуд І.П.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2

відповідачі: ОСОБА_3

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області, Березнівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів), Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Штогрін В.С. на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 квітня 2024 року, ухвалене в складі судді Бучко Т.М., повний текст рішення складено 07 травня 2024 року у справі №569/14443/22

в с т а н о в и в :

У липні 2022 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області, Березнівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів), Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про встановлення факту спільного проживання та встановлення факту батьківства.

Позов мотивований тим, що з 04 жовтня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_8 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_4 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, піклувалися один про одного, фактично виконували права та обов`язки подружжя. В цей період у них народилася дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . . При реєстрації народження дитини, видачі свідоцтва про народження дитини у Книзі реєстрації народжень та у свідоцтві про народження дитини запис імені та по батькові дитини записано за її вказівкою відповідно до ч.1 ст.135 СК України.

Спочатку вони проживали у місті Рівне на орендованих квартирах, а після того, як матір ОСОБА_4 - ОСОБА_3 виписала його з квартири, він за згодою її батьків був прописаний в АДРЕСА_1 .

З 2014 року по 2020 рік ОСОБА_4 проходив військову службу за контрактом та приймав участь в АТО. Під час проходження служби він постійно приїжджав до їх місця спільного проживання. Після проходження служби продовжували спільного проживати. Після вторгнення російської федерації на територію України чоловік добровільно уклав контракт та пішов захищати державу. Під час участі у військових діях ІНФОРМАЦІЯ_8 року він загинув.

Вказала, що встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу та встановлення факту батьківства для її дитини необхідно для отримання спадщини після смерті чоловіка та батька дитини.

Просила суд, встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в період з 04 жовтня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_8 року; встановити факт батьківства, а саме, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , є рідним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на автомобіль.

Позов обґрунтований тим, що з 01 серпня 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_8 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_4 , як подружжя винаймали квартиру АДРЕСА_2 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, який витрачали на оренду квартири, харчування, одяг, лікування, піклувалися один про одного,. Також за спільні кошти 15 січня 2022 року в м. Київ придбали легковий автомобіль Chery Elara за 2000 доларів, який зареєстрували за чоловіком. Надалі автомобіль використовували в інтересах сім`ї.

25 лютого 2022 року ОСОБА_6 отримав мобілізаційне розпорядження, а з 06 березня 2022 року був призваний до лав ЗСУ. Під час перебування ОСОБА_6 на службі продовжували вести спільне господарство, вона користувалася автомобілем, чоловік на їх спільні потреби та на її потреби надавав кошти, які використовувала на оплату за комунальні послуги найманої квартири, та її оренди, на обслуговування автомобіля. Надалі чоловік віддав їй свою банківську картку, коштами з якої частково розпоряджалася в інтересах сім`ї. Як дружина піклувалася про ОСОБА_6 і після його мобілізації, передавала для нього ліки, речі, одяг та виконувала його доручення. 17 червня 2022 року в м. Рівне відбулися похорони, провела оплату за жалобний обід в сумі 9460 грн.

Встановлення даного факту їй необхідно для отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця.

Просила суд, визнати її членом сім`ї ОСОБА_4 , встановивши факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 01 серпня 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_8 року; визнати автомобіль Chery Elara, рік випуску 2007, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 з нею.

Ухвалою Рівненського міського суду від 20 лютого 2023 року об`єднано в одне провадження цивільну справу №569/14443/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на автомобіль та цивільну справу № 555/1266/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області та Березнівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів), про встановлення факту спільного проживання та встановлення факту батьківства.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 19 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на автомобіль - задоволено.

Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 серпня 2021 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнано автомобіль марки "Chery", модель "Elara", 2007 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області, Березнівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів), про встановлення факту спільного проживання та встановлення факту батьківства - задоволено частково.

Встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м. Рівне Рівненської області, померлий ІНФОРМАЦІЯ_5 , є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Поліське Березнівського району Рівненської області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Штогрін В.С. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також вважаючи, що рішення прийнято без повного та всебічного з`ясування обставин справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, просить суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 та задовольнити її позовні вимоги в повному об`ємі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував, що ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами факт проживання однією сім`єю з чоловіком без реєстрації шлюбу з 01 серпня 2021 по ІНФОРМАЦІЯ_8 року, а надані нею докази не є такими. Матеріали справи не містять доказів ведення спільного господарства сторін, спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків як подружжя.

Суд безпідставно залишив поза увагою виписки з банківських карт, з яких чітко прослідковується постійні грошові перекази із картки ОСОБА_4 на картку ОСОБА_2 , останній платіж був здійснений напередодні його загибелі.

Окрім іншого, суд залишив без уваги що вони тимчасово вирішили пожити окремо, проте не перестали підтримувати подружні відносини та піклуватися один про одного, спільно виховувати доньку.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 вказує, що рішення суду прийняте у відповідності до ст. 263 ЦПК України, є законним та обґрунтованим, а доводи викладені у апеляційній скарзі такими, що не заслуговують на увагу.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду таким вимогам відповідає.

Рішення суду в частині встановлення факту батьківства не оскаржується, а тому апеляційним судом не перевіряється.

Встановлено, що Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим 04 жовтня 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 345 від 24 травня 2007 року.

ІНФОРМАЦІЯ_7 у ОСОБА_2 народилася ОСОБА_5 в с.Поліське Березнівського району Рівненської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 21 липня 2010 року Польською сільською радою Березнівського району Рівненської області.

В актовому записі про народження № 15 від 21 липня 2010 року матір`ю ОСОБА_8 зазначена ОСОБА_2 , батьком - ОСОБА_9 . Відомості про батька дитини внесені в актовий запис про народження відповідно до ч.1 ст.135 СК України (за вказівкою матері), про що свідчить витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00036012219 від 01 липня 2022 року.

З 16 серпня 2014 року до 17 серпня 2021 року ОСОБА_4 проходив військову службу за контрактами у різних військових частинах, що підтверджується витягами з наказів командирів військових частин та довідками про участь особи в антитерористичній операції.

Відповідно до довідки № 530 від 01 липня 2020 року, виданої Старостинським округом № 6 (с.Поліське) Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_2 , 1986 року народження, має склад сім`ї: співмешканець ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , учасник бойових дій (був зареєстрований на території с. Поліське Рівненського району Рівненської області з 23 травня 2017 року по 05 травня 2020 року); дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; батько ОСОБА_10 , 1961 року народження; мати ОСОБА_11 , 1974 року народження.

Відповідно до довідки ОСББ «Вербова 24» від 09 вересня 2022 року, ОСОБА_1 проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_3 без реєстрації з серпня 2021 року по квітень 2022 року. В повістці на відправку домашньою адресою ОСОБА_4 вказано АДРЕСА_3 .

В декларації № 0001-М0Т8-4КА0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, пацієнта ОСОБА_4 довіреною особою пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом вказана ОСОБА_1

15 січня 2022 року за ОСОБА_4 зареєстрований транспортний засіб марки «Chery», модель «Elara», ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_8 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , загинув в с. Павлівка Донецької області, про що ОСОБА_1 , як дружину, сповістив командир.

Оплату за поминальний обід в сумі 9460 грн здійснила ОСОБА_1 , про що свідчить чек від 17 червня 2022 року.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Положеннями статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17.)

У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 березня 2023 року у справі № 372/3321/19 (провадження № 61-10538св22) належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази у сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки позивачка довела, що у неї з ОСОБА_4 склалися усталені відносини, притаманні подружжю, а саме спільне проживання, введення спільного господарства, наявність спільних витрат, спільний відпочинок, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання майна.

Враховуючи наведене, встановивши факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю в період із 01 серпня 2021 року до ІНФОРМАЦІЯ_8 року, суд дійшов правильних висновків про те, що майно, набуте ОСОБА_4 в січні 2022 року, а саме автомобіль належить ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності.

Будь яких належних та достатніх доказів на спростування вказаної обставини ОСОБА_2 не надала і судом їх не здобуто.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом факту постійного пересилання ОСОБА_4 грошових переказів на карту ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_8 року, не заслуговують на увагу, оскільки пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Інших належних та достатніх доказів на підтвердження факту спільного проживання апелянта однією сім`єю із спадкодавцем у період з березня 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_8 року матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 щодо встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Інші доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та до тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене відповідно до ч.13ст.141ЦПК України відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Штогрін В.С. залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 05 грудня 2024 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Ковальчук Н.М.