Ухвала

від 31.10.2024 по справі 725/6594/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

31 жовтня 2024 року м. Чернівці

справа № 725/6594/24

провадження № 822/962/23

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Кулянди М.І., Половінкіної Н.Ю., Одинака О.О.,

ознайомившись з матеріалами цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайзер 2023» про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, виділення частки з спільного сумісного майна подружжя та витребування майна з чужого незаконного володіння за апеляційною скаргою ОСОБА_1 наухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівців від 02 жовтня 2024 року,

встановив:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 жовтня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів, допит свідків та призначення експертизи задоволено частково.

Витребувано від приватного нотаріуса Ужгородського нотаріального округу Закарпатської області Форкош М. М. належним чином засвідчену копію договору дарування від 17 лютого 2017 року, реєстровий номер №161, відповідно до якого ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 торгово-побутовий комплекс «Кайзер» літ.А, площею 724,9 кв.м. та кафе літ.Б, площею 521,3 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 , та належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких цей договір було посвідчено, в тому числі заяву ОСОБА_1 про згоду на укладення договору про відчуження майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності від 12 лютого 2017 року.

Заяву про виклик свідків задоволено частково.

Викликано в судове засідання для допиту у якості свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

У задоволенні решти вимог клопотання про витребування доказів та призначення по справі судової почеркознавчої експертизи відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням, 18 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Однак апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 6 грудня 2007 року).

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

За змістом частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

У частині першій статті 353 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. В цьому переліку відсутня така ухвала як ухвала про відмову у призначення експертизи та про відмову у клопотанні про витребування доказів.

В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У нещодавній постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 1 листопада 2021 року у справі № 520/14132/18 (провадження № 61-13531сво21) зроблено висновок про застосування норми права, який полягає у тому, що тлумачення та застосування положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду. Законодавець розмежовує ухвали суду першої інстанції про витребування доказів та про забезпечення доказів. Якщо подається клопотання про забезпечення доказів шляхом їх витребування, тобто, за наявності підстав для забезпечення доказів та сплати судового збору за подання заяви про забезпечення доказів, то ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні такого клопотання може бути оскаржена в апеляційному порядку на підставі пункту 2 частини першої статті 353 ЦПК України. Ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів у переліку, визначеному пунктом 2 частини першої статті 353 ЦПК України, відсутня. Ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів не може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки, з урахуванням стадії розгляду справи, особа, яка подає апеляційну скаргу, не позбавлена можливості поновити свої права в інший спосіб - шляхом оскарження в апеляційному порядку такої ухвали разом із рішенням суду першої інстанції.

Отже, ухвала суду першої інстанції щодо відмови у призначенні експертизи та про відмову у клопотанні про витребування доказів не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення. Тобто, оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду по суті спору.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду(частина друга статті 353 ЦПК України). Цей припис згідно з позицією Конституційного Суду України слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду (абзац 5 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).

Згідно із пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України, оскільки ухвала про відмову у призначення експертизи та про відмову у клопотанні про витребування доказів не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Керуючись ст. 357 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівців від 02 жовтня 2024 року повернути апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її складення.

Судді: М.І. Кулянда

О.О. Одинак

Н.Ю. Половінкіна