Постанова

від 02.12.2024 по справі 688/1154/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 688/1154/24

Провадження № 22-ц/4820/1604/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Заворотна А.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області, про позбавлення батьківських прав, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 червня 2024 року (суддя Козачук С.В.).

Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У березні 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв адвокат Горлюк Ю.В., звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову зазначалось, що батьками неповнолітнього ОСОБА_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Батько позивача - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув під час виконання бойового завдання. Мати позивача - ОСОБА_3 разом з сином не проживає, його вихованням не займається, здоров`ям не цікавиться, матеріально не допомагає. В 2021 році матір почала проживати з іншим чоловіком, з того часу зв`язок з сином не підтримує. ОСОБА_5 проживає з бабусею ОСОБА_6 , яка здійснює догляд за ним, займається його вихованням та утриманням. У 2022 році бабуся позивача - ОСОБА_6 зверталася до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, проте остання переконала суд, що виправиться і буде брати активну участь в житті сина, однак ніяких дій для налагодження контакту з останнім не вчиняє. Крім того, не бажає відмовитися від оформлення коштів, які мають виплачуватися для родини загиблого героя на користь сина та вимагає, щоб він виписався з будинку, в якому зареєстрований, мотивуючи це тим, що хоче приватизувати будинок. ОСОБА_2 навчається в Шепетівському навчально-виховному комплексі №3 у складі «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. Н. Рибака та ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою» Хмельницької області, зарекомендував себе з позитивної сторони та має намір продовжити навчання у вищому навчальному закладі, проте відповідачка ОСОБА_3 маніпулює цим, зазначаючи що, якщо останній не випишеться з будинку, в якому зареєстрований, то вона не буде оплачувати його подальше навчання.

Відповідачка ніякої матеріальної допомоги на утримання сина не надає, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, взагалі не бере участі у його вихованні. Орган опіки та піклування у своєму висновку вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 щодо неповнолітнього ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене вище, та те, що відповідачка самоусунулась від виконання покладених на неї, як матері, обов`язків, не здійснює жодних дій, спрямованих на їх виконання, просить суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається порушення судом норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що ОСОБА_3 просила виписатися сина з квартири за адресою АДРЕСА_1 , оскільки достовірно знала, що якщо він випишеться, то втратить свою частку в нерухомому майні при приватизації. Вказує, що відповідно до довідки розрахунку заборгованості та сплати аліментів, відповідачкою не було сплачено аліментів на утримання сина.

Крім того, вказує, що судом першої інстанції не враховані покази свідків, які підтвердили, що з шестирічного віку ОСОБА_2 проживає з бабусею, яка і займалась його вихованням та матеріальним забезпеченням.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.

Інші учасники справи та їх представники до суду не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про недоцільність застосування до відповідачки крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав, адже таке позбавлення не призведе до безумовного покращення життя неповнолітньої дитини. Суд зазначив, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторони неможливо.

Проте, колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Встановлено, що, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 10.07.2007 відділом реєстрації актів цивільного стану Шепетівського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області (а.с. 7).

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 16.01.2024 Шепетівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центарльного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), батько позивача ОСОБА_4 помер приблизно 27.07.2022 (а.с. 17)

Відповідно до характеристики учня ІІ-А курсу Шепетівського навчально-виховного комплексу №3 у складі «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. Н. Рибака та ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою» Хмельницької області, ОСОБА_2 навчається у школі з першого класу. Зарекомендував себе з позитивної сторони. Має навчальні досягнення середнього і достатнього рівнів. Бере активну участь у громадському та спортивному житті школи та класу. До виконання громадських доручень ставиться дбайливо. Має гарне почуття гумору, товариський, має багато друзів, розсудливий, врівноважений. Не схильний до протиправної поведінки. Батько, ОСОБА_7 , загинув під час виконання бойового завдання. Мати, ОСОБА_8 , не цікавиться навчанням сина, не відвідує засідання класного батьківського самоврядування. ОСОБА_3 відвідувала батьківські збори з 5-го до 8-го класу, протягом 9-го класу на зв`язок не виходила. В цей період вихованням ОСОБА_2 займалися бабуся та дідусь. За період з 10-го по 11 клас мати ОСОБА_3 здійснила тільки два дзвінки (а.с. 52).

Як вбачається із витягу з реєстру територіальної громади №2024/001894286 від 23.02.2024 та витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданого 27.02.2024 відділом реєстрації місця проживання Шепетівської міської ради позивач ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_3 зареєстровані по АДРЕСА_1 . (а.с. 8, 11)

Згідно з довідкою №26, виданою 14.02.2024 квартальним громадським комітетом №3 Виконавчого комітету Шепетівської міської ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає по АДРЕСА_2 , з 2007 року по даний час (а.с. 13). Вказане також підтверджується актом від 14.02.2024 обстеження житлового будинку по АДРЕСА_2 щодо встановлення факту непроживання ОСОБА_3 з сином у житловому будинку (а.с. 16).

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18.07.2023 у справі №688/325/23, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 27.09.2023, ОСОБА_6 відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав. Разом з тим, судом попереджено відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання сина, поклавши на Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Шепетівської міської ради контроль за виконанням нею батьківських обов`язків (а.с. 53-57).

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14.02.2024 у справі №688/292/24 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на його утримання в розмірі частина усіх видів заробітку (доходу) відповідачки щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду 17.01.2024 до досягнення дитиною повноліття (а.с. 18-19).

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження №74415724 від 11.03.2024 та розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_3 у Шепетівському ВДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист №2/688/325 від 14.02.2024 Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на його утримання, сукупний розмір заборгованості боржника зі сплати аліментів станом на 10.04.2024 становить 14693,48 грн. (а.с. 50-51)

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 11.06.2024 ОСОБА_3 за період з 4 кварталу 2023 року по 1 квартал 2024 року отримала дохід в розмірі 17403,90 грн (а.с. 91).

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Шепетівської міської ради від 20.11.2024 №03-28/4415, орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.169).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Пунктами 1, 2 с. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У ч. 1 ст. 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст. 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (ч.1 ст. 155 СК України).

Згідно з ч.ч. 2, 4ст. 155 СК України,батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч.ч. 9-10 ст. 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч.1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту п. 2 ч.1 ст. 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Також ЄСПЛ наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.

Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

У постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі №361/2014/22 зазначено: «Верховний Суд в оцінці обставин справи керується тим, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей».

Згідно із ч.ч.1-3ст. 89 ЦПК України,суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши доказипо справів їхсукупності,апеляційний судвважає,що після ухвалення судового рішення щодо відмови у позбавленні ОСОБА_3 батьківських прав та попередження її про необхідність змінити ставлення до виховання сина, у спілкуванні останньої з сином нічого не змінилося, дитина надалі проживає разом з бабусею, безпосереднє спілкування між сином та матір`ю відсутнє, відповідачка участі у вихованні дитини не бере, матеріальної допомоги не надає. А факт заперечень відповідачки проти позову не свідчить про її інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку, оскільки нею не було здійснено жодних активних дій, спрямованих на зміну свого відношення до дитини.

Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17 (провадження № 61-46449св18), згідно з якими: «Самого тільки факту заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав недостатньо, щоб підтвердити наявність справжнього та належного інтересу відповідача до власної неповнолітньої дитини. Мотиви такого заперечення можуть бути різними, наприклад, це може бути пов`язане не з бажанням турбуватися про свою дитину, а з бажанням отримати у майбутньому піклування від неї. Тому до уваги мають братися всі обставини конкретної справи».

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачка не надала жодних доказів, які б свідчили про її дійсне бажання змінитися та приймати участь у вихованні та утриманні сина. Крім цього, апеляційний суд також враховує, що в період перебування справи на розгляді в суді апеляційної інстанції відповідачка також не вчиняла жодних дій, які б свідчили про наявність у неї інтересу до спілкування з сином, проведення з ним часу та налагодження доброзичливих стосунків, що також свідчить про ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини. Будучи належним чином повідомленою про судові засідання, ОСОБА_3 до апеляційного суду не з`явилася, відзиву чи будь-яких заперечень на апеляційну скаргу не надала.

У матеріалах справи наявний висновок Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Шепетівської міської ради від 20.11.2024, витребуваний апеляційним судом відповідно до ухвали суду від 21.10.2024, про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітнього ОСОБА_2 (а.с. 169).

Встановлено, що ОСОБА_3 нехтує потребами свого сина, порушує права дитини на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов`язків.

Зі змісту положень принципу 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння, вона повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно доЗакону України «Про охорону дитинства»,предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини.

Вимог закону щодо належного виконання своїх батьківських обов`язків відносно сина відповідачка не виконує, свідомо ухиляється від виконання таких.

Зурахуванням встановленого, колегія суддів приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно нього.

Разом з тим, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29.09.2021 у справі № 459/3411/18, позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст. 141 ЦПК України).

Керуючись ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, підлягають до стягнення із ОСОБА_3 на користь держави судові витрати в розмірі 3028 грн (1211, 20 грн (судовий збір, що підлягав до сплати за подання позовної заяви) + 1816,80 грн (судовий збір, що підлягав до сплат за подання апеляційної скарги).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 3028 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 грудня 2024 року.

Суддя-доповідач І.В.П`єнта

Судді: А.П.Корніюк

О.І. Талалай