Ухвала

від 05.12.2024 по справі 140/14010/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

05 грудня 2024 року ЛуцькСправа № 140/14010/24 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смокович В.І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Технологія» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Технологія» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернет Технологія» (далі ТОВ «Інтернет Технологія», Товариство, заявник) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправним та скасувати у рішення ГУ ДПС у Волинській області від 25 жовтня 2024 року №2724/АП/03-20-04-08-06 та зобов`язати ГУ ДПС у Волинській області поновити ТОВ «Інтернет Технологія» платником єдиного податку третьої групи з 01 жовтня 2024 року та включити до Реєстру платників єдиного податку.

Одночасно із позовною заявою, тобто до відкриття провадження у справі,ТОВ «Інтернет Технологія» подало заяву про забезпечення позову, у якій просить застосувати забезпечення позову у вигляді зупинення дії Рішення ГУ ДПС у Волинській області від 25 жовтня 2024 року №2724/АП/03-20-04-08-06 про анулювання реєстрації ТОВ «Інтернет Технологія» платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5% від доходу на період до набрання законної сили рішенням у даній справі.

В обґрунтування необхідності вжиття заходу забезпечення позову ТОВ «Інтернет Технологія» зазначає, що прийняте рішення є очевидно незаконним та контролюючий орган, прийнявши оскаржуване рішення, діяло всупереч рішенню Волинського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі №140/5785/20, яким відповідача зобов`язано зареєструвати заявника платником єдиного податку.

Окрім того, незастосування заходів забезпечення позову матиме суттєві наслідки для Товариства у вигляді зміни системи оподаткування зі спрощеної на загальну і виникнення зобов`язань із сплати податку на прибуток та податку на додану вартість в тому числі за минулий період, тобто ще до прийняття оскарженого рішення відповідача, що потягне суттєве погіршення економічного стану заявника, оскільки ТОВ «Інтернет Технологія» буде змушене сплачувати більше податків.

Збільшення податкового навантаження, одна лише сплата податку на додану вартість, коли переважна більшість контрагентів Товариства, на користь яких сплачує кошти, не є платниками цього податку, що виключає можливість отримання права на податковий кредит, потягне збільшення сплати податків щонайменше на 15 відсотків доходу і як наслідок безумовно суттєво вплине на ведення господарської діяльності, а саме збільшення вартості послуг, які надаються заявником, зменшення кількості абонентів та надходжень за надані послуги, погіршення матеріального становища товариства, що у свою чергу потягне звільнення працівників підприємства, невиконання договірних зобов`язань та розірвання договірних відносин з контрагентами, тощо.

Також невжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав і інтересів товариства.

Уважає, що такий захід забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення ГУ ДПС у Волинській області про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи є співмірним із заявленими вимогами, адже негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову не перевищують тих негативних наслідків, які можуть настати в результаті невжиття таких заходів (арк. спр. 30-32).

На адресу суду представником ГУ ДПС у Волинській області 04 грудня 2024 року подано заперечення на заяву про забезпечення позову, у яких зазначається, що підстави забезпечення позову не можуть ґрунтуватися на ймовірних припущеннях і повинні підтверджуватись належними та допустимими доказами, також в даному випадку обраний позивачем спосіб захисту, є фактично вирішенням справи по суті на період розгляду справи, що є неприпустимим, оскільки безперешкодно дозволяє продовжувати займатися господарською діяльністю без жодних негативних наслідків (арк. спр. 33-34).

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відтак, розгляд заяви про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).

Згідно із частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

За змістом статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Таким чином, під час вирішення питання про забезпечення позову, слід врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб.

Відтак, суд у кожному випадку повинен встановити чи є захід забезпечення позову, про який клопоче позивач, таким, що відповідає меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. При цьому, використання засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати діям органів влади.

З приводу негативних наслідків для господарської діяльності заявника, про які йдеться у його заяві, суд зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно та є небажаними для нього. Проте, відповідно до статті 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Невжиття заходів щодо зупинення дії оспорюваного рішення контролюючого органу зумовить настання негативних та незворотних наслідків для позивача, як платника податків, не підтверджені оцінкою судом будь-яких доказів. Так само до суду не надано доказів на підтвердження доводів ТОВ «Інтернет Технологія» зокрема: заключених договорів про надання послуг із контрагентами; актів надання послуг; заявок та інших первинних документів.

Отож заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача.

Резюмуючи наведене, суд зауважує, що ТОВ «Інтернет Технологія» не довело існування реальної загрози завдання шкоди його правам, внаслідок невжиття заходів для забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у справі. Дійсно анулювання контролюючим органом реєстрації платника єдиного податку передбачає собою перехід такого платника на загальну систему оподаткування, а тому, на час судового оскарження рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, підстави для застосування спрощеної системи оподаткування у товариства відсутні.

Разом із тим, таке анулювання призводить не до зупинення роботи позивача, як то може бути у випадку анулювання ліцензій на певний вид діяльності, а тільки до певних негативних наслідків для позивача.

Верховний Суд у постанові від 04 серпня 2022 року у справі №420/21952/21 сформував наступний правовий висновок: «підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення податкових витрат та інше».

Дана позиція підтримана також постановами Верховного Суду від 06 грудня 2022 року у справі №140/8745/21, від 10 жовтня 2023 року у справі №120/2284/23, від 19 жовтня 2023 року у справі №440/9568/22, від 05 лютого 2024 року у справі №140/5638/23 та від 20 листопада 2024 року у справі №140/2609/24.

Суд констатує, що зупинення дії оспорюваного рішення фактично призведе до вирішення спору по суті, що не відповідає меті застосування інституту забезпечення позову.

Таким чином, суд висновує, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Стосовно сплаченого заявником судового збору суд зазначає таке.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі Закон №3674-VI) визначено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 6 пункту 3 частини другої статті 4 зазначеного Закону встановлено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення доказів або позову, заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду, заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.

Судом встановлено, що при зверненні до суду позивач згідно із квитанцією про сплату судового збору від 21 травня 2024 року №89849213 сплатив судовий збір в розмірі 1010,00 грн (арк. спр. 45), тоді як сплаті підлягав судовий збір в сумі 908,40 грн (3028,00 грн х 0,3).

Питання про повернення судового збору, надміру сплаченого за подання даного адміністративного у розмірі 101,60 грн (сто одна гривня 60 копійок), може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями150,154,248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Технологія» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Технологія» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Роз`яснити учасникам справи, що оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначеністаттею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.І. Смокович