Ухвала

від 04.12.2024 по справі 392/1032/24

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 392/1032/24

Провадження № 1-кп/392/253/24

УХВАЛА

04 грудня 2024 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.04.2024 року за № 12024120000000514 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

встановив:

Прокурор у судовому засіданні заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло та прибудинкову територію за адресою: АДРЕСА_1 у певний проміжок часу, а саме з 21.00 год до 07.00 год., окрім прибуття до суду у цьому кримінальному провадженні, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України. Зазначивши на обґрунтування клопотання, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати. Інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Представник потерпілої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_5 підтримала клопотання прокурора та просила його задовольнити.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні вкотре наголошував, що запобіжний захід у кримінальному провадженні не є мірою покарання, а має забезпечувати виконання обвинуваченим процесуальних обов"язків, крім того наголошував, що прокурор у клопотанні ризики тільки перераховує не надаючи, при цьому доказів на їх підтвердження. Вважав за доцільне клопотання прокурора задовольнити частково та застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді особистого зобов`язання із покладення обов`язків, визначених законом. При цьому врахувати, що обвинувачений жодним чином не порушував покладені на нього обов"язки за час застосування до нього запобіжного заходу. Раніше детально висловив свою позицію в письмовому вигляді та правове обґрунтування , його доводи відомі учасникам та суду, а тому просив їх врахувати.

Обвинувачений підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 17.10.2024 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , із забороною в період часу з 21.00 год. до 07.00 год. залишати житло з покладенням обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 15.12.2024 року.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частиною 5 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини підкреслює, що наявність підстав для тримання особи під домашнім арештом та продовження строку тримання особи під домашнім арештом має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Така необхідність може бути виправдана за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

При цьому ЄСПЛ зазначає, що у всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке з урахуванням положень статті 12 КК України є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі та строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Судом враховано, що наслідком кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_3 , а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом є смерть малолітньої дитини. Крім того, суд враховує, що обвинувачений має постійне місце проживання, офіційно працевлаштований, одружений, має на утриманні малолітню дитину.

При вирішенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу судом перевіряється факт того, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, не зменшились та продовжують існувати.

Суд вважає, що не зменшився та продовжує існувати раніше встановлений, ухвалою колегії суддів Кропивницького апеляційного суду від 11.06.2024 року, ризик, а саме обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватися від суду з урахуванням тяжкості інкримінованого злочину та відповідно з мірою можливого покарання (п.1.ч.1 ст.177 КПК України).

Інших ризиків судом не встановлено.

Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в дії відносно обвинуваченого ОСОБА_3 домашнього арешту, та свідчать про те, що належна поведінка обвинуваченого під час розгляду справи в суді не може бути забезпечена шляхом застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, при цьому доводи сторони захисту на користь обвинуваченого, зазначені захисником під час підготовчого судового засідання, та на які посилався в даному судовому засіданні, про те, що обвинувачений не має наміру ухилятися від суду та дотримується належної процесуальної поведінки, у даному випадку не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпеченні виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобіганні встановленого процесуального ризику, а тому у задоволенні клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з домашнього арешту на особисте зобов`язання слід відмовити.

Відтак, суд приходить до висновку про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту у певний період доби, а саме з 21.00 год. до 07.00 год., на 60 днів із продовженням дії покладених на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-372, 392 КПК України, суд,-

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , із забороною залишати житло та прибудинкову територію за адресою: АДРЕСА_1 строком на 60 днів, до 01 лютого 2025 року включно у певний проміжок часу, а саме: з 21.00 год. до 07:00 год., окрім прибуття до суду в цьому кримінальному провадженні з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на уповноваженого прокурора у цьому кримінальному провадженні та на відділ поліції № 1 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області.

Встановити строк дії ухвали до 01.02.2025 року, включно.

Ухвала набирає законної сили після її постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_8