Рішення

від 28.11.2024 по справі 260/6534/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 листопада 2024 року м. Ужгород№ 260/6534/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання Онисько Н.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

позивач: ОСОБА_2 ;

представник позивачів ОСОБА_3 не з`явився;

відповідач: Костринська сільська рада Закарпатської області представник Мушинський Дмитро Олегович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Костринської сільської ради Закарпатської області про визнання нечинними рішень, -

ВСТАНОВИВ:

14 жовтня 2024 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Костринської сільської ради (89022, Закарпатська область Ужгородський р-н, село Кострина, 47, код ЄДРПОУ 04350926), яким просить суд: "1. Визнати нечинним рішення "Про встановлення ставок і пільг сплати земельного податку" № 161 від 02.05.2018 року Костринської сільської ради та Рішення "Про встановлення ставок і пільг сплати земельного податку"№ 214 від 15.04.2019 року Костринської сільської ради.".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року дану позовну заяву було залишено без руху.

29 жовтня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, якою розгляд справи постановлено провести в порядку загального позовного провадження та призначити підготовче засідання.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання було відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про відкладення підготовчого засідання в даній справі

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у задоволенні клопотання представника позивачів про виклик свідків у судове засідання було відмовлено, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання було відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про виклик свідка у судове засідання.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання було відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що 17 червня 2024 року Головним управлінням ДПС України в Закарпатській області було проведено позапланову податкову перевірку Ужанського національного природнього парку, за результатами якої складений акт перевірки № 7981/07-16-07-04/30104729, на підставі якого були прийняті податкові повідомлення-рішення, яким визначено Ужанському національному природному парку податкове зобов`язання зі сплати земельного податку за період 2019 - 2021 роки. У період 2015 2019 роки в Ужанському національному природному парку на посаді директора працював ОСОБА_2 , у період 2020 2021 роки - виконував обов`язки директора ОСОБА_1 . Позивачі вказують, що Головним управлінням ДПС України в Закарпатській області було протиправно праведно податкову перевірку Ужанського національного природнього парку використавши для розрахунку податків за нерухоме майно (землю) неоприлюднені рішення відповідача "Про встановлення ставок і пільг сплати земельного податку" № 161 від 02 травня 2018 року та № 214 від 15 травня 2019 року, чим було порушені права позивачів, як керівників Ужанського національного природнього парку у зазначені періоди. У зв`язку із наведеним, позивачі вважають такі рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають визнанню нечинними.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідач зазначає, що оскаржувані рішення після їх прийняття були доведені до відома громадськості шляхом розміщення цих рішень разом з додатками на загальній дошці оголошень, що розміщується в приміщенні Костринської сільської ради. Вказує, що Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" не передбачено вимоги до місця та способу розміщення актів органів місцевого самоврядування нормативно-правового характеру, оскільки на момент прийняття оскаржуваних рішень у Костринської сільської ради були відсутні офіційна веб-сторінка та будь-які місцеві друковані видання. Окремо зазначив, що позивачі не є особами, щодо яких застосовано оскаржувані рішення Костринської сільської ради та які були суб`єктом правовідносин, у яких було застосовано положення оскаржуваних рішень Костринської сільської ради.

В судовому засіданні позивачі підтримали позовні вимоги просили задовольнити в повному обсязі з підстав наведених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані учасниками справи докази, (заслухавши учасників справи та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що рішенням Костринської сільської ради "Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на 2019 рік" № 161 від 02 травня 2018 року було встановлено на території Костринської сільської ради ставки земельного податку згідно з додатком № 1; пільги для фізичних та юридичних осіб, надані відповідно до статті 284 пункту 284.1 Податкового кодексу України, з переліком згідно додатком 2 (а.с. 14).

Рішенням Костринської сільської ради "Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на 2020 рік" № 214 від 15 квітня 2019 року було встановлено на території Костринської сільської ради ставки земельного податку згідно з додатком № 1; пільги для фізичних та юридичних осіб, надані відповідно до статті 284 пункту 284.1 Податкового кодексу України, з переліком згідно додатком 2 (а.с. 13).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивачі звернулися із даним позовом до суду, вважаючи, що такі прийняті з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 5 частини 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР (далі по тексту Закон України № 280/97-ВР) визначено, що система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Згідно із статтею 17 частиною 1 Закону України № 280/97-ВР відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.147 Податкового кодексу України плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (стаття 14 пункт 14.1 підпункт 14.1.72 Податкового кодексу України).

Згідно із статтею 12 пунктом 12.3 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до статті 12 пункту 12.3 підпункту 12.3.7 Податкового кодексу України не дозволяється сільським, селищним, міським радам та радам об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.

Статтею 12 пунктом 12.4 підпунктом 12.4.3 Податкового кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Відповідно до статті 284 пункту 284.1 Податкового кодексу України, Верховна Рада АРК та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку на відповідній території.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України Про місцеве самоврядування в Україні.

Відповідно до статті 26 частини 1 підпунктів 24 та 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яка визначає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України; прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах, а також земельному податку.

Відповідно до статті 59 частин 1 та 2 вказаного Закону, яка регулює питання актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із статтею 69 частиною 1 Закону України № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 73 частини 1 вказаного Закону акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Враховуючи зазначене, приймаючи до уваги вимоги статті 284 частини 284.1 Податкового кодексу України, Костринська сільська рада, як орган місцевого самоврядування, наділена повноваженнями щодо прийняття рішень про встановлення ставок плати за землю.

Спірні рішення застосовані відносно прав, свобод та інтересів необмеженого кола осіб (членів відповідної територіальної громади), отже розраховане на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, відповідно є регуляторним актом.

Відповідно до статті 59 частини 12 Закону України № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

В судовому засіданні та у відзиві на позов, представником відповідача зазначено, що оскаржувані рішення були доведені до відома громадськості шляхом розміщення цих рішень разом з додатками на загальній дошці оголошень, що розміщується в приміщенні Костринської сільської ради. Однак доказів такого оприлюднення суду не надано.

Окремо суд звертає увагу, що зі змісту оскаржуваних рішень "Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на 2019 рік" та "Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на 2020 рік" слідує, що останні встановлюють та змінюють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, через що відносяться до нормативно-правових актів (стаття 4 частина 1 пункт 18 КАС України).

Особливості розгляду справ щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень визначені статтею 264 КАС України.

Згідно із статтею 264 частиною 9 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Тобто, належним способом захисту по цій категорії справ є заявлення вимоги щодо визнання протиправним та нечинним діючого (чинного) спірного акту.

Відповідно до роз`яснень, які наведені в пункті 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року Про судове рішення в адміністративній справі, визнання акту суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.

Суд визначає, що рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Із змісту заявленого позову слідує, що позивачами заявлені вимоги про визнання оскаржуваних рішень нечинними.

При цьому, згідно з приписами статті 264 частини 3 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Таким чином, визначальним при вирішенні вказаної категорії спорів є встановлення періоду чинності оскаржуваних рішень.

У разі втрати чинності оскаржуваним актом, позивачем фактично обраний невірний спосіб захисту своїх прав та інтересів, що не позбавляє його можливості оскаржувати наслідки, які виникли через правовідносини, що утворилися на підставі нечинного акту.

Із рішення "Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на 2019 рік" № 161 від 02 травня 2018 року, вбачається, що таке набирає чинності з 01 січня 2019 року та діє до 31 грудня 2019 року (а.с. 14).

Із рішення Костринської сільської ради "Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на 2020 рік" № 214 від 15 квітня 2019 року, вбачається, що таке набирає чинності з 01 січня 2020 року та діє до 31 грудня 2020 року (а.с. 13).

Таким чином, судом встановлено, що оскаржувані рішення розповсюджують свою дію виключно на 2019 рік та на 2020 рік, оскільки при прийнятті органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок податків і зборів на наступний рік, втрачають чинність, аналогічні рішення за попередній рік.

Відтак, станом на час звернення позивачів із даним позовом оскаржувані рішення Костринської сільської ради не були чинним.

За наведених умов скасування рішень відповідача, які втратили свою чинність, не має на меті поновлення прав позивачів, які вони вважають порушеними.

Зазначена обставина - втрата чинності оскаржуваними позивачами рішеннями - має принципове та ключове значення під час розгляду наведеної справи, оскільки виключає можливість застосування обраного позивачами способу захисту порушеного права та визнання їх повторно нечинними вже судом.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 712/8985/17, де вказано, що у разі оскарження нормативно-правового акту строк такого оскарження буде вимірюватися усім часом чинності цього нормативно-правового акту.

Згідно із статтею 264 частиною 2 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Відтак, процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження нормативно-правового акта позивач, з-поміж іншого, обґрунтував свою належність до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт. Таке ж правило має застосовуватись і до оскарження правових актів індивідуальної дії.

Крім того, з аналізу означених норм вбачається, що особливістю провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів є те, що для таких категорій спорів передбачено, фактично, необмежене коло осіб, які можуть ініціювати відкриття відповідного провадження в адміністративному суді; необмежене в часі право на доступ до суду для ініціювання такого спору; додаткові гарантії інформування всіх про початок розгляду судом такого спору; додаткові процесуальні гарантії для сторін, що надаються згідно з положеннями КАС України у справах, що розглядаються за правилами загального позовного провадження; спеціальні повноваження суду, спрямовані на гарантування ефективного захисту.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.05.2022 у справі № 160/9717/21 , від 13.03.2023 у справі № 620/4460/21.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Такої позиції притримується Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі № 640/6699/20.

У позовній заяві та в судовому засіданні позивачі зазначили, що Головним управлінням ДПС України в Закарпатській області було протиправно праведно податкову перевірку Ужанського національного природнього парку, використавши для розрахунку податків за землю рішення відповідача "Про встановлення ставок і пільг сплати земельного податку" № 161 від 02 травня 2018 року та № 214 від 15 травня 2019 року, чим було порушені права позивачів, як керівників Ужанського національного природнього парку у зазначені періоди.

Із вищенаведеного вбачається, що позивачі звернулися із даним позовом про порушення права Ужанського національного природнього парку, як юридичної особи, з питань встановлених оскаржуваними рішенням податків сплати земельного податку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , а відтак позивачі не зареєстровані та не проживають на території Костринської територіальної громади.

А відтак, позивачі не є особами, щодо яких застосовано оскаржувані рішення Костринської сільської ради та не є особами, які були суб`єктом правовідносин, у яких було застосовано положення оскаржуваних рішень Костринської сільської ради.

Суд зауважує, що приймаючи до уваги сферу дії оскаржених позивачами нормативно-правових актів, на яку ці акти розповсюджують своє застосування, враховуючи особливість позовного провадження в окресленій категорії справ, суд вважає, що позивачами не було доведено їх право на звернення до суду з цим позовом.

Приймаючи до уваги те, що на час звернення позивачів до суду з позовом у цій справі позивачі не є суб`єктами правовідносин у сфері застосування спірних рішення, що, згідно із статтею 264 частиною 2 КАС України, що не надає їм право на оскарження спірних нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Костринської сільської ради (89022, Закарпатська область Ужгородський р-н, село Кострина, 47, код ЄДРПОУ 04350926) про визнання нечинними рішень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 27 листопада 2024 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 05 грудня 2024 року.

СуддяС.Є. Гаврилко