Рішення від 05.12.2024 по справі 320/41603/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2024 року № 320/41603/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Будпостач до Черкаської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та рішення щодо класифікації товарів.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Будпостач" з позовом до Черкаської митниці про визнання протиправними та скасування рішення щодо класифікації товарів №24UA90200000008-КТ від 02.05.2024 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA902080/2024/000092/1 від 03.05.2024.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що Приватне підприємство Будпостач подало митну декларацію для здійснення митного оформлення імпортованого товару.

Проте, під час митного оформлення відповідачем прийнято рішення №24UA90200000008-КТ від 02.05.2024, якими було змінено код та опис імпортованих товарів.

Позивач не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, оскільки визначені контролюючим органом опис та код УКТЗЕД товарів не відповідають характеристикам товарів.

Крім того, при митному оформленні товару із зазначенням нового коду УКТЗЕД за митною декларацією від 02.05.2024 №24UA902080801708U4, який ввозився на митну територію України, позивачем було визначено його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту).

Позивач стверджує, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.

Водночас, на думку позивача, митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позивач у митній декларації визначив код УКТЗЕД імпортованого товару 3926909790 (інші вироби з пластмас та вироби з інших матеріалів).

Проте, відповідно до наданих позивачем документів та експертного висновку вбачається, що код УКТЗЕД імпортованого товару - 6306190000.

У зв`язку з цим, відповідач вважає, що спірне рішення було ним прийнято правомірно та обґрунтовано.

Крім того, відповідач зазначив, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів разом з митною декларацією від 02.05.2024 №24UA902080801708U4 містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті), а також щодо числових значень складових митної вартості та запропоновано надати пояснення та докази.

Відповідач стверджує, що за наслідками перевірки поданих позивачем документів, а за наслідками проведеної з декларантом консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару митну вартість товарів за МД позивача було визначено із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів, що, на думку відповідача, свідчить про правомірність вчинених ним дій та законність спірного рішення, просить в задоволенні позову відмовити.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

До відзиву на позовну заяву відповідач долучив клопотання про здійснення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Однак суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони може призначити судове засідання за наявності достатніх для цього обґрунтованих підстав.

Відповідно до частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно з частиною сьомою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Враховуючи предмет позову, обставини справи та характер спірних правовідносин, суд вважає, що дана адміністративна справа може бути розглянута без проведення судового засідання.

Крім того, суд зауважує, що лише посилання на наявність у учасника процесу бажання щодо здійснення розгляду справи у судовому засіданні не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. У протилежному випадку суди б мусили розглядати в обов`язковому порядку у судових засіданнях усі справи, в яких учасником процесу повідомлено про особливу важливість для нього такої справи, що зводило б нанівець власну оцінку судом обставин справи через призму необхідності чи доцільності проведення судового засідання. В умовах надмірного навантаження судів справами такий алгоритм дій явно б не сприяв процесуальній економії. З огляду на наведене, на переконання суду, судове засідання у справах незначної складності, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження, доцільно призначати та проводити у тому випадку, коли обставини справи та наявні у ній матеріали не дають у сукупності суду можливості надати правову оцінку спірним правовідносинам та вирішити спір без застосування тих процесуальних інструментів, вжиття яких можливо лише у судовому засіданні (наприклад, допит свідків, виклик спеціаліста, перекладача, проведення виїзного судового засідання тощо). Якщо ж вчинення таких процесуальних дій не є обов`язковим для розгляду та вирішення справи, судове засідання може не проводитися. Обставини даної справи, на переконання суду, не потребують обов`язкового проведення судового засідання для встановлення об`єктивної істини, а повний та всебічний розгляд справи, а також принцип змагальності процесу, про які вказує позивач, є загальною процесуальною вимогою для кожного судового провадження, незалежно від того, проводиться судове засідання у справі чи ні. Крім того, суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє учасника процесу можливості надати будь-які докази чи письмові документи чи надати пояснення, виклавши їх у письмовій формі.

Також суд зауважує, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Ахеп v. Germany, заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року VarelaAssalinocontrelePortugal, заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.11.2006 (скарга 73053/01 «CASE OF JUSSILA v. FINLAND», суд вказав на те, що: "Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід держави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...".

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагає проведення судового засідання, а лише бажання учасника процесу усно викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які можуть бути висловлені письмово, не зумовлює необхідність проведення судового засідання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство Будпостач (ідентифікаційний код 24267110, місцезнаходження: 02099, м.Київ, вул.Бориспільська, буд.9Е, кім.314) зареєстровано в якості юридичної особи 07.03.1996, про що свідчать відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що 08.06.2023 між компанією K-TARP VINA CO, LTD (В`єтнам) (далі - продавець), та позивачем (покупець) укладено контракт №1543, за умовами якого продавець зобов`язався виробити та продати, а покупець прийняти та оплатити: будівельні та оздоблювальні матеріали, гідроізоляцію, тарпаулін, тенти (товар).

Згідно з пунктом 1.2 контракту найменування (перелік), кількість, ціна за одиницю і загальна вартість товару, умови та строки поставки, вказуються у проформах-інвойсах, які є невід`ємною частиною даного контракту.

Відповідно до пункту 1.3 контракту товар поставляється окремими партіями. Поставка товару здійснюється партіями, сформованими на підставі замовлення покупця.

Пунктом 3.1 контракту визначено, що сторони за цим контрактом керуються правилами Інкотермс 2020.

Строки та умови поставки вказуються в інвойсах. Товар посилається для ввезення на митну територію України.

Згідно з пунктом 3.3-3.4 контракту датою передачі права власності на товар є дата оформлення вантажної митної декларації.

Партія товару повинна супроводжуватися наступними відвантажувальними документами: транспортний документ відповідно до виду перевезення; інвойс; пакувальний лист.

Проекти всіх відвантажувальних документів відповідно до п.3.4 контракту повинні були узгоджені з покупцем не пізніше ніж за 2 робочих дні до запланованої дати відвантаження товару.

Продавець зобов`язаний надіслати оригінали вказаних документів на адресу покупця, зазначену в цьому контракті, протягом 10 днів з моменту передачі товару перевізнику.

Відповідно до пунктів 5.1-5.2 контракту загальна сума контакту становить 5000000,00 доларів США. Платежі за цим контрактом здійснюються у доларах США.

13.10.2023 компанією K-TARP VINA CO, LTD (В`єтнам) виставив позивачу проформу-інвойс №23413S104 на загальну суму 275673,66 доларів США на товар (готові листи-тенти, тенти помаранчево-червоні).

В умовах проформи-інвойсу вказано, що портом завантаження є порт Hai Phong, В`єтнам, або будь-який інший порт В`єтнаму.

Судом встановлено, що 20.10.2023 позивач на підставі платіжної інструкції в іноземній валюті №76 здійснив передоплату за товар у розмірі 55134,80 доларів США.

16.11.2023 продавець направив позивачу комерційний інвойс №23413S104 на загальну суму 83264,85 доларів США, з яких: тенти сині MRKU4409222 ML-VN0690081 (22490 штук) - 44728,33 доларів США; тенти сині моделі MRKU5602323 ML-VN0690082 (38744 штуки) - 38536,52 долари США.

Також 16.11.2023 продавець надав позивачу прайс-лист.

01.12.2023 позивач на підставі платіжної інструкції в іноземній валюті №127 здійснив передоплату за товар у розмірі 66621,88 доларів США.

19.11.2023 продавець передав перевізнику, ТОВ "Мерск Україна ЛТД", товар на підставі коносаменту №232936885.

На підтвердження витрат транспортування товарів та включення вартості таких послуг до митної вартості позивачу надані рахунок-фактура ТОВ Мерск Україна ЛТД від 11.01.2024 №5653311548 на суму 4400,00 доларів США та від 11.01.2024 №5653311550 на суму 497,45 доларів США.

ТОВ Мерск Україна ЛТД для підтвердження витрат на транспортування товарів надано довідку від 22.01.2024 №34 на суму 106117,95 грн. та 4497,45 доларів США за територією України.

Судом встановлено, що позивачем подано до оформлення відповідачу ЕМД №24UA902080800564U7 від 13.02.2024 для митного оформлення товарів, у графі 31 зазначено:

- товар 1: Поліетиленовий ламінований тент (тарпаулін). Являє собою готовий плаский виріб прямокутної форми. Лицева та зворотна частини поверхні виробу не липкі на дотик, без написів, без малюнків та без рельєфу. Краї виробів по всьому периметру загнуті та запаяні (термічно закріплені). Усередині кожного із запаяних країв протягнуто шнур, а також кожному з країв виробу (включаючи кути) встановлено металеві люверси. Матеріал виробу є непористий, гнучкий, тришаровий за структуро та складається з шару тканини, виготовленої з стрічкових ниток, яка з обох боків покрита (покриття видно неозброєним оком) шарами прозорої плівки. Шари скріплені між собою термічно. Тканина та плівки з полімеру етилену. Тенти з металевим люверсом. Полотнища упаковані і індивідуальні поліетиленові упаковки з етикеткою. Являють собою сільськогосподарське захисне покриття для укриття та зберігання. Виробник - K-TARP VINA CO, LTD (В`єтнам).

Код товару - 3926909790.

Судом встановлено, що Черкаською митницею за результатами розгляду поданих позивачем документів прийнято рішення про визначення коду товару №24UA90200000008-КТ від 02.05.2024, у якому контролюючий органі дійшов висновку про те, що заявлений у митній декларації товар відповідає наступному опису та кодам товару за УКТЗЕД:

товар №1 - тенти універсальні, з металевими люверсами, сині, 40 г/м2, 190х283 см (40GSM, TENTS Blue, 2x3 m);

тенти універсальні, з металевими люверсами, сині, 40 г/м2, 286х374 см (40GSM, TENTS Blue, 3x4 m);

тенти універсальні, з металевими люверсами, сині, 40 г/м2, 286х478 см (40GSM, TENTS Blue, 3x5 m);

тенти універсальні, з металевими люверсами, сині, 40 г/м2, 379х478 см (40GSM, TENTS Blue, 4x5 m);

тенти універсальні, з металевими люверсами, сині, 40 г/м2, 381х582 см (40GSM, TENTS Blue, 4x6 m);

тенти універсальні, з металевими люверсами, сині, 40 г/м2, 478х583 см (40GSM, TENTS Blue, 5x6 m);

тенти універсальні, з металевими люверсами, сині, 40 г/м2, 475х775 см (40GSM, TENTS Blue, 5x8 m);

тенти універсальні, з металевими люверсами, сині, 40 г/м2, 572х1170 см (40GSM, TENTS Blue, 6x12 m);

тенти універсальні, з металевими люверсами, сині, 40 г/м2, 776х975 см (40GSM, TENTS Blue, 8x10 m);

тенти універсальні, з металевими люверсами, сині, 40 г/м2, 379х776 см (40GSM, TENTS Blue, 4x8 m);

тенти універсальні, з металевими люверсами, сірого кольору з лицьової сторони та зеленого зі зворотної, 80г/м2, 190х283 см (80GSM, TENTS Silver green, 2x3 m);

тенти універсальні, з металевими люверсами, сірого кольору з лицьової сторони та зеленого зі зворотної, 80г/м2, 286х374 см (80GSM, TENTS Silver green, 3x4 m);

тенти універсальні, з металевими люверсами, сірого кольору з лицьової сторони та зеленого зі зворотної, 80г/м2, 286х478 см (80GSM, TENTS Silver green, 3x5 m);

тенти універсальні, з металевими люверсами, сірого кольору з лицьової сторони та зеленого зі зворотної, 80г/м2, 379х478 см (80GSM, TENTS Silver green, 4x5 m);

тенти універсальні, з металевими люверсами, сірого кольору з лицьової сторони та зеленого зі зворотної, 80г/м2, 478х583 см (80GSM, TENTS Silver green, 5x6 m);

тенти універсальні, з металевими люверсами, сірого кольору з лицьової сторони та зеленого зі зворотної, 80г/м2, 775х975 см (80GSM, TENTS Silver green, 8x10 m).

Кожен тент являє собою готовий виріб у вигляді гнучкого (намотування можна виконувати вручну без зламування навколо циліндра діаметром 7 мм за температури 15-30 С) полотна прямокутної форми, непористого, без зображень на поверхнях. Краї полотна по всьому параметру загнуті та запаяні, всередині запаяних країв проходить шнур. По всьому периметру встановлені металеві кільця (люверси). Кожне полотно складається з тканини полотняного переплетення стрічкових ниток з поліетилену, яка покрита з обох сторін напівпрозорою поліетиленовою плівкою. Покриття тканини пластмасами повністю з обох боків неозброєним оком не виявляється.

Призначення: захисне накриття (наприклад, від снігу і дощу) для використання у різних сферах (при проведенні фасадних, оздоблювальних, покрівельних та інших видів робіт; тент для кемпінгу; для накриття автомобілів, човнів, причепів, штабелів пиломатеріалів, стогів сіна тощо).

Виробник "K-Tart Vina CO., LTD"

Торговельна марка "X-Treme".

Код товару - 6306190000.

У зв`язку з прийняттям рішення про визначення коду товару, позивачу відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA902080/2024/000130.

З матеріалів справи вбачається, що в подальшому позивач подав до контролюючого органу митну декларацію від 02.05.2024 №24UA902080801708U4, в якій у графі 31 зазначено:

- товар 1: тенти універсальні, з металевими люверсами, сині, 40 г/м2, 190х283 см (40GSM, TENTS Blue, 2x3 m) - 5000 шт.; тенти універсальні, з металевими люверсами, сині, 40 г/м2, 286х374 см (40GSM, TENTS Blue, 3x4 m) - 1060 шт.; тенти універсальні, з металевими люверсами, сині, 40 г/м2, 286х478 см (40GSM, TENTS Blue, 3x5 m) - 2600 шт.; тенти універсальні, з металевими люверсами, сині, 40 г/м2, 379х478 см (40GSM, TENTS Blue, 4x5 m)- 3000 шт.; тенти універсальні, з металевими люверсами, сині, 40 г/м2, 381х582 см (40GSM, TENTS Blue, 4x6 m)-3000 шт.; тенти універсальні, з металевими люверсами, сині, 40 г/м2, 478х583 см (40GSM, TENTS Blue, 5x6 m)-3180 шт.; тенти універсальні, з металевими люверсами, сині, 40 г/м2, 475х775 см (40GSM, TENTS Blue, 5x8 m) - 1120 шт.; тенти універсальні, з металевими люверсами, сині, 40 г/м2, 583х775 см (40GSM, TENTS Blue, 6x8 m) - 2240 шт.; тенти універсальні, з металевими люверсами, сині, 40 г/м2, 572х1170 см (40GSM, TENTS Blue, 6x12 m) - 531 шт.; тенти універсальні, з металевими люверсами, сині, 40 г/м2, 776х975 см (40GSM, TENTS Blue, 8x10 m) - 213 шт.; тенти універсальні, з металевими люверсами, сині, 40 г/м2, 379х776 см (40GSM, TENTS Blue, 4x8 m)- 2500 шт.; тенти універсальні, з металевими люверсами, сірого кольору з лицьової сторони та зеленого зі зворотної, 80г/м2, 190х283 см (80GSM, TENTS Silver green, 2x3 m) - 3000 шт.; тенти універсальні, з металевими люверсами, сірого кольору з лицьової сторони та зеленого зі зворотної, 80г/м2, 286х374 см (80GSM, TENTS Silver green, 3x4 m) - 3000 шт.; тенти універсальні, з металевими люверсами, сірого кольору з лицьової сторони та зеленого зі зворотної, 80г/м2, 286х478 см (80GSM, TENTS Silver green, 3x5 m) - 3000 шт.; тенти універсальні, з металевими люверсами, сірого кольору з лицьової сторони та зеленого зі зворотної, 80г/м2, 379х478 см (80GSM, TENTS Silver green, 4x5 m) - 2220 шт.; тенти універсальні, з металевими люверсами, сірого кольору з лицьової сторони та зеленого зі зворотної, 80г/м2, 478х583 см (80GSM, TENTS Silver green, 5x6 m) - 2004 шт.; тенти універсальні, з металевими люверсами, сірого кольору з лицьової сторони та зеленого зі зворотної, 80г/м2, 775х975 см (80GSM, TENTS Silver green, 8x10 m) - 530 шт.

У графі 33 "код товару" вказано 6306190000.

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані:

- (0380) комерційний інвойс від16.11.2023 №23413S104;

- (0705) коносамент від 07.12.2023 №232936885;

- (0722) залізнична накладна від 24.01.2024 №2151516153;

- (0722) залізнична накладна від 24.01.2024 №2151516161;

- (d0730) товарно-транспортна накладна CMR від 12.02.2024 №2323;

- (d0730) товарно-транспортна накладна CMR від 12.02.2024 №9222;

- (1300) митна декларація від 01.05.2024 №24UA902080801682U9.001;

- (1503) рішення про визначення коду товару від 02.05.2024 №КТ-UA902000-0008-2024;

- (1505) експертний висновок від 28.02.2024 №142000-3104-0108;

- (1701) акт про проведення огляду товару від 14.02.2024 №24UA902080800564U7;

- (1703) картка про відмову у прийняті митної декларації від 02.05.2024 №UA902080/2024/000130;

- (3001) квитанції від 01.12.2023 №127 та від 20.10.2023 №76;

- (3004) рахунок-фактура від 11.01.2024 №5653311548;

- (3004) рахунок-фактура від 11.01.2024 №5653311550;

- (3004) рахунок-фактура від 11.01.2024 №5653311552;

- (3007) довідка про транспорті витрати від 22.01.2024 №34;

- (3014) прайс-лист від 16.11.2023 б/н;

- (m4104) контракт від 08.06.2023 №1543;

- (m4301) договір транспортного експедирування від 14.02.2022 №UA00072649;

- (m4301) договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711;

- (9000) лист від 13.02.2024;

- (9000) лист щодо виробництва від 16.11.2023;

- (9000) переклади листів від 14.02.2024;

- (9000) фото від 13.02.2024;

- (9610) копія митної декларації країни відправлення від 16.11.2023 №305984253540.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації від 02.05.2024 №24UA902080801708U4 митної вартості товарів, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що подані до митного оформлення документи містять неточності.

Посилаючись на положення частини п`ятої статті 54 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з із виконанням умов договору (контракту); виписки з банківської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

З матеріалів справи вбачається, що Черкаською митницею було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 03.05.2024 №UA902080/2024/000092/1, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів, скоригував заявлену позивачем в митній декларації від 02.05.2024 №24UA902080801708U4 вартість товару №1 із 83264,85 доларів США до рівня 132227,09 доларів США.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті), а також щодо числових значень складової митної вартості:

- декларантом заявлено митні відомості про умови поставки FOB-HAI Phong (В`єтнам). Для підтвердження заявлених витрат на транспортування до ввезення на митну територію України декларантом надано: рахунок від 11.01.2024 №5653311552 від імені Мерск Україна ЛТД, та рахунки від 11.01.2024 №5653311548; 5653311550 від імені Maersk A/S; за результатом співставлення заявлених митниці відомостей з відомостями, які містяться в зазначених вище документах встановлено: митниці заявлено в графі 21 ДМВ до митної декларації - витрати на навантаження, вивантаження, обробку, як окрему складову митної вартості в сумі 4497,45 дол. США. В рахунку від 01.03.2024 №5653334617 зазначено числове значення витрат "terminal handing service in Gdansk" 442,18 дол. США та "Documentation fee -Destination in Gdansk" 55,27 дол. США, що є "обробкою" партії товарів в порту Гданськ. В рахунку від 11.01.2024 №5653311550 відсутні відомості про числові значення витрат на навантаження/вивантаження. Зважаючи на викладене, числове значення складової митної вартості "витрати на навантаження, вивантаження, обробку", відомості щодо якої заявлені у гр.21 ДМВ не відповідають числовому значенню відомостей, які містяться в поданих документах, тим самим заявлені митниці відомості в графі 21 ДМВ та в митній декларації щодо складової митної вартості "витрати на навантаження, вивантаження, обробку" не підтверджені документально та не піддаються обчисленню.

- відповідно до відомостей коносамента від 07.12.2023 №232936885 партія оцінюваного товару надійшла з В`єтнаму в контейнерах за маршрутом порт HAI Phong (В`єтнам) - Гданськ (Польща). Відповідно до відомостей залізничних накладних від 24.014.2024 №2151516153, 2151516161 транспортування партії оцінюваного товару здійснюється за маршрутом Gdansk (Польща) - Medyka (Польща) - Мостиська (Україна). Враховуючи відомості зазначені у товароротранспортних накладних, транспортування партії оцінюваних товарів здійснювалося за маршрутом порт HAI Phong (В`єтнам) Гданськ (Польща) - Medyka (Польща) - Мостиська (Україна), що свідчить про наявність операції з перевантаження партії оцінюваних товарів в портах Польщі, у тому числі з водного на залізничний вид транспорту. Згідно відомостей коносамента від 07.12.2023 №232936885 партія оцінюваного товару надійшла з В`єтнаму в контейнері, за маршрутом порт HAI Phong (В`єтнам) - Гданськ (Польща). Вантаж був відправлений на судні "Asiatic Sun". Відповідно до відомостей рахунку транспортних витрат від 11.01.2024 №5653311552зазначено, що вантаж прибув у Gdansk порт (Польща) на судні "Celsius London", що свідчить про наявність операцій з перевантаження партії оцінюваних товарів на шляху від порту HAI Phong (В`єтнам) - Гданськ (Польща). В наданих до митного оформлення рахунках від 11.01.2024 №5653311552 від імені Мерск Україна ЛТД, та рахунки від 11.01.2024 №5653311548; №5653311550 від імені Maersk A/S відсутні відомості про операції навантаження, вивантаження. Таким чином, декларантом митниці заявлено відомості тільки щодо складової митної вартості - обробка товарів в порту Гданськ, однако числове значення не відповідає числовому значенню згідно поданих документів. Відомості про числові значення витрат на навантаження/вивантаження відсутні в наданих декларантом документах та митниці не заявлені.

- в рахунку від 11.01.2024 №5653311552 від імені Мерск Україна ЛТД зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 30 днів. В рахунках від 11.01.2024 №5653311548, 5653311550 від імені Maersk A/S зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 21 дня. Станом на 03.05.2024 митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно наданих рахунків. Банківські платіжні документи від 20.10.2023 №76 від 01.02.2023 №127 на загальну суму 121756,68 дол. США має посилання лише на контракт від 08.06.2023 №1543. Декларантом визначена та заявлена митна вартість партії оцінюваного товару за ціною угоди на підставі відомостей інвойса від 16.11.2023 №23413S104, загальна сума якого складає 83264,85 дол. США. Таким чином, відомості банківських платіжних документів від 20.10.2023 №76 та від 01.12.2023 №127 неможливо ідентифікувати з партією оцінюваного товару. Надані банківські платіжні доручення не відповідають умовам ч.2 ст.53 МКУ.

- до митного оформлення надано експортну декларацію країни походження без перекладу, у зв`язку з чим відомості зазначені в них неможливо ідентифікувати з задекларованими відомостями.

У спірному рішенні зазначено, що митну вартість товарів визначено за резервним методом визначення митної вартості.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA902080/2024/000134.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію №24UA902080801728U3 від 03.05.2024.

Не погоджуючись з прийняттям відповідачем рішення про визначення коду товару та рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини шостої статті 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Частинами першою - другою статті 67 Митного кодексу України передбачено, що Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України

В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 67 Митного кодексу України для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду.

Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Згідно з частиною першою статті 68 Митного кодексу України ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає митну декларацію. У свою чергу, митний орган здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише в тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження органу доходів і зборів щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

Процедуру ведення УКТ ЗЕД визначено Порядком ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року №428 (далі - Постанови №428).

Згідно з пунктом 2 Постанови №428 УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України Про Митний тариф України, що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів.

Пунктом 3 Постанови №428 визначено, що УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації (далі - Гармонізована система) з урахуванням Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (далі - Комбінована номенклатура).

Порядок роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений Наказом Міністерства фінансів України № 650 від 30.05.2012 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за №1085/21397 (далі - Порядок № 650).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №650 у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

- класифікація товару - визначення коду товару відповідно до вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД передбачених Законом України Про Митний тариф України, з урахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рішень Комітету з Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації, методичних рекомендацій щодо класифікації окремих товарів згідно з вимогами УКТЗЕД розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи на виконання ст.68 Кодексу, до початку переміщення товару через митний кордон України, під час митного і оформлення та після завершення митного оформлення;

- контроль правильності класифікації товарів - перевірка відповідності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення або після них;

- рішення щодо класифікації товарів (далі - Рішення) - рішення митного органу, яке приймається за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №650 встановлено, що посадові особи Підрозділу, ПМО здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час виконання митних формальностей. Обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів, визначається на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку №650 контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування відповідно до вимог Кодексу; відомостей про товар та код товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, із врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відповідно до вимог Кодексу.

Відповідно до пунктів 20-25 розділу ІІ Порядку №650 за допомогою АСМО Рішення оформлюється, підписується шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису посадової особи, яка його прийняла, та передається до ПМО.

Прийняте Рішення реєструється в Журналі Рішень та вноситься до бази даних «Класифікаційні рішення» єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів (далі - ЄАІС).

Рішення є обов`язковим для митних цілей, діє три роки з дати його прийняття, крім випадків скасування або анулювання такого Рішення до закінчення строку його чинності.

У разі застосування Рішення відомості, які вносить декларант або уповноважена ним особа у графи 31 та 33 митної декларації щодо товару, якого стосується таке Рішення, мають відповідати інформації, зазначеній у графі 6 Рішення, а реєстраційний номер Рішення та дата його прийняття зазначаються у графі 44 митної декларації.

Після внесення Рішення до бази даних «Класифікаційні рішення» ЄАІС центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, забезпечує оприлюднення такого Рішення на власному офіційному вебсайті.

Оприлюдненню підлягає інформація із граф 1, 4, 6 та 7 Рішення.

У разі незгоди з Рішенням декларант або уповноважена ним особа має право його оскаржити відповідно до глави 4 Кодексу.

У спірному рішенні відповідач зазначив, що під час прийняття спірного рішення відповідач керувався Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), викладеною у додатку до Закону України від 19.09.13 № 584-VII "Про Митний тариф України", наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №650, Поясненнями до УКТЗЕД, затвердженими наказом Державної фіскальної служби України від 09.06.2015 №401 та висновками Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслудби від 28.02.2024 №142000-3104-0108.

У спірному рішенні відповідач зазначив, що для митного оформлення за митною декларацією від 13.02.2024 №24UA902080800564U7 позивачем було надано рішення Рівненської митниці від 21.11.2022 №КТ-UA204000-0034-2022 про визначення коду товару в товарній підкатегорії 3926909290 та висновок Львівського відділу експертиз та досліджень Спецаілізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмислужби від 18.11.2022 №142000-3400-0137, на підставі якого було прийнято рішення.

Проте, станом на дату подачі позивачем митної декларації від 13.02.2024 №24UA902080800564U7 рішення Рівненської митниці від 21.11.2022 №КТ-UA204000-0034-2022 скасовано, а висновок Львівського відділу експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмислужби від 18.11.2022 №142000-3400-0137 є чинним.

Відповідач зазначив, що зазначені документи мають інформаційний характер та не впивають на класифікацію тентів, задекларованих за вказаною митною декларацією, з приводу чого суд зазначає таке.

Наказом Державної митної служби України від 14.12.2022 №543 затверджено Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі-Пояснення №543).

Згідно з Основними правилами інтерпретації УКТЗЕД, що містяться в Поясненнях №543, класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами:

Правило 1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

Правило 2. Будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного; (b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

Правило 3. У разі якщо згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(а) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(с) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

Правило 4. Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

Правило 5. На додаток до наведеного до зазначених нижче товарів застосовуються такі правила:

(a) футляри для фотоапаратів, музичних інструментів, зброї, креслярського приладдя, прикрас та подібні вироби, які мають спеціальну форму і призначені для зберігання відповідних виробів або набору виробів, придатні для тривалого використання разом з виробами, для яких вони призначені, класифікуються разом з упакованими в них виробами. Це правило не поширюється на тару (упаковку), що становить разом з виробом одне ціле і надає останньому істотно іншої властивості;

(b) відповідно до правила 5 (a) тару (упаковку) разом з товарами, які в ній містяться, слід класифікувати разом з цими товарами, якщо вона належить до такого типу тари (упаковки), яка зазвичай використовується для упакування цих товарів. Це положення є необов`язковим, якщо ця тара (упаковка) придатна для повторного використання.

Правило 6. Для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Як зазначено вище, позивачем було визначено код товару за УКТЗЕД - 3926909790, у той час як відповідач у спірному рішенні змінив опис товару та його код за УКТЗЕД на 6306190000.

Суд зауважує, що пояснення до коду 3926909790 міститься у Поясненнях до розділу VII (Полімерні матеріали, пластмаси та вироби з них; каучук, гума та вироби з них), а до коду 6306190000 - в розділі Розділ XI (Текстильні матеріали та текстильні вироби).

Так, згідно з пунктом 1 Поясненнями до групи 39 розділу VII (Пластмаси, полімерні матеріали та вироби з них) в УКТ ЗЕД термін "пластмаси" означає матеріали товарних позицій 3901 - 3914, здатні під час полімеризації або на будь-якій наступній стадії набувати заданої форми під впливом зовнішньої дії (як правило, температури і тиску, а у разі потреби з використанням розчинника або пластифікатора) та зберігати її після усунення зовнішньої дії, такої як пресування, лиття, екструзія, каландрування або іншої.

В УКТ ЗЕД термін "пластмаси" означає також вулканізоване волокно, однак не застосовується до матеріалів, які розглядаються як текстильні в розділі XI.

Відповідно до пункту 2 до цієї групи не включаються: (a) мастильні матеріали товарної позиції 2710 або 3403; (b) воски товарної позиції 2712 або 3404; (c) окремі органічні сполуки визначеного хімічного складу (група 29); (d) гепарин або його солі (товарна позиція 3001); (e) розчини (крім колодію), які складаються з будь-яких продуктів товарних позицій 3901 - 3913 в летких органічних розчинниках, за умови, що частка розчинника становить більш як 50 мас.% розчину (товарна позиція 3208); фольга для тиснення товарної позиції 3212; (f) органічні поверхнево-активні речовини та препарати товарної позиції 3402; (g) природні переплавлені смоли або складні ефіри цих смол (товарна позиція 3806); (h) готові присадки, добавки до нафтопродуктів (включаючи бензин) або для інших рідин, які використовуються з тією самою метою, що і нафтопродукти (товарна позиція 3811); (ij) готові гідравлічні рідини на основі полігліколів, силіконів або інших полімерів групи 39 (товарна позиція 3819); (k) діагностичні або лабораторні реагенти на підкладці з пластмаси (товарна позиція 3822); (l) синтетичний каучук групи 40 або вироби з нього; (m) шорно-сідлові вироби або упряж (товарна позиція 4201), або валізи, кейси, сумки та інші вироби товарної позиції 4202; (n) плетені, кошикові вироби, матеріали для плетіння групи 46; (o) настінні покриття товарної позиції 4814; (p) товари розділу XI (текстильні матеріали та вироби з них); (q) вироби розділу XII (наприклад взуття, головні убори, парасольки від сонця і дощу, палиці, ціпки, пуги, батоги та їх частини); (r) біжутерія (імітація ювелірних виробів) товарної позиції 7117; (s) товари розділу XVI (машини та механічне або електричне обладнання); (t) частини літальних апаратів або транспортних засобів розділу XVII; (u) вироби групи 90 (наприклад оптичні елементи, оправи для окулярів, креслярські інструменти); (v) вироби групи 91 (наприклад годинники, корпуси годинників усіх видів); (w) вироби групи 92 (наприклад музичні інструменти та їх частини); (x) вироби групи 94 (наприклад меблі, світильники та освітлювальне обладнання, світлові вивіски, збірні будівельні конструкції); (y) вироби групи 95 (наприклад іграшки, ігри, спортивний інвентар); або (z) вироби групи 96 (наприклад щітки, ґудзики, застібки-блискавки, гребінці, мундштуки, чубуки до люльок або подібні вироби, частини для термосів або подібні вироби, ручки (для писання), механічні (наприклад, цангові) олівці зі вставним грифелем, моноопори, двоноги, триноги та аналогічні вироби).

До товарної позиції 3926 (Інші вироби з пластмас та вироби з інших матеріалів товарних позицій 3901 - 3914), зокрема, включаються:

- 3926909790 - інші.

До цієї товарної позиції включаються вироби, в іншому місці не зазначені, із пластмас (як визначено в Примітці 1 до цієї групи) чи з інших матеріалів товарних позицій 3901 - 3914.

До них відносяться:

(1) Одяг та додаткові речі (крім іграшок), виконані зшиванням чи склеюванням листів пластмаси, наприклад, фартухи, ремені, дитячі нагрудники, плащі, підпахівники і т. д. Знімні пластмасові каптури включаються до цієї товарної позиції, якщо вони подані разом з пластмасовими плащами, до яких вони належать.

(2) Пристосування (кріпильні вироби та фурнітура) до меблів, транспортних засобів або аналогічні вироби.

(3) Статуетки та інші декоративні вироби .

(4) Пилозахисні покриття, захисні мішки, навіси, швидкозшивачі, папки для документів і книжок, обкладинки книжок і т. п. захисні вироби, виготовлені шляхом зшивання або склеювання листів з полімерних матеріалів.

(5) Прес-пап`є, ножі для різання паперу, блокноти з промокальним папером, футляри для ручок, закладки для книг і т. д.

(6) Гвинти, болти, шайби та аналогічні вироби загального користування.

(7) Транспортерні стрічки, привідні паси чи елеваторні паси, нескінченні чи розрізані уздовж та з`єднані кінцями або оснащені кріпленнями.

Транспортерні стрічки, привідні паси чи елеваторні паси, або іншого типу, подані з машинами чи апаратурою, для якої вони призначені, змонтовані чи незмонтовані, класифікуються разом з цією машиною або пристроєм (наприклад, у розділі XVI). Крім того, до цієї товарної позиції не включаються транспортерні стрічки або привідні паси з текстильного матеріалу, просоченого, з покриттям чи дубльованого (прошарованого) полімерним матеріалом (розділ XI, наприклад, товарна позиція 5910).

(8) Іонообмінні колонки, заповнені полімерами товарної позиції 3914.

(9) Пластмасові контейнери, проміжок між стінками яких заповнено карбоксиметилцелюлозою (використовувані як ємності для льоду).

(10) Коробки чи ящики для інструментів, що не мають спеціальної форми чи спеціальних пристосувань усередині для розміщення конкретних інструментів, разом з їх приладдям або без них (дивись пояснення до товарної позиції 4202).

(11) Соски-пустушки; пузирі для льоду; спринцівки; клізми та пристрої для них; подушки для інвалідів та аналогічні подушки для догляду за хворими; пессарії; презервативи (профілактичні засоби); балони для шприців.

(12) Різні інші вироби, такі як застібки для сумок, куточки для валіз, підвісні гачки, захисні ковпачки і прокладки, установлювані під меблями, ручки (на робочих інструментах, ножах, вилках і т. п.), намистини, стекла годинників, цифри та літери, ярлики для багажу.

(13) штучні нігті.

До цієї товарної позиції не включаються предмети домашнього вжитку такі як урни для сміття та мобільні баки для сміття (в тому числі для застосування на вулиці).

У товарній категорії 39269097 класифікуються армовані вуглецевим волокном пластикові бічні накладки для центральної консолі пасажирських автомобілів. Ці накладки виготовлені з композитного матеріалу, що складається переважно з вуглецевих волокон, залитих у матрицю з епоксидної смоли. Вони мають жорстку конструкцію. Ці накладки мають різні фіксуючі запірні (защепувальні) пристрої та монтажні отвори на нижньому краї. Вони кріпляться до центральної консолі пасажирських автомобілів і служать, зокрема, декоративним елементом.

В свою чергу, товарній позиції 6306 УКТЗЕД відповідає такий опис товарів: брезентові покриття, навіси і зовнішні сонцезахисні пристрої; намети (включаючи тимчасові каркасні намети та подібні вироби); вітрила для човнів, серфінгів або сухопутних транспортних засобів; спорядження для кемпінгів:

- 6306190000 - з інших текстильних матеріалів.

Причепи, що включаються до цієї товарної позиції, такі:

До цієї товарної позиції включається ряд текстильних виробів, переважно виготовлених з міцної щільної парусини.

(1) Брезентові покриття. Переважно використовуються для запобігання псуванню від непогоди товарів, які зберігаються під відкритим небом або завантажені на судна, у вагони, вантажівки і т. д. Переважно тканини для них виготовляються з синтетичних або штучних волокон, з покриттям або без покриття, або з важкого чи досить важкого полотна (з конопель, джуту, льону чи бавовни). Ці брезентові покриття водонепроникні. Брезентові покриття з полотна переважно обробляються смолою або хімікатами для надання їм водонепроникності чи для попередження гниття. Вони переважно бувають прямокутної форми з підрубленими краями і можуть бути оснащені отворами, шнурами, планками і т. д. Брезентові покриття фасонні (наприклад, для копиць сіна, для палуб невеликих суден, вантажівок і т. д.) також включаються до цієї товарної позиції за умови, що вони плоскі.

Брезентові покриття не слід плутати ані з чохлами для автомобілів, машин і т. д., виготовленими з брезенту за формою цих машин, ані з плоскими захисними покриттями з легкого матеріалу, виготовленими так само, як брезентові покриття (товарна позиція 6307).

(2) Вітрила (для яхт, рибальських смеків (однощоглових рибальських суден) чи інших суден, для дощок для віндсерфінгу або сухопутних транспортних засобів). Вони виготовляються з міцних текстильних матеріалів (наприклад, з високоміцних синтетичних або штучних волокон), нарізаних за формою і підрублених, і переважно оснащені вічками або іншими кріпильними деталями.

(3) Навіси та зовнішні сонцезахисні пристрої (наприклад, штори, вертикальні маркізи тощо) (для магазинів, кафе і т. д.). Вони призначені для захисту від сонця; виготовлені переважно з міцної одноколірної чи смугастої парусини і можуть бути змонтовані на валиках або складних механізмах. Вони включаються до цієї товарної позиції, навіть коли натягнуті на рами, як це буває з зовнішніми сонцезахисними пристроями (наприклад горизонтальні фасадні, балконні чи терасні маркізи (перголи)).

(4) Намети - це укриття, для яких використовуються тканини від легких до досить важких з синтетичних або штучних волокон, бавовняних чи змішаних текстильних матеріалів, з покриттям або без покриття, дубльованих чи недубльованих, або з парусини. Вони переважно мають одинарний чи подвійний дах і боки або стінки (одинарні чи подвійні), що дозволяє закривати намет. До цієї товарної позиції включаються намети різних розмірів і форм, наприклад намети для військових, кемпінгів (включаючи рюкзакові намети), цирків і пляжів. Вони відносяться до цієї товарної позиції незалежно від того, оснащені вони чи не оснащені тичинами, кілочками, відтяжними мотузками чи іншими пристосуваннями.

Караванні "Навіси" (також відомі як навіси для будинків-фургонів (додаткові прибудови)) за своєю структурою схожі на намети і тому розглядаються як намети. Тканини для них переважно виготовляються з синтетичних або штучних волокон або досить товстої парусини. Вони складаються з трьох стін і даху та призначені для збільшення житлової площі будинку-фургона.

Тимчасові навіси, як правило, призначені для використання на відкритому повітрі, відкриті з однієї або кількох сторін (але також можуть бути повністю закриті), включають повний або частковий дах і можуть забезпечувати повний або частковий захист від одного або кількох погодних факторів (наприклад, сонця, дощ, вітер). Каркаси тимчасових навісів, як правило, виготовляються з металу і можуть мати телескопічні складані стрижні. Дах і будь-які сторони можуть бути встановлені окремо.

До цієї товарної позиції не включаються парасолькові намети товарної позиції 6601.

(5) Спорядження для кемпінгу. До цих товарів відносять парусинові відра, мішки для води, тази для умивання; непромокальні покриття, що розстеляються на землі в наметі; надувні матраци та подушки (крім зазначених у товарній позиції 4016); гамаки (крім зазначених у товарній позиції 5608).

Отже, до товарної позиції 3926 відносяться інші вироби з пластмас та вироби з інших матеріалів товарних позицій 3901 - 3914, а до товарної позиції 6306 - брезентові покриття, навіси і зовнішні сонцезахисні пристрої; намети (включаючи тимчасові каркасні намети та подібні вироби); вітрила для човнів, серфінгів або сухопутних транспортних засобів; спорядження для кемпінгів.

У відзиві на позовну заяву відповідач, обґрунтовуючи правомірність прийняття спірного рішення про визначення коду товару, посилається на висновок СЛЕД Держмитслужби від 28.02.2024 №142000-3104-0108.

При цьому, відповідач не прийняв до розгляду наданий позивачем висновок експерта Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 06.03.2024 №159/24-25, вказуючи на те, що такий висновок складений з порушенням вимог ст.10 Закону України "Про судову експертизу", оскільки судовим експертом під час дослідження було використано законодавство України щодо класифікації товарів, а не законодавство щодо визначення вартості товарів, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до висновку експерта, складеного Житомирським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 06.03.2024 №159/24-25 експертом було досліджено зразки товару.

Надані на дослідження вироби являють собою полотнище, яке упаковане в індивідуальну упаковку - прозорий поліетиленовий пакет. Товар містить етикетку, на яку нанесене споживче маркування товару, у тому числі, малюнки з прикладом застосування та правила поводження з виробом.

Органолептичним методом дослідження встановлено, що поліетиленовий ламінований тент (тарпаулін) прямокутної форми, виробник компанія K-TARP VINA CO., LTD, країна виробництва В?єтнам, який надано на дослідження, являє собою захисне покриття у вигляді полотна прямокутної форми, синього та сірого кольору. Краї полотна загнуті та запаяні, всередині запаяних країв проходить шнур, по всьому периметру та на кутах виробу встановлені металеві кільця (люверси). Тент виготовлений зі стрічкових ниток шириною 3 мм з поліетилену, які з обох боків покриті прозорою плівкою. Усі шари скріплено термічно.

Поверхня гладка, без ворсу, не махрова, не рельєфна, без малюнків та написів, не клеїться.

Поліетиленовий ламінований тент (тарпаулін), виробником якого є компанія K-TARP VINA CO.,LTD, країна виробництва В?єтнам, був предметом дослідження спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби.

Згідно з висновками СЛЕД ДМСУ від 18.11.2022 №142000-3400-0137 та №142000-3104-0108 від 28.02.2024 наданий на дослідження зразок є тентом.

Матеріал зразка виготовлений із полімерних матеріалів (полімеру етилену), складається із 3 шарів: шару тканини (із стрічкових ниток з пластмаси; полотняного переплетення) та двох шарів полімерної плівки, які повністю покривають тканину з обох боків та скріплені між собою термічно. Покриття видно неозброєним оком, при цьому не береться до уваги будь-яка подальша зміна кольору. Шари не відділяються один від одного без руйнування.

Висновки митної лабораторії підтверджені листом виробника товарів, фабрики K-TARP VINA LTD., CO. У листі виробник товару стверджує, що тенти, які поставляються Приватному підприємству «Будпостач», відповідають всім процедурам та дотримуються стандартів якості та толерантності.

Тентова тканина має три шари: внутрішній шар - ткане полотно, виготовлене з поліетилену високої щільності; зовнішні шари виготовлені з поліетилену низької щільності.

Для створення поліетилен високої щільності поміщують екструзійну машину, спочатку піддаючи матеріал надвисокій температурі для плавлення, потім подають надхолодну воду для охолодження.

Для заплетення та перетворення в первинну тканину, пряжу пропускають через верстати струменевих машин для води. При цьому процесі тканина матиме певну кількість води, що залишилася від процесу завивки.

Для забарвлення матеріалу кольором та покриття плівкою для захисту, поліетилен низької щільності та маткову суміш направляють в нагрівальну форму з високою температурою для плавлення, щоб створити шари плівки на тканині.

При проходженні крізь верстат, сировинна тканина покривається плівкою з боків.

На завершальному етапі проводиться розрізання та зварювання тканини для створення тентів з розмірами, що відповідають заявленим.

Також у листі виробник товару стверджує, що для створення готового виробу, проводиться протягування мотузки по периметру чотирьох сторін, з інтервалом в один метр, нагрітим алюмінієвим кільцем, тент пробивається по периметру всіх країв.

Виріб має 3 шари, повністю водонепроникний, та може виконувати функцію намету при використанні.

У вказаному висновку експерт дійшов висновку про те, що наданий на дослідження товар виготовлений із полімерних матеріалів, складається з 3 шарів, повністю покриті ними по обидва боки, і покриття видно неозброєним оком, при цьому шари не виділяються один від одного без руйнування, за визначальними характеристиками цей виріб відповідає коду 3926909790 класифікації згідно з вимогами УКТЗЕД.

У свою чергу, у висновку від 28.02.2024 №1420000-3104-0108 експерт зазначив, що зразки №№1-12 представляють собою готовий виріб у вигляді полотна прямокутної форми синього кольору. Краї полотна по всьому периметру загнуті та запаяні, всередині запаяних країв проходить шнур. По всьому периметру встановлені металеві кільця (люверси).

Досліджувані зразки №№1 - 12 не є пористими, не самоклейні, без зображень на поверхнях. Зразки №№1 - 12 гнучкі, тобто намотування можна виконати вручну без зламування навколо циліндра діаметром 7мм за температури 15-30°С.

За результатами досліджень використаними методами, встановлено, що зразки №№13-18 (нумерація відповідно до п. З висновку) представляють собою готовий виріб у вигляді полотна прямокутної форми сірого кольору з лицьової в сторони та зеленого -зі зворотної. Краї полотна по всьому периметру загнуті та запаяні, всередині запаяних країв проходить шнур. По всьому периметру встановлені металеві кільця (люверси).

При розгляді поверхні зразків неозброєним оком добре видно структуру текстильного матеріалу, а також точки перетину ниток основи і утоку. В місцях де нитки основи та утоку не прилягають щільно одна до одної неозброєним оком видно покриття з прозорої плівки синього кольору.

Із зразків вилучили окремі нитки, після чого розглядали їх неозброєним оком. На кожній нитці можна побачити залишки напівпрозорої плівки синього кольору.

При руйнуванні полотна вказаних зразків в його складі виявлено три шари: 1 шар - напівпрозора плівка синього кольору з поліетилену з вмістом інших добавок домішок; 2 шар - тканина білого кольору, що виготовлена з стрічкових ниток (ширина стрічки ~4мм), полотняного переплетення з поліетилену з вмістом інших добавок/домішок; 3шар - напівпрозора плівка синього кольору з поліетилену з вмістом інших добавок/домішок.

Шари 1 та 3 не відділяються окремо від шару 2 без руйнування, що унеможливлює визначити товщину та відсотковий вміст кожного шару.

Разом з тим, суд зазначає, що у вказаному висновку експерт не зазначив, якому саме конкретному коду УКТЗЕД відповідає товар, який був предметом дослідження.

Так, вказаний висновок містить лише опис складу товару у цілому вигляді та у процесі його руйнування. При цьому, суд зазначає, що наведений опис не визначає відповідність досліджуваного товару тим характеристикам, які притаманні товарній позиції 6306.

У зв`язку з цим, суд вважає, що посилання контролюючого органу на вказаний експертний висновок як на доказ правомірності визначення спірним рішенням коду УКТЗЕД відповідного товару є безпідставним.

Крім того, суд ставиться критично до посилань відповідача на те, що висновок від 06.03.2024 №159/24-25 складений з порушенням вимог ст.10 Закону України "Про судову експертизу", з огляду на таке.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про судову експертизу" судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.

Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Судовому експерту забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки та пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

До фахівця у відповідній галузі знань, який проводить судову експертизу, застосовуються положення цього Закону щодо гарантій, прав, обов`язків, відповідальності судового експерта, крім відповідальності за відмову від проведення експертизи та положень розділу III цього Закону.

У висновку від 06.03.2024 №159/24-25 зазначено, що експертне дослідження було проведено експертом Юрієм Окочею, провідним судовим експертом третього кваліфікаційного класу, який має вищу (економічну) освіту другого рівні за ступенем магістр, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 12.1"Визначення вартості машин обладнання сировини та товарів народного споживання " і стаж експертної роботи з 2006 року (свідоцтво №373-22/Д від 13.10.2022, видане Кваліфікаційною палатою ЦЕКК при Міністерстві юстиції України та дійсне до 13.10.2025).

Суд зазначає, що ст.10 Закону України "Про судову експертизу" лише встановлює вимоги до судового експерта, а не визначає перелік норм чинного законодавства, які мають бути використані судовим експертом під час проведення відповідного виду дослідження.

У зв`язку з цим, посилання відповідача на невідповідність висновку від 06.03.2024 №159/24-25 вищевказаним вимогам законодавства як на підставу для його неприйняття є безпідставним.

Суд зауважує, що митний орган при класифікації товару повинен враховувати всі документи та відомості, що передаються разом із запитом. При цьому жоден із них не має вирішального значення, має інформаційний або довідковий характер і оцінюється у сукупності з іншими доказами на підтвердження того чи іншого коду товару згідно з УКТЗЕД. Відтак врахування чи неврахування того чи іншого носія доказової інформації має бути обґрунтованим у відповідному рішенні митного органу.

Між тим, у рішенні про визначення коду товару у графі 4 Висновок не зазначено причин неврахування документів, наданих позивачем, при прийнятті спірних рішень, що свідчить про те, що відповідачем при прийнятті спірних рішень не дотримано вимог нормативно-правових актів щодо врахування при класифікації товару всіх документів та відомостей, що передаються разом із запитом.

Суд доходить висновку, що митний орган при прийнятті спірних рішень безпідставно не врахував цільове призначення імпортованих товарів та технічні характеристики.

Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 у справі №804/7239/17 дійшов висновку, що Основних правил інтерпретації УКТЗЕД передбачено, що при віднесенні товару до тієї чи іншої позиції слід виходити з більш конкретного опису товару, тобто саме характеристики товару є визначальними для класифікації товару відповідно до УКТЗЕД.

Враховуючи, що товар не відповідає товарній позиції 6306, а також враховуючи вищенаведені експертні висновки, суд дійшов висновку про те, що контролюючий орган безпідставно визначив у спірному рішенні вищевказаний код УКТЗЕД товару.

Водночас, у спірному рішенні відповідачем не зазначено обставини та підстави визначення товару саме такого коду УКТЗЕД та підстави неврахування наданих позивачем документів.

Відповідачем не було враховано, що товарній позиції, в якій товар був описаний позивачем конкретніше (порівняно з товарною позицією, де митним органом надано більш загальний опис, згідно з вищевказаними Поясненнями №256 надається перевага.

Враховуючи вказане, суд вважає, що визначення товару коду УКТЗЕД 3926909790 є обґрунтованим.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів правомірності зміни опису та коду УКТЗЕД відповідних товарів, які вказані у митній декларації, а тому суд вважає, що спірне рішення про визначення коду товару прийнято відповідачем протиправно та необґрунтовано, внаслідок чого таке рішення має бути скасовано.

Щодо правомірності прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA902080/2024/000092/1 від 03.05.2024, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (частина перша статті 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вказаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, адміністративне провадження № К/9901/45484/18.

Суд зазначає, що надіслане митницею повідомлення про надання документів не містить інформації, що дозволяла б з`ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами.

Вказані відповідачем у повідомленні недоліки (невідповідність платіжних доручень сумі фактурної вартості) не дають підстави для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не може бути підставою для витребування у позивача додаткових документів.

Крім того, відповідач в електронному повідомленні зобов`язав позивача надати додаткові документи, проте, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості товару за основним методом.

Суд зазначає, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості

Протиправність невмотивованого та безпідставного витребування митним органом додаткових документів підтверджується також правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.04.2021 у справі №808/1402/18, адміністративне провадження №K/9901/4996/19, якою визначено, що: Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Щодо зазначених у спірному рішенні підстав для коригування митної вартості товару:

- декларантом заявлено митні відомості про умови поставки FOB-HAI Phong (В`єтнам). Для підтвердження заявлених витрат на транспортування до ввезення на митну територію України декларантом надано: рахунок від 11.01.2024 №5653311552 від імені Мерск Україна ЛТД, та рахунки від 11.01.2024 №5653311548; 5653311550 від імені Maersk A/S; за результатом співставлення заявлених митниці відомостей з відомостями, які містяться в зазначених вище документах встановлено: митниці заявлено в графі 21 ДМВ до митної декларації - витрати на навантаження, вивантаження, обробку, як окрему складову митної вартості в сумі 4497,45 дол. США. В рахунку від 01.03.2024 №5653334617 зазначено числове значення витрат "terminal handing service in Gdansk" 442,18 дол. США та "Documentation fee -Destination in Gdansk" 55,27 дол. США, що є "обробкою" партії товарів в порту Гданськ. В рахунку від 11.01.2024 №5653311550 відсутні відомості про числові значення витрат на навантаження/вивантаження. Зважаючи на викладене, числове значення складової митної вартості "витрати на навантаження, вивантаження, обробку", відомості щодо якої заявлені у гр.21 ДМВ не відповідають числовому значенню відомостей, які містяться в поданих документах, тим самим заявлені митниці відомості в графі 21 ДМВ та в митній декларації щодо складової митної вартості "витрати на навантаження, вивантаження, обробку" не підтверджені документально та не піддаються обчисленню;

- відповідно до відомостей коносамента від 07.12.2023 №232936885 партія оцінюваного товару надійшла з В`єтнаму в контейнерах за маршрутом порт HAI Phong (В`єтнам) - Гданськ (Польща). Відповідно до відомостей залізничних накладних від 24.014.2024 №2151516153, 2151516161 транспортування партії оцінюваного товару здійснюється за маршрутом Gdansk (Польща) - Medyka (Польща) - Мостиська (Україна). Враховуючи відомості зазначені у товароротранспортних накладних, транспортування партії оцінюваних товарів здійснювалося за маршрутом порт HAI Phong (В`єтнам) Гданськ (Польща) - Medyka (Польща) - Мостиська (Україна), що свідчить про наявність операції з перевантаження партії оцінюваних товарів в портах Польщі, у тому числі з водного на залізничний вид транспорту. Згідно відомостей коносамента від 07.12.2023 №232936885 партія оцінюваного товару надійшла з В`єтнаму в контейнері, за маршрутом порт HAI Phong (В`єтнам) - Гданськ (Польща). Вантаж був відправлений на судні "Asiatic Sun". Відповідно до відомостей рахунку транспортних витрат від 11.01.2024 №5653311552зазначено, що вантаж прибув у Gdansk порт (Польща) на судні "Celsius London", що свідчить про наявність операцій з перевантаження партії оцінюваних товарів на шляху від порту HAI Phong (В`єтнам) - Гданськ (Польща). В наданих до митного оформлення рахунках від 11.01.2024 №5653311552 від імені Мерск Україна ЛТД, та рахунки від 11.01.2024 №5653311548; №5653311550 від імені Maersk A/S відсутні відомості про операції навантаження, вивантаження. Таким чином, декларантом митниці заявлено відомості тільки щодо складової митної вартості - обробка товарів в порту Гданськ, однако числове значення не відповідає числовому значенню згідно поданих документів. Відомості про числові значення витрат на навантаження/вивантаження відсутні в наданих декларантом документах та митниці не заявлені;

- в рахунку від 11.01.2024 №5653311552 від імені Мерск Україна ЛТД зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 30 днів. В рахунках від 11.01.2024 №5653311548, 5653311550 від імені Maersk A/S зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 21 дня. Станом на 03.05.2024 митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно наданих рахунків. Банківські платіжні документи від 20.10.2023 №76 від 01.02.2023 №127 на загальну суму 121756,68 дол. США має посилання лише на контракт від 08.06.2023 №1543. Декларантом визначена та заявлена митна вартість партії оцінюваного товару за ціною угоди на підставі відомостей інвойса від 16.11.2023 №23413S104, загальна сума якого складає 83264,85 дол. США. Таким чином, відомості банківських платіжних документів від 20.10.2023 №76 та від 01.12.2023 №127 неможливо ідентифікувати з партією оцінюваного товару. Надані банківські платіжні доручення не відповідають умовам ч.2 ст.53 МКУ;

- до митного оформлення надано експортну декларацію країни походження без перекладу, у зв`язку з чим відомості зазначені в них неможливо ідентифікувати з задекларованими відомостями, з приводу чого суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження вартості заявлених транспортних послуг подано митному органу довідку ТОВ "Мерск Україна Лтд" про транспортні витрати від 22.01.2024 №34, в якій зазначено вартість послуг транспортування придбаного товару до кордону України у розмірі 106117,95 грн. та 4497,45 доларів США, які включені до митної вартості.

Зазначені у цій довідці складові вартості транспортних послуг співпадають із відображеними в рахунках-фактурах (інвойсах) від 11.01.2024 №5653311548, від 11.01.2024 №5653311550 та від 11.001.2024 №5653311552.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 зазначив, що "...якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів...".

Таким чином, враховуючи позицію Верховного Суду, суд вважає належним та достатнім доказом на підтвердження розміру витрат на перевезення подану позивачем до митного оформлення та до суду довідку ТОВ "Мерск Україна Лтд" від 22.01.2024 №34 про транспортні витрати. Як наслідок, у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів.

Крім того суд зауважує, що відповідно до інвойсу поставку здійснено на умовах FOB, Інкотермс 2020, відповідно до яких відвантаження у порту відбувається за рахунок продавця на борт судна, наслідком чого є відсутність у даному інвойсі відомостей щодо вартості витрат на навантаження, вивантаження, обробку товару.

Водночас, у спростування доводів відповідача щодо порушення позивачем вимог частини десятої статті 58 МК України судом встановлено, що у довідці ТОВ "Мерск Україна Лтд" від 22.01.2024 №34 про транспортні витрати зазначено, що оформлення документації у Гданську, Польща - 55,27 дол. США та операційні послуги терміналу у Гданську, Польща, становлять 442,18 доларів США.

З пояснень позивача вбачається, що такі операційні послуги включають у себе послуги з вивантаження з судна контейнерів та навантаження на залізничний транспорт.

Враховуючи, що товари поставлялися на умовах поставки FOB порт HAI Phong (В`єтнам) згідно з правилами Інкотермс 2010, то вартість послуг по завантаженню товарів на судно у В`єтнамі здійснювалося за рахунок продавця та включено у ціну товарів.

Крім того, позивач зазначив, що у графі 21 митної декларації до витрат на навантаження, вивантаження та обробку товару, що обраховані у доларах США додав вартість залізничних перевезень Гданськ, Полдьща - пункт пропуску Пшемисль-Мостиська, Польща/Україна, що відповідно до довідки про транспортні витрати становить 7200 дол. США.

Позивач зазначив, що додавання до послуг навантаження, вивантаження та обробку товарів вартості залізничного перевезення, які обраховані в доларах США, викликані неможливістю внесення у декларацію, що оформлюється у митному органі автоматично два рази послуги з перевезення товарів, а саме вартості перевезення водним транспортом у гривнях та вартості перевезення залізничним транспортом у доларах США.

Крім того, оскільки позивачем як декларантом не заявлено митниці відомості про вартість витрат, пов`язаних із обробкою товарів, що, в свою чергу, зазначені витрати не були додані ним до ціни товару, які є обов`язковою складовою митної вартості відповідно до частини десятої статті 58 МК України та повинні додаватись до ціни товару (якщо не були до неї включені). Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Щодо посилань контролюючого органу на те, що декларантом не надано у повному обсязі документальне підтвердження відомостей про транспортування партії оцінюваних товарів для ввезення на митну території України, а саме за повним маршрутом транспортування Qindao (Китай) - Замость (Польща) - Бортатиче (Польща) - Хрубешув (Польща) - Ізов (Україна), а також не надано у повному обсязі документальне підтвердження відомостей про вартість транспортно-експедиційних послуг, то суд зазначає, що у довідці про транспортні витрати від 22.01.2024 №34 зазначено вартість залізничного перевезення Гданськ, Польща - пункту пропуску Пшемисль-Мостиська, Польща/Україна, яка становить 4000,00 дол. США.

Судом також не приймаються до уваги доводи відповідача стосовно того, що в рахунку від 11.01.2024 №5653311552 від імені Mерск Україна ЛТД зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 30 дня, а в рахунках від 11.01.2024 №5653311548, 5653311550 протягом 21 дня. Митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно наданого рахунку, оскільки відсутність таких документів сама по собі не свідчить про наявність розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Крім того, суд ставиться критично до посилань на те, що відомості банківських платіжних документів від 20.10.2023 №76 та від 01.12.2023 №127 неможливо ідентифікувати з партією оцінюваного товару, з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на підтвердження митної вартості товару надано платіжні інструкції в іноземній валюті від 20.10.2023 №76 на суму 55134,80 дол. США та від 01.12.2023 №127 на суму 66621,88 дол. США.

В графі 70 «Призначення платежу» платіжних інструкцій зазначено, що попередня оплата здійснюється відповідно до контракту від 08.06.2023 №1543.

Відповідно до проформи-інвойсу №23413S104 від 13.10.2023 загальна вартість товару становить 275673,99 доларів США.

Отже, зі змісті вищевказаних платіжних інструкцій вбачається, що внесені позивачем кошти є частковою передоплатою на всю поставку, яка зазначена у вказаному проформі-інвойсі.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України відсутність платіжних документів про оплату товару, наявність даних про його часткову оплату не можуть вплинути на заявлену митну вартість товару, оскільки вони не стоять у залежності/не спростовують ту вартість товару, що визначена у зовнішньоекономічному договорі (контракті) або документі, який його замінює, та додатків до нього: рахунку-фактурі (інвойс) або рахунку-проформі (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Названі документи формують зобов`язання у покупця на оплату товару у розмірі, встановленому у договорі, що свідчить про незмінність його вартості за умови відсутності платіжних документів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.04.2024 у справі №826/7085/16.

Суд зауважує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати за товари безпосередньо ціни та митної вартості товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Верховний Суд у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16 зазначив, що "...розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів у достовірності задекларованої митної вартості. Зокрема, це може відбуватися, коли декларант надав документи, які підтверджують всі складові митної вартості, сплату визначеної згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту ціни за товар і послуг зі страхування тощо, вартість яких відповідно до чинного законодавства включена до митної вартості...".

З урахуванням означеного, на переконання суду, відсутність у поданих до митного оформлення банківських платіжних документів від 20.10.2023 №76 та від 01.12.2023 №127 у графі "призначення платежу" жодних інших ідентифікуючих ознак, крім посилання лише на зовнішньоекономічний договір, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів.

Крім того, суд зауважує, що саме по собі подання позивачем до митного оформлення експортної декларації країни відправлення без перекладу не свідчить про наявність у поданих документах розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття53), заборонено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17, від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020.

Матеріалами справи підтверджено подання позивачем разом з митною декларацією необхідних та додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Отже, зазначені відповідачем у спірному рішенні обставини не можуть бути підставою для витребування додаткових документів, оскільки виключно на підставі частини третьої статті 53 МК України митний орган може витребувати додаткові документи.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 11239,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями від 05.08.2024 №1431 на суму 8211,00 грн. та від 10.09.2024 №1529 на суму 3028,00 грн.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 11239,00 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Черкаської митниці.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Черкаської митниці про визначення коду товару від 02.05.2024 №24UA9020000008-КТ.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці від 03.05.2024 №UA902080/2024/000092/1 про коригування митної вартості товарів.

4. Стягнути на користь Приватного підприємства Будпостач (ідентифікаційний код 24267110, місцезнаходження: 02099, м.Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім.314) судовий збір у розмірі 11239,00 грн. (одинадцять тисяч двісті тридцять дев`ять грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Черкаської митниці (ідентифікаційний код ВП 44005652, місцезнаходження: 18007, м.Черкаси, вул. Остафія Дашковича, 76).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.