Ухвала

від 05.12.2024 по справі 380/23268/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/23268/24

УХВАЛА

ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ

05 грудня 2024 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача від 04 грудня 2024 року про забезпечення позову у справі № 380/23268/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу» до Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу» (позивач/заявник) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради (Відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 1273 від 01 жовтня 2024 року «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на вул. Володимира Великого, 59-В вул. Княгині Ольги, 106 (споруди № 1)»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 1274 від 01 жовтня 2024 року «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на вул. Володимира Великого, 59-В вул. Княгині Ольги, 106 (споруди № 2)»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 1275 від 01 жовтня 2024 року «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на вул. Володимира Великого, 59-В вул. Княгині Ольги, 106 (споруди № 3)»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 1276 від 01 жовтня 2024 року «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на вул. Володимира Великого, 59-В вул. Княгині Ольги, 106 (споруди № 4)»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 1349 від 22 жовтня 2024 року «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. Володимира Великого, 59-В»;

- судові витрати розподілити у порядку, встановленому законодавством.

Ухвалою судді 02 грудня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучено Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

04 грудня 2024 року представник позивача подав через систему «Електронний суд» заяву від 04 грудня 2024 року про забезпечення позову.

Указана заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову в цій справі у спосіб зупинення оскаржуваних рішень виконавчого комітету Львівської міської ради № 1273 від 01 жовтня 2024 року, № 1274 від 01 жовтня 2024 року, № 1275 від 01 жовтня 2024 року, № 1276 від 01 жовтня 2024 року, № 1349 від 22 жовтня 2024 року може призвести до незаконного демонтажу, а фактично - руйнування та знищення тимчасових споруд позивача, розташованих на АДРЕСА_1 , що спричинить непоправні наслідки та значні збитки для нього. Позивач буде змушений витратити додаткові зусилля, час та кошти для повернення тимчасових споруд на попереднє місце з приведенням їх у належний стан для ведення підприємницької діяльності та її звичайного функціонування. Для відновлення тимчасових споруд на АДРЕСА_1 , потрібно буде докласти значних зусиль, оскільки застосування примусових заходів по демонтажу (руйнування та знищення) спричинить понесення фінансових витрат, зокрема у разі демонтажу-монтажу тимчасової споруди, відновленні комунікацій, а також ініціюванні інших судових процесів щодо відшкодування витрат. Окрім того, демонтаж споруди призводить до припинення постачання до тимчасової споруди комунальних послуг (електропостачання), відновлення яких також потребує додаткових фінансових витрат та додаткового часу для оформлення дозвільних документів. Більше того, демонтаж тимчасових споруд на АДРЕСА_1 може унеможливити приведення їх до попереднього стану, оскільки транспортування та тривале зберігання без експлуатації тимчасової споруди, може негативно вплинути на її стан, або навіть призведе до її повного чи часткового руйнування. Наведені потенційні незворотні негативні наслідки для позивача істотно ускладнять, а здебільшого і унеможливить ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Водночас вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі. Отже, очевидним є те, що до моменту прийняття та набрання законної сили судовим рішення у справі, існує небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача. Для відновлення таких прав та інтересів позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та фінансових витрат для відновлення здійснення подальшої господарської діяльності. До того ж, визначені у спірних рішеннях терміни демонтажу тимчасових споруд спливають раніше, ніж завершиться розгляд справи, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі та забезпечити ефективний захист та поновлення порушених прав.

Також представник позивача покликається на те, що оскаржувані рішення відповідача, які прийняті безпосередньо на підставі Ухвали Львівської міської ради від 26 грудня 2019 року № 6107, підпункт 7.8 пункту 7 якої, визнаний нечинним у судовому порядку, свідчить про їх очевидну протиправність, оскільки такі рішення прийняті поза межами повноважень, визначеними Конституцією та законами України.

З огляду на викладене просить суд:

- зупинити дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 1273 від 01 жовтня 2024 року «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на АДРЕСА_1 (споруди № 1)»;

- зупинити дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 1274 від 01 жовтня 2024 року «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на вул. Володимира Великого, 59-В вул. Княгині Ольги, 106 (споруди № 2)»;

- зупинити дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 1275 від 01 жовтня 2024 року «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на вул. Володимира Великого, 59-В вул. Княгині Ольги, 106 (споруди № 3)»;

- зупинити дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 1276 від 01 жовтня 2024 року «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на вул. Володимира Великого, 59-В вул. Княгині Ольги, 106 (споруди № 4)»;

- зупинити дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1 код ЄДРПОУ: 26256622) № 1349 від 22 жовтня 2024 року «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. Володимира Великого, 59-В»;

- на підставі частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України звернути ухвалу про забезпечення позову до негайного виконання.

Вирішуючи заяву представника позивача від 04 грудня 2024 року про забезпечення позову, суд ураховує таке.

Насамперед суд відзначає, що відповідно до вимог частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Забезпечення позову це надання заявнику тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Підстави та порядок вжиття заходів забезпечення позову врегульовані главою 10 розділу І КАС України.

Згідно з частинами першою-третьою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Суд відзначає, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку з урахуванням конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частинами четвертою-шостою статті 154 КАС України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти таких висновків.

Під час розгляду заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Одночасно заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням положень статті 150 КАС України.

Отже, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Щодо посилань представника позивача на наявність ознак очевидної протиправності оскаржуваних рішень відповідача, як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Безумовно, рішення чи діяння суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення (діяння) можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Сам собою факт прийняття суб`єктом владних повноважень рішень, які стосуються прав та інтересів заявника, та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду.

Суд звертає увагу на те, що фактичні обставини справи, зокрема, встановлення правомірності чи неправомірності (протиправності) оскаржуваних рішень підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.

З огляду на викладене суд не встановив підстав для забезпечення позову з мотивів очевидної протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів заявника.

Щодо посилань представника позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд зазначає таке.

У постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 380/10756/22 Верховний Суд констатував відповідність вжитих заходів забезпечення позову меті застосування такого інституту, спрямованості таких заходів на попередження можливих невідворотних негативних наслідків для прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, за захистом яких він звернувся до суду позовом і відновлення яких, у разі незастосування відповідних заходів, буде неможливим або значно ускладненим, з предметом спору і вимогами, які заявляються позивачем, а також те, що вказані заходи не порушують прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Крім того, колегія суддів у вищевказаній справі звернула увагу на висновки Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладені у постанові від 23 січня 2020 року у справі № 1840/2909/18, у якій предмет спору стосувався оскарження рішень органу місцевого самоврядування щодо звільнення земельних ділянок від незаконно встановлених тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, їх знесення. У цій справі Верховний Суд зазначав, що оскільки предметом оскарження у цій справі було рішення відповідача про демонтаж тимчасової споруди, у якій позивач здійснював підприємницьку діяльність, то наявні підстави вважати, що реалізація такого рішення могла істотно ускладнити виконання судового рішення, а тому визнав, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано прийняли рішення про забезпечення позову. Крім того, колегія суддів зауважила, що вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті й не свідчить про фактичний дозвіл на розміщення тимчасових споруд без дотримання норм у сфері архітектури та містобудування.

Варто звернути увагу й на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 жовтня 2021 року у справі № ЗД/380/67/20, у подібних правовідносинах, де предметом спору як і у справі, що розглядається, охоплювалось схоже за змістом рішення органу місцевого самоврядування (також Виконавчого комітету Львівської міської ради) про демонтаж тимчасової споруди на території міста Львова.

У зазначеній вище постанові Верховий Суд за обставин і обґрунтувань, подібних до тих, які наявні у справі, що розглядається, проаналізувавши положення процесуального закону з питання застосування інституту забезпечення позову, наголошував на існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, оскільки дії по демонтажу тимчасової споруди призведуть до значних фінансових витрат позивача. Зазначені обставини суттєво ускладнюють відновлення прав позивача та вказують на загрозу унеможливлення захисту його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Суд встановив, що рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 01 жовтня 2024 року № 1273 вирішено демонтувати самовільно встановлену зблоковану тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності на АДРЕСА_2 (споруда № 1).

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 01 жовтня 2024 року № 1274 вирішено демонтувати самовільно встановлену зблоковану тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності на АДРЕСА_2 (споруда № 2).

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 01 жовтня 2024 року № 1275 вирішено демонтувати самовільно встановлену зблоковану тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності на АДРЕСА_2 (споруда № 3).

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 01 жовтня 2024 року № 1276 вирішено демонтувати самовільно встановлену зблоковану тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності на вул. Володимира Великого вул. Княгині Ольги, 106 (споруда № 4).

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 22 жовтня 2024 року № 1349 вирішено демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності на вул. Володимира Великого, 59-В.

Відповідно до частини четвертої статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову представник позивача відзначає, серед іншого, що визначені у спірних рішеннях терміни демонтажу тимчасових споруд спливають раніше, ніж завершиться розгляд справи, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі та забезпечити ефективний захист та поновлення порушених прав.

Так, зі змісту оскаржуваних рішень суд встановив, що суб`єкту підприємницької діяльності рекомендовано здійснити демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд у добровільному порядку. Термін: протягом 20 календарних днів (щодо рішень від 01 жовтня 2024 року №№ 1273, 1274, 1275, 1276) та протягом 10 календарних днів (щодо рішення від 22 жовтня 2024 року № 1349) (пункти 2 спірних рішень).

У разі нездійснення демонтажу у добровільному порядку визначити уповноваженою особою на виконання демонтажу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» спільно з Франківською районною адміністрацією (пункти 3 спірних рішень).

Комунальному підприємству «Адміністративно-технічне управління»: Здійснити демонтаж за участю представника Франківської районної адміністрації. Термін: протягом 60 календарних днів (щодо рішень від 01 жовтня 2024 року №№ 1273, 1274, 1275, 1276) та протягом 30 календарних днів (щодо рішення від 22 жовтня 2024 року № 1349) (пункти 4 спірних рішень).

Ураховуючи те, що оскаржувані рішення виконавчого комітету Львівської міської ради прийняті 01 жовтня 2024 року та 22 жовтня 2024 року і позивач у визначений цими рішеннями терміни добровільно не здійснив демонтаж тимчасових споруд, де він провадить підприємницьку діяльність, у зв`язку із незгодою з рішеннями відповідача і оскарженням таких в судовому порядку, то термін демонтажу уповноваженим відповідачем органом спливає 29 листопада 2024 року (щодо споруд, зазначених у рішеннях від 01 жовтня 2024 року №№ 1273, 1274, 1275, 1276) та 20 листопада 2024 року (щодо споруди, зазначеної у рішенні від 22 жовтня 2024 року № 1349).

Оскільки провадження у цій справі відкрито 02 грудня 2024 року, то об`єктивно розгляд справи з прийняттям рішення по суті і набрання судовим рішенням законної сили відбудеться за межами визначених оскаржуваними рішеннями відповідача термінів та у разі виконання їх забезпечення ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, буде ускладненим або неможливим.

За цих обставин суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача та забезпечення позову у спосіб зупинення дії рішень виконавчого комітету Львівської міської ради від 01 жовтня 2024 року №№ 1273, 1274, 1275, 1276 та від 22 жовтня 2024 року № 1349 до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

Суд відзначає, що застосований спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету; вжиття вищезазначеного забезпечувального заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища у правовому статусі сторін до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 150-154, 248, 256, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача від 04 грудня 2024 року про забезпечення позову задовольнити.

Забезпечити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу» (вул. В. Великого, 59В, м. Львів, 79053, код ЄДРПОУ 32182531) до Виконавчого комітету Львівської міської ради (пл. Ринок, 1, м. Львів, 79008, код ЄДРПОУ 26256622), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради (вул. Генерала Чупринки, 85, м. Львів, 79057, код ЄДРПОУ 04056121) про визнання протиправними та скасування рішень, у такий спосіб:

- зупинити дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 1273 від 01 жовтня 2024 року «Про демонтаж зблокованої тимчасової споруди на вул. Володимира Великого вул. Княгині Ольги, 106 (споруда № 1)» до набрання рішенням суду у справі № 380/23268/24 законної сили;

- зупинити дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 1274 від 01 жовтня 2024 року «Про демонтаж зблокованої тимчасової споруди на вул. Володимира Великого вул. Княгині Ольги, 106 (споруда № 2)» до набрання рішенням суду у справі № 380/23268/24 законної сили;

- зупинити дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 1275 від 01 жовтня 2024 року «Про демонтаж зблокованої тимчасової споруди на вул. Володимира Великого вул. Княгині Ольги, 106 (споруда № 3)» до набрання рішенням суду у справі № 380/23268/24 законної сили;

- зупинити дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 1276 від 01 жовтня 2024 року «Про демонтаж зблокованої тимчасової споруди на вул. Володимира Великого вул. Княгині Ольги, 106 (споруда № 4)» до набрання рішенням суду у справі № 380/23268/24 законної сили;

- зупинити дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 1349 від 22 жовтня 2024 року «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. Володимира Великого, 59-В» до набрання рішенням суду у справі № 380/23268/24 законної сили.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст.ст. 293-297 КАС України.

Повний текст ухвали складено 05 грудня 2024 року.

Суддя Клименко О.М.