Ухвала

від 04.12.2024 по справі 400/10418/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

04 грудня 2024 р. № 400/10418/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинов І. А., розглянув справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,в/ч НОМЕР_1

до відповідачаКорабельного відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вул. Океанівська, 1А,м. Миколаїв,54052,

провизнання дій незаконними та скасування постанови,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), в якому просить суд визнати дії відповідача при винесені 28.04.2023 по виконавчому провадженню № 575769562 постанови про накладення штрафу у сумі 75459,17 грн незаконними та скасувати постанову, зобов`язати відповідача усунути порушення закону шляхом здійснення розрахунку заборгованості по аліментах станом на дат прийняття судового рішення.

Ухвалою від 11.11.2024 суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст. 287 КАС України.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Суд також вважає за необхідне врахувати, що в силу приписів ст.447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

В свою чергу, особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено статтею 287 КАС України, частиною першою якої передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Суд звертає увагу, що зі змісту позовної заяви слідує, що позивач у даному позові оскаржує дії державного виконавця щодо прийняття оскаржуваної постанови, а також безпосередньо дій, що полягають у прийняті державним виконавцем постанови про накладення штрафу, вчинених та прийнятих у межах провадження виконавчих дій по виконавчому провадженню ВП №57579562, у зв`язку із наявною заборгованістю по аліментах у боржника.

Також, як свідчать матеріали справи, позивач у позові крім іншого просив здійснити перерахунок наявної заборгованості зі сплати аліментів.

Тобто, предметом даного спору є дії державного виконавця щодо винесення постанови та безпосередньо сама постанова у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів, а також безпосередньо сам розмір заборгованості боржника зі сплати аліментів відповідно до наказу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26.10.2018 у справі № 488/4176/18.

З даного приводу суд ураховує, що порядок стягнення аліментів регламентовано ст.71 Закону України Про виконавче провадження.

Як визначено частинами 8, 9, 14 ст.71 Закону України Про виконавче провадження, спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі, тощо.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

У даному випадку, оскаржувані постанови державним виконавцем були прийняті відповідно до приписів ст.71 ЗУ Про виконавче провадження, сума штрафу вирахувана виходячи з 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів, які не сплачуються боржником понад три роки

В свою чергу, приписами ч.2 ст.63 Закону України Про виконавче провадження у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч.2 ст.74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Поняття штрафу, вжите у частині другій статті 74 Закону № 1404-VIII, стосується випадків покладення відповідальності на боржника за невиконання рішення, та його стягнення проводиться на користь держави.

У той час як суми штрафів за невиконання судових рішень про стягнення аліментів, передбачені частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII, перераховуються на користь стягувача аліментів.

Указане свідчить про те, що правова природа, характер, цільове призначення та стягувач штрафу, визначеного в частині другій статті 63 Закону № 1404-VIII, частині другій статті 74 Закону № 1404-VIII, та штрафу, передбаченого частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII, - відмінні, оскільки постанова виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів є рішенням виконавця щодо виконання судового рішення про стягнення аліментів, як це передбачено частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII. Це дає можливість тлумачити частину другу статті 74 Закону № 1404-VIII таким чином, що оскарження постанов виконавців про накладення штрафу у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів має відмінний порядок від оскарження постанов виконавців про накладення інших штрафів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, оскільки предметом регулювання за указаними нормами є як визначення розміру заборгованості за аліментами, так і накладення штрафу за наявності заборгованості, порядок вирішення спору як щодо розміру заборгованості, так і про накладення штрафу з огляду на наявність заборгованості має відбуватися у межах однієї юрисдикції - у порядку цивільного судочинства, що буде відповідати принципам верховенства права та ефективності провадження як механізму судового захисту.

У постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки така постанова не є постановою про накладення штрафу в розумінні частини другої статті 63 Закону № 1404-VIII, яка підлягає оскарженню до суду в порядку, визначеному частиною другою статті 74 цього Закону, тобто в порядку адміністративного судочинства.

Заявник по суті звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця щодо накладення на нього штрафу та встановлення заборон в порядку контролю за виконанням судового рішення у цивільній справі щодо стягнення аліментів на утримання дитини, тому така скарга має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 682/3112/18, в якій, зокрема, оскаржувалася постанова державного виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів, про те, що відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом в постановах від 12 січня 2022 року по справі № 438/257/13.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, аналогічна правова позиція підтримана і постановами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2022 у справі № 420/9539/21, від 25.07.2023 у справі № 473/1143/23.

Крім того, суд зауважує, що ухвала Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30.09.2024 у справі № 488/4375/24 про відмову у відкритті провадження не спростовує вищевикладене. До того ж, у цій же ухвалі Корабельним районним судом було роз`яснено позивачу про наявність у нього права відповідно до ст. 447 ЦПК України звернутись до Корабельного районного суду м. Миколаєва зі скаргою на дії або бездіяльність виконавця.

Згідно з п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки він має розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Відтак, у суду наявні підстави для закриття провадження у даній справі.

Керуючись статтями 238, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі № 400/10418/24 за позовом ОСОБА_1 до Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій незаконними та скасування постанови.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя І. А. Устинов