Ухвала

від 05.12.2024 по справі 420/27834/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/27834/24

У Х В А Л А

05 грудня 2024 року

м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши матеріали адміністративної справи № 420/27834/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, третя особа - Національне агентство України з питань державної служби, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати заробітної плати, з урахуванням усіх виплат та надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу згідно підкатегорії Б1, за період роботи на посаді начальника відділу правового забезпечення Південного МГУ - з 2 червня 2021 по 16 січня 2023, та за період роботи на посаді начальника управління правового забезпечення Південного МГУ з 17 січня 2023 по 29 лютого 2024;

- зобов`язати Південне міжрегіональне головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні здійснити перерахунок та виплату заробітної плати з урахуванням усіх виплат та надбавок (відпускні, матеріальна допомога, тощо), які нараховуються залежно від розміру посадового окладу згідно підкатегорії Б1 за період роботи на посаді начальника відділу правового забезпечення Південного МГУ - з 2 червня 2021 по 16 січня 2023, та за період роботи на посаді начальника управління правового забезпечення Південного МГУ з 17 січня 2023 по 29 лютого 2024, та з урахуванням раніше виплачених сум заробітної плати (згідно підкатегорії Б3).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.

25.09.2024 року представником відповідача поданий відзив на позовну заяву, в якому, серед іншого, наявні посилання на пропуск позивачем строку звернення до суду. Відповідач вказує, що відповідно до наказу ПМГУ від 13 лютого 2024 р. № 12-ОД, з 01 січня 2024 р. в ПМГУ було введено нову структуру та штатний розпис та проведено класифікацію посад державної служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1409 «Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році», пунктом 3 якої визначено, що схема посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» не застосовуються до державних службовців державних органів, що провели класифікацію посад державної служби. ОСОБА_1 , як керівник юридичної служби, погоджувала накази ПМГУ, якими вводились в дію: штатний розпис на 2021 рік ПМГУ, затверджений Заступником Голови Держпродспоживслужби від 18.11.2021, штатний розпис на 2021 рік ПМГУ, затверджений Заступником Голови Держпродспоживслужби від 17.12.2021, штатний розпис на 2022 рік ПМГУ затверджений т.в.о. Голови Держпродспоживслужби від 12.12.2022, штатний розпис на 2023 рік ПМГУ затверджений т.в.о. Голови Держпродспоживслужби від 31.01.2023, штатний розпис на 2024 рік ПМГУ затверджений т.в.о. Голови Держпродспоживслужби від 29.01.2024. Оскільки позивач з моменту видання наказів про її призначення від 02.06.2021 року № 270-к, від 16.01.2023 року № 10-к, від 26.02.2024 року № 43-к знала розмір встановлених їй посадових окладів, крім того, як керівник юридичної служби погоджувала і накази ПМГУ, якими вводились в дію штатні розписи ПМГУ (з зазначенням розмірів посадових окладів в тому числу позивачу), строк позовної давності щодо заявлених нею позовних вимог про визнання дій ПМГУ неправомірними та здійснення перерахунку сплив та клопотання про його поновлення позивачем не заявлене.

Позивачем подано відповідь на відзив (№ ЕС47859/24 від 01.10.2024 р.) та додаткові пояснення (№ ЕС47861/24 від 01.10.2024 р.). Зокрема, позивач посилається на те, що Південне МГУ в цілому як орган - роботодавець повинен був правильно визначити підкатегорію її посади та відповідно вірно визначити розмір посадового окладу (згідно підкатегорії Б1). На думку позивача, посилання відповідача на те, що нею погоджувались накази про введення в дію штатного розпису Південного МГУ, у зв`язку з чим, вона знала про розмір свого посадового окладу та не оскаржувала ці накази є перекладанням відповідальності та свідчить про свідоме, на сьогоднішній день, порушення відповідачем її конституційних прав на оплату праці. Позивач зазначає, що визначення підкатегорій посад державної служби в Південному МГУ згідно з посадовими обов`язками здійснювалось кадровою службою без участі юридичної служби. Позивач вказує, що нею погоджувались накази про введення в дію штатного розпису, який був вже визначений, складений та затверджений центральним органом виконавчої влади Держпродспоживслужбою, юридична оцінка цих наказів здійснювалась виключно на предмет актуальності (чинності) зазначених в них нормативно-правових актів. Крім того, позивач зазначає, що нормативно-правові документи в Україні доволі часто мають неоднозначний зміст, а тому, помилкове, не вірне їх застосування є також доволі частим явищем, у тому числі в державних органах. З листа Південного МГУ від 05.07.2024 за №Вих-1516/06.2/20 вбачається, що станом на дату цього листа, відповідач також не був впевнений у своїй позиції щодо визначення підкатегорії посади начальника відділу правового забезпечення, тому звертався до НАДС листом від 25.06.2024 за вих.№1417/06.2/23-24 щодо надання відповідних роз`яснень. З урахуванням того, що особі, зазначеній у листі Південного МГУ від 05.07.2024 та яка займала посаду підкатегорії «Б3», пізніше було відмовлено в переведенні на посаду начальника відділу правового забезпечення, Південне МГУ отримало відповідні роз`яснення від НАДС, але до суду їх не надає. Позивач посилається на те, що дізналась про наявність спірної позиції щодо визначення підкатегорії посади начальника відділу правового забезпечення в Південному МГУ від вищезазначеної особи ( ОСОБА_2 ), який показав їй лист Південного МГУ від 05.07.2024 за №Вих-1516/06.2/20. Позивач вказує, що після цього, дана особа надала їй лист НАДС від 10.07.2024, в якому НАДС, проаналізувавши Положення про відділ правового забезпечення Південного МГУ, затверджене наказом від 30 травня 2024 року №27-ОД (яке є ідентичним положенням про відділ правового забезпечення та управління правового забезпечення за часів керування ними позивачем). Отже, позивач зазначає, що про порушення свого права на оплату праці вона дізналась в липні 2024 року з листа НАДС, адресованого іншому працівнику Південного МГУ ОСОБА_2 , а лист від 09.08.2024 за №Вих-1736/06/20-24, в якому Південне МГУ відмовило їй у здійсненні перерахунку заробітної плати став підставою для звернення до суду, оскільки в цей момент і виник спір про право, який дає можливість звернення до суду. Позивач вказує, що звернулась до суду 03.09.2024, отже, строк звернення до адміністративного суду нею у жодному випадку не пропущений (ані місячний строк встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України, і тим паче не пропущено тримісячний термін, встановлений статтею 233 КЗпПУ).

Від представника відповідача надійшла заява про застосування строку звернення до суду (№ ЕС52755/24 від 14.10.2024 р.). Представник відповідача посилається на те, що позивачем не заперечується факт обізнаності щодо всіх наказів, якими їй встановлювались розміри посадових окладів, з моменту видання наказу ПМГУ від 29.03.2021 № 33-ОД «Про введення в дію штатного розпису» чи наказу ПМГУ від 02.06.2021 року № 270-к. На думку відповідача, факт ознайомлення позивача з листом адресованим ОСОБА_3 не змінює моменту, з якого вона повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а зазначена позивачем дата свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду. Відповідач зазначає, що відповідно до Закону України «Про оплату праці» і виходячи із того, що заробітна плата державним службовцям виплачується щомісячно, то позивач мала і могла довідатися про невідповідне нарахування та виплату ще з моменту наказу ПМГУ від 02.06.2021 року № 270-к, однак, позивач не зверталась до суду за оскарженням наказу в частині визначення розміру посадового окладу. Відповідач вказує, що заробітна плата є щомісячним періодичним платежем, а тому, в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Оскільки спірні правовідносини пов`язані із визнанням протиправними дій відповідача (саме так зазначив позивач в своїх позовних вимогах) та зобов`язанням відповідача здійснити перерахунок заробітної плати і інших виплат, то відповідач вважає, що під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону. З огляду на викладене, відповідач просить застосувати строки звернення до суду, які є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Надаючи оцінку доводом сторін, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Статтею 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до вимог ч.ч. 13-15 ст. 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Згідно п.п. 7, 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо:

- провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом;

- з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 5 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, частина п`ята статті 122 КАС України є спеціальною нормою у розв`язанні спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби порівняно з нормою, яка міститься в частині другій статті 122 КАС України та встановлює шестимісячний строк звернення до суду.

Водночас, частина п`ята статті 122 КАС України є загальною нормою у розв`язанні спорів стосовно зазначених правовідносин у разі, якщо іншими законами встановлено інший строк звернення до суду в спорах щодо таких правовідносин.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано в законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також вказав, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

За висновком Конституційного Суду України, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Водночас, в положеннях частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм суми заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

В свою чергу, строк звернення до суду за вирішенням спору з приводу порушення законодавства про оплату праці визначається ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП).

Так, згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП, в редакції до 19.07.2022 року, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року № 2352-IX, який набув чинності 19.07.2022 року, внесено зміни до ст. 233 КЗпП та станом на момент звернення до суду з даним адміністративним позовом стаття 233 КЗпП не містить норми, відповідно до якої у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Так, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року № 2352-IX, який набув чинності 19.07.2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст суб`єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Водночас, неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності.

Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене, тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.

Таким чином, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини.

Строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.

При цьому, тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред`явлено позов.

Таким чином, строк звернення до суду з позовом має визначатись за правилами частини другої статті 233 КЗпП, в редакції, яка була чинною на момент початку перебігу відповідного строку та діяла у спірний період, тобто, положення ст. 233 КЗпП, в редакції, яка набрала чинності 19.07.2022 року, щодо строків звернення до суду не можуть розповсюджуватись на правовідносини, що виникли до 19.07.2022 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 року Кодекс законів про працю України доповнено главою XIX «Прикінцеві положення» такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, дію якого неодноразово було продовжено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

За наведеного правового регулювання, строки звернення до суду, визначені ч. 2 ст. 233 КЗпП України в редакції чинній з 19.07.2022 року, продовжені на строк дії такого карантину, тобто, до 30 червня 2023 року.

Спір у даній справі виник з приводу порушення законодавства про оплату праці та стосується виплати заробітної плати у належному розмірі з 02.06.2021 року по 29.02.2024 року.

Щодо вимог позивача з 02.06.2021 року по 18.07.2022 року, право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.

Однак, з 30 червня 2023 року розпочався строк звернення до суду із позовом щодо виплати заробітної плати в період з 19.07.2022 року, тобто, в період дії ст. 233 КЗпП України в редакції чинній з 19.07.2022 року, яка визначає тримісячний строк звернення до суду із таким позовом.

До позовної заяви не додано заяви про поновлення строку звернення до суду із позовними вимогами з 19.07.2022 року за період з 30.09.2023 року та до моменту звернення до суду з даним позовом (03.09.2024 року), тобто, після закінчення тримісячного строку звернення до суду з цими вимогами, який розпочався після закінчення карантину (30.06.2023 року) та передбачений ст. 233 КЗпП України, в редакції з 19.07.2022 року.

Отже, заявлений позов підлягає залишенню без руху після відкриття провадження в адміністративній справі для надання позивачу строку для подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних підстав для поновлення такого строку та наданням доказів на їх підтвердження.

Керуючись статтями 122, 123, 161, 171, 240, 241, 243, 248, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, третя особа - Національне агентство України з питань державної служби, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху подати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних підстав для поновлення такого строку та наданням доказів на їх підтвердження.

Роз`яснити позивачу, що якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України, та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В. Харченко