Рішення від 22.04.2025 по справі 420/27834/24

Справа № 420/27834/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, третя особа - Національне агентство України з питань державної служби, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати заробітної плати, з урахуванням усіх виплат та надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу згідно підкатегорії «Б1», за період роботи на посаді начальника відділу правового забезпечення Південного МГУ - з 2 червня 2021р. по 16 січня 2023р., та за період роботи на посаді начальника управління правового забезпечення Південного МГУ з 17 січня 2023р. по 29 лютого 2024р.;

- зобов`язати Південне міжрегіональне головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні здійснити перерахунок та виплату заробітної плати з урахуванням усіх виплат та надбавок (відпускні, матеріальна допомога, тощо), які нараховуються залежно від розміру посадового окладу згідно підкатегорії «Б1» за період роботи на посаді начальника відділу правового забезпечення Південного МГУ - з 2 червня 2021р. по 16 січня 2023р., та за період роботи на посаді начальника управління правового забезпечення Південного МГУ з 17 січня 2023р. по 29 лютого 2024р., та з урахуванням раніше виплачених сум заробітної плати (згідно підкатегорії «Б3»).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона з 02.06.2021 р. по 16.01.2023р. працювала на посаді начальника відділу правового забезпечення Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні (далі - Південне МГУ) (самостійний структурний підрозділ у складі міжрегіонального головного управління), а з січня 2023р. по 29.02.2024р. - на посаді начальника управління правового забезпечення Південного МГУ (самостійний структурний підрозділ у складі міжрегіонального головного управління) (звільнена за згодою сторін). Вищезазначені посади були віднесені Південним МГУ до підкатегорії «Б3» посад державної служби категорії «Б» (штатний розпис затверджено Держпродспоживслужбою). З листа від 10.07.2024р. №6891/10.3-24, наданого у відповідь на звернення працівника Південного МГУ, в якому НАДС було роз`яснено, що посада заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю Одеса відноситься до підкатегорії «Б3», вбачається, що посада начальника самостійного структурного підрозділу у складі головного управління (тобто посади начальника відділу правового забезпечення та начальника управління правового забезпечення Південного МГУ) відносяться до підкатегорії «Б1», а не «Б3». Зазначила, що НАДС ще у 2020 році надавало відповідні роз`яснення «щодо прирівняння керівних посад державної служби та визначення розмірів посадових окладів (від 30.03.2020р. № 89-р/з), в яких також зазначено, що посада начальника самостійного управління/відділу відноситься до підкатегорії «Б1» посад державної служби. Також, посилалася на те, що в листі від 05.07.2024р. за № вих.-1516/06.2/20 Південне МГУ фактично погодилося із позщицією НАДС про те, що посада начальника управління/відділу правового забезпечення відноситься до підкатегорії посад «Б1», а не «Б3». З огляду на що, позивач листами від 12.07.2024 та 25.07.2024р. звернулася до Південного МГУ з проханням здійснити перерахунок заробітної плати та її виплату за період роботи на посадах начальника відділу правового забезпечення та начальника управління правового забезпечення Південного МГУ з підстав не вірно визначеного посадового окладу у зазначений період, у зв`язку із помилковим віднесенням її посади до підкатегорії «Б3», а не «Б1». Листом від 09.08.2024р. за №Вих 1736/06/20-24, Південне МГУ відмовило позивачу в здійсненні перерахунку та виплати заробітної плати. З огляду на що, вваєжає, що відповідачем порушено її право на оплату праці, та оскільки Південне МГУ безпідставно відмовило їй у здійсненні перерахунку заробітної плати, таке право підлягає захисту у судовому порядку.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2024р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, третя особа - Національне агентство України з питань державної служби, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - залишено без руху.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №420/36382/24 за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, третя особа - Національне агентство України з питань державної служби, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

25.09.2024 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому, серед іншого наголошено, що відповідно до наказу Південного МГУ від 13 лютого 2024 р. № 12-ОД, з 01 січня 2024 р. в Південному МГУ було введено нову структуру та штатний розпис та проведено класифікацію посад державної служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1409 «Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році», пунктом 3 якої визначено, що схема посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 р. № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» не застосовуються до державних службовців державних органів, що провели класифікацію посад державної служби. Позивач, як керівник юридичної служби, погоджувала накази Південного МГУ, якими вводились в дію: штатний розпис на 2021 рік Південного МГУ, затверджений Заступником Голови Держпродспоживслужби від 18.11.2021р., штатний розпис на 2021 рік Південного МГУ, затверджений Заступником Голови Держпродспоживслужби від 17.12.2021р., штатний розпис на 2022 рік Південного МГУ, затверджений т.в.о. Голови Держпродспоживслужби 12.12.2022р., штатний розпис на 2023 рік Південного МГУ, затверджений т.в.о. Голови Держпродспоживслужби від 31.01.2023р., штатний розпис на 2024 рік Піведнного МГУ, затверджений т.в.о. Голови Держпродспоживслужби від 29.01.2024р. Оскільки позивач з моменту видання наказів про її призначення від 02.06.2021 року № 270-к, від 16.01.2023 року № 10-к, від 26.02.2024 року № 43-к знала розмір встановлених їй посадових окладів, крім того, як керівник юридичної служби погоджувала і накази Південного МГУ, якими вводились в дію штатні розписи Південного МГУ (з зазначенням розмірів посадових окладів в тому числу позивачу), строк позовної давності щодо заявлених нею позовних вимог про визнання дій Південного МГУ неправомірними та здійснення перерахунку сплив та клопотання про його поновлення позивачем не заявлено.

Третьою особою - Національним агентством України з питань державної служби, 24.09.2024р. (№ЕС45653/24) були надані пояснення щодо позовної заяви. Зокрема, зазначено, що у Положеннях про відділ правового забезпечення Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, затверджених наказами Південного МГУ від 31.12.2020р. № 6, від 18.10.2021р. № 62-ОД, від 28.04.2022р. № 26-ОД, від 02.01.2023р. № 3-ОД, зазначено, що відділ правового забезпечення є структурним підрозділом Південного МГУ, який організовує, координує та забезпечує здійснення правової роботи в органі. В зазначених положеннях відсутні норми щодо визначення структурних підрозділів самостійними. Більш того, посилання позивача на роз`яснення, що містяться в Листі НАДС від 10.07.2024р. № 6891/10.3-24 недоцільні, оскільки роз`яснення є індивідуальними та стосуються виключно обставин зазначених у зверненні особи автора звернення, а тому, на думку НАДС, не можуть бути враховані при вирішенні спору, як такі що не стосуються обставин справи. Також, повідомив, що посилання позивача на поставнову Верховного суду від 05.01.2023р. в справі №340/2871/21 не є коректним, оскільки обставини справи № 340/2871/21 не є релевантними з обставинами справи, що є предметом цього розгляду. Зазначив про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Позивачем подано відповідь на відзив (№ ЕС47859/24 від 01.10.2024 р.) та додаткові пояснення (№ ЕС47861/24 від 01.10.2024 р.). Зокрема, позивач посилається на те, що Південне МГУ в цілому як орган - роботодавець повинен був правильно визначити підкатегорію її посади та відповідно вірно визначити розмір посадового окладу (згідно підкатегорії «Б1»). На думку позивача, посилання відповідача на те, що нею погоджувались накази про введення в дію штатного розпису Південного МГУ, у зв`язку з чим, вона знала про розмір свого посадового окладу та не оскаржувала ці накази є перекладанням відповідальності та свідчить про свідоме, на сьогоднішній день, порушення відповідачем її конституційних прав на оплату праці. Позивач зазначає, що визначення підкатегорій посад державної служби в Південному МГУ згідно з посадовими обов`язками здійснювалось кадровою службою без участі юридичної служби. Позивач вказує, що нею погоджувались накази про введення в дію штатного розпису, який був вже визначений, складений та затверджений центральним органом виконавчої влади Держпродспоживслужбою, юридична оцінка цих наказів здійснювалась виключно на предмет актуальності (чинності) зазначених в них нормативно-правових актів. Крім того, позивач зазначає, що нормативно-правові документи в Україні доволі часто мають неоднозначний зміст, а тому, помилкове, не вірне їх застосування є також доволі частим явищем, у тому числі в державних органах. З листа Південного МГУ від 05.07.2024р. за № Вих-1516/06.2/20 вбачається, що станом на дату цього листа, відповідач також не був впевнений у своїй позиції щодо визначення підкатегорії посади начальника відділу правового забезпечення, тому звертався до НАДС листом від 25.06.2024р. за вих.№1417/06.2/23-24 щодо надання відповідних роз`яснень. З урахуванням того, що особі, зазначеній у листі Південного МГУ від 05.07.2024р. та яка займала посаду підкатегорії «Б3», пізніше було відмовлено в переведенні на посаду начальника відділу правового забезпечення, Південне МГУ отримало відповідні роз`яснення від НАДС, але до суду їх не надає. Позивач посилається на те, що дізналась про наявність спірної позиції щодо визначення підкатегорії посади начальника відділу правового забезпечення в Південному МГУ від вищезазначеної особи ( ОСОБА_2 ), який показав їй лист Південного МГУ від 05.07.2024 за №Вих-1516/06.2/20. Позивач вказує, що після цього, дана особа надала їй лист НАДС від 10.07.2024р., в якому НАДС, проаналізувавши Положення про відділ правового забезпечення Південного МГУ, затверджене наказом від 30 травня 2024 року №27-ОД (яке є ідентичним положенням про відділ правового забезпечення та управління правового забезпечення за часів керування ними позивачем). Отже, позивач зазначає, що про порушення свого права на оплату праці вона дізналась в липні 2024 року з листа НАДС, адресованого іншому працівнику Південного МГУ ОСОБА_2 , а лист від 09.08.2024 за №Вих-1736/06/20-24, в якому Південне МГУ відмовило їй у здійсненні перерахунку заробітної плати став підставою для звернення до суду, оскільки в цей момент і виник спір про право, який дає можливість звернення до суду. Позивач вказує, що звернулась до суду 03.09.2024, отже, строк звернення до адміністративного суду нею у жодному випадку не пропущений (ані місячний строк встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України, і тим паче не пропущено тримісячний термін, встановлений статтею 233 КЗпПУ).

Від представника відповідача надійшла заява про застосування строку звернення до суду (№ ЕС52755/24 від 14.10.2024 р.). Представник відповідача посилається на те, що позивачем не заперечується факт обізнаності щодо всіх наказів, якими їй встановлювались розміри посадових окладів, з моменту видання наказу Південного МГУ від 29.03.2021р. № 33-ОД «Про введення в дію штатного розпису» чи наказу Південного МГУ від 02.06.2021 року № 270-к. На думку відповідача, факт ознайомлення позивача з листом адресованим ОСОБА_2 не змінює моменту, з якого вона повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а зазначена позивачем дата свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду. Відповідач зазначає, що відповідно до Закону України «Про оплату праці» і виходячи із того, що заробітна плата державним службовцям виплачується щомісячно, то позивач мала і могла довідатися про невідповідне нарахування та виплату ще з моменту наказу Південного МГУ від 02.06.2021 року № 270-к, однак, позивач не зверталась до суду за оскарженням наказу в частині визначення розміру посадового окладу. Відповідач вказує, що заробітна плата є щомісячним періодичним платежем, а тому, в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Оскільки спірні правовідносини пов`язані із визнанням протиправними дій відповідача (саме так зазначив позивач в своїх позовних вимогах) та зобов`язанням відповідача здійснити перерахунок заробітної плати і інших виплат, то відповідач вважає, що під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону. З огляду на викладене, відповідач просить застосувати строки звернення до суду, які є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

16.12.2024 року позивач подала заяву про поновлення строку звернення до суду, а також вказала, що відповідачем не надавалось письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, а оскільки недоплачені суми є складовою заробітної плати і також повинні були б бути нараховані та виплачені при звільненні, строк звернення до суду з позовними вимогами щодо виплати цих сум визначений частиною 2 статті 233 КЗпП України - три місяці з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, яке відбулось 29.02.2024 року. Оскільки визначене законодавством письмове повідомлення не надавалось, перебіг зазначеного строку не розпочато. Також, позивач звернула увагу суду, що позов поданий в межах річного строку, визначеного частиною першою статті 234 КЗпП України, який не сплинув ані з моменту звільнення, ані до позовних вимог з 19.07.2022 року за період з 30.09.2023 року по 03.09.2024 року. Позивач зазначає, що в межах цієї справи об`єктивною причиною звернення до суду з вимогами про перерахунок та виплату заробітної плати лише 03.09.2024 року (вже після звільнення з ПМГУ) була необізнаність про порушення права, а саме про те, що кадрова служба Південного МГУ не вірно визначила підкатегорію посади начальника відділу правового забезпечення, на яку позивача було призначено 02.06.2021 року за результатами конкурсу. З урахуванням помилкового трактування управлінням кадрового забезпечення положень постанови КМУ від 18 січня 2017 року № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» в частині визначення підкатегорій посад державної служби, переведення на посаду начальника управління правового забезпечення 17.01.2023 року також відбулось із невірним визначенням підкатегорії посади («Б3» замість «Б1»). Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що необізнаність щодо неправильного визначення Південним МГУ підкатегорії посади та як наслідок не вірного визначення органом посадового окладу, не може обмежувати право на судовий захист у тому обсязі, як його гарантовано частиною першою статті 55 Конституції України, та нівелювати можливість ефективної реалізації на судовий захист права, про порушення якого позивач дізналась 10 липня 2024 року з листа НАДС за вих. № 6891/10.3-24 від 10.07.2024 року. Про відмову Південного МГУ здійснити перерахунок та виплату заробітної плати позивач дізналась з листа відповідача від 09.08.2024 року за № Вих-1736/06/20-24.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.01.2025р., з окреслених у даному процесуальному документі, підстав, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, третя особа - Національне агентство України з питань державної служби, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії з 19.07.2022 року за період з 30.06.2023 року. Продовжений розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, третя особа - Національне агентство України з питань державної служби, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 Наказом Південного міжрегіонального головного управління Державної служби Укпраїни з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні від 01.02.2021р. № 75/К-2021 призначено на посаду провідного спеціаліста відділу господарського забезпечення управління організаційно-господарського забезпечення ПМГУ у порядку переведення з Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Одеській області.

Наказом Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні від 02.06.2021 року № 270-к позивача призначено на посаду начальника відділу правового забезпечення відповідача в поряду просування по службі за результатами конкурсу шляхом переведення з посади провідного спеціаліста відділу господарського забезпечення управління організаційно-господарського забезпечення відповідача з 02.06.2021р. з посадовим окладом згідно з штатного розпису (7050,00 грн.).

Наказом Південного міжрегіонального головного управління Державної служби Укпраїни з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні від 16.01.2023 № 10-к позивача переведено на рівнозначну посаду начальника управління правового забезпечення відповідача з 17.01.2023 з посадовим окладом згідно з штатним розписом (9000,00 гривень).

Наказом Південного міжрегіонального головного управління Державної служби Укпраїни з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні від 26.02.2024р. № 43-к позивача з 29 лютого 2024 звільнено з посади начальника управління правового забезпечення відповідача за переведенням до Головного сервісного центру МВС.

Всі вищезазначені посади були віднесені Південним МГУ до підкатегорії «Б3» державної служби категорії «Б».

Водночас, листом від 10.07.2024р. № 6891/10.3-24 Національне агентство України з питань державної служби (НАДС) на звернення працівника Південного МГУ надало роз`яснення, згідно з якими, посада начальника самостійного структурного підрозділу у складі головного управління, тобто посади начальника відділу правового забезпечення та начальника управління правового забезпечення Південного МГУ, відносяться до підкатегорії «Б1», а не «Б3».

Листами від 12.07.2024р. та 25.07.2024р. позивач звернулася до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби Укпраїни з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні з проханням здійснити перерахунок заробітної плати та її виплату за період роботи на посадах начальника відділу правового забезпечення та начальника управління правового забезпечення Південного міжрегіонального головного управління Державної служби Укпраїни з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні з підстав не вірно визначеного посадового окладу у зазначений період, у зв`язку із помилковим віднесенням її посади до підкатегорії «Б3», а не «Б1».

Листом від 09.08.2024р. за №Вих 1736/06/20-24, Південне міжрегіональне головного управління Державної служби Укпраїни з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні відмовило позивачу в здійсненні перерахунку та виплати заробітної плати.

Не погоджуючись із такою бездіяльністю, позивач звернулася з позовом до Одеського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб

Відповідно до пункту 16 Положення Про Південне міжрегіональне головне управління Державної служби Укпраїни з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 13.11.2020р. № 762 (далі Положення № 762), Південне міжрегіональне головне управління Державної служби Укпраїни з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Відповідно до п. 1, 4 Положення № 762 Південне міжрегіональне головне управління Державної служби Укпраїни з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні є триторіальним органом Держпродспоживслужби, повноваження Південного міжрегіонального головного управління Державної служби Укпраїни з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні поширюються на території Кіровоградської, Миколаївської, Одеської, Черкаської, Херсонської областей, Автономоної Республіки Крим та міста Севастополь.

Згідно пункту 2 розділу 1 Положень про відділ правового забезпечення Південного міжрегіонального головного управління Державної служби Укпраїни з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, затвердженого наказом від 31.12.2020р. № 6, від 18.10.2021р. № 62-ОД, від 28.04.2022 № 26-ОД, відділ є структурним підрозділом Південного міжрегіонального головного управління Державної служби Укпраїни з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, який організовує, координує та забезпечує здійснення правової роботи в органі.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 2 Закону «Про державну службу» посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про державну службу» відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються Законом, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про державну службу» посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.

Частиною третьою статті 13 Закону України «Про державну службу» передбачено, що НАДС, як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, надає роз`яснення з питань застосування Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби.

Відповідно до частини першої статті 51 Закону України «Про державну службу» з метою встановлення розмірів посадових окладів державні органи поділяються за такими рівнями:

1) Апарат Верховної Ради України, Секретаріат Кабінету Міністрів України, постійно діючий допоміжний орган, допоміжні, консультативно-дорадчі органи, утворені Президентом України, Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, Національна служба посередництва і примирення, Секретаріат Національної тристоронньої соціально-економічної ради, апарати (секретаріати) Ради національної безпеки і оборони України, Центральної виборчої комісії, Рахункової палати, Конституційного Суду України, Верховного Суду, Офісу Генерального прокурора;

2) міністерства, центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом, який встановлений законом, апарати (секретаріати) вищих спеціалізованих судів, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) інші державні органи, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;

4) державні органи, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва та Севастополя;

5) державні органи, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення. Разом з тим Законом не визначено поняття «нижча посада» та «вища посада».

Частиною 2 ст. 51 Закону України «Про державну службу» схема посадових окладів на посадах державної служби та умови оплати праці державних службовців, з якими укладаються контракти про проходження державної служби, визначаються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Згідно п. 15 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою КМУ від 2 вересня 2015 р. № 667 (далі Положення № 667) Держпродспоживслужба є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Постановою Кабінету Міністрів України № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» від 18.01.2017 р. були затверджені схеми посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2021 2023 роках.

Переліком посад державної служби, що прирівнюються до відповідних підкатегорій, затверджених Постановою Постановою Кабінету Міністрів України № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» від 18.01.2017 р., передбачено, що посади керівних підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів (експертних груп, головних управлінь, управлінь, інспекцій, відділів, відділень, секторів) і їх заступників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, територіальних органів та їх структурних підрозділів належать підкатегорії «Б3» посад державної служби категорії «Б».

У той же час, посади керівників самостійних структурних підрозділів (директоратів, генеральних департаментів, головних департаментів, департаментів, головних інспекцій, головних управлінь, служб, управлінь, відділів, відділень, секторів, експертних груп) міністерствв, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів; керівників територіальних органів цих державних органів та їхструктурних підрозділів належать до підкатегорії «Б1» посад державної служби категорії «Б».

Визначення підкатегорій посад державної служби та прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

В свою чергу, відповідно до наказу Південного МГУ від 27.05.2024 № 26-ОД «Про введення в дію штатного розпису Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні на 2024 рік» було створено відділ правового забезпечення з посадою начальника відділу, 5-ти головних спеціалістів та 2-ох провідних фахівців зазначеного відділу.

Пунктами 2, 4-5 розділу І Положення про відділ правового забезпечення Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, затвердженого наказом Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з 3 питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні від 30 травня 2024 року № 27-ОД, передбачено, що відділ правового забезпечення (далі Відділ) є структурним підрозділом Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, який організує, координує та забезпечує здійснення правової роботи. Відділ підпорядковується безпосередньо начальнику Південного міжрегіонального головного управління. Структура та штатна чисельність Відділу визначається відповідно до структури та штатного розпису Південного міжрегіонального головного управління. Відділ складається з начальника Відділу, головних спеціалістів та провідних фахівців.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 26.11.2008 № 1040 «Про затвердження Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації», юридична служба міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади та їх територіальних органів, місцевих держадміністрацій утворюється як самостійний структурний підрозділ.

Таким чином, вбачається, що відділ правового забезпечення Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, утворений відповідно до наказу Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні є самостійним структурним підрозділом Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні.

Відповідно до Переліку посад державної служби, що прирівнюються до відповідних підкатегорій, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів від 18.01.2017 №15 «Питання оплати праці працівників державних органів» посади керівників структурних підрозділів територіальних органів відносяться до підкатегорії «Б1» категорії «Б», в той час як посади керівників та заступників 4 керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів територіальних органів відноситься до підкатегорії Б3 категорії Б.

Як встановлено судом, нарахування та виплата позивачеві заробітної плати, а також інших виплат та надбавок, які нараховуються незалежно від розміру посадового окладу, відповідно, здійснювалося відповідачем із застосуванням окладу за підкатегорією «Б3», в той час як повинен був застосовуватися оклад за підкатегорією «Б1», оскільки, як вбачається гідно Постанови Кабінету Міністрів від 26.11.2008 № 1040 «Про затвердження Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації», відділ правового забезпечення Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні утворений як самостійний структурний підрозділ.

Також встановлено, що з 02.06.2021р. по 31.12.2021р. відповідачем визначений посадовий оклад позивача у розмірі 7050,00 грн., в той час, як відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017р. № 15«Питання оплати праці працівників державних органів» посадовий оклад повинен був складати суму у розмірі 8 800,00 грн.

З 01.01.2022р. по 16.01.2023р. відповідачем визначений посадовий оклад позивача у розмірі 7500,00 грн., в той час, як відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017р. № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» посадовий оклад повинен був складати суму у розмірі 9 400,00 грн.

З 17.01.2023р. по 31.12.2023р. відповідачем визначений посадовий оклад позивача у розмірі 9000,00 грн., в той час, як відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017р. № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» посадовий оклад повинен був складати суму у розмірі 11 200,00 грн.

Аргументи та доводи відповідача та третьої особи в справі щодо того, що відповідно до Положення про відділ правового забезпечення Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, затверджених наказами Південного МГУ від 31.12.2020р. № 6, від 18.10.2021р. № 62-ОД, від 28.04.2022р. № 26-ОД, від 02.01.2023р. № 3-ОД не містяться норми щодо визначення структурних підрозділів самостійними, не приймаються до уваги судом, оскільки самостійність відділу правового забезпечення відповідача створений як самостійний структурний підрозділ в силу положень Постанови Кабінету Міністрів від 26.11.2008 № 1040 «Про затвердження Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації»

В добровільному порядку за зверненням позивача до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні щодо перерахування заробітної плати здійснено не було, що, у тому числі, підтвердується відповіддю відповідача від 09.08.2024р. за №Вих 1736/06/20-24, на листи ОСОБА_1 від 12.07.2024р. та від 25.07.2024р.

Судом також встановлено, що із змісту листа НАДС від 10.07.2024 № 6891/10.3-24, на який посилаєтться позивач, вбачається, що дійсно наданим листом НАДС надано роз`яснення щодо питання визначення рівнозначності посади заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні ПМГУ за старою структурою ПМГУ (посада згідно з Наказом ПМГУ від 01.03.2023 № 15-ОД «Про введення в дію штатного розпису Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні на 2023 рік» та штатним розписом на 2023 рік ПМГУ затвердженим т.в.о. Голови Держпродспоживслужби від 31.01.2023) та посади начальника відділу правового забезпечення ПМГУ в новій структурі ПМГУ (посада згідно з Наказом ПМГУ від 13.02.2024 № 12-ОД «Про введення в дію штатного розпису Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні на 2024 рік» штатним розписом на 2024 рік ПМГУ затвердженого т.в.о. Голови Держпродспоживслужби від 29.01.2024), що не є предметом розгляду зазначеної справи. Але, в зазначеному ж листі від 10.07.2024 № 6891/10.3-24 НАДС наведене правове обгрунтування щодо належності посади начальника відділу правового забезпечення Південного міжрегіонального головного управління Державної служби Укпраїни з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні до підкатегорії «Б1» категорії «Б», а не до підкатегорії «Б3» як зазначається відповідачем та третою особою в справі.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії)

Згідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Вчинення органом державної влади дії (прийняття рішень) з порушенням приписів Конституції України та Закону, який регулює відповідні правовідносини, призводить до визнання таких дій (рішень) незаконними.

Таким чином, зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо не перерахунку заробітної плати позивача та її виплати за період роботи на посадах начальника відділу правового забезпечення та начальника управління правового забезпечення Південного міжрегіонального головного управління Державної служби Укпраїни з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні з підстав не вірно визначеного посадового окладу у зазначений період, у зв`язку із помилковим віднесенням її посади до підкатегорії «Б3», а не «Б1», є протиправними.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, відповідно достатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як узаконі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Відповідно до частини першоїстатті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положеньстатті 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.Суд наголошує на тому, що в силу вимог частини другоїстатті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, третя особа - Національне агентство України з питань державної служби, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, є правомірними, документально підтвердженими, базуються на положеннях чинного податкового законодавства, а отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, третя особа - Національне агентство України з питань державної служби, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

2. визнати протиправними дії Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати заробітної плати, з урахуванням усіх виплат та надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу згідно підкатегорії «Б1», за період роботи на посаді начальника відділу правового забезпечення Південного МГУ - з 2 червня 2021р. по 16 січня 2023р., та за період роботи на посаді начальника управління правового забезпечення Південного МГУ з 17 січня 2023р. по 29 лютого 2024р.

3. Зобов`язати Південне міжрегіональне головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 заробітної плати, з урахуванням усіх виплат та надбавок (відпускні, матеріальна допомога, тощо), які нараховуються залежно від розміру посадового окладу згідно підкатегорії «Б1» за період роботи на посаді начальника відділу правового забезпечення Південного МГУ - з 2 червня 2021р. по 16 січня 2023р., та за період роботи на посаді начальника управління правового забезпечення Південного МГУ з 17 січня 2023р. по 29 лютого 2024р., з урахуванням раніше виплачених сум (згідно підкатегорії «Б3»).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення складено 22.04.2024 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці, у період з 08.01.2025 р. по 24.01.2025 р., з 14.04.2025 р. по 18.04.2025 р., а також на лікарняному з 03.02.2025 р. по 21.02.2025 р., та з 26.02.2025 р. по 07.03.2025р., включно.

Суддя Ю.В. Харченко

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, третя особа - Національне агентство України з питань державної служби, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити

02.04.25.