Постанова

від 26.11.2024 по справі 910/18857/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/18857/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Тарасенко О. В. (адвокат),

відповідача-1 - Божинського В. В. (у порядку самопредставництва),

відповідача-2 - Павленка А. В. (у порядку самопредставництва),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 (суддя Приходько І. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 (головуючий - Хрипун О. О., судді Вовк І. В., Гончаров С. А.) у справі

за позовом Громадської організації "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів"

до: 1) Фонду державного майна України,

2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити дії

та за зустрічним позовом Фонду державного майна України

до Громадської організації "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву,

про розірвання договору оренди.

Короткий зміст і підстави вимог первісного та зустрічного позовів

1. 18.11.2021 Громадська організація "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів" (далі - ГО "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів", Спілка, Орендар, позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України (далі - ФДМУ, Фонд, Балансоутримувач, відповідач-1) і Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ ФДМУ по місту Києву, Відділення, Орендодавець, відповідач-2) про:

1) визнання незаконною бездіяльності ФДМУ, яка полягає у невключенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації окремого державного нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 992,7 м2 (реєстровий № 0032945.3.АААДКЕ203), що є частиною нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5-А (далі - спірне майно, спірні приміщення, об`єкт оренди), що належить до сфери управління та обліковується на балансі Фонду, та незатвердженні цього переліку;

2) зобов`язання ФДМУ включити спірні приміщення до переліку об`єктів приватизації державної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу ГО "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів";

3) зобов`язання РВ ФДМУ по місту Києву укласти зі Спілкою договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації окремого майна - спірних приміщень, що підлягає продажу шляхом викупу, в редакції, запропонованій Орендарем у прохальній частині позовної заяви, посилаючись на положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 23 Закону України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ "Про оренду державного та комунального майна", чинного до 31.01.2020 (далі - Закон України № 2269-ХІІ), статті 5 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна", введеного в дію з 01.02.2020 (далі - Закон України № 157-ІХ), статей 4, 7, 10, 11, 13, 18, 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (чинного з 07.03.2018), статей 1, 4 Закону України "Про Фонд державного майна України", пункту 1 розділу І, пунктів 5, 6, 10, 11 розділу ІV Порядку подання та розгляду заяв про включення об`єктів права державної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, затвердженого наказом ФДМУ від 22.05.2018 № 675 (далі - Порядок № 675).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що Орендар виконав усі визначені чинним законодавством умови для отримання права на приватизацію об`єкта оренди шляхом викупу, тоді як ФДМУ протиправно не включив окреме державне нерухоме майно - спірні приміщення до переліку об`єктів приватизації державної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу позивачем, у зв`язку з чим має місце незаконна бездіяльність Фонду, що порушує законні права та інтереси позивача, оскільки позбавляє його можливості реалізувати своє право на придбання об`єкта державної власності шляхом викупу.

3. 19.01.2022 ФДМУ звернувся до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до ГО "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів" про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.12.2018 № 347 (далі - договір оренди від 18.12.2018, договір № 347), укладеного між Фондом і Спілкою, посилаючись на положення статей 525, 526, 530, 599, 611, 629, 651, 759, 760, 762, 773, 783 ЦК України, статей 216- 218, 283, 286, 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 1, 2, 4, 6 Закону України "Про Фонд державного майна України" та статті 4 Закону України № 157-IX.

4. Зустрічна позовна заява аргументована систематичним порушенням Орендарем обов`язку зі внесення орендної плати в повному розмірі та використанням об`єкта оренди не за цільовим призначенням.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024, первісний позов задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність ФДМУ, яка полягає у невключенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, спірних приміщень, що належать до сфери управління та обліковуються на балансі Фонду, та незатвердженні цього переліку. Зобов`язано відповідача-1 включити об`єкт оренди до переліку об`єктів приватизації державної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу ГО "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів". У задоволенні решти вимог первісного позову та в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

6. Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 15, 16, 651, 762, 773 ЦК України, статей 291 ГК України, статей 1, 4 Закону України "Про Фонд державного майна України", статей 4, 7, 11, 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", статті 26 Закону України № 157-IX, пунктів 9- 11 розділу ІV Порядку № 675, статей 74, 76, 86, 227, 269, 277 ГПК України, застосовуючи які, місцевий та апеляційний господарські суди дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимог первісного позову та необґрунтованість вимог зустрічного позову з огляду на те, що:

1) неодержання органом приватизації у визначений законом 15-денний строк дозволу чи відмови в приватизації об`єкта державної власності від органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном, є достатньою підставою вважати, що таку згоду надано, а оскільки 24.03.2021 ФДМУ отримав листа РВ ФДМУ по місту Києву від 23.03.2021 № 30-03/2260 про надання згоди на приватизацію орендованого позивачем майна або вмотивованої відмови (вх. № 15/12441), але відповідь з відмовою в наданні згоди було направлено Відділенню листом Фонду від 14.05.2021 № 10-12-10805, тобто з пропуском строку, встановленого абзацом 4 частини 7 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", то у межах спірних правовідносин згода відповідача-1 як органу управління майном на приватизацію об`єкта оренди вважається наданою на підставі положень абзацу 5 частини 7 цієї статті;

2) вмотивована відмова органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення державного майна до переліку об`єктів, які підлягають приватизації, повинна містити підстави такої відмови, визначені чинним законодавством України (такий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 910/6319/19), натомість оформлена листом ФДМУ від 14.05.2021 № 10-12-10805 відмова в наданні відповідної згоди таких підстав не містить і протилежного відповідачами не доведено;

3) наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами (листом Фонду від 05.06.2019 № 10-16-10466 "Щодо надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна", висновками експертного будівельно-технічного дослідження від 26.02.2020 № 16 і від 25.01.2021 № 18, звітом з незалежної оцінки вартості невід`ємних поліпшень орендованого майна станом на 31.01.2021 тощо) підтверджено та відповідачами не спростовано дотримання Орендарем сукупності всіх необхідних умов, передбачених частиною 2 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" для набуття Спілкою права на викуп об`єкта оренди, зокрема, відсутність заборгованості з орендної плати на момент звернення з позовом до суду (18.11.2021) підтверджується актом звірки з Фондом за період з грудня 2018 року по грудень 2019 року, платіжними дорученнями про перерахування коштів на рахунок ФДМУ та до бюджету за 2019- 2021 рр., тоді як лист Фонду від 14.05.2021 № 10-12-10805 (щодо відмови в наданні згоди на включення спірного майна до переліку об`єктів, які підлягають приватизації) не містить посилань на порушення Орендарем умов договору оренди від 18.12.2018, який є чинним на момент ініційованої приватизації;

4) подальша бездіяльність Фонду, до повноважень якого входить затверджувати перелік об`єктів малої приватизації державної власності та видавати наказ про приватизацію таких об`єктів, свідчить про обґрунтованість позовних вимог, заявлених до Фонду, позаяк із причин незатвердження відповідачем-1 спірного майна у відповідному переліку зупинився процес його приватизації, а Орендодавець не відмовляв позивачу в укладенні договору, бо фактично не уклав договір купівлі-продажу з незалежних від нього причин - через бездіяльність ФДМУ;

5) передчасною є позовна вимога про зобов`язання Відділення укласти з позивачем договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації шляхом викупу в запропонованій позивачем редакції;

6) у розумінні норм частини 2 статті 773, статті 783 ЦК України та положень пункту 10.6 договору оренди від 18.12.2018 (у редакції договору про внесення змін від 11.09.2019 № 130) правом вимагати дострокового розірвання зазначеного договору в разі порушення орендарем умов договору оренди наділено виключно орендодавця, яким із 11.09.2019 є РВ ФДМУ по місту Києву, а не Фонд, що свідчить про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову Балансоутримувача про розірвання договору № 347.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

7. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ФДМУ (скаржник-1) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення та постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити повністю.

8. У свою чергу, не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, РВ ФДМУ по місту Києву (скаржник-2) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення та постанову скасувати в частині задоволення вимог первісного позову про визнання незаконною бездіяльності ФДМУ та зобов`язання Фонду включити спірні приміщення до переліку об`єктів приватизації державної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу ГО "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів", та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

9. На обґрунтування своїх вимог скаржник-1 посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що:

1) суди не врахували висновку щодо застосування норми абзацу 4 частини 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" в подібних правовідносинах (у контексті вмотивованості відмови органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 910/14389/22;

2) суди не врахували висновку щодо застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) в подібних правовідносинах (у контексті застосування принципу "належного урядування" та недоведеності його недотримання Фондом як органом державної влади без встановлення судами під час розгляду справи на підставі наданих сторонами доказів обставин, які свідчать саме про недобросовісну поведінку Фонду), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/3527/20;

3) суди не врахували висновку щодо застосування норми статті 651 ЦК України в подібних правовідносинах (у контексті того, що несплата орендних платежів в повному обсязі містить усі ознаки істотності порушення умов договору), викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 732/1709/16-ц;

4) ухвалою від 27.08.2024 суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання ФДМУ від 21.06.2024 про зупинення провадження у справі № 910/18857/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/5508/23 з причин недоведеності заявником існування об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення пов`язаної справи № 910/5508/23 (предмет позову РВ ФДМУ по місту Києву до ГО "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів" - розірвання договору оренди від 18.12.2018 та виселення Спілки з орендованого майна), оскільки, на думку скаржника-1, об`єктивне вирішення спору та розгляд апеляційної скарги Фонду залежали від результатів розгляду справи № 910/5508/23.

10. На обґрунтування своїх вимог скаржник-2 посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що:

1) суди не врахували висновку щодо застосування норми абзацу 4 частини 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" в подібних правовідносинах (у контексті вмотивованості відмови органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 910/14389/22;

2) суди не врахували висновку щодо застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції в подібних правовідносинах (у контексті застосування принципу "належного урядування" та недоведеності його недотримання Фондом як органом державної влади без встановлення судами під час розгляду справи на підставі наданих сторонами доказів обставин, які свідчать саме про недобросовісну поведінку Фонду), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/3527/20;

3) ухвалою від 27.08.2024 суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання ФДМУ від 21.06.2024 про зупинення провадження у справі № 910/18857/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/5508/23 з причин недоведеності заявником існування об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення пов`язаної справи № 910/5508/23 (предмет позову РВ ФДМУ по місту Києву до ГО "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів" - розірвання договору оренди від 18.12.2018 та виселення Орендаря), оскільки, на думку скаржника-2, об`єктивне вирішення спору та розгляд апеляційної скарги Фонду залежали від результатів розгляду справи № 910/5508/23.

Узагальнений виклад позиції іншого учасника справи

11. ГО "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів" у відзиві на касаційні скарги відповідачів просить залишити їх без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

12. Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2024 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ФДМУ та РВ ФДМУ по місту Києву на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 у справі 910/18857/21 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 26.11.2024.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

13. Із свідоцтва про право власності від 09.06.2011, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), вбачається, що державі Україна в особі ФДМУ належать на праві власності нежитлові приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 3), №№ 1, 2 (групи приміщень № 5), з № 1 по № 23 (групи приміщень № 6), № 4 - гараж загальною площею 1385,70 м2, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Вишні Остапа № 5-А.

14. 18.12.2018 між ГО "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів" (Орендар) та ФДМУ (орендодавець) було укладено договір № 347, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 4.3 якого Фонд передає у строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності, - нежитлові приміщення загальною площею 992,7 м2 (реєстровий № 0032945.3.АААДКЕ203), що є частиною нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5-А (далі - майно), що належить до сфери з управління та обліковується на балансі ФДМУ. Право власності на нежилі приміщення, частина яких передається в оренду, 03.10.2014 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 7272095, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 472494680000. Вартість майна, визначена згідно з висновком про вартість майна на 30.09.2018, становить за незалежною оцінкою 9 148 057,12 грн без ПДВ. Майно передається в оренду з метою розміщення майстерень, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт автомобілів загальною площею 714,4 м2, розміщення творчих спілок, громадських організацій на площі, що використовується для провадження підприємницької діяльності загальною площею 101,1 м2, розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють побутове обслуговування населення загальною площею 177,2 м2. Відновлення орендованого майна здійснюється Орендарем відповідно до пунктів 5.4, 5.7, 6.2 цього договору.

15. Пунктами 5.2, 5.4, 5.7, 6.2, 10.1 договору оренди від 18.12.2018 передбачено, що Орендар зобов`язався: своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу; забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню, псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу здійснювати заходи протипожежної безпеки; своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний ремонт орендованого майна. Ця умова договору не розглядається як дозвіл на здійснень поліпшень орендованого майна і не тягне за собою зобов`язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень. У разі, якщо Орендар подає заяву на погодження орендодавцем здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, він зобов`язаний надати експертний висновок на проєктно-кошторисну документацію на здійснення невід`ємних поліпшень. Орендар має право за письмовою згодою орендодавця та уповноваженого органу управління здійснювати капітальний ремонт, проводити заміну, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості. Цей договір укладено на 10 років та діє з 18.12.2018 до 17.12.2028 включно.

16. У пунктах 10.6- 10.8 договору № 347 його сторони погодилися, що цей договір буде достроково розірвано на вимогу Орендодавця, якщо Орендар, зокрема: користується майном не відповідно до умов цього договору; погіршує стан майна; не сплачує орендну плату протягом трьох місяців підряд; якщо Орендар передав майно, його частину у користування іншій особі. У разі припинення або розірвання цього договору поліпшення орендованого майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, як можна відокремити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, є власністю Орендаря, а невід`ємне поліпшення - власністю орендодавця. Поліпшення майна, зроблені Орендарем, як за згодою, так і без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, є власністю держави та їх вартість компенсації не підлягає.

17. Згідно з актом приймання-передавання державного нерухомого майна від 18.12.2018 орендодавець передав, а Орендар прийняв нежитлові приміщення загальною площею 992,7 м2 (реєстровий № 0032945.3.АААДКЕ203), що є частиною нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5-А. У пункті 3 цього акта сторони визначили, що майно перебуває в задовільному стані.

18. Листом від 07.05.2019 Спілка звернулася до Фонду з клопотанням про надання згоди щодо здійснення поліпшень орендованого державного майна, посилаючись на те, що його проведення необхідне в зв`язку зі встановленням факту протікання значної частини покрівлі, що призвело до замикання та виходу з робочого стану електропроводки, стеля вся вкрита цвіллю та має ознаки протікання води, що унеможливлює використання майна за цільовим призначенням.

Орендар надав до Фонду експертний звіт від 22.04.2019, виконаний Комунальним підприємством "Київекспертиза" щодо розгляду кошторисної частини проєктної документації по об`єкту "Капітальний ремонт внутрішніх нежитлових приміщень за адресою: вул. Остапа Вишні, 5-А, у Печерському районі м. Києва", за яким загальна кошторисна вартість робіт у поточних цінах станом на 18.04.2019 становила 4628,677 тис. грн з ПДВ, у тому числі будівельні роботи - 3728,382 тис. грн, устаткування - 12,022 тис. грн, витрати - 888,273 тис. грн.

Листом від 05.06.2019 № 10-16-10466 "Щодо надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна", враховуючи інформацію про доцільність здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, надану на підставі рішення засідання робочої групи з розгляду питань щодо можливості передачі в оренду державного нерухомого майна, що обліковується на балансі ФДМУ, його регіональних відділень (протокол від 29.05.2019 № 8), експертний звіт кошторисної частини проєктної документації по об`єкту "Капітальний ремонт внутрішніх нежитлових приміщень за адресою: вул. Остапа Вишні, 5-А у Печерському районі м. Києва", затверджений Комунальним підприємством "Київекспертиза" 22.04.2019 № 190223р., зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва, складений в поточних цінах станом на 08.04.2019, надані позивачем документи, Фонд надав згоду Орендарю на здійснення за власні кошти невід`ємних поліпшень орендованого майна на суму 4 628 677 грн з ПДВ.

19. 11.09.2019 між ФДМУ, ГО "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів" і РВ ФДМУ по місту Києву укладено нотаріально посвідчений договір про внесення змін № 130 до договору оренди від 18.12.2018, за змістом пункту 1 якого орендодавцем майна з дати набрання чинності цим договором про внесення змін до договору оренди є Відділення. Також вказаним правочином було внесено зміни до преамбули договору оренди, до розділу "Місцезнаходження, платіжні реквізити та підписи сторін", а інші умови договору оренди залишено без змін.

Таким чином, з 11.09.2019 орендодавцем за договором № 347 є РВ ФДМУ по місту Києву, а не ФДМУ - Балансоутримувач.

20. 23.03.2021 ГО "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів" звернулася до РВ ФДМУ по місту Києву із заявою про включення орендованого майна до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, оформленою згідно зі зразком, встановленим Порядком № 675.

Листом від 23.03.2021 № 30-03/2260 Відділення направило зазначену заяву Спілки до ФДМУ та просило Фонд як уповноважений орган управління майном надати згоду на включення об`єкта оренди до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, у встановлені законодавством строки.

Лист РВ ФДМУ по місту Києву від 23.03.2021 № 30-03/2260 було отримано та зареєстровано Фондом 24.03.2021 за № 15/12441, що підтверджується листом ФДМУ від 07.02.2022 № 10-10-2422, наданим на адвокатський запит представника ГО "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів" - адвоката Тарасенко О. В.

21. Наказом РВ ФДМУ по місту Києву від 23.04.2021 № 962 прийнято рішення про включення до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, спірних приміщень, що перебувають на балансі Фонду, про що Відділення повідомило Спілку листом від 26.04.2021 № 30-03/3310.

Листом від 26.04.2021 № 30-03/3309 РВ ФДМУ по місту Києву повідомило Фонд про прийняте рішення та просило включити до переліку окремого майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 06.01.2021 № 5 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2021 році" об`єкт оренди, що перебуває на балансі ФДМУ.

22. Листом від 24.05.2021 № 30-03/4128 Орендодавець поінформував Орендаря, що Фонд листом від 14.05.2021 № 10-12-10805 повідомив РВ ФДМУ по місту Києву про те, що є уповноваженим органом управління майном та планує використовувати спірні приміщення (гараж) для власних цілей та зберігання, тому ФДМУ заперечує проти включення об`єкта оренди до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.

Незважаючи на виданий Відділенням наказ від 23.04.2021 № 962 про включення до переліку об`єктів малої приватизації орендованого Спілкою майна, це майно не було затверджено Фондом у переліку об`єктів малої приватизації (не включено до відповідного переліку).

Позиція Верховного Суду

23. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційних скарг наведені в них доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

24. В основу оскаржуваних рішення постанови про часткове задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову покладено висновки місцевого та апеляційного господарських судів про таке:

1) неодержання органом приватизації у визначений законом 15-денний строк дозволу чи відмови в приватизації об`єкта державної власності від органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном, є достатньою підставою вважати, що таку згоду надано, а оскільки 24.03.2021 ФДМУ отримав листа РВ ФДМУ по місту Києву від 23.03.2021 № 30-03/2260 про надання згоди на приватизацію орендованого позивачем майна або вмотивованої відмови (вх. № 15/12441), але відповідь з відмовою в наданні згоди було направлено Відділенню листом Фонду від 14.05.2021 № 10-12-10805, тобто з пропуском строку, встановленого абзацом 4 частини 7 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", то у межах спірних правовідносин згода відповідача-1 як органу управління майном на приватизацію об`єкта оренди вважається наданою на підставі положень абзацу 5 частини 7 цієї статті;

2) вмотивована відмова органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення державного майна до переліку об`єктів, які підлягають приватизації, має містити підстави такої відмови, визначені чинним законодавством України (такий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 910/6319/19), натомість оформлена листом ФДМУ від 14.05.2021 № 10-12-10805 відмова в наданні відповідної згоди таких підстав не містить, а протилежного відповідачами не доведено;

3) наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами підтверджується та відповідачами не спростовано дотримання Орендарем сукупності всіх необхідних умов, передбачених частиною 2 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" для набуття Спілкою права на викуп об`єкта оренди, зокрема, відсутність заборгованості з орендної плати на момент звернення з позовом до суду (18.11.2021) підтверджується актом звірки з Фондом за період з грудня 2018 року по грудень 2019 року, платіжними дорученнями про перерахування коштів на рахунок ФДМУ та до бюджету за 2019- 2021 рр., тоді як лист Фонду від 14.05.2021 № 10-12-10805 (щодо відмови в наданні згоди на включення спірного майна до переліку об`єктів малої приватизації, які підлягають приватизації) не містить посилань на порушення Орендарем умов договору оренди від 18.12.2018, який є чинним на момент ініційованої приватизації;

4) у розумінні норм частини 2 статті 773, статті 782 ЦК України та положень пункту 10.6 договору оренди від 18.12.2018 (у редакції договору про внесення змін від 11.09.2019 № 130) право вимагати дострокового розірвання зазначеного договору в разі порушення орендарем умов договору оренди належить виключно орендодавцю, яким із 11.09.2019 є РВ ФДМУ по місту Києву, а не Фонд, що свідчить про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову Фонду (Балансоутримувача) про розірвання договору № 347.

25. Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" приватизації не підлягають казенні підприємства та об`єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, для забезпечення обороноздатності держави, та об`єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України (військове майно), Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, сил цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, правоохоронних органів та податкових органів, митних органів, що безпосередньо забезпечує виконання зазначеними органами встановлених законодавством завдань, майно закладів охорони здоров`я системи екстреної медичної допомоги.

Абзацом 1 частини 3 статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачено, що в разі якщо майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування, майно державних підприємств, що належать до сфери управління органів державної влади та органів місцевого самоврядування, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, сил цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної кримінально-виконавчої служби України, правоохоронних органів та податкових органів, митних органів безпосередньо не забезпечує виконання зазначеними органами встановлених законодавством завдань, таке майно є об`єктами, що підлягають приватизації.

26. Судами попередніх інстанцій з урахуванням змісту листа ФДМУ від 18.09.2018 № 10-16-19089 достовірно встановлено та відповідачами не спростовується той факт, що об`єкт оренди (гараж) є таким, що безпосередньо не забезпечує виконання Фондом встановлених законодавством завдань, тобто передане Спілці в оренду майно не використовувалося Фондом для здійснення своїх функцій, в зв`язку з чим відповідачем-1 погоджено передання спірного майна в оренду позивачу на 10 років і на час виникнення спірних правовідносин майно не перебувало в користуванні Фонду та не було витребувано в Орендаря.

27. За змістом положень частин 1, 3 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" ініціювати приватизацію об`єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб`єкти управління об`єктами державної і комунальної власності або покупці. Переліки об`єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджуються ФДМУ.

Відповідно до абзаців 1, 3- 5 частини 7 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" заяви про включення об`єктів права державної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, подаються потенційними покупцями до державних органів приватизації за місцезнаходженням об`єкта, що приватизується, у порядку, що встановлюється Фондом. Державні органи приватизації протягом трьох днів після надходження заяви звертаються щодо надання згоди на включення такого об`єкта до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, до уповноважених органів управління державним майном, крім випадків, коли орган приватизації є уповноваженим органом управління державним майном або уповноважений орган управління самостійно ініціював включення такого об`єкта до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації. Уповноважені органи управління державним майном надають згоду на приватизацію об`єкта державної власності або вмотивовану відмову протягом 15 днів з моменту надходження звернення від державних органів приватизації. У разі якщо орган приватизації не одержав у встановлений строк дозвіл чи відмову від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, згода на приватизацію вважається наданою.

28. Згідно з абзацом 1 частини 8 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" державні органи приватизації протягом 30 днів розглядають заяви та приймають рішення щодо включення до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, і в 5-денний строк письмово повідомляють про це заявника, підприємство, що приватизується (балансоутримувача об`єкта), а також відповідний уповноважений орган управління.

У зв`язку з цим колегія суддів відхиляє безпідставні доводи скаржника-1 (Фонду) про передчасну (без отримання погодження Фонду) видачу наказу РВ ФДМУ по місту Києву від 23.04.2021 № 962 "Про прийняття рішення щодо включення нежитлових приміщень до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації", оскільки, зважаючи на встановлені судами обставини звернення Спілки до РВ ФДМУ по місту Києву 23.03.2021 із заявою про включення орендованого майна до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, відповідач-2 прийняв зазначене рішення в 30-денний строк, тобто з дотриманням вимог абзацу 1 частини 8 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та з урахуванням неодержання від ФДМУ відповіді (вмотивованої відмови) в 15-денний термін, встановлений абзацом 5 частини 7 цієї статті.

29. Таким чином, норма абзаців 4, 5 частини 7 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" є імперативною, абсолютно-визначеною і розширеному тлумаченню не підлягає. Відтак неодержання органом приватизації дозволу чи відмови у приватизації об`єкта державної власності від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, є достатньою підставою вважати, що така згода надана (аналогічний висновок викладено в пункті 5.10 постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 910/6319/19 зі спору, що виник із подібних приватизаційних правовідносин).

У зв`язку з цим колегія суддів наголошує на тому, що зазначеному правовому висновку Верховного Суду цілком відповідає покладений в основу оскаржуваних судових рішень обґрунтований висновок судів попередніх інстанцій про презумпцію надання згоди Фонду (органу управління спірним майном) на приватизацію об`єкта оренди на підставі положень абзацу 5 частини 7 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", що зумовлено достовірно встановленими судами обставинами неодержання органом приватизації (РВ ФДМУ по місту Києву) у визначений законом (абзацом 4 частини 7 цієї статті) 15-денний строк відмови в приватизації об`єкта державної власності від органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном, а саме внаслідок пропуску Фондом зазначеного граничного строку.

30. Відповідно до частини 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" відмова державними органами приватизації у включенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, можлива у разі:

коли підприємство, що пропонується приватизувати, перебуває у процесі ліквідації;

коли законодавством установлено обмеження щодо приватизації об`єкта;

вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації;

невключення Кабінетом Міністрів України за поданням Фонду державного майна України до переліку об`єктів великої приватизації, що підлягають приватизації.

31. Дійсно, законодавство України про приватизацію не передбачає окремих вимог щодо критеріїв вмотивованості у разі відмови органу управління державним майном в погодженні включення об`єкта до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.

Разом з тим у пункті 5.11 постанови від 04.06.2020 у справі № 910/6319/19 зі спору, що виник із подібних приватизаційних правовідносин, Верховний Суд виснував про те, що вмотивована відмова органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, які підлягають приватизації, повинна містити підстави такої відмови, визначені чинним законодавством України.

Натомість судами встановлено, що оформлена листом ФДМУ від 14.05.2021 № 10-12-10805 відмова в наданні відповідної згоди таких підстав не містить, а протилежного відповідачами не доведено.

32. Водночас чинним законодавством визначено особливості приватизації об`єктів державної власності, переданих в оренду.

Так, частиною 2 стаття 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачено, що орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов: 1) орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна; 2) орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу; 3) невід`ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди; 4) здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід`ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб`єктом оціночної діяльності; 5) орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати; 6) договір оренди є чинним на момент приватизації. Надання згоди орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень здійснюється в порядку, визначеному Фондом державного майна України або представницьким органом місцевого самоврядування.

Згідно з абзацом 1 частини 3 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" орендар, який виконав умови, передбачені частиною 2 цієї статті, має право на приватизацію об`єкта шляхом викупу.

Отже, наведені норми статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначають правові підстави набуття орендарем права на приватизацію шляхом викупу об`єктів державної або комунальної власності, переданих в оренду (аналогічний висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 910/4874/21 (пункт 5.23), від 31.07.2024 у справі № 922/4932/23 (пункт 44)).

33. Колегія суддів зауважує, що в справі, що розглядається, місцевий та апеляційний господарські суди достовірно встановили та відповідачі не спростували тих обставин, що позивач (Орендар) дотримався сукупності передбачених частиною 2 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" обов`язкових умов для набуття Спілкою права на викуп об`єкта оренди, зокрема:

1) Орендар (позивач) за згодою первісного орендодавця (Фонду), що підтверджується листом ФДМУ від 05.06.2019 № 10-16-10466 "Щодо надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна", здійснив поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш 25 % ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна;

2) ринкова вартість спірних приміщень для цілей оренди визначена станом на 30.09.2018 (пункт 1.1 договору № 347), а матеріалами справи підтверджено виконання невід`ємних поліпшень позивачем до грудня 2020 року, тобто Спілка здійснила невід`ємні поліпшення в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна;

3) висновками експертного будівельно-технічного дослідження від 26.02.2020 № 16, від 25.01.2021 № 18 і звітом з незалежної оцінки вартості невід`ємних поліпшень орендованого майна станом на 31.01.2021 підтверджено здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі їх невід`ємний характер поліпшень, а також вартість невід`ємних поліпшень визначена суб`єктом оціночної діяльності;

4) відсутність заборгованості з орендної плати на момент звернення з позовом до суду (18.11.2021) підтверджується актом звірки з Фондом за період з грудня 2018 року по грудень 2019 року, платіжними дорученнями про перерахування коштів на рахунок ФДМУ та до бюджету за 2019-2021 рр., тоді як лист Фонду від 14.05.2021 № 10-12-10805 (щодо відмови в наданні згоди на включення спірного майна до переліку об`єктів малої приватизації, які підлягають приватизації) не містить посилань на порушення Орендарем умов договору оренди від 18.12.2018, який є чинним на момент ініційованої приватизації.

34. Як наслідок, у підсумку суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення вимог первісного позову в частині визнання незаконною бездіяльності ФДМУ та зобов`язання Фонду включити спірні приміщення до переліку об`єктів приватизації державної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу Орендарем, оскільки саме незаконна бездіяльність Фонду, до повноважень якого входить затверджувати перелік об`єктів малої приватизації державної власності та видавати наказ про приватизацію таких об`єктів, свідчить про обґрунтованість позовних вимог, заявлених до Фонду, позаяк із причин незатвердження відповідачем-1 спірного майна у відповідному переліку зупинився процес його приватизації, а Орендодавець не відмовляв позивачу в укладенні договору, бо фактично не уклав договір купівлі-продажу з незалежних від нього причин - через бездіяльність ФДМУ.

35. Водночас щодо підстав відмови в задоволенні зустрічного позову Балансоутримувача про розірвання договору оренди від 18.12.2018 Верховний Суд зазначає таке.

Згідно з частиною 3 статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 773 ЦК України якщо наймач володіє та/або користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Статтею 783 ЦК України передбачено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у володіння та/або користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

У пункті 10.6 договору № 347 його сторони погодилися, що цей договір буде достроково розірвано на вимогу Орендодавця, якщо Орендар, зокрема: користується майном не відповідно до умов цього договору; погіршує стан майна; не сплачує орендну плату протягом трьох місяців підряд; якщо Орендар передав майно, його частину у користування іншій особі.

Згідно з пунктом 1 договору від 11.09.2019 № 130 про внесення змін до договору оренди від 18.12.2018, укладеного між ФДМУ, ГО "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів" і РВ ФДМУ по місту Києву, орендодавцем майна з дати набрання чинності цим договором про внесення змін до договору оренди є Відділення (відповідач-2).

Таким чином, із 11.09.2019 легітимним орендодавцем за договором оренди від 18.12.2018 є саме РВ ФДМУ по місту Києву, а не ФДМУ - Балансоутримувач.

36. Отже, в розумінні норм частини 2 статті 773, статті 783 ЦК України та положень пункту 10.6 договору оренди від 18.12.2018 (у редакції договору про внесення змін від 11.09.2019 № 130) право вимагати дострокового розірвання зазначеного договору в разі порушення орендарем умов договору оренди належить виключно орендодавцю, яким із 11.09.2019 є РВ ФДМУ по місту Києву, а не Фонд, який згідно з пунктом 1.1 договору № 347 є лише балансоутримувачем об`єкта оренди, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову Фонду про розірвання вказаного договору.

Схожий за змістом висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 910/12461/18, якою було залишено без змін судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" про розірвання договору оренди приміщення, оскільки позивач є виключно балансоутримувачем орендованого майна та, зважаючи на умови укладеного договору оренди, на відміну від орендодавця (Вишгородської районної ради), не має права вчиняти дії щодо його розірвання.

37. Відповідачі в поданих касаційних скаргах посилаються на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме:

якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

38. Колегія суддів погоджується із зазначеним вище обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій про часткове задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову, та водночас відхиляє доводи скаржників про неврахування судами: 1) висновку щодо застосування норми абзацу 4 частини 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" в подібних правовідносинах (у контексті вмотивованості відмови органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 910/14389/22; 2) висновку щодо застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції в подібних правовідносинах (у контексті застосування принципу "належного урядування" та недоведеності його недотримання Фондом як органом державної влади без встановлення судами під час розгляду справи на підставі наданих сторонами доказів обставин, які свідчать саме про недобросовісну поведінку Фонду), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/3527/20; 3) висновку щодо застосування норми статті 651 ЦК України в подібних правовідносинах (у контексті того, що несплата орендних платежів в повному обсязі містить усі ознаки істотності порушення умов договору), викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 732/1709/16-ц, з огляду на таке.

39. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, і в у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

40. Так, ухвалюючи постанову від 06.12.2023 у справі № 910/14389/22 (предмет позову фізичної особи - визнання протиправними відмови Національної поліції України в погодженні внесення об`єкта (будівлі) до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, викладеної в листі від 07.09.2022 № 6281/09/31-2622, та відмови РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях у внесенні зазначеного об`єкта до переліку, викладеної в листі від 08.09.2022 № 18-03-2091, та зобов`язання органу приватизації прийняти рішення про внесення об`єкта до відповідного переліку), якою було залишено без змін судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, зважаючи на встановлені судами обставини зазначення Національною поліцією України (уповноваженим органом управління майном) у листі від 07.09.2022 № 6281/09/31-2622 про наявність потреби у використанні спірного нерухомого майна для забезпечення виконання поліцією встановлених законодавством завдань із посиланням на приписи частини 2 статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", в підсумку дійшов висновку, що така відмова органу управління майном, як підстава відмови органу приватизації потенційному покупцю у включенні об`єкта до переліку об?єктів малої приватизації державного майна є вмотивованою.

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виходив із тих встановлених судами попередніх інстанцій в справі № 910/14389/22 фактичних обставин, що відмові органу приватизації у включенні орендованого майна до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, передувала своєчасно направлена (в 15-денний строк) вмотивована відмова уповноваженого органу управління в погодженні щодо включення державного майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, тобто Національна поліція України не порушила строк, передбачений абзацом 4 частини 7 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Натомість під час розгляду цієї справи судами встановлено протилежні обставини - орган приватизації (РВ ФДМУ по місту Києву) не одержав у визначений законом 15-денний граничний строк відмову в приватизації об`єкта державної власності від органу, уповноваженого управляти орендованим майном, а саме внаслідок пропуску Фондом зазначеного граничного строку, внаслідок чого в цьому випадку надання згоди Фонду (органу управління спірними приміщеннями) на приватизацію об`єкта оренди презюмується в силу імперативних положень абзацу 5 частини 7 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", а відтак і набуття орендарем права викупу об`єкта оренди не залежить від вмотивованості чи невмотивованості подальшої запізнілої відмови уповноваженого органу управління державним майном, що в свою чергу свідчить про неподібність правовідносин у справах № 910/14389/22 і № 910/18857/21, які мають різне правове регулювання.

Крім того, в цій справі позивач не оспорював відмову органу управління державним майном на включення об?єкта до переліку об`єктів приватизації, що підлягають приватизації.

41. Водночас у розрізі висновку щодо застосування принципу "належного урядування" та недоведеності недотримання цього принципу Фондом (як органом державної влади) без встановлення судами під час розгляду справи на підставі наданих сторонами доказів обставин, які свідчать саме про недобросовісну поведінку Фонду, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/3527/20 (предмет позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Шполянська кондитерська фабрика" - визнання незаконним та скасування наказу ФДМУ від 31.01.2020 № 176 "Про призупинення дії наказу Фонду державного майна України від 10.10.2019 № 1009", визнання укладеним між позивачем і Фондом договору купівлі-продажу державної частки розміром 40 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ ласощів" (далі - Товариство) за ціною 14 903 900 грн), суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, Верховний Суд, виходячи з того, що Фонд відповідними наказами вніс Товариство до переліку державних пакетів акцій (часток) господарських товариств, що підлягають приватизації в 2019 році, прийняв рішення про приватизацію спірної у справі частки статутного капіталу Товариства, повідомивши про це позивача, а також наказом № 1009 визначив спосіб її приватизації шляхом викупу та погодив укладення з позивачем договору купівлі-продажу частки, в підсумку не погодився з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного наказу № 176, яким було лише призупинено дію наказу № 1009, оскільки в оскаржуваних судових рішеннях та позовній заяві не наведено конкретних приписів Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", всупереч яким ухвалений наказ № 176, а також необґрунтованими є твердження судів та позивача про порушення наказом № 176 переважного права позивача на придбання спірної частки, адже ним не передбачено припинення приватизації спірної частки шляхом викупу чи здійснення такої приватизації всупереч переважному праву позивача.

Таким чином, на відміну від цієї справи, спір у справі № 910/3527/20 виник із правовідносин, у яких ФДМУ діяв саме як компетентний орган приватизації, але аж ніяк не в статусі уповноваженого органу управління державним майном (об`єктом оренди), який на підставі положень абзацу 4 частини 7 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" має надавати згоду на приватизацію об`єкта державної власності або вмотивовану відмову протягом 15 днів з моменту надходження звернення від державних органів приватизації.

Натомість у межах розгляду цієї справи недобросовісна поведінка ФДМУ вбачається в установленій судами незаконній бездіяльності ФДМУ, яка полягає у невключенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, об`єкта оренди, що належить до сфери управління та обліковується на балансі Фонду, та незатвердженні відповідного переліку незважаючи на попередню правомірну видачу РВ ФДМУ по місту Києву наказу від 23.04.2021 № 962 про включення спірних приміщень до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.

Колегія суддів зауважує, що така недобросовісна поведінка відповідача-1 стала наслідком ним порушення імперативних вимог абзацу 4 частини 7 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та свідомого ігнорування норми абзацу 5 частини 7 цієї статті, застосувавши яку до спірних правовідносин, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що в зв`язку зі значним пропуском Фондом строку надання відповіді на лист РВ ФДМУ по місту Києву від 23.03.2021 № 30-03/2260 (більш як на місяць), згода ФДМУ на приватизацію об`єкта державної власності вважається наданою.

42. В свою чергу суд касаційної інстанції відхиляє передчасне твердження скаржника-1 про неврахування судами попередніх інстанцій при розгляді зустрічного позову висновку щодо застосування норми статті 651 ЦК України в подібних правовідносинах (у контексті того, що несплата орендних платежів в повному обсязі містить усі ознаки істотності порушення умов договору), нібито викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 732/1709/16-ц (предмет позову трьох фізичних осіб (власників земельних ділянок) - розірвання договорів оренди землі), оскільки судами попередніх інстанцій при вирішенні цього господарського спору встановлено відсутність заборгованості Спілки з орендної плати на момент звернення з позовом до суду (18.11.2021), що підтверджується актом звірки з Фондом за період з грудня 2018 року по грудень 2019 року, платіжними дорученнями про перерахування коштів на рахунок ФДМУ та до бюджету за 2019- 2021 рр., а лист Фонду від 14.05.2021 № 10-12-10805 (щодо відмови в наданні згоди на включення спірного майна до переліку об`єктів, які підлягають приватизації) не містить посилань на порушення позивачем умов договору оренди від 18.12.2018.

43. Наведене вище переконливо свідчить як про різні фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, так і про їх неоднакове правове регулювання в справах №№ 910/14389/22, 910/3527/20, 732/1709/16-ц і в справі № 910/18857/21, у зв`язку з чим немає підстав для висновку про подібність правовідносин у зазначених справах.

Таким чином, за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями правовідносини в справі №№ 910/14389/22, 910/3527/20, 732/1709/16-ц і в цій справі, що розглядається, не є подібними з огляду на істотні відмінності в нормативно-правовому регулюванні прав та обов`язків сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і, як наслідок, виключає застосування вказаних скаржниками правових висновків як нерелевантних для вирішення цього спору.

44. Отже, наведена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, в зв`язку з чим касаційне провадження за касаційними скаргами відповідачів у частині вказаної підстави підлягає закриттю згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України

45. За змістом пункту 4 частини 2 статті 287 та пункту 3 частини 3 статті 310 ГПК України підставою касаційного оскарження є необґрунтоване відхилення судом клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржники посилаються на те, що ухвалою від 27.08.2024 суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання ФДМУ від 21.06.2024 про зупинення провадження у справі № 910/18857/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/5508/23 з причин недоведеності заявником існування об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення пов`язаної справи № 910/5508/23 (предмет позову РВ ФДМУ по місту Києву до ГО "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів" - розірвання договору оренди від 18.12.2018 та виселення Спілки з орендованого майна), оскільки, на думку скаржників, об`єктивне вирішення спору та розгляд апеляційної скарги Фонду залежали від результатів розгляду справи № 910/5508/23.

Так, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 відмовлено в задоволенні відповідного клопотання ФДМУ з тих мотивів, що заявником не доведено існування об`єктивної неможливості розгляду даної справи до набрання законної сили рішення у справі № 910/5508/23, а тому немає підстави для зупинення провадження у справі № 910/18857/21.

46. Верховний Суд не бере до уваги доводи скаржника про допущене апеляційним судом при відхиленні зазначеного клопотання ФДМУ порушення пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України з огляду на таке.

Пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Досліджуючи питання дотримання судом під час зупинення провадження норм процесуального права, зокрема, пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України Верховний Суд виходить із системного аналізу змісту цього пункту через призму завдань та основних засад господарського судочинства, закріплених у частині 1, пунктах 1, 4, 10, 11 частини 3 статті 2 цього Кодексу, а також умов застосування цього пункту, якими є: 1) об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом в іншій справі; 2) пов`язаність справи з іншою справою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення; 3) обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому судовому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Верховний Суд виснує про те, що: 1) провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; 2) під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; 3) обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою справою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення.

Водночас, за змістом положень пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Аналогічні правові висновки викладено в пунктах 8.9- 8.12, 8.14 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 та в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі №357/10397/19.

47. Як убачається з матеріалів цієї справи, предметом зустрічного позову ФДМУ є розірвання договору оренди від 18.12.2018, а підставами такого позову визначено обставини систематичного порушення Орендарем обов`язку зі внесення орендної плати в повному розмірі та використання об`єкта оренди не за цільовим призначенням.

У свою чергу, предметом позову РВ ФДМУ по місту Києву в справі № 910/5508/23 є вимоги про розірвання договору оренди від 18.12.2018 та виселення ГО "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів" з орендованого майна, а підставами вказаного позову визначено обставини неналежного виконання Спілкою договірних зобов`язань в частині повного та своєчасного внесення орендної плати, а також порушення умов договору № 347 шляхом передачі орендованого майна в суборенду іншим особам та нездійснення страхування об`єкта оренди.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі № 910/5508/23 скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

48. Разом з тим Верховний Суд враховує, що, ухвалюючи оскаржуване рішення в цій справі, суд першої інстанції встановив такі фактичні обставини, як-от: здійснення Орендарем (Спілкою) за згодою первісного орендодавця (Фонду) невід`ємних поліпшень орендованого державного майна розмірі не менш 25 % ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна; відсутність заборгованості з орендної плати на момент звернення з позовом до суду (18.11.2021), що підтверджується актом звірки з Фондом за період з грудня 2018 року по грудень 2019 року, платіжними дорученнями про перерахування коштів на рахунок ФДМУ та до бюджету за 2019- 2021 рр.; лист Фонду від 14.05.2021 № 10-12-10805 (щодо відмови в наданні згоди на включення спірного майна до переліку об`єктів малої приватизації, які підлягають приватизації) не містить жодних вказівок чи претензій Балансоутримувача щодо порушення позивачем зобов`язань за договором оренди від 18.12.2018.

Водночас відмова в задоволенні зустрічного позову ФДМУ мотивована не відсутністю заборгованості Спілки з орендної плати чи належним виконанням Орендарем інших договірних зобов`язань (використання об`єкта оренди за цільовим призначенням, відсутність його передачі в суборенду тощо), а передусім обґрунтованим висновком суду першої інстанції про те, що в розумінні норм частини 2 статті 773, статті 783 ЦК України та положень пункту 10.6 договору оренди від 18.12.2018 (у редакції договору про внесення змін від 11.09.2019 № 130) право вимагати дострокового розірвання зазначеного договору в разі порушення орендарем умов договору оренди має виключно орендодавець, яким із 11.09.2019 є РВ ФДМУ по місту Києву, а не Фонд (Балансоутримувач).

У зв`язку з цим у контексті врахування висновків щодо застосування апеляційним судом положень пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, колегія суддів вважає, що встановлені під час нового розгляду іншої справи (№ 910/5508/23) обставини не можуть вплинути на докази в цій справі, зокрема зумовити факти, що мають преюдиціальне значення з огляду на початок процесу приватизації спірних приміщень у березні-квітні 2021 року та встановлення судами попередніх інстанцій обставин належного виконання ГО "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів" зобов`язань договору оренди від 18.12.2018 у зазначений період.

49. Ураховуючи наведене вище, Верховний Суд погоджується з вміщеним в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 висновком про недоведеність заявником існування об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішення у справі № 910/5508/23, оскільки зібрані в цій справі (№ 910/18857/21) докази дозволили встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, що зумовлює відсутність передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України підстави для зупинення провадження в справі № 910/18857/21 за клопотанням ФДМУ від 21.06.2024.

50. Таким чином, наведена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови з цієї підстави.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані в справі докази в їх сукупності, дійшли правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог первісного позову (в частині визнання незаконною бездіяльності ФДМУ та зобов`язання Фонду включити спірні приміщення до переліку об`єктів приватизації державної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу ГО "Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів") та відмови в задоволенні зустрічного позову.

51. З наведених раніше мотивів Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами позивача, викладеними у відзиві на касаційні скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

52. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

53. З огляду на те, що наведена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційними скаргами відповідачів у частині зазначеної підстави касаційного оскарження.

54. У свою чергу інша зазначена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, також не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови із зазначеної підстави.

55. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам із урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про часткову обґрунтованість первісного позову та необґрунтованість зустрічного позову, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

56. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

57. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

58. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про часткове задоволення первісного позову та про відмову в задоволенні зустрічного позову, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних рішення і постанови.

Розподіл судових витрат

59. Судовий збір за подання касаційних скарг у порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржників.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційними скаргами Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву в справі № 910/18857/21 в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Касаційні скарги Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 у справі № 910/18857/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай