Ухвала

від 05.12.2024 по справі 910/15231/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/15231/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Ємця А.А.

розглянувши матеріали касаційної скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, скаржник)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024

у справі № 910/15231/23

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі",

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Банк Альянс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про визнання протиправними дії, визнання припиненим зобов`язання, визнання відсутнім права на стягнення,

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі"

про стягнення 51 785,52 грн, -

ВСТАНОВИВ:

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 19.11.2024 надійшла касаційна скарга НКРЕКП на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 (повний текст складено 30.10.2024).

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст. ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та дослідивши матеріали справи, Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої цієї ж статті (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частинами першою, третьою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

В касаційній сказі заявник вказує на те, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у цій справі підлягають касаційному перегляду через наявність випадків, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

НКРЕКП, звертаючись з касаційною скаргою в якості підстав для касаційного оскарження вищезазначеного судового рішення, посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, проте зазначена підстава не містить належного обґрунтуванн.

Зміст наведених норм права свідчить про те, що зазначена в пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України підстава касаційного оскарження спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Подана касаційна скарга хоч і містить посилання на положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України щодо підстави касаційного оскарження, однак не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України з огляду на таке.

При касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.

Крім цього, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 18.05.2023 у справі № 927/1177/21, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22.

Оскільки у касаційній скарзі скаржник зазначає підставу касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, але при цьому не вказує про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та її слід залишити без руху відповідно до частини другої статті 292 ГПК України.

Також, у поданій касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, а саме, про порушення судом апеляційної інстанцій статей 76, 77 ГПК України, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, обґрунтованого недопустимими доказами.

Верховний Суд звертає увагу, що у разі оскарження судового рішення з підстав порушення норм процесуального права щодо дослідження доказів, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України. Проте відповідно до цього пункту не всі процесуальні порушення є підставою для касаційного оскарження.

При цьому якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, та/або зібрані у справі докази, які судом не були досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У такому разі касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У разі посилання на недослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України), скаржнику необхідно зазначити, які саме докази не було досліджено судами попередніх інстанцій. У разі якщо скаржник вважає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини 3 статті 310 ГПК України), він повинен зазначити, яке саме клопотання було відхилено судом та як це вплинуло на оскаржуване судове рішення. У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 3 статті 310 ГПК України), скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинули на прийняття оскаржуваного рішення.

При цьому посилаючись на пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник, зазначає господарський суд апеляційної інстанції ухвалив незаконне судове рішення, обґрунтоване недопустимими доказами, проте не зазначає, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення; скаржником також не враховано, що за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Аргументи щодо не дослідження судами доказів у справі мають узгоджуватися з межами розгляду справи судом касаційної інстанції, що визначені у статті 300 ГПК України.

Відтак, беручи до уваги викладене, скаржнику слід належним чином обґрунтувати підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті.

Разом з тим, скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".

Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).

Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та: 1)належно обґрунтувати необхідності відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України та обґрунтувати таку підставу з урахуванням викладеного вище; 2) визначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини третьої статті 310 ГПК (конкретний її пункт) з відповідним посиланням на конкретний пункт частини другої статті 287 ГПК України у разі якщо вважає, що суд порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, обґрунтованого недопустимими доказами.

Верховний Суд роз`яснює, що у разі не усунення вищевказаного недоліку касаційної скарги у встановлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Сплата судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та матеріалів касаційної скарги У вересні 2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" (ТОВ "Юнайтед Енерджі") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (ПрАТ "НЕК "Укренерго"), у якому просило :

- визнати протиправними дії ПрАТ "НЕК "Укренерго" щодо здійснення розрахунків вартості небалансів за договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 1196-01024 від 18.07.2019 року, укладеним між ПрАТ "НЕК "Укренерго" та ТОВ "Юнайтед Енерджі", із застосуванням положень пункту 5.17.2 в частині показників "IMSPz,t", "min", "mах" Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 307;

- визнати припиненим зобов`язання ТОВ "Юнайтед Енерджі" за договором № 1196-01024 про врегулювання небалансів електричної енергії від 18.07.2019 року, укладеним між ПрАТ "НЕК "Укренерго" та ТОВ "Юнайтед Енерджі", в частині вимог ПрАТ "НЕК "Укренерго" до ТОВ "Юнайтед Енерджі" на суму 248 901 546, 36 грн внаслідок зустрічного зарахування однорідних вимог;

- визнати припиненим зобов`язання ТОВ "Юнайтед Енерджі" за договором № 1196-01024 про врегулювання небалансів електричної енергії від 18.07.2019 року, укладеним між ПрАТ "НЕК "Укренерго" та ТОВ "Юнайтед Енерджі", в частині вимог ПрАТ "НЕК "Укренерго" до ТОВ "Юнайтед Енерджі" у розмірі 851 620 076,96 грн. внаслідок виконання цих вимог з боку ТОВ "Юнайтед Енерджі";

- визнати відсутнім право ПрАТ "НЕК "Укренерго" на стягнення з ТОВ "Юнайтед Енерджі" за договором № 1196-01024 про врегулювання небалансів електричної енергії від 18.07.2019, укладеним між ПрАТ "НЕК "Укренерго" та ТОВ "Юнайтед Енерджі", на суму 1 520 269 803, 95 грн.

До Господарського суду міста Києва звернувся відповідач - ПрАТ "НЕК "Укренерго" із зустрічним позовом до позивача - ТОВ "Юнайтед Енерджі" про стягнення заборгованості за договором № 1196-01024 про врегулювання небалансів електричної енергії від 18.07.2019 у сумі 51 785,52 грн.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що ТОВ "Юнайтед Енерджі" неналежним чином виконало свої зобов`язання за зазначеним договором перед ПрАТ "НЕК "Укренерго" щодо своєчасної оплати отриманої у квітні 2022 електричної енергії для врегулювання небалансів, тому позивач просить стягнути з відповідача 41 734,12 грн заборгованості, 763,73 грн пені, 7 349,61 грн інфляційних втрат та 1 938,06 грн 3 % річних, а всього - 51 785,52 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі № 910/15231/23 первісний позов задоволено частково.

Визнано припиненим зобов`язання ТОВ "Юнайтед Енерджі" за договором № 1196-01024 про врегулювання небалансів електричної енергії від 18.07.2019 року, укладеним між ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" та ТОВ "Юнайтед Енерджі", в частині вимог ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" до ТОВ "Юнайтед Енерджі" у розмірі 851 620 076,96 грн внаслідок виконання цих вимог з боку ТОВ "Юнайтед Енерджі".

Стягнуто з ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь ТОВ "Юнайтед Енерджі" судовий збір у сумі 2 684,00 грн.

У решті первісного позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024:

« 1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" - задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі № 910/15231/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» про визнання протиправними дії Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» щодо здійснення розрахунків вартості небалансів за Договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 1196-01024 від 18.07.2019 року, укладеним між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ», із застосуванням положень пункту 5.17.2. в частині показників «IMSPz,t», «min», «max» Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 307 та про визнання відсутнім права Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ» за Договором № 1196-01024 про врегулювання небалансів електричної енергії від 18.07.2019 року, укладеним між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ», на суму 1 520 269 803,95 грн - скасувати.

4. Прийняти нове рішення в скасованій частині, яким первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» у справі №910/15231/23 задовольнити частково та

- визнати протиправними дії Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» щодо здійснення розрахунків вартості небалансів за Договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 1196-01024 від 18.07.2019 року, укладеним між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ», із застосуванням положень пункту 5.17.2. в частині показників «IMSPz,t», «min», «max» Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 307;

- визнати відсутнім права Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ» за Договором № 1196-01024 про врегулювання небалансів електричної енергії від 18.07.2019 року, укладеним між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ», на суму 1 271 368 257,59 грн.

5. У решті рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 у справі № 910/15231/23 - залишити без змін.»

На час подання позову статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684, 00 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на те, що касаційну скаргу подано через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" судовий збір підлягає сплаті з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8.

Частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

В прохальній частині касаційної скарги скаржник виклав свої вимоги до Суду в такій редакції: « 1. Скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі № 910/15231/23. 2. Направити справу № 910/15231/23 до суду апеляційної інстанції на новий розгляд».

З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що сплата судового збору залежить від вимог скаржника та ураховуючи оскарження НКРЕКП постанови суду апеляційної інстанцій повністю, а тому при поданні касаційної скарги в електронній формі через «Електронний суд» мав сплати судовий збір, з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8 та предмета позову, в сумі 17 177,60 грн ((2 684,00 грн х 3 (вимоги немайнового характеру) + 2 684, 00 грн (вимога майнового характеру, враховуючи положення підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України " Про судовий збір" щодо мінімального розміру ставки судового збору)) х 200 % х 0,8.

Проте звертаючись із касаційною скаргою скаржником сплачено судовий збір у сумі 8 588,80 грн, що підтверджується квитанцією № 2139 від 11.11.2024, тобто у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством. Отже скаржнику слід доплатити судовий збір у сумі 8 588,80 грн.

Виходячи з вищевикладеного, Верховний Суд зазначає, що з метою усунення допущеного недоліку оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази доплати судового збору у розмірі 8 588,80 грн.

Наслідком не усунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Таким чином, касаційна скарга НКРЕКП оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху.

З огляду на викладене касаційна скарга НКРЕКП підлягає залишенню без руху на підставі статті 292 ГПК України із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків шляхом надання:

- касаційної скарги в новій редакції, в якій належно обґрунтувати необхідності відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України та обґрунтувати таку підставу з урахуванням викладеного вище; 2) визначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини третьої статті 310 ГПК (конкретний її пункт) з відповідним посиланням на конкретний пункт частини другої статті 287 ГПК України у разі якщо вважає, що суд порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, обґрунтованого недопустимими доказами;

- належним чином оформленого документа на підтвердження доплати судового збору в розмірі 8 588,80 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом за актуальними реквізитами щодо сплати судового збору до Верховного Суду:

Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783

Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

Рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007

Код класифікації доходів бюджету - 22030102

Призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд)(назва суду, де розглядається справа).

При цьому слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Разом з тим, за наслідками усунення недоліків поданої касаційної скарги скаржнику не надається право доповнити її іншими пунктами частини 2 статті 287 ГПК України.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Усунувши недоліки, касаційної скарги скаржнику необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, для визначення дотримання заявником касаційної скарги строку на усунення недоліків касаційної скарги, встановленого частиною 2 статті 174 ГПК України, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків або не в повному обсязі усунення недоліків протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.

Керуючись статтями 123, 174, 234, 235, 290, 291, 292 ГПК України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі № 910/15231/23 - залишити без руху.

2. Надати Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через «Електронний суд» або поштою на адресу: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду А.А. Ємець