Постанова

від 28.11.2024 по справі 916/111/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 916/111/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротрейдінг Груп» - Горбаченко Н.В., адвокат (дов. від 22.10.2024),

відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесенерготрейд» - Коваль В.В., в порядку самопредставництва,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротрейдінг Груп»

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 (головуючий суддя: Ярош А.І., судді: Діброва Г.І., Принцевська Н.М.)

у справі № 916/111/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротрейдінг Груп» (далі - ТОВ «Електротрейдінг Груп», позивач)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесенерготрейд» (далі - ТОВ «Одесенерготрейд», відповідач),

про стягнення 3 051 054,21 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «Електротрейдінг Груп» звернулося до суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог) до ТОВ «Одесенерготрейд» про стягнення 3 936 883,46 грн, з яких: 2 761 895,81 грн основного боргу; 41 464,80 грн 3% річних; 452 072,19 грн пені; 69 071,50 грн інфляційних втрат; 612 379,16 грн 20% штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на неналежне виконанням відповідачем зобов'язань за договором про участь у балансуючій групі від 01.03.2023 № БГ-23/0700 (далі - договір) щодо оплати наданих позивачем послуг за купівлю-продаж електричної енергії для врегулювання небалансів відповідача за період з листопада 2023 року по січень 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.05.2024 (суддя Волков Р.В.) провадження у справі № 916/111/24 у частині позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 885 829,25 грн закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України, за обставин його погашення відповідачем, а, отже, відсутність предмета спору у цій частині.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.07.2024 (суддя Волков Р.В.) у справі № 916/111/24 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором щодо оплати вартості придбаної електричної енергії для врегулювання небалансів, а тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи. При цьому заявлені позивачем у справі похідні вимоги про стягнення 3% річних, пені, інфляційних втрат та штрафу є арифметично правильними та обґрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги у відповідній частині також задоволено місцевим господарським судом.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення з відповідача на користь позивача 452 072,19 грн пені та 612 379,16 грн штрафу, ухвалено у зазначеній частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення на користь позивача пені та штрафу апеляційний господарський суд, з посиланням на судову практику Верховного Суду, зазначив, що спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» у період дії воєнного стану, а тому на спірні правовідносини у цій справі щодо стягнення з відповідача пені та штрафу розповсюджуються приписи підпункту 16 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» (далі - Постанова НКРЕКП № 332), з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 26.04.2022 № 413.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі позивач, з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить Суд зазначену постанову апеляційного господарського суду скасувати в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені та штрафу, а також в частині зменшення витрат зі сплати судового збору, а рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу залишити в силі.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 та у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 910/5681/22 стосовно застосування підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332, а саме обов'язковості його характеру не для будь-яких договорів, які укладені між учасниками ринку електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», а для тих, якими врегульовано договірне забезпечення функціонування ринку електричної енергії, а саме: пунктів 1-21 частини першої статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії», та які впливають на стабільність функціонування ринку електричної енергії, та (або) операційної безпеки функціонування основної частини Об'єднаної енергетичної системи України (далі - ОЕС України).

Також скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо обов'язкового характеру застосування підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332 до договору про участь у балансуючій групі, який укладено між позивачем та відповідачем на добровільній договірній основі з урахуванням вимог до створення, реєстрації та припинення балансуючих груп, які передбачені главою 1.5. розділу І Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку).

Доводи інших учасників справи

Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просив Суд постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 у цій справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розгляд клопотань учасників справи

Через підсистему «Електронний Суд» ЄСІТС від ТОВ «Електротрейдінг Груп» 18.11.2024 надійшла заява, а від ТОВ «Одесенерготрейд» - 19.11.2024, про участь у судовому засіданні касаційного провадження у справі № 916/111/24, призначеного на 28.11.2024, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Відповідно до ухвали Суду від 19.11.2024 у справі № 916/111/24 задоволено заяви позивача та відповідача про участь у судовому засіданні касаційного провадження у справі № 916/111/24, призначеного на 28.11.2024, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками:

- ТОВ «Одесенерготрейд» є учасником балансуючої групи ТОВ «Електротрейдінг Груп» з 01.01.2022, що підтверджується повідомленням ПрАТ «НЕК «Укренерго» від 22.12.2021 № 01/60994;

- між ТОВ «Електротрейдінг Груп», як стороною відповідальною за баланс (далі - СВБ), та ТОВ «Одесенерготрейд», як учасником балансуючої групи (далі - УБГ), укладено договір про участь у балансуючій групі;

- СВБ зобов'язується нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії балансуючої групи перед оператором системи передачі (далі - ОСП, ПрАТ «НЕК «Укренерго»), а УБГ (відповідач) зобов'язується нести фінансову відповідальність за свої небаланси перед СВБ (п.1.2. договору);

- ціна договору складається із сум: - вартості електричної енергії для врегулювання позитивних небалансів УБГ; - вартості електричної енергії для врегулювання негативних небалансів УБГ; - вартості послуг СВБ з адміністрування фінансової гарантії учасника (п.2.1. договору);

- обсяги купівлі-продажу електричної енергії, продані однією стороною і куплені іншою стороною з метою врегулювання небалансів, визначаються в акті купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, який оформлюється сторонами в порядку, визначеному цим договором (п.4.2. договору);

- у період з 16 по 20 число місяця включно, наступного за розрахунковим місяцем, СВБ формує та надає УБГ підписаний зі своєї сторони акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за розрахунковий місяць. Кількість примірників акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів залежить від форми їх підписання: на паперовому носії інформації 2 примірники, у разі використання КЕП 1 примірник (п. 5.3. договору);

- УБГ підписує акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за розрахунковий місяць та повертає примірник підписаного акта на адресу СВБ протягом 1-го робочого дня з моменту отримання акта від СВБ (п. 5.5. договору);

- акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за відповідний розрахунковий місяць є підставою для здійснення сторонами розрахунків за придбану електричну енергію (п. 5.4. договору);

- вартість електричної енергії, яка придбана згідно акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за розрахунковий місяць, підлягає оплаті учасником протягом 3-х банківських днів з дати направлення СВБ учаснику вказаного акта в он-лайн сервісі електронного документообігу «Вчасно», а в разі відсутності учасника у вказаному сервісі - з дати направлення вказаного акта (у т.ч. його сканованої копії) на електронну пошту учасника, зазначену в реквізитах договору (п. 7.3. договору);

- взаємовідносини сторін з 01.01.2024 врегульовані договором в редакції додаткової угоди від 29.11.2023 № 2;

- сума заборгованості за актами купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів: - від 30.11.2023 № ВН-2023/11-42088805 у листопаді 2023 року становить 52 341,26 грн; - від 31.12.2023 № ВН-2023/12-42088805 у грудні 2023 року становить 1 605 633,65 грн; - від 31.01.2024 № ВН-2024/01-42088805 у січні 2024 року становить 218 091,65 грн, а всього за спірний період основного боргу за вказаними актами складає 1 876 066,56 грн;

- наведені вище обставини стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом;

- крім того, керуючись статтею 625 ЦК України, позивачем нараховано, а судами першої та апеляційної інстанції перевірено та встановлено правильність розрахунку 3% річних у сумі 41 464,80 грн та інфляційних втрат у сумі 69 071,50 грн;

- договором передбачена також відповідальність учасника (відповідача) перед позивачем за небаланси електричної енергії за порушення строків розрахунків відповідно до цього договору, а саме його пунктом 9.2, за змістом якого кожна зі сторін, на користь якої були прострочені платежі, має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення. Пеня нараховується від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день протягом всього періоду прострочення. Розмір нарахованої пені не може перевищувати розмір простроченого платежу;

- судами попередніх інстанцій перевірено розрахунок заявленої позивачем суми пені у розмірі 452 072,19 грн та встановлено його правильність;

- пунктом 9.3 договору передбачено також, що якщо після припинення дії договору в частині участі учасника в БГ, у нього залишилися перед СВБ прострочені грошові зобов'язання, то учасник зобов'язаний сплатити на користь СВБ штраф у розмірі 20% від розміру прострочених грошових зобов'язань;

- листом від 06.02.2024 № 01/7748 ПрАТ «НЕК «Укренерго» повідомило позивача про вихід (виключення) ТОВ «Одесенерготрейд» зі складу учасників балансуючої групи з 09.02.2024;

- станом на 09.02.2024 заборгованість відповідача становила 2 843 804,16 грн, а станом на 21.02.2024 збільшилася на 218 091,65 грн (акт від 31.01.2024 № ВН-2024/01-42088805 купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів у січні 2024 року);

- позивачем у порядку пункту 9.3 договору (в редакції додаткової угоди від 29.11.2023 №2) нараховано відповідачу штраф у сумі 612 379,16 грн;

- судами попередніх інстанцій перевірено розрахунок заявленого позивачем штрафу у сумі 612 379,16 грн та встановлено його правильність.

Рішенням місцевого господарського суду позов задоволено повністю з підстав його обґрунтованості та доведеності відповідними доказами.

Постановою апеляційного господарського суду рішення місцевого господарського суду скасовано в частині позовних вимог про нарахування і стягнення пені та штрафу, з посиланням на практику Верховного Суду та вимоги підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332.

4.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою ТОВ «Електротрейдінг Груп» є постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 у справі № 916/111/24 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 452 072,19 грн та штрафу у сумі 612 379,16 грн, а також відповідного зменшення розміру витрат зі сплати судового збору до 29 799,04 грн.

В іншій частині постанова апеляційного господарського суду учасниками справи не оскаржується, отже, у касаційному порядку не переглядається.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, враховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається, зокрема, на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 та у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 910/5681/22 у частині обов'язкового характеру застосування підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332 не для будь-яких договорів, які укладені між учасниками ринку електричної енергії, відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», а для тих, якими врегульовано договірне забезпечення функціонування ринку електричної енергії, а саме: пунктів 1-21 частини першої статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії», та які впливають на стабільність функціонування ринку електричної енергії ,та (або) операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України.

Верховний Суд виходить з того, що в силу приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; від 25.04.2018 у справі № 925/3/17; від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16; від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц; від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц; від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц і № 522/2110/15-ц; від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Предметом розгляду у цій справі (№ 916/111/24) є стягнення боргу, а також 3% річних, пені, інфляційних втрат та 20% штрафу за неналежне виконання відповідачем умов договору про участь у балансуючій групі.

Предметом розгляду у справах (питання щодо відступу від висновків Верховного Суду в якій ставить скаржник):

№ 911/1359/22 за позовом ПрАТ «НЕК «Укренерго» (покупця) до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі - ПАТ «Центренерго», продавця, відповідача) є стягнення боргу, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу електричної енергії; позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за двостороннім договором купівлі-продажу електричної енергії, за умовами якого продавець зобов'язався відпустити електричну енергію в ОЕС України, а покупець - відібрати електричну енергію згідно графіку відпуску/відбору електричної енергії, визначеного у додатку №1, згідно з підпунктом 23 пункту 3 Порядку проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 499, у частині повернення коштів за електричну енергію, що оплачена, однак відбір/відпуск якої у період з 01.03.2022 по 31.03.2022 ПАТ «Центренерго» зменшило;

№ 910/5681/22 за позовом ПрАТ «НЕК «Укренерго» (Оператора системи передачі - ОСП) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (постачальник послуг з балансування- ППБ) є стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем умов договору про участь в балансуючому ринку; позовні вимоги у справі № 910/5681/22 обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про участь в балансуючому ринку щодо своєчасної оплати електричної енергії для балансування.

Таким чином, справа яка переглядається має певні спільні риси зі справами № 911/1359/22, № 910/5681/22, зокрема: за предметом спору в частині стягнення пені за неналежне виконання договору, нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин (Закон України «Про ринок електричної енергії»), а також частково за суб'єктним складом - учасники ринку електричної енергії, однак із різним статусом (виробник/електропостачальник, оператор системи передачі, постачальник послуг з балансування та учасник балансуючої групи (ТОВ «Одесенерготрейд») і сторона відповідальна за баланс (СВБ - ТОВ «Електротрейдінг Груп»), яка за умовами договору несе фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії балансуючої групи перед оператором системи) для справи, яка переглядається.

При цьому як у справах № 911/1359/22, № 910/5681/22, так і у справі № 916/111/24, суди вирішуючи спірні правовідносини у кожному із зазначених спорів застосували підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332 та відмовили у стягненні штрафних санкцій (пені), оскільки останні нараховані за договірними зобов'язаннями, що виникли між учасниками ринку електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» у період дії воєнного стану.

У справі № 911/1359/22 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, залишаючи без змін судові рішення попередніх інстанцій в оскаржуваній частині щодо вимог про стягнення пені, досліджуючи питання застосування підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332, виснував таке:

«Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у преамбулі Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 зазначила мету та підстави її прийняття.

Зокрема, Регулятор зазначив, що такою метою є забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України, враховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та діє відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Згідно з пунктом 5 Постанови НКРЕКП № 332 рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332 на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені між учасниками ринку електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

Отже, з урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП № 332 - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов`язковий характер для учасників ринку електричної енергії.

Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332 - це імперативна норма, якою держава вказала учасникам ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії.

У зв'язку із зазначеним об'єднана палата Касаційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечить нормам ЦК України та Господарського кодексу України (далі - ГК України) в договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор у силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у т.ч. у частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії.

Такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами ЦК України та ГК України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у т.ч. фінансового стану учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень, тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені учасниками ринку електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії.

Постанова НКРЕКП №332 прийнята Регулятором в межах своїх повноважень.

Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення».

Проаналізувавши правові висновки, викладені у постановах у справах № 911/1359/22 та № 910/5681/22, на які посилається скаржник, Верховний Суд зазначає, що у наведених скаржником постановах Суд послідовно зазначав про те, що Регулятор, який в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у т.ч. у частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії, тимчасово (на підставі підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332) зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу), передбачених договорами, що укладені учасниками ринку електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії.

Також ці висновки неодноразово підтримані Верховним Судом у постановах, зокрема у справах № 910/9214/22, № 910/15718/23, № 910/1925/23, № 910/1925/23.

Однак, колегія суддів у справі № 910/5681/22 та об'єднана палата Верховного Суду у постанові № 911/1359/22 розглядали питання правомірності відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені з підстав застосування до спірних правовідносинах підпункту 16 пункту 1 НКРЕКП № 332, проте питання, якими в цій справі скаржник за змістом касаційної скарги обґрунтовував помилковість застосування судом апеляційної інстанції Постанови НКРЕКП № 332 до спірних правовідносин, предметом розгляду та висновків Верховного Суду у вказаних справах № 911/1359/22 та № 910/5681/22 не були, а правовідносини у вказаних справах в цій частині не є подібними.

Так, скаржник вказував про необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справах № 911/1359/22 та № 910/5681/22 у частині обов'язкового характеру застосування підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332 не для будь-яких договорів, які укладені між учасниками ринку електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», а для тих, якими врегульовано договірне забезпечення функціонування ринку електричної енергії, а саме: пунктів 1-21 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії», та які впливають на стабільність функціонування ринку електричної енергії, та (або) операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України. Водночас у мотивувальній частині рішень № 911/1359/22 та №910/5681/22 правові висновки застосування підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332 за колом договорів відсутні, правова оцінка спірних правовідносин у цьому контексті Судом не здійснювалася, з тексту судових рішень у цій частині вбачається лише використання Судом відповідного змісту джерела, з якого було взято інформацію, а саме: підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП №332.

Крім того, при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

Верховний Суд зауважує, що саме з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Наведені скаржником доводи не містять аргументів у контексті вмотивованої та обґрунтованої необхідності відступлення від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 та у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 910/5681/22.

Отже, підстава касаційного оскарження, обґрунтована скаржником з посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України (вмотивована необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах), не знайшла свого підтвердження.

Скаржник також посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо обов'язкового характеру застосування підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332 до договору про участь у балансуючій групі, який укладено між позивачем та відповідачем на добровільній договірній основі з урахуванням вимог до створення, реєстрації та припинення балансуючих груп, які передбачені главою 1.5. розділу І Правил ринку.

Фактично доводи скаржника в цій частині зводяться до намагання отримати висновок Верховного Суду про те, чи є договір про участь у балансуючій групі укладеним відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», вказуючи на відсутність його у переліку статті 4 вказаного Закону.

Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.

У разі подання касаційної скарги на зазначений вище підставі скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (позиція з постанови Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/800/19).

Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332 - це імперативна норма, якою держава вказала учасникам ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

За змістом вказаної норми самим Регулятором визначено коло договорів, за якими тимчасово зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, а саме: договорами, що укладені учасниками ринку електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», та період такого тимчасового зупинення нарахування неустойки для суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у т.ч. у частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії - на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

При цьому будь-яких виключень для застосування відповідної норми Регулятор не передбачив. Є лише три умови для застосування підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332 до договору: 1) договір має бути укладено учасниками ринку електричної енергії; 2) договір має бути укладено відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії»; 3) нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії здійснено у період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

Водночас суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду щодо стягнення неустойки та відмовляючи у задоволенні зазначених позовних вимог, встановив та врахував, що спірний договір укладено учасниками ринку електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», а нарахування неустойки здійснено у період дії в Україні воєнного стану, а тому суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин положення 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332.

Відповідно доводи, наведені позивачем у касаційній скарзі про те, що підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332 має застосовуватися не для будь-яких договорів, які укладені між учасниками ринку електричної енергії, відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», а лише для тих, які передбачені пунктами 1-21 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії», та виключно які, за його твердженням, впливають на стабільність функціонування ринку електричної енергії та (або) операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України, є суб'єктивним тлумаченням скаржником вказаної норми, яке не відповідає її дійсному змісту.

Пунктом 96 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець, оператор установки зберігання енергії та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом.

Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що ТОВ «Одесенерготрейд» є учасником балансуючої групи ТОВ «Електротрейдінг Груп» з 01.01.2022, що підтверджується повідомленням ПрАТ «НЕК «Укренерго» від 22.12.2021 № 01/60994.

Договірні відносини між ТОВ «Електротрейдінг Груп», як сторони, відповідальної за баланс (СВБ), та ТОВ «Одесенерготрейд», як учасника балансуючої групи, врегульовані договором від 01.03.2023 № БГ-23/0700 про участь у балансуючій групі (а.с. 23-39 т.1).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що СВБ (сторона, відповідальна за баланс) зобов'язується нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії балансуючої групи перед оператором системи передачі (ОСП), а учасник балансуючої групи (відповідач) зобов'язується нести фінансову відповідальність за свої небаланси перед СВБ.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» балансуюча група - об'єднання учасників ринку, що створюється на підставі договору про створення балансуючої групи, у межах якого визначений договором учасник ринку, який входить до такого об'єднання, несе відповідальність за баланс електричної енергії всіх інших учасників ринку, що входять до такого об'єднання.

Виходячи із сфери застосування, мети та змісту Закону України «Про ринок електричної енергії», зокрема, пункту 5 частини першої статті 1, частини сьомої статті 70 названого Закону (якими керувався місцевий господарський суд при розгляді позовних вимог у спірних правовідносинах), а також зобов'язань та статусу позивача у спірних правовідносинах як учасника балансуючої групи (об'єднання учасників ринку електричної енергії), Верховний Суд дійшов висновку про те, що норми Закону України «Про ринок електричної енергії» поширюються на спірні правовідносини у цій справі включно з укладенням договору, на підставі якого ґрунтувалися заявлені позовні вимоги.

Аналіз предмету та підстав позову, спірних правовідносин у справі в контексті позовних вимог та вимог касаційної скарги дає Суду підстави вважати, що відповідний договір укладений учасниками спірних правовідносин відповідно до законодавства України, що визначає правові засади функціонування ринку електричної енергії України, зокрема Закону України «Про ринок електричної енергії», а також Правил ринку.

Отже, судом апеляційної інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332, проте посилання на висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 в контексті наявного висновку застосування норми права у подібних правовідносинах є помилковими для цієї справи, що водночас, з урахуванням викладеного у цій постанові, не вплинуло на правильність оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції по суті спору.

Таким чином, підстава касаційного оскарження, обґрунтована скаржником з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, також не знайшла свого підтвердження, оскільки відсутні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права чи порушив норми процесуального права в частині висновків про відмову в задоволенні вимог про стягнення неустойки.

Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що в ухваленні цієї постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у т.ч. касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві відповідача на касаційну скаргу у тій частині, в якій вони не суперечать викладеному у цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах, наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.

Судові витрати

Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд залишає касаційну скаргу ТОВ «Електротрейдінг Груп» без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротрейдінг Груп» залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 у справі № 916/111/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова