Постанова

від 26.11.2024 по справі 910/16972/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/16972/21 (910/6828/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - адвокат Филик А.І., адвокат Хорунжий Ю.А.

ТОВ "Логістик транссервіс" - адвокат Кулакова С.С.

ТОВ "Фінансова компанія Актівітіс" - адвокат Пелепецький В.Д.

ФОП Маркова Д.М. - Марков Д.М., адвокат Чорна Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 23.04.2024

у складі колегії суддів: Сотнікова С.В. (головуючого), Копитової О.С., Остапенка О.М.

у справі № 910/16972/21 (910/6828/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик транссервіс",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Актівітіс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "А-Поінт"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1. державний реєстратор Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Тарнавська Світлана Володимирівна, 2. державний реєстратор Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Демченко Марина Олександрівна, 3. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Толочко Яна Миколаївна, 4. фізична особа-підприємець Марков Дмитро Миколайович, 5. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсним договору та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння,

в межах справи № 910/16972/21

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан",-

ВСТАНОВИВ:

1. В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/16972/21 про банкрутство ТОВ "Проскан", провадження у якій відкрито відповідно до ухвали від 03.11.2021.

2. У травні 2023 в межах справи № 910/16972/21 про банкрутство боржник звернувся з позовом до ТОВ "Логістик транссервіс" та ТОВ "Фінансова компанія Актівітіс" про витребування майна із чужого незаконного володіння.

3. 28.07.2023 позивач змінив предмет позову, доповнивши його позовними вимогами про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на спірне майно за ПАТ "Комерційний банк "Преміум", про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.08.2017, укладеного між ПАТ "Комерційний банк "Преміум" та ТОВ "Актівітіс ЛТД", про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Логістик транссервіс" на користь Товариства спірного нерухомого майна.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі № 910/16972/21(910/6828/23) позов задоволено частково. Витребувано з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик транссервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" об`єкти нерухомого майна. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

5. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ТОВ "Фінансова компанія Актівітіс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія Актівітіс" задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі № 910/16972/21(910/6828/23) скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Рух касаційної скарги

7. 12.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Проскан" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 910/16972/21 (910/6828/23), підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" у справі № 910/16972/21 (910/6828/23) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2024.

9. Ухвалою Верховного Суду від 03.07.2024 відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 910/16972/21 (910/6828/23), повернення касаційної скарги без розгляду або залишення касаційної скарги без руху, до надходження матеріалів справи № 910/16972/21 (910/6828/23) до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Витребувано з Господарського суду міста Києва, Північного апеляційного господарського суду оригінали матеріалів справи № 910/16972/21 (910/6828/23) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик транссервіс", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Актівітіс"; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "А-Поінт"; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1. державний реєстратор Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Тарнавська Світлана Володимирівна, 2. державний реєстратор Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Демченко Марина Олександрівна, 3. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Толочко Яна Миколаївна, 4. фізична особа-підприємець Марков Дмитро Миколайович, 5. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсним договору та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння в межах справи № 910/16972/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан". Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Проскан" надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду документи щодо вартості майна, яке є предметом позовної вимоги про витребування з чужого незаконного володіння об`єктів нерухомого майна (ціни позову), для перевірки правильності сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

10. 12.07.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/16972/21 (910/6828/23).

11. 16.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Проскан", на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 03.07.2024, направило до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду довідку про балансову вартість нерухомого майна, по якому заявлено позов.

12. Ухвалою Верховного Суду від 12.08.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 910/16972/21 (910/6828/23) залишено без руху. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 438 977,72 грн за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі

№ 910/16972/21 (910/6828/23).

13. 22.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Проскан" направило до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучило оригінали документів (квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.3837274710.1 від 21.08.2024 та № 0.0.3839608634.1 від 22.08.2024), що підтверджують сплату судового збору в розмірі 438 977,72 грн за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 910/16972/21 (910/6828/23).

14. Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 910/16972/21 (910/6828/23) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024; призначено розгляд касаційної скарги на 15.10.2024 о 10:30 год.

15. Ухвалою Верховного Суду від 15.10.2024 оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 910/16972/21 (910/6828/23) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 до 10:45 год. 12.11.2024.

16. Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2024 оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 910/16972/21 (910/6828/23) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 до 09:45 год. 26.11.2024.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

17. Не погоджуючись із вказаною постановою ТОВ "Проскан" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

18. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

18.1 Судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки фактичним обставинам дотримання іпотекодержателем обумовленого іпотечним договором та законом порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності, з урахуванням обставин відсутності оцінки предмета іпотеки, а також діям державних реєстраторів при реєстрації права власності на таке майно за іпотекодержателем.

18.2 Судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки фактичним обставинам здійснення державними реєстраторами незаконних дій з державної реєстрації припинення права власності боржника та набуття права власності Банком на спірне нерухоме майно за умов відсутності експертної оцінки предмета іпотеки.

18.3 Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення частини третьої статті 37 Закону України "Про іпотеку" без врахування змісту пункту 7.1 іпотечного договору.

18.4 Суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки фактичним обставинам про те, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна.

18.5 Помилковими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що Банк законно набув право власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку на підставі іпотечного договору та вимоги про усунення порушення зобов`язання та про попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки від 11.05.2017, у якій була визначена заборгованість в сумі 100 117 765,42 грн, за ринковою вартістю, за якою предмет іпотеки був оцінений в іпотечному договорі, яка станом на 03.07.2015 складала 95 959 510 грн, не зазначивши при цьому про відсутність експертної оцінки предмета іпотеки на день його відчуження, обов`язковість якої передбачає закон та іпотечний договір.

18.6 Помилковими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що звіт про експертну оцінку ринкової вартості нежитлової нерухомості від 29.07.2017 не може бути підставою для підтвердження незаконності дій Банку зі звернення стягнення на предмет іпотеки, так як цей звіт було складено для використання у зовсім інших правовідносинах купівлі - продажу спірного нерухомого майна, а доводи щодо невизначеності вартості звернення на предмет іпотеки спростовуються умовами іпотечного договору та вимогою про сплату боргу.

18.7 Суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки фактичним обставинам щодо тотожності справ № 910/16972/21 (910/6828/23) та № 910/8965/18, як одній з підстав апеляційної скарги.

18.8 Суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України та зробив помилковий висновок щодо застосування у справі, яка переглядається, встановлених судовим рішенням у справі № 910/8965/18, фактичних обставин про те, що спірне майно не було набуте відповідачем - 1 безвідплатно, оскільки апеляційним судом при розгляді справи не досліджувалися, а відповідно і не встановлювалися фактичні обставини набуття ТОВ "Логістик транссервіс" права власності на спірне нерухоме майно за результатом виділу.

18.9 Судом апеляційної інстанції не враховано, що фактичні обставини виникнення непогашеного грошового зобов`язання ПАТ "КБ "Преміум" перед відповідачем - 2 та відповідно фактичні обставини оплатності або безоплатності набуття відповідачем - 2 спірного нерухомого майна судом не досліджувалися та не були встановлені при апеляційному перегляді справи № 910/8965/18.

18.10 Судом апеляційної інстанції не враховано, що предмет та підстави позову у справі № 910/16972/21 (910/6828/23) та № 910/8965/18 різні, оскільки судами в межах справи № 910/8965/18 не надавалася оцінка дотримання іпотекодержателем обумовленого договором іпотеки та законом порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності, з урахуванням обставин відсутності оцінки предмета іпотеки, а також діям державного реєстратора при реєстрації права власності на таке майно за іпотекодержателем.

18.11 Судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 306/2053/16-ц, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 20.02.2020 у справі № 653/2857/17, від 11.06.2020 у справі № 914/953/19, від 16.08.2023 у справі № 296/8564/19, від 13.03.2024 у справі № 201/15228/17.

19. Представники скаржника в судових засіданнях 15.10.2024, 12.11.2024 та 26.11.2024 підтримали касаційну скаргу з підстав викладених у ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

20. ТОВ "Фінансова компанія Актівітіс", ТОВ "Логістик транссервіс" та ФОП Марковим Д.М. подано відзиви на касаційну скаргу в яких останні просять відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Вказані відзиви обґрунтовано правильністю висновків суду апеляційної інстанції та необґрунтованістю аргументів касаційної скарги та зокрема тим, що твердження скаржника ґрунтуються на неналежних та недопустимих доказах, тим, що судом апеляційної інстанції враховано те, що копії карток № 93141636, № 93139558 подання заявок не можуть бути доказом відсутності звіту про вартість нерухомого майна, тим, що суд апеляційної інстанції правомірно встановив преюдиційність обставин встановлених у справі № 910/8965/18, тим, що суд апеляційної інстанції правомірно встановив оплатність договору купівлі - продажу від 11.08.2017, тим, що позовні вимоги у цій справі та справі № 910/8965/18 є тотожними, тим, що правовідносини у цій справі та у справах на постанови у яких посилається скаржник у касаційній скарзі не є подібними, тим, що позивач звернувся до суду із цим позовом з пропуском позовної давності, тим, що під час виготовлення звіту про оцінку майна було допущено описку в даті виготовлення цього звіту.

20.1 ТОВ "Фінансова компанія Актівітіс" подано додаткові письмові пояснення. Вказані пояснення обґрунтовані, зокрема, тим, що аргументи зазначені представниками скаржника щодо застосування положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не були зазначені в позовній заяві. Не досліджувалися судами попередніх інстанцій, не зазначені у касаційній скарзі, а також тим, що таким аргументам вже була надана оцінка судами у справах № 910/1133/20 та № 910/8965/18.

21. Представники відповідачів та ФОП Маркова Д.М. в судових засіданнях 15.10.2024, 12.11.2024 та 26.11.2024 заперечили проти касаційної скарги з підстав викладених у відзивах.

Позиція Верховного Суду

22. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

23. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

24. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

25.1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Проскан" було власником нерухомого майна (спірне нерухоме майно):

- будівля виробнича база, літ. "В", загальною площею 7 321,9 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош. р-ни.) будинок 22 та розташована на земельній ділянці, площею 2,1396 га; кадастровий номер: 8000000000:75:201:0052, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1406001080000;

- будівля виробничого цеху, склад готової продукції, кафе, тренінг центр, літ. "Г", загальною площею 1 122,4 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош. р-ни.) будинок 22 та розташована на земельній ділянці, площею 2,1396 га; кадастровий номер: 8000000000:75:201:0052, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1406001080000;

- будівля офісу "BOSCH", літ "Д", площею 122,6 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, Кільце дорога (Солом., Голос., Святош. р-ни.) будинок 22 та розташована на земельній ділянці, площею 2,1396 га; кадастровий номер: 8000000000:75:201:0052, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1406001080000;

- контрольно-пропускний пункт, літ. "Е", площею 95,8 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош. р-ни.) будинок 22 та розташована на земельній ділянці, площею 2,1396 га; кадастровий номер: 8000000000:75:201:0052, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1406001080000, які включені до складу цілісного майнового комплексу, що має реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1714941480000 та знаходиться за адресою: м. Київ, Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош. р-ни.) будинок 22, що засвідчувалось Свідоцтвом про право власності серія ЯЯЯ № 479977 від 28.09.2005 та Свідоцтвом про право власності серія САЕ №777147 від 26.11.2012, видані Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

25.2 04.07.2013 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Преміум" (Кредитодавець) та ТОВ "Проскан" (Позичальник) укладено кредитний договір № 26/КЛ/13 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії (далі - Кредитний договір №26/КЛ/13).

25.3 04.07.2013 у забезпечення виконання зобов`язань за даним кредитним договором між ТОВ "Проскан" (Іпотекодавець) та ПАТ "Комерційний банк "Преміум" (Іпотекодержатель) укладено Іпотечний договір (далі - Іпотечний договір від 04.07.2013), предметом якого є нерухоме майно, що розташоване в місті Києві по вулиці Кільцева дорога, 22.

25.4 Сторони погоджуються з тим, що у випадку використання свого права на позасудове задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки при здійсненні незалежної експертної оцінки предмета іпотеки, суб`єкта оціночної діяльності, що здійснюватиме таку оцінку обратиме на свій розсуд іпотекодержатель, на що підписанням цього договору іпотекодавець надає свою згоду (пункт 2.4 іпотечного договору).

25.5 У пункті 7.4.1 іпотечного договору сторони погодили, що Іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку на підставі цього Договору шляхом переходу до Іпотекодержателя права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання Зобов`язання згідно з цим застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя відповідно до наведених нижче умов. У випадку набуття Іпотекодержателем права звернення стягнення на Предмет іпотеки Іпотекодавець підписанням цього Іпотечного договору підтверджує свою згоду на передачу у власність Іпотекодержателю Предмета іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки Предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, якого обирає Іпотекодержатель для здійснення такої оцінки, Витрати щодо здійснення такої оцінки Предмета іпотеки несе Іпотекодавець. Підписанням цього Договору Іпотекодавець засвідчує, що він надає Іпотекодержателю згоду на прийняття Іпотекодержателем одностороннього рішення про перехід права власності на Предмет іпотеки до Іпотекодержателя (придбання Предмету іпотеки у власність) у випадку виникнення у Іпотекодержателя права звернення стягнення на Предмет іпотеки відповідно до умов цього Договору, Кредитного договору та вимог чинного законодавства України. Іпотекодавець підписанням цього Договору також засвідчує, що наявності будь-яких інших документів, крім цього Договору та письмового рішення Іпотекодержателя про перехід права власності на Предмет іпотеки до Іпотекодержателя, для реєстрації права власності Іпотекодержателя на Предмет іпотеки не вимагається. Цей Договір має силу правовстановлюючого документу та надає право Іпотекодержателю подати заяву про реєстрацію права власності на предмет іпотеки та право продати Предмет іпотеки. Право власності на Предмет іпотеки переходить до Іпотекодержателя у порядку, що передбачений чинним законодавством України.

25.6 05.02.2015 між ПАТ "Комерційний банк "Преміум" (Кредитор або Банк) та ТОВ "Проскан" (Боржник 1 або Позичальник 1) та ТОВ "А-ПОІНТ" (Боржник 2 або Позичальник 2) укладено Договір №1 переведення боргу (частини боргу) за Кредитним договором на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 26/КЛ/13 від 04.07.2013 (далі - Договір про переведення боргу №1), за умовами якого Позичальник 1 за згодою Кредитора переводить на Позичальника 2, а Позичальник 2 шляхом підписання цього договору приймає на себе частину боргу та зобов`язання Позичальника 1 за Кредитним договором № 26/КЛ/13 від 04.07.2013, а саме: зобов`язання повернути Кредитору не пізніше 03.07.2015 кредитні кошти в розмірі 1 000 000 дол. США, отримані Позичальником 1 в межах кредитної лінії відповідно до умов Кредитного договору № 26/КЛ/13, в порядку визначеному умовами Кредитного договору № 6/КЛ/15 від 05.02.2015, який укладається між та Позичальником 2 одночасно з укладенням цього договору.

25.7 Згідно п. 1.2. Договору про переведення боргу № 1 Позичальник 1 переводить, а Позичальник 2 набуває (приймає на себе) борг (частину боргу) Позичальника 1 за кредитним договором у розмірі, визначеному умовами цього договору та Кредитного договору № 6/КЛ/15.

25.8 05.02.2015 між ПАТ "Комерційний банк "Преміум" (Банк) та ТОВ "А-ПОІНТ" (Позичальник) укладено Кредитний договір №6/КЛ/15 про надання кредиту у формі відновлювальної мультивалютної відкличної лінії (далі - Кредитний договір № 6/КЛ/15), за умовами якого Банк відкриває Позичальнику відновлювальну мільтивалютну кредитну лінію у доларах США з лімітом в сумі, еквівалент якої не може перевищувати 1 000 000 доларів США та здійснює управління цією кредитною лінією, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах встановленого строку кредитування: з 05.02.2015 по 03.07.2015 включно. Цільове використання (мета) кредиту: переведення боргу згідно договору переведення боргу №1 від 05.02.2015.

25.9 20.02.2015 у забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 6/КЛ/15 від 05.02.2015 між ТОВ "Проскан" (Іпотекодавець) та ПАТ "КБ "Преміум" (Іпотекодержатель) було укладено Іпотечний договір № 6/КЛ/15/І (далі - Іпотечний договір № 6/КЛ/15/І), предметом іпотеки за іпотечним договором є спірне нерухоме майно.

25.10 У пункті 2.4 іпотечного договору визначено, що сторони оцінили предмет застави (визначили заставну вартість предмета застави) у сумі 40 358 479,78 грн.

25.11 Згідно пункту 7.1.2. Іпотечного договору, який визначає один із можливих позасудових способів звернення стягнення на Предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя без будь-якого додаткового погодження (окремого уповноваження) з боку Іпотекодавця, а саме шляхом набуття Іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання по Кредитному договору у порядку, передбаченому ст. 37 Закону України "Про іпотеку". При цьому ціною придбання Іпотекодержателем у власність Предмету іпотеки є ринкова вартість Предмету іпотеки, яка визначається незалежним суб`єктом оціночної діяльності, визначеним за вибором Іпотекодержателя. Задоволення вимог Іпотекодержателя при цьому відбувається в порядку та розмірі, визначеними статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Підписанням цього Договору Іпотекодавець та Іпотекодержатель дійшли згоди про перехід права власності на Предмет іпотеки до Іпотекодержателя після спливу 40-денного строку з моменту надсилання письмової вимоги на адресу Іпотекодавця - попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки. В даному випадку цей Договір буде виступати правовстановлюючим документом та правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на Предмет іпотеки.

25.12 26.02.2015 між ПАТ "КБ "Преміум" (Кредитор) та ТОВ "Проскан", (Боржник 1 або Позичальник 1) та ТОВ "А-ПОІНТ" (Боржник 2 або Позичальник 2) було укладено Договір №2 переведення боргу (частини боргу) за Кредитним договором на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 26/КЛ/13 від 04.07.2013 (далі - Договір про переведення боргу № 2), за умовами якого Позичальник 1 за згодою Кредитора переводить на Позичальника 2, а Позичальник 2 шляхом підписання договору приймає на себе частину боргу та зобов`язання Позичальника 1 за Кредитним договором № 26/КЛ/13 від 04.07.2013, а саме: зобов`язання повернути кредитору не пізніше 03.07.2015 кредитні кошти в розмірі 1 000 000,00 дол. США, отримані Позичальником-1 від кредитора в межах кредитної лінії відповідно до умов Кредитного договору № 26/КЛ/13 від 04.07.2013, в порядку, визначеному умовами Кредитного договору № 6/КЛ/15 від 05.02.2015, який укладається між Кредитором та Позичальником 2 одночасно з укладенням цього договору.

25.13 Згідно з п. 1.2. Договору про переведення боргу № 2 Позичальник-1 переводить, а Позичальник-2 набуває (приймає на себе) борг (частину боргу) Позичальника-1 за кредитним договором у розмірі, визначеному умовами цього договору та Кредитного договору №6.

25.14 26.02.2015 між ПАТ "КБ "Преміум" та ТОВ "А-ПОІНТ" укладено Договір №1 про внесення змін до Кредитного договору № 6/КЛ/15 від 05.02.2015, згідно з яким текст Кредитного договору № 6/КЛ/15 викладено в новій редакції.

25.15 Відповідно до пунктів 1.1. - 1.3. Кредитного договору, викладених в новій редакції, Банк відкриває Позичальнику відновлювальну мільтивалютну кредитну лінію у доларах США з лімітом в сумі, еквівалент якої не може перевищувати 2 000 000 доларів США або у гривні у сумі, еквівалент якої не може перевищувати 2 000 000 доларів США за курсом, встановленим Національним банком України в день надання коштів на умовах, передбачених цим договором, та здійснює управління цією кредитною лінією, а позичальник зобов`язується повернути кредит в строк до 03.07.2015 та сплатити проценти за користування кредитними коштами. Цільове використання (мета) кредиту: кредитні кошти Позичальнику не надаються, а погашаються ним відповідно до умов договору про переведення боргу (частини боргу) за кредитним договором № 26 від 04.07.2013. Надання Позичальнику кредитних коштів буде можливе лише після погашення існуючої кредитної заборгованості (суми кредиту) в розмірі 2 000 000 доларів США. При цьому цільове використання таких кредитних коштів буде погоджено сторонами додатково, про що будуть внесені відповідні зміни до умов цього договору.

25.16 03.07.2015 між ТОВ "Проскан" (Іпотекодавець) ПАТ "КБ "Преміум" (Іпотекодержатель) укладено Договір про внесення змін до іпотечного договору № 6/КЛ/15/І, яким пункт 1.1. іпотечного договору викладено в іншій редакції, в якій сторони визначили, що цей договір забезпечує вимоги заставодержателя (відповідача), що випливають з Кредитного договору № 6/КЛ/15 від 05.02.2015, укладеного між Іпотекодержателем та ТОВ "А-ПОІНТ", згідно з умов якого Позичальник зобов`язаний повернути заставодержателю кредит, наданий у доларах США та/або гривні у формі мультивалютної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, що становить еквівалент 2 000 000 дол. США не пізніше 05.10.2015 та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

25.17 До того ж, внесені зміни до пункту 2.4. іпотечного договору, за яким Сторони оцінили Предмет іпотеки (визначили ринкову/заставну вартість Предмета іпотеки) в сумі 95 959 510 грн.

25.18 12.05.2017 ПАТ "Комерціний банк "ПРЕМІУМ" на адресу ТОВ "А-ПОІНТ" та ТОВ "Проскан" направив вимоги № 01304/267 та № 01304/268 про усунення порушення зобов`язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.

25.19 У вимозі ПАТ "КБ Преміум" на підставі умов Кредитного договору №6/КЛ/15 від 05.02.2015, Іпотечного договору № 6/КЛ/15/І від 20.02.2015, ст.ст. 36, 37, 38, 39 Закону України "Про іпотеку" банк вимагав в тридцятиденний строк погасити у повному обсязі всю заборгованість за цим договором та попередив про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

25.20 Рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нотари Олега Івановича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36351509 від 27.07.2017 припинено обтяження номер запису про обтяження: 16413501 на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 96197380000 (Будівля виробничої бази (літери В, В1), загальна площа (кв. м): 7 321,9. Адреса: м. Київ, Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош, р-ни) (вулиця Велика Окружна), будинок 22). Підстава припинення обтяження: ухвала суду № 759/11666/16-ц, видана 12.07.2017 Апеляційним судом м. Києва.

25.21 Рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нотари О.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36351442 від 27.07.2017 припинено обтяження номер запису про обтяження 16413903 на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 96323380000 (Комплекс будівель - виробнича база, загальна площа (кв.м): 6 148. Адреса: м. Київ, Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош, р-ни) (вулиця Велика Окружна), будинок 22). Підстава припинення обтяження: ухвала суду № 759/11666/16-ц, видана 12.07.2017 Апеляційним судом м. Києва.

25.22 28.07.2017 державним реєстратором Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Тарнавською Світланою Володимирівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36363395, внесено запис № 21614474 про право власності (про перехід права власності), згідно з яким власником комплексу будівель - виробнича база, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа 6 148,0 кв. м, яка розташована в м. Києві по вулиці Кільцева дорога (Солом., Голос. Святош., p-ни), № 22, до складу якої входять: будівля допоміжного виробничого цеху, складу готової продукції, кафе, тренінг-центру (літера Г) площею 1 122,4 кв. м., будівля офісу "BOSH" (літера Д) площею 122,6 кв. м, контрольно-пропускний пункт (літера Е) площею 95,5 кв. м, які знаходяться на земельній ділянці площею 2,1396 га, є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Преміум".

25.23 28.07.2017 державним реєстратором Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Демченко Мариною Олександрівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36363403, внесено запис № 21614555 про право власності (про перехід права власності), згідно з яким власником будівлі виробничої бази (літери В, В') площею 7 321,9 кв. м, яка розташована в м. Києві по вулиці Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош. Р-ни), № 22, яка складається з: Будівлі виробничої бази - літери В, В', площею 7 321,9 кв. м, які знаходяться на земельній ділянці площею 2,1396 га, є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Преміум".

25.24 10.08.2017 між ПАТ "Комерційний банк "Преміум" (Продавець) та ТОВ "Актівітіс ЛТД" (Покупець) укладено нотаріально посвідчений Договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого Продавець зобов`язався передати у власність, а Покупець зобов`язався прийняти будівлю виробничої бази (літери В, В') площею 7 321,9 кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 22, та комплекс будівель - виробнича база площею 6 148,0 кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 22.

25.25 Згідно з пунктом 2.2 Договору купівлі-продажу від 10.08.2017, оціночна вартість нерухомого майна відповідно до Звіту про оцінку, складеного 29.07.2017 суб`єктом оціночної діяльності ФОП Марковим Дмитром Миколайовичем (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 970/15, виданий ФДМ України 16.12.2015), становить 52 998 749,90 грн.

25.26 Відповідно до пункту 3.1 Договору купівлі-продажу право власності на нерухоме майно у Покупця виникає після проведення повного розрахунку за нерухоме майно, з дня державної реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України.

25.27 11.08.2017 між ПАТ "КБ "Преміум" (Сторона-1) та ТОВ "Актівітіс ЛТД" (Сторона-2) укладена Угода про зарахування зустрічних однорідних вимог, за умовами якої Сторона - 1 має перед Стороною - 2 непогашене грошове зобов`язання в сумі 52 998 749,90 грн.

25.28 Дане грошове зобов`язання виникло за:

- договором відступлення права вимоги № 2807-пв/1 від 28.07.2017, укладеним між Стороною-1 та громадянином України ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки плавного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1 , в сумі 32 097 277,65 грн.;

- договором відступлення права вимоги № 2807-пв/2 від 28.07.2017, укладеним між Стороною-1 та громадянкою України ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки плавного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_2 , в сумі 20 901 472,25 грн.

25.29 Списання коштів з рахунків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснено на підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 693 від 10.05.2016, яким було затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ "КБ "ПРЕМІУМ".

25.30 У пункті 2 угоди про зарахування узгоджено, що Сторона-2 має перед Стороною-1 непогашене грошове зобов`язання в сумі 52 998 749,90 грн. Дане грошове зобов`язання виникло за Договором купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого Толочко Я.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 495, укладеним 10.08.2017 між продавцем ПАТ "КБ "ПРЕМІУМ" та покупцем ТОВ "Актівітіс ЛТД".

25.31 За змістом пункту 5 угоди про зарахування, керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України Сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов`язаннями, указаними в п. п. 1 та 2 цієї Угоди, в сумі 52 998 749,90 грн.

25.32 Відповідно до пункту 6 угоди про зарахування із моменту підписання цієї Угоди та скріплення печатками Сторін вважати: зобов`язання Сторони - 1, указане в п. 1 цієї Угоди, припиненим у сумі 52 998 749,90 грн, тобто заборгованість Сторони - 1 перед Стороною - 2 відсутня в повному обсязі; зобов`язання Сторони - 2, указане в п. 2 цієї Угоди, припиненим у сумі 52 998 749,90 грн, тобто заборгованість Сторони - 2 перед Стороною - 1 відсутня в повному обсязі.

25.33 Згідно із Розподільчим балансом, затверджений рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Актівітіс ЛТД", що оформлене протоколом № 14 від 11.10.2018, про перехід частини майна, прав та обов`язків ТОВ "Актівітіс ЛТД" до ТОВ "Логістик транссервіс", активи та пасиви (майно, статутний капітал), права та обов`язки від Товариства з обмеженою відповідальністю "Актівітіс ЛТД" переходять до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик транссервіс", яке створюється шляхом виділу з ТОВ "Актівітіс ЛТД".

25.34 За Розподільчим балансом у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик транссервіс" перейшли будівлі виробничої бази (літери В, В') площею 7 321,9 кв. м, яка розташована в м. Києві по вулиці Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош. Р-ни), № 22, яка складається з: Будівлі виробничої бази - літери В, В' та комплекс будівель - виробнича база площею 6 148,0 кв. м, яка розташована в місті Києві по вулиці Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош. р-ни), № 22, до складу якої входять: будівля виробничого цеху (СТО), МСЛ, цех крупно-вузлової зборки, адміністративно-побутовий корпус (літера В) площею

4 807,5 кв. м, будівлі допоміжного виробничого цеху, склад готової продукції, кафе, тренінг-центру (літера Г) площею 1 122,4 кв. м, будівля офісу "BOSH" (літера Д) площею 122,6 кв. м, контрольно-пропускний пункт (літера Е) площею 95,5 кв. м, які розташовані на земельній ділянці площею 2,1396 га.

25.35 20.10.2017 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чигрін Андрій Олегович зареєстрував право власності на спірне майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик транссервіс".

26. Не погоджуючись із мотивами рішення суду першої інстанції апеляційний господарський суд виходив, зокрема, із наступного.

26.1 Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 у справі № 910/8965/18 встановлено наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Стаття 109 ЦК України визначає виділом перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Основною відмінністю виділу є те, що в результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється певним майном існуючої юридичної особи. При цьому попередня юридична особа не припиняється. Тобто, виділ полягає у перерозподілі активів і зобов`язань, на базі яких і створюється нова юридична особа, за розподільчим балансом, який неможливо визнати цивільно-правовим договором (оплатним чи безвідплатним). Наслідком виділу є перехід за розподільчим балансом до нової юридичної особи, що утворилася в результаті виділу, частини майна, прав та обов`язків юридичної особи, з якої був здійснений виділ і яка не припиняється, а продовжує функціонувати за зменшеного обсягу активів та пасивів, тобто має місце часткове правонаступництво. Отже, хоч норми ЦК України, що регулюють процедуру виділу, не передбачають правонаступництва, проте перехід прав та обов`язків до новостворюваної особи (осіб) визначається розподільчим балансом, що є актом юридичної особи, з якої виділяється нова особа. Оскільки в результаті виділу до ТОВ "Логістик транссервіс" за розподільчим балансом від ТОВ "Актівітіс ЛТД" (змінено найменування на ТОВ "Фінансова компанія Актівітіс") перейшло право власності на майно, придбане останнім за відплатним договором, то таке майно не можна вважати набутим безвідплатно в розумінні ч. 3 ст. 388 ЦК України.

26.2 Тобто, судовим рішенням, яке набрало законної сили, вже були встановлені обставини про те, що спірне майно не було набуто відповідачем-1 безвідплатно, відповідно висновки суду першої інстанції належить визнати помилковими та такими, що зроблені в порушення норм процесуального права.

26.3 Як наголосив Північний апеляційний господарський суд у постанові від 09.06.2021 у справі № 910/8965/18 та встановлено колегією суддів у даній справі, першими у ланцюгу правочинів, за якими спірне майно вибуло з володіння ТОВ "Проскан", були іпотечні договори, умови яких містили волю іпотекодавця (ТОВ "Проскан") на відчуження предметів іпотеки - застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку згідно зі ст. 36 Закону України "Про іпотеку" шляхом набуття іпотекодержателем (ПАТ "КБ "Преміум") права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання за кредитним договором у порядку, передбаченому ст. 37 Закону України "Про іпотеку". Вказані іпотечні договори недійсними в судовому порядку не визнавались та позивачем не оспорюються, відтак є дійсними та обов`язковими для їх сторін. При цьому, заборгованість, як за суттю так і за розміром, виникнення якої стало підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки також не оспорюється позивачем в межах даного позову.

26.4 Доказів на підтвердження виконання зобов`язань перед банком та погашення позичальниками заборгованості станом на дату звернення стягнення на предмет іпотеки позивач суду не надав.

26.5 Іпотечне майно було набуте Банком у власність на підставі іпотечного договору та вимоги про усунення порушення зобов`язання та про попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки від 11.05.2017, у якій була визначена заборгованість в сумі 100 117 765,42 грн та яка, як було встановлено вище, не спростована позивачем. В Іпотечному договорі (зі змінами від 03.07.2015) сторонами оцінений предмет іпотеки в сумі 95 959 510 грн, як ринкова вартість.

26.6 При цьому, Звіт про експертну оцінку ринкової вартості нежитлової нерухомості від 29.07.2017, на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог про витребування майна, не був підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки, як первісного правочину за яким спірне майно вибуло з власності Товариства, а його відомості про вартість майна були враховані шляхом погодження сторонами в договорі купівлі-продажу нерухомого майна від 10.08.2017, укладений між Банком та ТОВ "Актівітіс лтд". Відтак, такий звіт не може бути підставою для підтвердження незаконності дій Банку зі звернення стягнення на предмет іпотеки, а доводи щодо невизначеності вартості звернення на предмет іпотеки спростовуються умовами іпотечного договору та вимогою про сплату боргу.

26.7 Зі змісту статті 37 Закону України "Про іпотеку" вбачається, що у разі набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки він зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, при цьому, іпотекодавець, уклавши відповідний договір, погодився на імовірність настання обставин, які спричинять втрату ним права власності на предмет іпотеки, а отже не має права вимагати повернення такого майна у свою власність після звернення стягнення на нього, в тому числі і від відповідача-1, який не вважається таким, що набув майно безоплатно.

27. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та вважає їх помилковими з огляду на таке.

28. За змістом частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

29. Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

30. Визначена у частині першій статті 35 Закону України "Про іпотеку" процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.06.2019 у справі № 205/578/14-ц).

31. Згідно частини першої статті 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

32. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України "Про іпотеку").

33. Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

34. Частиною першою статті 37 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

35. Частиною третьою статті 37 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

36. Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апеляційним господарським судом, згідно умов Іпотечних договорів від 04.07.2013, від 20.02.2015 № 6/КЛ/15/І, сторони домовилися про застосування позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, а відтак дійшли згоди, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель набуває права на звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

37. Судом першої інстанції встановлено та не спростовано судом апеляційної інстанції, що як слідує зі звіту про експертну оцінку ринкової вартості нежитлової нерухомості, складеного суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Марковим Д.М. на замовлення ПАТ "КБ "Преміум", об`єктом оцінки є комплекс будівель - виробничої бази, у склад якого входять будівлі: літ. В, В*, Г, Д, Е, загальною площею 8 662,40 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Окружна, буд. 22. Дата оцінки - 28.07.2017, дата завершення складання звіту - 29.07.2017, тоді як право власності на нерухоме майно за Банком зареєстровано 28.07.2017. За висновком оцінювача, ринкова вартість об`єкту оцінки визначена станом на 24.07.2017 та становить 52 998 749,90 грн. Зазначена в звіті адреса об`єкту оцінки: м. Київ, вул. Велика Окружна, буд. 22, не відповідає місцю розташування спірного іпотечного майна, що відповідно до умов Іпотечних договорів від 04.07.2013, від 20.02.2015 №6/КЛ/15/І, а також свідоцтва про право власності від 26.11.2012 (серія САЕ №777147), розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, буд. 22. Так, Кільцева дорога є частиною вулиці Велика Окружна, відтак визначена в звіті адреса об`єкту оцінки не є коректною.

38. Частиною шостою статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

39. У частині першій статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

40. Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1), є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

41. Національним стандартом № 1 (пункти 50-55), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна. Відповідно до пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

42. Згідно пункту 56 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

43. Відповідно до частини другої статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

44. Однак, судом першої інстанції встановлено, що усупереч положенням пункту 56 Національного стандарту №1, у звіті відсутня письмова заява оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки).

45. Тому правильним є висновок суду першої інстанції про те, що оцінка предмету іпотеки проводилася без особистого огляду об`єкту оцінки, тобто без виїзду на місце, що суперечить вимогам пунктів 50 та 51 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав". Без безпосереднього доступу суб`єкта оціночної діяльності до предмету іпотеки, який підлягав оцінці, та без отримання останнім необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки, наведені в звіті висновки не можуть бути визнані в повній мірі повними та достовірними.

46. Судом першої інстанції правомірно зазначено про те, що укладаючи спірний договір іпотеки позивач мав правомірні очікування того, що у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно буде відчужене за вартістю, не нижче погодженої сторонами початкової ціни.

47. Судом встановлено, що як слідує з пункту 2.4. іпотечного договору (у редакції договору про внесення змін до іпотечного договору №6/КЛ/15/І від 03.07.2015), сторони оцінили Предмет іпотеки (визначили ринкову/заставну вартість Предмета іпотеки) в сумі 95 959 510,00 грн, що по курсу НБУ складає еквівалент 4 566 975,81 дол. США. Водночас, у звіті про експертну оцінку ринкової вартості нежитлової нерухомості, ринкова вартість предмета іпотеки визначена станом на 24.07.2017 у розмірі 52 998 749,90 грн.

48. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що суб`єктом оціночної діяльності не наведені із підтвердженням відповідними даними обставини суттєвої різниці в ринковій вартості предмета іпотеки, порівняно з визначеною ринковою/заставною вартістю в іпотечному договорі.

49. Отже, виходячи із наведених вище обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що в цьому випадку відсутні правові підстави вважати дотриманим справедливий баланс інтересів сторін кредитних правовідносин шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом набуття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність.

50. Добросовісність поведінки іпотекодержателя при зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку є гарантом дотримання прав іпотекодержателя, який мав легітимні сподівання, що погашення забезпеченого зобов`язання за рахунок його нерухомого майна відбудеться із дотриманням обумовлених договором іпотеки умов та визначеного законом порядку.

51. Одночасно судами встановлено, що державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за ПАТ "КБ "Преміум" відбулася 28.07.2017, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.08.2020.

52. Тобто, судом першої інстанції встановлено та не спростовано апеляційним господарським судом те, що станом на дату проведення 28.07.2017 державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ПАТ "КБ "Преміум" у порядку задоволення вимог іпотекодержателя за статтею 37 Закону України "Про іпотеку", звіт про експертну оцінку ринкової вартості спірного нерухомого майна не був складений і був відсутній на цю дату прийняття Банком нерухомого майна у власність у позасудовому порядку і реєстрації права власності на нього. Натомість, завершення складання відповідного звіту про експертну оцінку ринкової вартості нежитлової нерухомості суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Марковим Д.М. на замовлення ПАТ "КБ "Преміум", мало місце вже після державної реєстрації права власності - 29.07.2017, що прямо зазначено в даному звіті.

53. Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано судом апеляційної інстанції, вказані обставини також підтверджуються копіями карток прийому заяв від 28.07.2017 № 93141636, № 93139558, поданих представником ПАТ "КБ "Преміум" державним реєстраторам Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Демченко Марині Олександрівні та Тарнавській Світлані Володимирівні . Із опису поданих для проведення державної реєстрації права власності документів убачається, що звіт про експертну оцінку ринкової вартості нежитлової нерухомості, складений суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Марковим Д.М., державним реєстраторам не подавався. Так, у переліку документів, поданих із заявами від 28.07.2017 № 93141636, № 93139558 значяться: іпотечний договір № 6/КЛ/15/І, вимога про усунення порушення зобов`язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер 01304/268, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, опис вкладення в цінний лист, вимога про усунення порушення зобов`язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер 01304/267, довіреність, серія та номер 2565, видавник Черкасова Н.Б., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

54. З огляду на викладене, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що станом на дату державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку" за ПАТ "КБ "Преміум" оцінка предмета іпотеки була відсутня.

55. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.06.2020 року у справі № 914/953/19 з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 306/1224/16-ц зроблено висновок про необхідність подання державному реєстратору документа про експертну оцінку предмета іпотеки.

56. Виходячи з положень статті 37 Закону України "Про іпотеку", законом прямо визначена необхідність при передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, встановлення вартості предмету іпотеки на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

57. Відповідно до викладеної правової позиції у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 296/8564/19, відсутність оцінки предмета іпотеки на момент переходу права власності могла б свідчити про порушення іпотекодержателем порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

58. Нездійснення оцінки предмету іпотеки на момент переходу права власності до іпотекодержателя є порушенням процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку. Подібний висновок викладений у постанові від 20.03.2019 у справі № 306/2053/16-ц Великої Палати Верховного Суду, а також у постановах Верховного Суду у постановах від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 20.02.2020 у справі № 653/2857/17, від 11.06.2020 у справі № 914/953/19.

59. Частиною першою статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

60. Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

61. Згідно частини першої статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

62. За змістом статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

63. Відповідно до пункту 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" (надалі-Порядок), для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

64. Отже, для правильного вирішення спору, слід дослідити та установити, чи подавалися іпотекодержателем для державної реєстрації на нерухоме майно усі документи, передбачені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та договором іпотеки та чи дотримано державним реєстратором вимоги пункту 1 частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо перевірки факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації, зокрема, в частині проведення експертної оцінки предмета іпотеки на день придбання. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 914/953/19.

65. Як встановлено частиною третьою статті 37 Закону України "Про іпотеку", пунктом 7.1.2. Іпотечного договору № 6/КЛ/15/І від 20.02.2015 іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. За таких обставин, іпотекодержателем для здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки має бути наданий реєстратору звіт про оцінку такого предмета іпотеки.

66. Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано судом апеляційної інстанції, оцінка предмета іпотеки станом на дату проведення державної реєстрації права власності за іпотекодержателем не проводилася, відповідний звіт про оцінку предмета іпотеки державним реєстраторам за даними карток прийому заяв від 28.07.2017 № 93141636, № 93139558 не надавався, оскільки станом на 28.07.2017 такий звіт ще не був складений.

67. З огляду на викладене, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що проведення державної реєстрації права власності за ПАТ "КБ "Преміум" на предмет іпотеки - будівлю виробничої бази (літери В, В') площею 7 321,9 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 22 та комплекс будівель - виробнича база площею 6 148,0 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 22, власником якого був позивач, здійснено з порушенням вимог закону, зокрема, статті 37 Закону України "Про іпотеку", статей 10, 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

68. В свою чергу, висновки суду апеляційної інстанції (пункти 26.3, 26.4, 26.5, 26.6, 26.7 цієї постанови) жодним чином не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції про проведення державної реєстрації права власності за ПАТ "КБ "Преміум" на предмет іпотеки з порушенням вимог закону - статті 37 Закону України "Про іпотеку", статей 10, 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", з огляду на те, що оцінка предмета іпотеки станом на дату проведення державної реєстрації права власності за іпотекодержателем не проводилася, відповідний звіт про оцінку предмета іпотеки державним реєстраторам за даними карток прийому заяв від 28.07.2017 № 93141636, № 93139558 не надавався, оскільки станом на 28.07.2017 такий звіт ще не був складений.

69. Предметом розгляду у цьому касаційному провадженні, зокрема, є дослідження питання правильності / неправильності застосування судами попередніх інстанцій положень статті 37 Закону України "Про іпотеку".

70. Системний аналіз положень статті 37 Закону України "Про іпотеку" дозволяє дійти висновку про те, що вказаною нормою встановлено обов`язок при передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки встановлювати вартість предмету іпотеки на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

71. Виконання такої вказівки закону необхідне для того щоб співставити співмірність вимог кредитора із розміром заборгованості боржника перед ним із вартістю майна, що є предметом іпотеки, для погашення цієї заборгованості у позасудовому порядку внаслідок звернення стягнення заставним кредитором шляхом прийняття у власність предмету іпотеки і погашення повністю / частково заборгованості.

72. Це впливає на волевиявлення іпотекодавця, а саме розмір вартості іпотечного майна, визначений на підставі оцінки майна в порядку передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", щодо звернення стягнення на майно, прийняття у власність заставним кредитором майна, для погашення наявної перед ним заборгованості іпотекодавця, оскільки при заниженні вартості майна і допущенні порушень в оцінці вартості майна іпотекодавець у встановленому законом порядку має право оспорювати оцінку, заперечувати проти прийняття іпотеко держателем у власність майна за вартістю, встановленою у звіті про таку оцінку і тим самим заявити про відсутність своєї волі на набуття іпотекодержателем в позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки, якщо оцінка майна на момент такого набуття відсутня чи значно занижена.

73. Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, в подальшому 10.08.2017 спірне нерухоме майно було відчужено ПАТ "КБ "Преміум" на користь ТОВ "Актівіс ЛТД" (змінено найменування на ТОВ "Фінансова компанія Актівіс") на підставі Договору купівлі - продажу нерухомого майна, посвідченого Толочко Я.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 495, згідно пункту 2.1. якого за домовленістю сторін продаж нерухомого майна вчиняється в національній валюті України-гривні за 52 998 749,90 грн. Розрахунки за нерухоме майно здійснюються Покупцем до кінця банківського дня після підписання цього Договору.

74. Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

75. Згідно частини першої статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

76. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657 Цивільного кодексу України).

77. Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

78. Судами встановлено, що 10.08.2017 приватний нотаріус Київського МНО Толочко Я.М на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.08.2017 зареєструвала в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "Актівітіс ЛТД" право за власності на спірні об`єкти нерухомого майна номери записів: 21823871 від 10.08.2017 та 21823777 від 10.08.2017.

79. Отже, судом першої інстанції правильно зазначено про те, що станом на 10.08.2017 розрахунки за вищезазначеним договором купівлі-продажу мали бути проведені, що згідно з пунктом 3.1 договору є умовою набуття права власності.

80. Натомість, судом першої інстанції встановлено та не спростовано судом апеляційної інстанції, що доказів проведення ТОВ "Актівітіс ЛТД" оплати за відчужене спірне нерухоме майно матеріали справи не містять.

81. Разом з тим, судами встановлено, що 11.08.2017 між ПАТ "КБ "Преміум" (Сторона-1) та ТОВ "Актівіс ЛТД" (Сторона-2) укладена Угода про зарахування зустрічних однорідних вимог, за умовами якої Сторона - 1 має перед Стороною - 2 непогашене грошове зобов`язання в сумі 52 998 749,90 грн., що виникло за договором відступлення права вимоги № 2807-пв/1 від 28.07.2017, укладеним між Стороною-1 та громадянином України ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки плавного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1 , в сумі 32 097 277,65 грн; договором відступлення права вимоги № 2807-пв/2 від 28.07.2017, укладеним між Стороною-1 та громадянкою України ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки плавного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_2 , в сумі 20 901 472,25 грн. Сторона-2 має перед Стороною-1 непогашене грошове зобов`язання в сумі 52 998 749,90 грн за Договором купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого Толочко Я.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 495, укладеним 10.08.2017 між продавцем ПАТ "КБ "Преміум" та покупцем ТОВ "Актівіс ЛТД".

82. Відповідно до пункту 6 угоди про зарахування із моменту підписання цієї Угоди та скріплення печатками Сторін вважати: зобов`язання Сторони - 1, указане в п. 1 цієї Угоди, припиненим у сумі 52 998 749,90 грн, тобто заборгованість Сторони - 1 перед Стороною - 2 відсутня в повному обсязі; зобов`язання Сторони - 2, указане в п. 2 цієї Угоди, припиненим у сумі 52 998 749,90 грн, тобто заборгованість Сторони - 2 перед Стороною - 1 відсутня в повному обсязі.

83. Згідно статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін.

84. За змістом частини першої статті 601 Цивільного кодексу України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

85. Належними доказами, які підтверджують наявність зустрічних однорідних вимог та їх розмір є саме первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

86. Разом з тим, судом першої інстанції встановлено та не спростовано судом апеляційної інстанції, матеріали заяви не містять жодних первинних документів, що обумовлюють підстави виникнення грошового зобов`язання ПАТ Комерційний банк "Преміум" перед ТОВ "Актівітіс ЛТД" за Угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 11.08.2017.

87. Із Угоди слідує, що між ПАТ Комерційний банк "Преміум" та громадянином України ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги № 2807-пв/1 від 28.07.2017, у сумі 32 097 277,65 грн; також укладено між ПАТ Комерційний банк "Преміум" та громадянкою України ОСОБА_2 договір відступлення права вимоги № 2807-пв/2 від 28.07.2017 у сумі 20 901 472,25 грн.

88. Натомість, як встановлено судом першої інстанції, відповідні договори відступлення права вимоги № 2807-пв/1 від 28.07.2017, № 2807-пв/2 від 28.07.2017 до матеріалів справи не долучені.

89. У той же час судом встановлено, що як зазначено в Угоді про зарахування зустрічних однорідних вимог від 11.08.2017, ПАТ Комерційний банк "Преміум" має перед ТОВ "Актівітіс ЛТД" грошове зобов`язання в сумі 52 998 749,90 грн на підставі вказаних договорів відступлення права вимоги № 2807-пв/1 від 28.07.2017, № 2807-пв/2 від 28.07.2017.

90. При цьому, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апеляційним господарським судом, жодних доказів належності ТОВ "Актівітіс ЛТД" прав кредитора у відповідних зобов`язаннях, а ПАТ Комерційний банк "Преміум" - обов`язків боржника, матеріали справи не містять.

91. Утім, зустрічне зарахування такої заборгованості покладено в основу погашення боргу ТОВ "Актівітіс ЛТД" перед ПАТ Комерційний банк "Преміум" за Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 10.08.2017, посвідченого Толочко Я.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 495.

92. Судом першої інстанції правомірно зазначено про те, що обставини щодо оплатності вказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.08.2017 є суттєвими для встановлення подальшої правової долі спірного нерухомого майна, яке в протилежному випадку набуто ТОВ "Актівітіс ЛТД" від ПАТ Комерційний банк "Преміум" безоплатно. Суд першої інстанції ухвалами від 30.08.2023, 20.09.2023, 04.10.2023, окремою ухвалою від 08.11.2023 зобов`язував Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, ТОВ "Фінансова компанія Актівітіс" надати докази, які б могли підтвердити наявність зобов`язань Банку перед громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладення між ними і ТОВ "Фінансова компанія Актівітіс" угод про відступлення вимог до Банку, а відтак і оплатність ТОВ "Фінансова компанія Актівітіс" зобов`язань за договором купівлі - продажу шляхом зарахування зустрічних вимог. Проте, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, Національним банком України вимоги ухвал суду першої інстанції не були виконані, а ТОВ "Фінансова компанія Актівітіс", як стороною цих угод, всупереч вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України таких доказів суду не надано.

93. Проте, за відсутності в матеріалах справи жодних документів, що зазначені в Угоді про зарахування зустрічних однорідних вимог від 11.08.2017 в якості підстави для припинення грошових зобов`язань ПАТ "КБ "Преміум" та ТОВ "Фінансова компанія Актівітіс" один перед одним, суд позбавлений можливості встановити однорідність таких вимог, перевірити, що строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, а також що відповідні зустрічні вимоги дійсно існували, а відтак були зараховані.

94. Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначена статтею 602 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

95. Як встановлено судом першої інстанції, 10.02.2016 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 68/ВТ "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум", якою у зв`язку з допущенням порушення законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації доходів (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення та здійсненням ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, що підтверджується довідкою від 13.01.2016, відкликано ліцензію та ліквідовано Публічне акціонерне товариство ПАТ "КБ "Преміум". Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління Національного банку України № 68/ВТ від 10.02.2016 винесено рішення № 134 від 10.02.2016 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ"Преміум" та делегування повноважень ліквідатора банку".

96. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2016 у справі № 826/2607/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2016 визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України №68/БТ від 10.02.2016 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства ПАТ "КБ "ПРЕМІУМ" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 134 від 10.02.2016 року "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "ПРЕМІУМ" та делегування повноважень ліквідатора банку"; зобов`язано Національний банк України повернути ПАТ "КБ "ПРЕМІУМ" банківську ліцензію № 36 від 03.11.2011 та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій №236-3 від 23.03.2015; зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повернути Публічному акціонерному товариству "КБ "ПРЕМІУМ" Свідоцтво учасника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №189 від 22.11.2012.

97. На підставі вищевказаних судових рішень, 29.11.2016 скасовано запис № 10701780014029015 від 11.02.2016 про знаходження Публічного акціонерного банку "Комерційний банк "Преміум", у стані припинення та скасовано запис № 10701070015029015 від 11.02.2016 про зміну керівника Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум" у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

98. Надалі, постановою Верховного Суду України від 01.08.2017 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14.11.2016, а справу № 826/2607/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

99. Законодавством не встановлено, що скасування рішення уповноваженого державного органу про введення тимчасової адміністрації у проблемному банку або закінчення строку дії цієї адміністрації без подальших дій НБУ та Фонду щодо цього банку, передбачених банківським законодавством, означає припинення тимчасової адміністрації в такому проблемному банку, скасування реалізації НБУ та Фондом подальших обов`язкових процедур, передбачених банківським законодавством, зокрема статтями 63, 67, 73, 74, 77 Закону про банки та статтями 1, 3, 4, 34, 36, 44, 46, 48, 53 Закону про гарантування вкладів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

100. Також, в ухвалі від 19.07.2023 у справі № 909/578/17 Великою Палатою Верховного Суду при відхиленні аргументів щодо проблематики впливу на спірні правовідносини Закону № 590-IX (аналогічні доводи містяться, зокрема, в ухвалі від 20 березня 2024 року в цій справі) наведено текст пояснювальної записки до проєкту зазначеного Закону, яка роз`яснює мету внесення змін до Закону № 4452-VI, а саме: "Значна частина рішень Національного банку та Фонду щодо виведення банків з ринку та їх ліквідацію стала предметом оскарження у судах, якими було прийнято низку рішень про відновлення діяльності банків та скасування відповідних рішень Національного банку та Фонду. Слід зазначити, що ситуація, яка склалася, не відповідає світовій практиці вирішення подібних спорів. Так, дослідження міжнародного досвіду свідчить про відсутність у законодавстві інших країн підстав та механізмів повернення банку, щодо якого почалась процедура ліквідації, на ринок. Зокрема європейське законодавство передбачає можливість оскарження рішень компетентних органів (наглядових / органів з питань санації) у суді, але при цьому встановлює, що таке оскарження не призупиняє виконання рішення компетентного органу (Чехія, Австрія, Литва та Латвія). Законодавчі акти Європейського Союзу, що регулюють банківські правовідносини, не встановлюють механізму відновлення діяльності / повернення ліцензії банку з метою реалізації рішення суду. Варто зауважити, що законодавство Польщі взагалі не передбачає можливості оскарження рішення компетентного органу про ліквідацію банку, а у Королівстві Швеція та Фінляндії механізм поновлення роботи банків на підставі судових рішень не застосовується. Таким чином, як випливає з міжнародного досвіду, для встановлення рівноваги між приватними інтересами власників банків та суспільними інтересами, у разі скасування рішення щодо виведення банку з ринку, становище такого банку, яке існувало до прийняття рішення компетентним органом, не повинно відновлюватись, а засоби правового захисту мають обмежуватись компенсацією в разі, якщо власники банку зазнали шкоди (як це передбачено законодавством США, Великої Британії, Молдови, Литви). Крім цього, потребує законодавчого вирішення ще одна проблема. З 2014 року Національним банком процедуру виведення банків з ринку було застосовано до 104 банків. Незважаючи на вжиті заходи, деякі банки, використовуючи недосконалу судову систему, намагаються знову повернутись на ринок. Це створює системні ризики для фінансової стабільності, адже судова система використовується власниками нежиттєздатних банків як квазілегітимний інструмент, що нівелює всі зусилля Національного банку, спрямовані на оздоровлення та очищення банківської системи України. При цьому, законодавством України не передбачено механізму відновлення діяльності банку, відносно якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та його ліквідацію. З огляду на це, невизначеним залишається правовий статус банків, рішення про виведення з ринку / ліквідацію яких були скасовані. Це створює сприятливі умови для виведення активів з таких банків їх недобросовісними власниками, а отже - загрожує правам та законним інтересам вкладників та інших кредиторів банків".

101. У той же час, як указано в Угоді про зарахування зустрічних однорідних вимог від 11.08.2017, списання коштів з рахунків, відкритих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснено на підставі Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 10.05.2016 № 693, відповідно до якого було затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ "КБ "ПРЕМІУМ".

102. Відтак, з метою повного та всебічного з`ясування обставин у справі, ухвалами Господарського суду міста Києва неодноразово витребовувалися у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб письмові пояснення щодо угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 11.08.2017, укладеної між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Преміум" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актівітіс ЛТД", зокрема щодо підстав виникнення грошового зобов`язання Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Преміум" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Актівітіс ЛТД". Також витребовувалися у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Актівітіс" копії договору про відступлення права вимоги № 2807-пв/1 від 28.07.2017, укладений з громадянином України ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та платіжних документів, згідно з якими відповідачем-2 було здійснено розрахунки за вказаним договором; копії договору про відступлення права вимоги № 2807-пв/2 від 28.07.2017, укладений з громадянкою України ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та платіжних документів, згідно з якими відповідачем-2 було здійснено розрахунки за вказаним договором.

103. При цьому, судом встановлено, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб отримано ухвали суду від 30.08.2023, 20.09.2023 та від 04.10.2023, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення відправлення 0105473464728 (вручено 11.09.2023), 0105473466933 (вручено 29.09.2023) та 0600051624197 відповідно (вручено 16.10.2023).

104. Натомість, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 30.08.2023 не виконано, витребувані пояснення не надано, жодних відомостей щодо неможливості виконати вимоги ухвали суду не подано.

105. За наведених обставин, суд направляв Національному банку України окрему ухвалу для виявлення та усунення причин, які призвели до не виконання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб ухвал Господарського суду міста Києва від 30.08.2023, 20.09.2023, 04.10.2023 щодо надання письмових пояснень щодо угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 11.08.2017, укладеної між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Преміум" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актівітіс ЛТД", зокрема щодо підстав виникнення грошового зобов`язання Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Преміум" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Актівітіс ЛТД".

106. Судом першої інстанції встановлено, що як слідує з наданої Національним банком України відповіді на постановлену судом окрему ухвалу, Національний банк України не вправі втручатися в поточну діяльність Фонду щодо не виконання ним ухвал суду. У подальшому, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надав письмові пояснення з приводу неможливості надати витребувані судом докази, зазначивши про те, що всі вчинені до 11.08.2017 правочини вчинено поза контролем Фонду, оскільки керівником ПАТ "КБ "Преміум" значився ОСОБА_4 , а не уповноважена особа Фонду. При цьому, наразі всі документи передані на архівне зберігання до Національного банку України, оскільки 07.02.2023 проведено державну реєстрацію припинення ПАТ "КБ "Преміум".

107. Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Актівітіс" також не надало жодних первинних документів, витребуваних судом, пославшись на закінчення строку їх зберігання. При цьому, будь-яких належних доказів щодо знищення відповідних документів відповідачем-2 суду не надано.

108. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. The Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).

109. Суд наголошує, що в процесі розгляду справи сторони мали процесуальну можливість надати відповідні докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, та відповідно кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

110. Відповідні положення закріплені в статті 13 Господарського процесуального кодексу України, що визначає принцип змагальності сторін у господарському судочинстві.

111. Згідно частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

112. Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

113. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства: суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом.

114. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

115. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.02.2022 у справі № 539/3212/19 (провадження № 61-15069св21).

116. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини щодо оплатності Договору купівлі - продажу нерухомого майна від 10.08.2017 та, відповідно, продаж спірного нерухомого майна ПАТ "КБ "Преміум" на користь ТОВ "Актівітіс ЛТД" за ціною 52 998 749,90 грн під час розгляду справи не підтвердилися жодними належними первинними доказами.

117. У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

118. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Актівітіс" спірного нерухомого майна від ПАТ "КБ "Преміум" відбулося безоплатно, та доказів протилежного відповідачами до матеріалів справи не надано.

119. Наведене не спростовано судом апеляційної інстанції шляхом дослідження відповідних доказів.

120. Також, як вже було зазначено, відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

121. Разом з тим, згідно статті 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

122. Системний аналіз наведеної норми дозволяє дійти висновку про те, що правочини які змінюють зміст зобов`язань або порядок їх виконання за нотаріально посвідченим договором, також підлягають нотаріальному посвідченню. Наслідком недотримання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору є нікчемність цього договору.

123. Також, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд покликався, зокрема, на зміст постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 у справі № 910/8965/18, та зазначав, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, вже були встановлені обставини про те, що спірне майно не було набуто відповідачем-1 безвідплатно.

124. В силу частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

125. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

126. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

127. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

128. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

129. У постанові Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 у справі № 910/8965/18 зазначено:" Стаття 109 ЦК України визначає виділом перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Колегія суддів звертає увагу, що основною відмінністю виділу є те, що в результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється певним майном існуючої юридичної особи. При цьому попередня юридична особа не припиняється. Тобто, виділ полягає у перерозподілі активів і зобов`язань, на базі яких і створюється нова юридична особа, за розподільчим балансом, який неможливо визнати цивільно-правовим договором (оплатним чи безвідплатним). Наслідком виділу є перехід за розподільчим балансом до нової юридичної особи, що утворилася в результаті виділу, частини майна, прав та обов`язків юридичної особи, з якої був здійснений виділ і яка не припиняється, а продовжує функціонувати за зменшеного обсягу активів та пасивів, тобто має місце часткове правонаступництво. Отже, хоч норми ЦК України, що регулюють процедуру виділу, не передбачають правонаступництва, проте перехід прав та обов`язків до новостворюваної особи (осіб) визначається розподільчим балансом, що є актом юридичної особи, з якої виділяється нова особа. Оскільки в результаті виділу до ТОВ "Логістик Транссервіс" за розподільчим балансом від ТОВ "Актівітіс ЛТД" (змінено найменування на ТОВ "Фінансова компанія Актівітіс") перейшло право власності на майно, придбане останнім за відплатним договором, то таке майно не можна вважати набутим безвідплатно в розумінні ч. 3 ст. 388 ЦК України.".

130. З наведеного убачається, що судом у вказаній постанові не досліджувалися та не встановлювалися жодні обставини щодо оплатності договору купівлі - продажу нерухомого майна від 10.08.2017, а лише згадано про набуття ТОВ "Актівітіс ЛТД" (змінено найменування на ТОВ "Фінансова компанія Актівітіс") права власності на майно за відплатним договором, в контексті дослідження обставин про перехід права власності на майно від ТОВ "Актівітіс ЛТД" (змінено найменування на ТОВ "Фінансова компанія Актівітіс") до ТОВ "Логістик Транссервіс" в результаті виділу за розподільчим балансом.

131. Тому наведене посилання у постанові Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 у справі № 910/8965/18 щодо оплатності договору купівлі - продажу нерухомого майна від 10.08.2017 не можуть вважатися в цьому випадку преюдиційними обставинами.

132. Тому, помилковими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, вже були встановлені обставини про те, що спірне майно не було набуто відповідачем-1 безвідплатно.

133. З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові порушено норму процесуального права - частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

134. Враховуючи наведене, висновки суду апеляційної інстанції (пункти 26.1, 26.2 цієї постанови) жодним чином не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції про те, що набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Актівітіс" спірного нерухомого майна від ПАТ "КБ "Преміум" відбулося безоплатно.

135. Також, судами встановлено, що згідно із Розподільчим балансом, затвердженим рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Актівіс ЛТД", оформлене протоколом № 14 від 11.10.2018, про перехід частини майна, прав та обов`язків ТОВ "Актівіс ЛТД" до ТОВ "Логістик Транссервіс", активи та пасиви (майно, статутний капітал), права та обов`язки від ТОВ "Актівіс ЛТД" перейшли до ТОВ "Логістик Транссервіс", яке створюється шляхом виділу з ТОВ "Актівіс ЛТД". За вказаним Розподільчим балансом у власність ТОВ "Логістик Транссервіс" перейшло спірне нерухоме майно.

136. Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

137. Частиною третьою статті 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

138. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (статті 321, 319 Цивільного кодексу України).

139. Одним із судових способів захисту речових прав є витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикація). Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

140. Так, відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

141. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене статтею 388 Цивільного кодексу України, у частині першій якої зазначено, що в разі якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

142. Згідно з частиною третьої статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

143. Як зазначено в постанові Верховного Суду від 05.06.2019 № 926/1288/18, для правильного застосування положень статті 387 та пункту 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України, суду необхідно встановити: хто саме є власником чи володільцем спірного майна на момент звернення з позовом до суду; хто саме був власником майна на момент такого вибуття вказаного майна поза волею наведеної особи; яким саме шляхом вибуло спірне майно з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, і що це вибуття вказаним шляхом сталося саме не з волі зазначених осіб.

144. До предмету доказування за віндикаційним позовом входить також і встановлення факту наявності спірного майна у незаконному володінні відповідача на час звернення з позовом до суду.

145. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, від волевиявлення власника щодо вибуття майна, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, а також від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

146. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

147. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 362/2707/19 (провадження № 14-21цс22)).

148. Отже, власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є його останнім набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись для повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було надалі відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення позову про витребування майна до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених, зокрема, статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.

149. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц.

150. За встановленими судом першої інстанції обставинами порушенням вимог частини третьої статті 37 Закону України "Про іпотеку", пункту 7.1.2. Іпотечного договору № 6/КЛ/15/І від 20.02.2015 при проведені процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, що призвело до неправомірності державної реєстрації права власності на належне позивачу нерухоме майно за ПАТ "КБ "Преміум", від якого відповідач-2 набув таке майно безоплатно та передав за розподільчим балансом відповідачу-1, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо витребування такого нерухомого майна в останнього володільця - відповідача-1 на підставі частини третьої статті 388 Цивільного кодексу України.

151. Європейський суд з прав людини, оцінюючи можливість захисту прав особи за статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбано незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах "Раймондо проти Італії" від 22.02.94, "Філліпс проти Сполученого Королівства" від 05.07.2001, "Аркурі та інші проти Італії" від 05.07.2001, "Ріела та інші проти Італії" від 04.09.2001, "Ісмаїлов проти Російської Федерації" від 06.11.2008).

152. Таким чином стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність.

153. Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 Цивільного кодексу України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням.

154. Водночас, як установлено судом, ТОВ "Актівіс ЛТД" набуло спірне нерухоме майно у ПАТ "КБ "Преміум" безоплатно, що надає позивачу згідно з частиною третьою статті 388 Цивільного кодексу України в усіх випадках право витребувати відповідне майно від добросовісного набувача. При цьому, надалі передача ТОВ "Логістик Транссервіс" спірного нерухомого майна здійснена за розподільчим балансом, складеним під час реорганізації ТОВ "Актівіс ЛТД" шляхом виділення ТОВ "Логістик Транссервіс".

155. З огляду на встановлені судом обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для витребування згідно частини третьої статті 388 Цивільного кодексу України на користь позивача з чужого незаконного володіння ТОВ "Логістик Транссервіс" спірні об`єкти нерухомого майна

156. Наведеним спростовуються висновки суду апеляційної інстанції.

157. З огляду на викладене, аргументи скаржника знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.

158. Аргументи наведені у відзивах на касаційну скаргу про те, що копії карток № 93141636, № 93139558 подання заявок не можуть бути доказом відсутності звіту про вартість нерухомого майна про те, що твердження скаржника ґрунтуються на неналежних та недопустимих доказах та про те, що під час виготовлення звіту про оцінку майна було допущено описку в даті виготовлення цього звіту фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

159. Аргументи наведені у відзивах на касаційну скаргу про те, що суд апеляційної інстанції правомірно встановив преюдиційність обставин встановлених у справі № 910/8965/18, правомірно встановив оплатність договору купівлі - продажу від 11.08.2017 та про те, що правовідносини у цій справі та у справах на постанови у яких посилається скаржник у касаційній скарзі не є подібними визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з підстав раніше наведених у цій постанові.

160. Аргументи наведені у відзивах на касаційну скаргу про те, що позовні вимоги у цій справі та справі № 910/8965/18 є тотожними визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

161. Як встановлено судом першої інстанції, у межах справи № 910/8965/18 за позовом ТОВ "Проскан" до ПАТ "Комерційний банк "Преміум", ТОВ "Фінансова компанія Актівітіс", ТОВ "Управляюча компанія Актівітіс", ТОВ "Логістик Транссервіс", позивач просив: визнати недійсним правочин ПАТ "КБ "Преміум" з набуття права власності на будівлю виробничої бази (літери В, В') площею 7321,9 кв.м, яка розташована в місті Києві по вулиці Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош. Р-ни), №22; визнати недійсним укладений між ПАТ "КБ "Преміум" та ТОВ "АКТІВІТІС ЛТД" договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10.08.2017, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толочко Яною Миколаївною; скасувати реєстраційний запис №16413501, внесений 27.07.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора №36351509; скасувати реєстраційний запис №16413903, внесений 27.07.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора №36351442; скасувати реєстраційний запис №1513682, внесений 28.07.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора № 36363395; скасувати реєстраційний запис №1511760, внесений 28.07.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора №36363403; скасувати реєстраційний запис №21614474 про державну реєстрацію права власності ПАТ "КБ "Преміум"; скасувати реєстраційний запис № 21614555 про державну реєстрацію права власності ПАТ "КБ "Преміум"; витребувати із чужого незаконного володіння ТОВ "ЛОГІСТИК ТРАНССЕРВІС" об`єкти нерухомого майна: Комплекс будівель - виробнича база, загальною площею 1340,8 кв.м. за адресою: м. Київ, Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош, р-ни) (вулиця Велика Окружна), будинок 22; Будівля виробничої бази (літери В, В'), загальною площею 7321,9 кв.м. за адресою: м. Київ, Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош, р-ни) (вулиця Велика Окружна), будинок 22.

162. Правовими підставами пред`явлення позову у справі № 910/8965/18 слугувало те, що перебуваючи в стані ліквідації, ПАТ "Комерційний банк "Преміум" протиправно набуло право власності на іпотечне майно, власником якого є ТОВ "Проскан". До того ж, станом на час набуття права власності заступник голови правління банку не мав повноважень на вчинення відповідних юридичних дій. При цьому, позивач звертав увагу на суттєві недоліки в направлених банком вимогах про усунення порушення зобов`язань за кредитними договорами, та посилався на фіктивність договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.08.2017. Позивач також указував, що відповідачі не можуть вважатися добросовісними набувачами нерухомого майна, оскільки ТОВ "Актівітіс ЛТД" не здійснило оплату вартості нерухомого майна за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 10.08.2017, та відповідачі усвідомлювали відсутність у ПАТ "КБ "Преміум", що ліквідується, прав та повноважень на набуття та подальше відчуження зазначеного нерухомого майна. Одночасно ТОВ "Проскан" наголошувало, що встановлений в договорі № 6/КЛ/15 від 05.02.2015 строк кредитування закінчився та відповідно сплинув і строк дії іпотечного договору № 6/КЛ/15/І від 20.02.2015.

163. Судом першої інстанції встановлено, що наведені правові підстави зазначені в позовній заяві ТОВ "Проскан" у справі № 910/8965/18, копія такої позовної заяви надана сторонами до матеріалів даної справи.

164. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.

165. Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

166. Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

167. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

168. Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

169. Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем.

170. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Тобто, предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

171. Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

172. Чинні процесуальні норми Господарського процесуального кодексу України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави.

173. Так, з урахуванням заяви ТОВ "Проскан" про зміну предмету позову, позовними вимогами у справі № 910/16972/21 (910/6828/23) є: скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36363395 від 28.07.2017 13:14:22 державного реєстратора Тарнавської Світлани Володимирівни, Комунальне підприємство "Центр державної реєстрації", м. Київ щодо реєстрації права власності, номер запису про право власності: 21614474 від 28.07.2017 12:49:33, на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 96323380000 (Комплекс будівель - виробнича база, Загальна площа (кв.м): 6148, Адреса: м.Київ, Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош, р-ни), будинок 22) за публічним акціонерним товариством "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРЕМІУМ" (Україна, 01014, місто Київ, ВУЛ. БАСТІОННА, будинок 1/36, ідентифікаційний код: 35264721); скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36363403 від 28.07.2017 13:14:33 державного реєстратора Демченко Марини Олександрівни, Комунальне підприємство "Центр державної реєстрації", м. Київ щодо реєстрації права власності, номер запису про право власності: 21614555 від 28.07.2017 12:54:53, на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 96197380000 (будівля виробничої бази (літери В, В'), загальна площа (кв.м.): 7321.9, адреса: м. Київ, Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош, р-ни), будинок 22 за публічним акціонерним товариством "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРЕМІУМ" (Україна, 01014, місто Київ, ВУЛ. БАСТІОННА, будинок 1/36, ідентифікаційний код: 35264721); визнання недійсним укладеного між публічним акціонерним товариством "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРЕМІУМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АКТІВІТІС ЛТД"договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.08.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толочко Яною Миколаївною; витребування з чужого незаконного володіння у товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК ТРАНССЕРВІС" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКАН" об`єктів нерухомого майна.

174. Як слідує зі змісту пред`явлених позовних вимог у цій справі, ТОВ "Проскан" посилалося на: нездійснення іпотекодержателем ПАТ "КБ "Преміум" експертної оцінки предмету іпотеки на момент переходу права власності до іпотекодержателя, відсутності обов`язкового погодження ПАТ "КБ "Преміум" ціни набуття права власності на предмет іпотеки з позивачем, на незаконність дій державних реєстраторів щодо реєстрації права власності за ПАТ "КБ "Преміум" за відсутності експертної оцінки предмета іпотеки, дефекти Звіту про експертну оцінку ринкової вартості нежитлової нерухомості від 29.07.2017, вибуття спірного майна - предмету іпотеки володіння ТОВ "Проскан" поза волею власника ТОВ "Проскан" за невизначеною вартістю та безоплатне набуття права власності на спірне нерухоме майно від незаконного власника ПАТ "КБ "Преміум".

175. Суд першої інстанції правомірно зазначив про те, що в межах справи № 910/8965/18 не надавалася оцінка дотриманню іпотекодержателем обумовленого договором іпотеки та законом порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності, з урахуванням обставин відсутності оцінки предмета іпотеки, а також діям державного реєстратора при реєстрації права власності на таке майно за іпотекодержателем.

176. З огляду на викладене, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що в цій справі та у справі № 910/8965/18 не збігаються суб`єктний склад, предмет та підстави позову, у зв`язку з чим суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що правові підстави для закриття провадження у справі відповідно до пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

177. Аргументи наведені у відзивах на касаційну скаргу про те, що позивач звернувся до суду із цим позовом з пропуском позовної давності визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

178. Як стверджував позивач у суді першої інстанції, про наявність звіту про експертну оцінку ринкової вартості нежитлової нерухомості від 29.07.2017, складеного суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Марковим Д.М. на замовлення ПАТ "КБ "Преміум", позивач дізнався лише 29.03.2023 під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12017100080008775 від 03.10.2017.

179. Разом із цим, відповідачі зазначають, що у позовній заяві у справі № 910/8965/18 позивач посилався як на підставу недійсності договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.08.2017 на згаданий звіт.

180. Судом першої інстанції встановлено та не спростовано апеляційним господарським судом те, що станом на дату проведення 28.07.2017 державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ПАТ "КБ "Преміум" у порядку задоволення вимог іпотекодержателя за статтею 37 Закону України "Про іпотеку", звіт про експертну оцінку ринкової вартості спірного нерухомого майна не був складений.

181. Також, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано судом апеляційної інстанції, вказані обставини також підтверджуються копіями карток прийому заяв від 28.07.2017 № 93141636, № 93139558, поданих представником ПАТ "КБ "Преміум" державним реєстраторам Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Демченко Марині Олександрівні та Тарнавській Світлані Володимирівні .

182. Частиною першою статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

183. Відповідно до частини першої статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

184. За змістом статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

185. Початок перебігу позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 Цивільного кодексу України обчислюється з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна у володіння іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно.

186. Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16.

187. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частини третя, четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

188. Європейський суд з прав людини наголосив, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

189. Як установлено судами попередніх інстанцій, державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за ПАТ "КБ "Преміум" в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки відбулася 28.07.2017, з якого розпочинає перебіг строк позовної давності.

190. У той же час, постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №211 від 11.03.2020 установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

191. Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".

192. У подальшому дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, продовжувалася, та була продовжена до 30.06.2023.

193. Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.10.2023 у справі № 910/21220/21, від 28.03.2023 у справі № 911/2446/21, від 02.02.2023 у справі № 916/2767/21, від 27.04.2023 у справі № 924/544/22, від 07.11.2023 у справі № 904/8804/21.

194. Зазначаючи про те, що у позовній заяві у справі № 910/8965/18 позивач посилався як на підставу недійсності договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.08.2017 на згаданий звіт про оцінку майна, відповідачі не спростували того, що про обставини недотримання іпотекодержателем обумовленого договором іпотеки та законом порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності, а також щодо дій державного реєстратора при реєстрації права власності на таке майно за іпотекодержателем, враховуючи встановлений судом першої інстанції зміст копій карток прийому заяв від 28.07.2017 № 93141636, № 93139558, поданих представником ПАТ "КБ "Преміум" державним реєстраторам Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Демченко Марині Олександрівні та Тарнавській Світлані Володимирівні , як про підстави звернення із позовом позивач не міг довідатися раніше, аніж 29.03.2023 під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12017100080008775 від 03.10.2017.

195. Вказане також узгоджується із аргументами самих відповідачів про неналежність та недопустимість доказів поданих позивачем, а саме копій карток прийому заяв від 28.07.2017 № 93141636, № 93139558, з тих мотивів, що такі докази надані позивачем з порушенням положень Кримінального процесуального кодексу України без дозволу слідчого.

196. Враховуючи наведене, в цілому правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску позивачем позовної давності.

197. З огляду на викладене, аргументи ТОВ "Фінансова компанія Актівітіс", ТОВ "Логістик транссервіс" та ФОП Маркова Д.М. викладені у відзивах та усних поясненнях проти задоволення касаційної скарги не спростовують аргументів касаційної скарги та обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

198. При цьому, колегія суддів погоджується з аргументами ТОВ "Фінансова компанія Актівітіс", викладеними у додаткових письмових поясненнях щодо безпідставності посилань, в цьому випадку, представників скаржника які стосуються застосування положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки вказані обставини не досліджувалися судами попередніх інстанцій. При цьому, вказані аргументи представників скаржника фактично зводяться до намагання встановити нові обставини, здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

199. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

200. Відповідно до статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

201. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

202. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

203. Однак, враховуючи викладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам не відповідає, оскільки при її прийнятті судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 37 Закону України "Про іпотеку", статті 388 Цивільного кодексу України, статей 74, 75 Господарського процесуального кодексу України.

204. При цьому, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції постановою від 23.04.2024.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі

№ 910/16972/21 (910/6828/23) задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі

№ 910/16972/21 (910/6828/23) скасувати.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі № 910/16972/21(910/6828/23) залишити в силі.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк