Постанова

від 13.11.2024 по справі 369/14957/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 369/14957/19

провадження № 61-3849св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Петрова Є. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - реєстратор Київської обласної філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук Світлана Василівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» на постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року в складі колегії суддів Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» (далі - ТОВ «ФК «Авістар»), третя особа - реєстратор Київської обласної філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук С. В., про визнання протиправним та скасування запису про державну реєстрацію обтяжень та державну реєстрацію іпотеки.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що 19 грудня 2014 року придбав у ОСОБА_2 будинковолодіння, яке в цілому складається з одного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, на АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,1107 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3222485901:01:031:5039, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

07 жовтня 2019 року він отримав копію заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 травня 2019 року у справі № 369/6730/18, яким звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: на належні йому будинковолодіння та земельну ділянку. 10 жовтня 2019 року йому стало відомо, що на його будинковолодіння та земельну ділянку внесено записи про іпотеку та обтяження, індексні номера 39501907, 39501905, 39501909, 39501911 від 04 лютого 2018 року.

Вважаючи, що вказані рішення ухвалені з порушенням вимог законодавства України та його прав як власника спірного майна, позивач просив визнати протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексні номера 39501907, 39501905, 39501909, 39501911 від 04 лютого 2018 року, номера записів 24667729, 24667726, 24667731, 24667733, прийняті державним реєстратором Київської обласної філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» (далі - Київської обласної філії КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу») Янчук С. В.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 серпня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, оскільки іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна (позивача), а набувач (позивач) набуває статусу іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором відповідно до Закону України «Про іпотеку».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 серпня 2022 року скасовано і постановлено нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень індексний номер 39501907 від 04 лютого 2018 року номер запису 24667729, прийняте державним реєстратором Янчук С. В., Київська обласна філія КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу».

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень індексний номер 39501905 від 04 лютого 2018 року номер запису 24667726, прийняте державним реєстратором Янчук С. В., Київська обласна філія КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу».

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень індексний номер 39501909 від 04 лютого 2018 року номер запису 24667731, прийняте державним реєстратором Янчук С. В., Київська обласна філія КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу».

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень індексний номер 39501911 від 04 лютого 2018 року номер запису 24667733, прийняте державним реєстратором Янчук С. В., Київська обласна філія КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу».

Стягнено з ТОВ «ФК «Авістар» на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору у розмірі 7 684,60 грн.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що на момент вчинення оскаржуваних реєстраційних дій 04 лютого 2018 року у державного реєстратора були відсутні законодавчо визначені підстави для її проведення, оскільки предмет іпотеки був відчужений банком на прилюдних торгах і права за іпотечним договором були припинені.

При цьому відповідач не оспорював правочини щодо відчуження вказаного нерухомого майна, не оспорював правочини, внаслідок яких право на це майно перейшло до інших осіб, рішення про припинення чинності запису про іпотеку також ним не оскаржені.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

20 березня 2023 року ТОВ «ФК «Авістар», через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року у вказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року і залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 серпня 2022 року.

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 та застосував статті 12, 23 Закону України «Про іпотеку» без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/73/17, від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, та у постановах Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі № 201/16014/13-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 918/80/19,

Стверджує, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про припинення іпотеки будинковолодіння та земельної ділянки, що виникла з договору іпотеки від 31 липня 2008 року № 5-043/08Ф, укладеного між ОСОБА_3 та АКБ «Правекс-банк», не взяв до уваги, що таке припинення відбулося в незаконний спосіб, на підставі підроблених документів.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

У травні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Іваницька О. П., подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив її залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

У травні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 14 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 31 липня 2008 року між АКБ «Правекс-банк» та ОСОБА_3 укладений договір про відкриття кредитної лінії № 5-043/08ф, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитну лінію в іноземній валюті для споживчих цілей, а також з метою сплати страхових платежів відповідно до договорів страхування заставного майна, укладення яких здійснюється на підставі та з урахуванням вимог пункту 6.1.11 цього договору з графіком зменшення ліміту кредитування.

Кредит надано позичальнику строком до 31 липня 2013 року, зі сплатою 15 % річних.

31 липня 2008 року між АКБ «Правекс-банк» та ОСОБА_3 укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно: будинковолодіння, яке в цілому складається з житлового будинку загальною площею 447,30 кв. м, житловою площею 131,80 кв. м, огорожі, сараю, навісу, свердловини, каналізаційного колодязя, на АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,2056 га, кадастровий номер 3222485901:01:031:0014, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням Постійно діючого незалежного третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Ліга юридичного захисту інтересів споживачів від 08 жовтня 2012 року у справі № 308/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Правекс-банк» 7 999 234,18 грн заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 5-043/08ф від 31 липня 2008 року та витрати з оплати третейського збору у розмірі 23 800,00 грн.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2013 року задоволено заяву ПАТ КБ «Правекс-банк» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого незалежного третейського суду Всеукраїнській громадській організації Ліга юридичного захисту інтересів споживачів від 08 жовтня 2012 року у справі № 308/11 за позовом ПАТ КБ «Правекс-банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 5-043/08ф від 31 липня 2008 року.

15 серпня 2013 року проведені прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), яке належить ОСОБА_3 , а саме: будинковолодіння, загальною площею 447,30 кв. м, житловою площею 131,80 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,2056 га, кадастровий номер 3222485901:01:031:0014, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Переможцем торгів став ОСОБА_5

21 листопада 2013 року старший державний виконавець ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Козар О. П. склав акти про проведені прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки). В актах зазначено, що прилюдні торги проведені на виконання рішення Печерського районного суду міста Києва у справі № 2-1447 про стягнення з ОСОБА_3 на користь АКБ «Правекс-Банк» боргу в розмірі 2 453 958,00 грн.

Також під час виконання виконавчого листа № 2-1447, виданого 19 травня 2012 року Печерським районним судом міста Києва, старший державний виконавець ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Козар О. П. 21 листопада 2013 року прийняв постанову про звільнення майна з-під арешту для його подальшої реєстрації переможцем прилюдних торгів ОСОБА_5

04 червня 2014 року приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Саєнко О. О. видав свідоцтва про право власності ОСОБА_5 на вказане вище нерухоме майно.

Згідно з довідкою Печерського районного суду міста Києва від 05 липня 2017 року за вих. № 2087/17, наданою на запит ТОВ «Фінансова компанія «Авістар», проведеною перевіркою даних комп`ютерної програми «Діловодство-3» встановлено, що ОСОБА_3 та АКБ «Правекс-Банк» не є учасниками цивільної справи № 2-1447/12.

У довідці Святошинського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві від 27 липня 2017 року, виданій представнику ТОВ «ФК «Авістар», зазначено про те, що проведеною перевіркою даних автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що станом на 26 липня 2017 року виконавчий лист № 2-1447 від 19 травня 2012 року, виданий Печерським районним судом міста Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь АКБ «Правекс-банк», на виконанні у відділі не перебував та не перебуває.

Рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області Паращака В. М. від 29 травня 2014 року № 13428754 внесено під № 5839706 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про іпотеку № 7668433 від 31 липня 2008 року на будинковолодіння за іпотечним договором та припинено чинність запису про іпотеку № 7668433 від 31 липня 2008 року.

Рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області Паращака В. М. від 29 травня 2014 року № 13429041 внесено під № 5839873 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про іпотеку № 7668433 від 31 липня 2008 року на земельну ділянку за іпотечним договором та припинено чинність запису про іпотеку № 7668433 від 31 липня 2008 року.

20 червня 2014 року ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-продажу від 20 червня 2014 року відчужив будинковолодіння та земельної ділянки на користь ОСОБА_2 .

09 жовтня 2014 року ОСОБА_2 провів державну реєстрацію поділу земельної ділянки, кадастровий номер 3222485901:01:031:0014, на дві земельні ділянки: кадастровий номер 3222485901:01:031:5040, площею 0,0949 га; кадастровий номер 3222485901:01:031:5039, площею 0,1107 га.

19 грудня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу будинковолодіння, яке в цілому складається з одного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , загальною площею 447,30 кв. м, житловою площею 131,80 кв .м.

19 грудня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,1107 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3222485901:01:031:5039, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

19 грудня 2014 року проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на зазначене вище будинковолодіння та земельну ділянку.

27 грудня 2016 року ПАТ КБ «Правекс-банк» та ТОВ «ФК «Авістар» уклали договір відступлення права вимоги за кредитними договорами, згідно з умовами якого первісний кредитор (ПАТ КБ «Правекс-банк») відступає, а новий кредитор набуває права вимоги до позичальників за кредитними договорами згідно з додатком № 1 до цього договору, в порядку і в обсязі, що визначені цим договором, відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, але не виключно, пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України. За цим договором до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора за кредитними договорами і повному обсязі та на умовах, які існували на момент відступлення права вимоги, з якими новий кредитор ознайомлений до підписання даного договору та заперечень, зауважень не має.

За актом приймання-передавання права вимоги до договору про відступлення права вимоги за кредитними договорами від 27 грудня 2016 року ПАТ КБ «Правекс-банк» передав ТОВ «ФК «Авістар» право вимоги за договором про відкриття кредитної лінії № 5-043/08ф від 31 липня 2008 року, який був укладений між первісним кредитором та ОСОБА_3

27 грудня 2016 року між ПАТ КБ «Правекс-банк» та ТОВ «ФК «Авістар» укладений договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, відповідно до умов якого первісний кредитор (ПАТ КБ «Правекс-банк») відступив, а новий кредитор набув права вимоги за договором іпотеки № 5-043/08ф від 31 липня 2008 року.

Згідно з актом приймання-передавання кредитних договорів (оригіналів договорів іпотеки/оригіналів договорів застави/оригіналів договорів поруки/оригіналів договорів) про внесення змін та доповнень до них, а також інших необхідних (Додаток № 23 до договору відступлення права вимоги за кредитними договорами від 27 грудня 2016 року) ПАТ КБ «Правекс-банк» передав ТОВ «ФК «Авістар» право вимоги за договором іпотеки № 5-043/08ф від 31 липня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І. В. за реєстровим номером № 4312, з усіма змінами та доповненнями до нього.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 травня 2017 року у справі № 6-2014/12 задоволено заяву ТОВ «ФК «Авістар» про заміну сторони виконавчого провадження. Замінено сторону виконавчого провадження, відкритого відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області на підставі виконавчого листа № 6-2014/12, виданого Печерським районним судом міста Києва 12 лютого 2013 року за ухвалою суду від 19 грудня 2012 року про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Правекс-банк» заборгованості за кредитним договором № 5-043/08ф від 31 липня 2008 року у загальному розмірі 8 023 034,18 грн, судових витрат 107,30 грн, а саме стягувача ПАТ КБ «Правекс-банк» замінено на стягувача ТОВ «ФК «Авістар».

01 грудня 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л. відмовив ТОВ «ФК «Авістар» у зверненні стягнення на майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки № 5-043/08ф від 31 липня 2008 року, з тих підстав, що предмет іпотеки не перебував у власності іпотекодавця.

04 лютого 2018 року реєстратором Київської обласної філії КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук С. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо майна позивача, а саме:

1) про іпотеку, підстава виникнення: договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 5612 від 27 грудня 2016 року, договір іпотеки № 5-043/08Ф від 31 липня 2008 року, індексний номер 39501907 від 04 лютого 2018 року, номер запису 24667729;

2) про державну реєстрацію іпотеки, підстава виникнення: договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 5612 від 27 грудня 2016 року, договір іпотеки № 5-043/08Ф від 31 липня 2008 року, індексний номер 39501905 від 04 лютого 2018 року, номер запису 24667726;

3) про обтяження, підстава виникнення: договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 5612 від 27 грудня 2016 року, договір іпотеки № 5-043/08Ф від 31 липня 2008 року, індексний номер 39501909 від 04 лютого 2018 року, номер запису 24667731;

4) про державну реєстрацію обтяжень, підстава виникнення: договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 5612 від 27 грудня 2016 року, договір іпотеки № 5-043/08Ф від 31 липня 2008 року, індексний номер 39501911 від 04 лютого 2018 року, номер запису 24667733.

Реєстраційні дії вчинено шляхом внесення нових записів до реєстру.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 193550447 від 18 грудня 2019 року, за № 193550508 від 18 грудня 2019 року будинковолодіння загальною площею 447,3 кв. м, житловою 131,8 кв. м, що в цілому складається з одного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (раніше АДРЕСА_1 ), (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 377426632224); та земельна ділянка площею 0,1107 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3222485901:01:031:5039, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належать на праві власності ОСОБА_1 .

З Єдиного реєстру судових рішень відомо, що заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 травня 2019 року у справі № 369/6730/18 за позовом ТОВ «ФК «Авістар» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 31 липня 2008 року № 5-043/08ф, яка становить 7 999 234,18 грн, звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: на будинковолодіння, що в цілому складається з одного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (раніше АДРЕСА_1 ), житловою площею 131,8 кв. м, загальною площею 447,3 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 377426632224); земельну ділянку площею 0,1107 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3222485901:01:031:5039, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку» від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу та встановлено початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2020 року поновлено строк звернення ОСОБА_1 із заявою про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду від 23 травня 2019 року в справі за позовом ТОВ «ФК «Авістар» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду від 23 травня 2019 року в справі за позовом ТОВ «ФК «Авістар» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , у справі № 369/6730/18 про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано, справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Станом на час перегляду цієї справи в касаційному порядку справа № 369/6730/18 не розглянута, рішення по суті не ухвалено.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

За положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обов`язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає.

Предметом спору у справі, яка переглядається, є скасування рішень державного реєстратора про внесення записів щодо обтяження нерухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення

цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

За частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про іпотеку» в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Рішенням Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року № 8-р/2020 у справі № 3-67/2019(1457/19) за конституційною скаргою ОСОБА_4 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку», та зазначено, що «іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.

[…] Отже, положення частини першої статті 23 Закону № 898 не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна). До того ж факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки. Водночас набувач іпотечного майна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину».

У справі, яка переглядається, апеляційний суд, установивши, що на час придбання набувачем (позивачем) спірного майна державна реєстрація обтяження цього майна була відсутня, тобто була відсутня обставина, яка могла свідчити про недобросовісність набувача майна (позивача), а з позовом про визнання права іпотекодержателя щодо іпотечного майна відповідач не звертався, а отже, рішення про визнання права іпотекодержателя щодо спірного майна відсутнє, дійшов висновку про задоволення позову, оскільки у державного реєстратора не було законодавчо визначених підстав для проведення спірної державної реєстрації.

Колегія суддів Верховного Суду у повній мірі не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначено, що:

«7.21. З огляду на наведені у постанові в справі № 922/2416/17 мотиви, для забезпечення єдності судової практики Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити шляхом конкретизації від її висновку, викладеного у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, а також від аналогічного висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1193цс15, і Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постановах від 10 травня 2018 року у справі № 643/18839/13-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 643/12557/16-ц та від 13 березня 2019 року у справі № 643/19761/13-ц.

7.22. Означена конкретизація висновків полягає у такому:

-скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення;

-виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру на підставі судового рішення є не правовим наслідком такого рішення, а фактичною дією, вчиненою на підставі цього рішення;

-виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі;

-запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;

- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, провадження № 12-127гс19). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню;

-при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження».

Тобто у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) Велика Палата Верховного Суду чітко зазначила, що добра совість ураховується під час набуття права на майно, а відсутність у реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень зумовлює такий наслідок для іпотекодержателя як припинення права іпотеки.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23) зазначено:

«Як принцип доброї совісті взагалі, так і його прояви (добросовісного іпотекодержателя), не можуть бути обмежені певною сферою (наприклад, не поширюватися при вирішенні спору про визнання недійсним договору іпотеки);

В практиці касаційного суду неодноразово застосовувалася конструкція «добросовісного іпотекодержателя» і вказувалося про необхідність захисту інтересів добросовісного іпотекодержателя, який покладався на дані реєстру прав на нерухомість (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року в справі № 449/1154/14, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року в справі № 718/2468/18, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року в справі № 715/32/18, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року в справі 509/1157/18, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року в справі № 707/807/21)».

Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).

З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися з урахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Норми закону полягають в такому: жити чесно, не ображати інших, кожному віддавати по заслугах. Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року у справі № 357/13500/18, провадження № 61-3809св24).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що спірні будинковолодіння та земельна ділянка були предметом іпотеки за договором від 31 липня 2008 року, укладеним між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_3 .

Апеляційний суд установив, що:

15 серпня 2013 року проведені прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), яке належало ОСОБА_3 , а саме: будинковолодіння, загальною площею 447,30 кв. м, житловою площею 131,80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,2056 га, кадастровий номер 3222485901:01:031:0014, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , переможцем яких став ОСОБА_5 ;

21 листопада 2013 року старший державний виконавець ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Козар О. П. склав акти про проведені прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки);

21 листопада 2013 року старший державний виконавець ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Козар О. П. прийняв постанову про звільнення майна з-під арешту для його подальшої реєстрації переможцем прилюдних торгів ОСОБА_5 ;

29 травня 2014 року державний реєстратор Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області Паращак В. М. вніс під № 5839706 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про іпотеку №7668433 від 31 липня 2008 року на будинковолодіння за іпотечним договором та припинив чинність запису про іпотеку № 7668433 від 31 липня 2008 року;

29 травня 2014 року державний реєстратор Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області Паращак В. М. вніс під № 5839873 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про іпотеку № 7668433 від 31 липня 2008 року на земельну ділянку за іпотечним договором та припинив чинність запису про іпотеку № 7668433 від 31 липня 2008 року;

04 червня 2014 року приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Саєнко О. О. видав свідоцтва про право власності ОСОБА_5 на вказане вище нерухоме майно;

20 червня 2014 року ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-продажу відчужив будинковолодіння та земельну ділянку на користь ОСОБА_2 .

09 жовтня 2014 року ОСОБА_2 провів державну реєстрацію поділу земельної ділянки, кадастровий номер 3222485901:01:031:0014, на дві земельні ділянки: кадастровий номер 3222485901:01:031:5040, площею 0,0949 га; кадастровий номер 3222485901:01:031:5039, площею 0,1107 га;

19 грудня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу будинковолодіння, яке в цілому складається з одного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , загальною площею 447,30 кв. м, житловою площею 131,80 кв. м;

19 грудня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,1107 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3222485901:01:031:5039, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

19 грудня 2014 року проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на зазначене вище будинковолодіння та земельну ділянку.

04 лютого 2018 року реєстратор Київської обласної філії КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук С. В. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо майна позивача, а саме:

1) про іпотеку, підстава виникнення: договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 5612 від 27 грудня 2016 року, договір іпотеки № 5-043/08Ф від 31 липня 2008 року, індексний номер 39501907 від 04 лютого 2018 року, номер запису 24667729;

2) про державну реєстрацію іпотеки, підстава виникнення: договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 5612 від 27 грудня 2016 року, договір іпотеки № 5-043/08Ф від 31 липня 2008 року, індексний номер 39501905 від 04 лютого 2018 року, номер запису 24667726;

3) про обтяження, підстава виникнення: договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 5612 від 27 грудня 2016 року, договір іпотеки № 5-043/08Ф від 31 липня 2008 року, індексний номер 39501909 від 04 лютого 2018 року, номер запису 24667731;

4) про державну реєстрацію обтяжень, підстава виникнення договір: про відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 5612 від 27 грудня 2016 року, договір іпотеки № 5-043/08Ф від 31 липня 2008 року, індексний номер 39501911 від 04 лютого 2018 року, номер запису 24667733.

Реєстраційні дії вчинено шляхом внесення нових записів до реєстру.

Таким чином, апеляційний суд встановив, що на момент укладення ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будинковолодіння та земельної ділянки від 19 грудня 2014 року, в реєстрі не було інформації про права інших осіб на це нерухоме майно або їх обтяження.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач не доводив недобросовісності набуття ТОВ «ФК «Авістар» прав іпотекодержателя, хоча, виходячи з характеру цивільно-правового спору, саме позивач мав довести недобросовісність/добросовісність відповідача під час набуття прав іпотекодержателя як визначальну підставу для задоволення вимоги про скасування запису про обтяження іпотекою нерухомого майна.

Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі 464/310/22 (провадження 61-7117св23).

Не звернув достатньої уваги суд апеляційної інстанції і на те, що прилюдні торги з продажу предмету іпотеки проводилися на підставі неіснуючого судового рішення, а саме ухвали Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2013 року, що також встановлено судами у справі, яка переглядається.

Отже, апеляційний суд, частково задовольняючи позов, не спростував того,

що ТОВ «ФК «Авістар» є добросовісним іпотекодержателем з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), та дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позову.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18 викладено правовий висновок про те, що «статус іпотекодавця набуває лише особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки». При цьому Верховний Суд акцентував увагу на тому, що «державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Наведеною нормою законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії та які мають пріоритет над записами, що містяться у Державному реєстрі».

За змістом статей 3, 18 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі укладеного у письмовій формі і нотаріально посвідченого іпотечного договору, закону або рішення суду. Відповідно до статті 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Тобто із виникненням іпотеки на законних підставах виникає обтяження нерухомого майна іпотекою, яке підлягає державній реєстрації.

При цьому з урахуванням висновків Верхового Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18 припинення державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою не передбачає припинення іпотеки, якщо договір іпотеки залишається дійсним та іпотека не припинена на законних підставах.

Отже, суд апеляційної інстанції не врахував наведені правові позиції Верховного Суду і дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позовних вимог та не з`ясував, чи записи та відомості в Державному реєстрі прав про припинення іпотеки відповідають відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії, оскільки у разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Зважаючи на те, що судове рішення (ухвала Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2013 року), на підставі якого проведені електронні торги, було підроблене, апеляційний суд мав урахувати надані суду документи, які підтверджували виникнення і чинність іпотеки та необхідність відновлення записів про обтяження майна іпотекою, оскільки документальне підтвердження підстав для припинення державної реєстрації обтяження майна іпотекою у матеріалах справи відсутнє.

Крім того, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що суду апеляційної інстанції потрібно з`ясувати ефективність способу захисту, обраного позивачем, та дослідити яким чином скасування рішення про державну реєстрацію іпотеки відновить порушене право позивача у разі наявності інформації про те, що основне зобов`язання не виконано та договір іпотеки не припинено.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд з урахуванням встановлених статтею 400 ЦПК України меж розгляду справи у суді касаційної інстанції не має процесуальної можливості усунути допущені апеляційним судом недоліки, оскільки не може переоцінювати докази, встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Враховуючи, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів апеляційний суд не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, висновок суду апеляційної інстанції про обґрунтованість вимог позивача є передчасним, а ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржена постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Враховуючи, що недоліки, допущені судом апеляційної інстанції під час перегляду справи не можуть бути усунуті під час касаційного розгляду справи, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції не встановив у повному обсязі фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення, та переглядаючи справу в апеляційному порядку, не надав належної оцінки висновкам місцевого суду.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду необхідно надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог і заперечень, як у цілому, так і кожному доказу окремо, та надати мотивовану відповідь на всі основні аргументи сторін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа передається на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 411, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

Є. В. Петров

В. В. Сердюк