Рішення

від 28.11.2024 по справі 344/4425/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/4425/24

Провадження № 2/344/1897/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

28 листопада 2024 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Мелещенко Л.В.

секретаря судового засідання Ласки І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Богородчанський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна,-

В С Т А Н О В И В:

07 березня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Щадей Надія Василівна звернулася до суду через систему «Електронний суд» з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Богородчанський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що заочним рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2017 року у справі № 338/368/17 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 000 доларів США, що за курсом НБУ становить 537600 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5376 грн судових витрат.

05 грудня 2019 року ОСОБА_1 отримав виконавчий лист від 04 грудня 2019 року та копію рішення суду для пред`явлення їх до виконання.

Для примусового виконання рішення за заявою ОСОБА_1 було відкрито виконавче провадження № 62459565. Згідно із постановою від 25 травня 2021 року головного державного виконавця Здерко М.М. Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) виконавчий лист № 338/368/17 було повернуто стягувачу ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можна звернути стягнення і вжиті державним виконавцем щодо розшуку цього майна виявились безрезультатними.

Надалі ОСОБА_1 звернувся з виконавчим листом до приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Сапіжак І.І., у зв`язку з чим було відкрито виконавче провадження № 65961675 від 02 липня 2021 року.

Відповідно до свідоцтва від 16 січня 2024 року, що посвідчене приватним нотаріусам Івано-Франківського міського нотаріального округу Галавай М. В. за реєстровим №87, на підставі Акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, складеного приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Сапіжаком І.І. 02 лютого 2023 року, підтверджене право власності ОСОБА_1 на 1/2 частки однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 , оскільки майно не реалізовано, торги не відбулися і стягувач ОСОБА_1 виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_2 .

Разом з набуттям права власності позивачу стало відомо, що на зазначене майно було накладено арешти. Частина арештів та інших обтяжень була знята шляхом звернення до органу державної виконавчої служби. Однак на набуте ОСОБА_1 майно все ще накладено ряд обтяжень.

Зокрема, згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 367557036 від 27 лютого 2024 року відомо про наявність обтяжень, які безпосередньо стосуються належної ОСОБА_1 1/2 частки квартири (так як пошук здійснений за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна): обтяження №13961858 від 31 березня 2016 року арешт нерухомого майна на 1/2 частки однокімнатної квартири; обтяження №13955935 від 31 березня 2016 року арешт нерухомого майна, об`єкт обтяження не визначений; обтяження №13955470 від 31 березня 2016 року арешт нерухомого майна, об`єкт обтяження 1/2 частки однокімнатної квартири.

Усі зазначені обтяження зареєстровано 31 березня 2016 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Богородчанського районного управління юстиції Любенько Н.Я. на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 50665240 від 30 березня 2016 року.

Обтяження № 13955935 та № 13955470 внесені на підставі рішення державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29030409 від 31 березня 2016 року.

Обтяження № 13961858 внесене на підставі рішення державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29038687 від 31 березня 2016 року.

Згідно з відповіддю Богородчанського відділу державної виконавчої служби від 08 лютого 2024 року № 3365, арешт на підставі цієї постанови накладено на підставі ухвали №338/325/16-ц, прийнятої Богородчанським районним судом Івано-Франківської області 24 березня 2016 року про забезпечення позову на користь Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк».

Причини наявності трьох різних обтяжень на підставі однієї та тієї ж постанови невідомі.

Отже, існування записів про обтяження майна, право власності на яке належить ОСОБА_1 , порушує права позивача на розпорядження належною йому часткою квартири та може створити хибне враження про можливість використання зазначеного майна для погашення боргових зобов`язань ОСОБА_2 .

За таких обставин позивач просить зняти арешт з нерухомого майна 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 656548426101, шляхом скасування записів про обтяження: № 13961858 від 31 березня 2016 року, № 13955935 від 31 березня 2016 року, № 13955470 від 31 березня 2016 року (а.с.1-7).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 березня 2024 року дану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с.30-31).

Ухвалою суду від 11 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху (а.с.32-33).

Ухвалою суду від 19 березня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з викликом сторін (а.с. 39-40).

Ухвалою суду від 02 липня 2024 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 74-76).

Позивач у судове засідання не з`явився, проте надав до суду заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності та відсутності його представника, позов задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечував (а.с. 95).

Відповідач у судове засідання не з`явився, але 19 листопада 2024 року подав до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що він перебуває за кордоном і має намір укласти договір із особою, яка буде представляти його інтереси в суді (а.с. 91).

При цьому 29 травня 2024 року відповідачем вже була надана до суду заява про відкладення розгляду справи з метою надання можливості укласти договір з адвокатом (а.с. 57).

Належних та допустимих доказів поважності причин неявки у судові засідання відповідачем не надано.

Оскільки у призначені судові засідання (25 квітня 2024 року, 30 травня 2024 року, 02 липня 2024 року, 31 липня 2024 року, 25 вересня 2024 року, 19 листопада 2024 року, 28 листопада 2024 року) відповідач систематично не з`являється, тому суд розцінює це як чергові спроби, спрямовані на затягування розумного строку розгляду справи, та не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

У судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача не прибув, про причини неявки суд не повідомив. про день та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, проте не з`явився у судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини свої неявки, відзиву не подав, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі статей 280-282 Цивільного процесуального кодексу України ухвалив про заочний розгляд справи, про що 28 листопада 2024 року прийнята відповідна ухвала (а.с. 102-103).

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно до свідоцтва від 16 січня 2024 року, що посвідчене приватним нотаріусам Івано-Франківського міського нотаріального округу Галавай М.В. за реєстровим № 87, відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі Акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, складеного приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Сапіжаком І.І. 02 лютого 2023 року, посвідчено право власності ОСОБА_1 на 1/2 частки однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 , оскільки майно не реалізовано, торги не відбулися і стягувач ОСОБА_1 виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_2 (а.с. 12).

Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру речових прав, ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13-14).

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 367557036 від 27 лютого 2024 року, на 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_1 , накладено арешт. Обтяження №13961858 від 31 березня 2016 року арешт нерухомого майна на 1/2 частки однокімнатної квартири; обтяження №13955935 від 31 березня 2016 року арешт нерухомого майна, об`єкт обтяження не визначений; обтяження №13955470 від 31 березня 2016 року арешт нерухомого майна, об`єкт обтяження 1/2 частки однокімнатної квартири (а.с.17-21).

З відповіді Богородчанського відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 08 лютого 2024 року № 3365, арешт накладено на підставі ухвали №338/325/16-ц, прийнятої Богородчанським районним судом Івано-Франківської області 24 березня 2016 року про забезпечення позову на користь Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» (а.с. 15-16, 22-24, 99-100).

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина першастатті 4 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно принципу диспозитивності, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина першастатті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Конституцією України(статтею 41) та статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободзакріплений принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Конституція Україниустатті 47проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Частина перша статті 316 Цивільного кодексу України передбачає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності з положеннями статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За змістом статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Згідно частини першої-другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У відповідності до пункту 1 частини другої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили.

Судом встановлено, що позивач є власником 1/2 частки однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що майно не було реалізовано, торги не відбулися і стягувач ОСОБА_1 виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_2 .

Наявність арешту на нерухоме майно, право власності на яке зареєстроване за позивачем, порушує його права, оскільки він не може розпорядитися своєю власністю через наявність арешту на це майно за відсутності підстав для арешту.

За таких обставин, враховуючи те, що обтяження нерухомого майна без законних підстав обмежує здійснення позивачем права власності належним йому майном, тому порушені права позивача підлягають захисту шляхом скасування обтяжень, накладених на частину квартири.

У відповідності до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 41,47, 129 Конституції України, ст.ст. 316-319, 391 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.2, 4, 9, 10-13, 76-81,89,133, 141, 259,263-265,268, 273, 279-284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Богородчанський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна задовольнити в повному обсязі.

Зняти арешт з нерухомого майна 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 656548426101, шляхом скасування записів про обтяження: № 13961858 від 31 березня 2016 року, № 13955935 від 31 березня 2016 року, № 13955470 від 31 березня 2016 року.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: 77762 Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, с.Грабовець.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Богородчанський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 35037846, місцезнаходження: 77700 Івано-Франківська область, смт. Богородчани, вул. Т. Шевченка, буд. 69.

Вступна та резолютивна частини рішення складені, підписані у нарадчій кімнаті 28 листопада 2024 року.

Повний текст рішення складено та підписано 06 грудня 2024 року.

Суддя Мелещенко Л.В.