Рішення

від 02.12.2024 по справі 643/6759/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/6759/24

Провадження № 2/643/3456/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2024 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Довготько Т.М.

за участю секретаря судового засідання Вишнякової Є.О.

прокурорів Салтівської окружної прокуратури м.Харкова Тищенка П.А, ОСОБА_1

представника Харківської митниці Державної митної служби України Кушнаренко Л.В.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської митниці Державної митної служби України до ОСОБА_3 про стягнення збитків, завданих кримінальним правопорушенням,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської митниці Державної митної служби України до ОСОБА_3 про стягнення збитків, завданих кримінальним правопорушенням, в розмірі 254949,37 гривень (Документ сформований в системі «Електронний суд» 25.06.2024).

Позов обґрунтований тим, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019170000000021 від 11.01.2019 за ч. 2 ст. 367 КК України за фактом неналежного виконання упродовж 2018 року службових обов`язків службовими особами Державної митної служби України через несумлінне ставлення до них, усупереч вимогам Митного кодексу України, під час здійснення контролю правильності визначення коду товару, імпортованого ТОВ «Ваміп Сервіс», що призвело до тяжких наслідків, заподіяних державі в особі Харківської митниці ДФС, у вигляді ненадходження фіскальних платежів у особливо великих розмірах. Матеріали досудового розслідування стосовно ОСОБА_3 виділені в окреме провадження та зареєстровані за №62021170020000193 від 02.06.2021. Під час досудового розслідування встановлено, що головний державний інспектор відділу класифікації товарів управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Харківської митниці ДФС Руденко Н.О. упродовж 2018 року допустила неналежне виконання своїх службових обов`язків під час здійснення по митній декларації ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/014195 митної формальності - контроль правильності визначення коду товару - «Розчинники складні органічні, для видалення фарб та лаків: - Інгібітор видалення відкладень КЗ +, ТУ 2411-004-04414276-2018» вагою 20 тон, ввезеного на митну територію України ТОВ «Ваміп Сервіс» в березні 2018 року на транспортних засобах з державними номерами НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , та в порушення вимог статті 69 Митного кодексу України в частині правильності класифікації товарів, в порушення вимог ч. ч. 2, 4 ст. 69 Митного кодексу України, п. 5 Розділу І, п. 2, абз. 3 п. 4 Розділу ІІІ Порядку № 650, Правила 1, 3 Основних правил інтерпретації класифікації товарів, п. п. 2.2.-2.5 посадової інструкції, підтвердила правильність визначення коду товару за УКТ ЗЕД 3814009090, що призвело до митного оформлення зазначеного товару який відповідно до чинного законодавства класифікується за кодом УКТЗЕД 2905110000 по митним деклараціям ІМ 40 ТН № UA 807170/2018/014782 та ІМ 40 ДТ № UA 807170/2018/015553 без сплати обов`язкових митних платежів на суму 254 949,37 грн., з яких мито складає 11391,17 грн., акцизний податок 201 066,64 грн., ПДВ 42 491, 56 грн., що підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 188 від 27.12.2019, чим завдала збитки державному бюджету України на вищевказану суму. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.02.2024 у справі №638/9905/21 ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №62021170020000193 від 02.06.2021, а кримінальне провадження №62021170020000193 від 02.06.2021 у відношенні ОСОБА_3 закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі ст.49 КК України. Цивільний позов Харківської обласної прокуратури, заявлений в інтересах держави в особі Слобожанської митниці Держмитслужби про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди залишено без розгляду, роз`яснивши прокурору право на його пред`явлення до суду в порядку цивільного судочинства. Посилаючись на зазначені обставини, Керівник Шевченківськоїокружної прокуратуриміста Харкова просив суд стягнути з відповідачки ОСОБА_3 в дохід держави в особі Харківської митниці збитки, завдані кримінальним правопорушенням, в розмірі 254949,37 гривень.

19.07.2024 представником відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_2 подано відзив на позов, в якому останній просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі та стягнути з позивача судові витрати. Зазначає, що ОСОБА_3 , як посадова особа митного органу, в силу положень ст.ст. 180, 212 ПК України та ст.276 МК України, не є та не може бути суб`єктом сплати митних платежів. Платником податку на додану вартість, мита та акцизного податку є особа, яка здійснює ввезення товарів на митну територію України ТОВ «ВАМІП СЕРВІС». Прокурором не надано до суду жодного доказу на підтвердження обставин зміни у встановленому законодавством порядку коду товару за УКТ ЗЕД по 3 митним деклараціям ТОВ «ВАМІП СЕРВІС», самостійного визначення митним органом грошових зобов`язань та пред`явлення їх ТОВ «ВАМІП СЕРВІС» до сплати в бюджет. Передбачені законодавством процедури проведення документальної перевірки імпортера, зміни коду товарів за УКТ ЗЕД, митне оформлення яких було завершене, а також подальшого визначення митним органом грошових зобов`язань підприємства, їх облік та стягнення, повністю виключають причинно-наслідковий зв`язок між рішенням ОСОБА_3 , щодо підтвердження коду товару на стадії його митного оформлення, та правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати ТОВ «ВАМІП СЕРВІС» митних платежів до бюджету.

23.07.2024 Керівником Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова подано відповідь на відзив, в якому останній просить задовольнити позов в повному обсязі.

19.08.2024 Представником Харківської митниці Кушнаренко Л.В. подано до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що з 01.07.2021 Харківська митниця розпочала свою діяльність як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, а тому ураховуючи цивільно-правове становище філій та представництв недопустимою є самостійна і безпосередня участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила. Зазначає, що наразі відсутнє рішення митного органу про визначення іншого коду товару, аніж визначений у митних деклараціях, зазначених в обвинувальному акті за обвинуваченням ОСОБА_3 та відповідно у позові. Так само відсутній акт чи довідка про результати документальної невиїзної перевірки, оскільки відсутні підстави для її проведення.

28.08.2024 представником відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_2 подано заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 28.06.2024, позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 02.07.2024, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 20.08.2024, витребувано докази.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 20.08.2024, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Прокурор Салтівської окружноїпрокуратури м.Харкова ТищенкоП.А.,Глієва О.І. в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених у позові та відповіді на відзив.

Представника Харківської митниці Державної митної служби України Кушнаренко Л.В. в судовому засіданні позов не підтримала.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві та запереченнях.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідні до них правовідносини, приходить до наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини 1статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті10, частиною 3 статті12, частиною 1 статті13 ЦПК Українисуд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.56 ЦПК України прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами у визначених законом випадках. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Представництво прокурором інтересів держави в суді відповідно до ч.ч.1,3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Обґрунтування наведені прокурором у позові щодо представництва в суді, суд вважає достатніми для його звернення до суду, оскільки порушуються питання захисту інтересів держави, а інші державні органи не здійснили ефективний захист інтересів держави щодо захисту її майнових прав.

За матеріалами справи судом встановлено, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2024 року у справі № 638/9905/21, клопотання обвинуваченої ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62021170020000193 від 02.06.2021 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обвинувачується у скоєні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України задоволено частково. Кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62021170020000193 від 02.06.2021 року, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_3 - закрито у зв`язку із закінченням строків давності, звільнивши ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності. Цивільний позов залишено без розгляду.

З Паспорту якості товару «інгібітор видалення відкладень КЗ +» від 02.03.2018 ТУ 2411-004-04414276 - 2018, вбачається, що зазначений товар згідно технічних умов складається з 90-95% метанолу та 5-10% ізобутанолу.

Відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи Дніпровського НДЕКС МВС України від 05.07.2019, товар: «інгібітор видалення відкладень КЗ +», виготовлений по ТУ 2411-004-04414276 - 2018, за умовою його використання в якості інгібірующого розчину, який запобігає утворенню гідратних пробок в газових трубопроводах та свердловинах, відповідає характеристикам описової частини коду Українського класифікатору товарів зовнішньо - економічної діяльності 2905 110000; товар «інгібітор видалення відкладень КЗ +», виготовлений по ТУ 2411-004-04414276 - 2018, за умовою його використання в якості інгібірующого розчину, який запобігає утворенню гідратних пробок в газових трубопроводах та свердловинах, не відповідає характеристикам описової частини коду Українського класифікатору товарів зовнішньо - економічної діяльності 3814 009090.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи Полтавського НДЕКЦ МВС України №188 від 27.12.2019, з урахуванням висновків товарознавчої експертизи від 05.07.2019 №19/12.1/800, якою визначено, що товар: «Інгібітор видалення відкладень КЗ+» виготовленого по Технічним умовам 2411-004-04414276-2018, відповідає характеристикам описової частини коду Українського класифікатору товарів зовнішньо-економічної діяльності 2951100000, висновки аналітичної довідки ДФС України від 15.07.2019 року стосовно можливої суми ненадходження митних платежів до бюджету України під час ввезення підприємство ТОВ «Ваміп сервіс» на митну територію України та оформленню товару в режимі імпорт по митним деклараціям (перелік наведений в додатках 1-3 до експертизи), документально підтверджується в розмірі 47169714, 10 грн. Детально в розрізі митних платежів та декларації наведено в додатках 1-3.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.1166 Цивільного кодексу України, на які прокурор посилається як на правову підставу позову, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З матеріалів справи слідує, що грошові кошти в сумі 254 949, 37 грн., які прокурор кваліфікує як збитки від кримінального правопорушення та просить стягнути з відповідача, являють собою обов`язкові митні платежі - 254 949, 37 грн. з яких: мито складає 11391,17 грн., акцизний податок 201 066,64 грн., та податок на додану вартість 42 491, 56 грн.

Фактично прокурор просить стягнути з відповідача обов`язкові митні платежі в сумі 254 949, 37 грн., які, як зазначає позивач, мали бути сплачені до бюджету під час ввезення ТОВ «ВАМІП СЕРВІС» товарів на митну територію України, але не були сплачені внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_3 .

Суд зазначає, що відносини які виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються податковим законодавством України, яке, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно положеньстатті 3 Податкового кодексу Україниподаткове законодавство України складається зКонституції України; цьогоКодексу;Митного кодексу Українита інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цьогоКодексута законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Водночас, суд звертає увагу, що частиною 2статті 1 Цивільного кодексу Українипередбачено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, цивільне право не регулює правовідносини між юридично нерівними учасниками, або учасниками, які знаходяться у будь-якій формі підпорядкування. Для цивільного права застосовується диспозитивний метод регулювання, тобто метод, який надає учасникам відносин вибір бажаної поведінки, а для відносин, які закріплені у частині 2статі 1 ЦК Україниімперативний метод. До цих публічно-правових відносин цивільне законодавство застосовується лише в разі, якщо це прямо передбачено законом.

У свою чергу, врегулювання відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначається Податковим таМитним кодексами України.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що до спірних правовідносин не можуть застосовуватися положенняЦивільного кодексу України, а підлягають застосуванню положення податкового законодавства України, адже сам факт ототожнення прокурором обов`язкових митних платежів зі шкодою (збитками), не змінює правової природи таких платежів, що має ключове значення для правильного вибору і застосування норм матеріального права.

Так, згідно п.п.3 п.180.1 ст.180ПК України платниками податку на додану вартість є будь-яка особа, яка ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно доМитного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено. Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб`єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7статті 197 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.212.1.3 п.212.1 ст.212 ПК Україниплатником акцизного податку є особа - суб`єкт господарювання, постійне представництво, які ввозять підакцизні товари (продукцію) на митну територію України.

У відповідності до положень п.1 ч.1ст.276 МК Україниплатником мита є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Отже, ОСОБА_3 , як посадова особа митного органу, в силу положень ст.ст.180,212 ПК Українитаст.276 МК Українине є суб`єктом сплати митних платежів, про стягнення яких просить прокурор. Належним платником вказаних податків є ТОВ «ВАМІП СЕРВІС», як особа (імпортер) яка здійснювала ввезення товарів на митну територію України.

Крім того, суд зазначає, що прокурором у встановленому процесуальним законом порядку не доведено обставини підтвердження ОСОБА_3 невірного коду товару згідноУКТ ЗЕДта, як наслідок, недоплати ТОВ «ВАМІП СЕРВІС» митних платежів до Державного бюджету України.

Суд не приймає до уваги надані прокурором вищевказані висновки судово-товарознавчої експертизи Дніпровського НДЕКЦ МВС України від 05.07.2019 та судово-економічної експертизи Полтавського НДЕКЦ МВС України від 27.12.2019 у якості доказів вказаних обставин, виходячи із наступного.

Згідно ч.2ст.78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 8 МК України закріплено, що митна справа здійснюється на основі принципу виключних повноважень митних органів України щодо здійснення митної справи.

Вказаний принцип передбачає, що саме митні органи України безпосередньо здійснюють митну справу. Митні органи України у своїй діяльності взаємодіють з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, установи, організації та громадяни не мають права втручатися в службову діяльність митних органів України, крім випадків, передбачених законами України.

Суд звертає увагу, що діюче законодавство України встановлює виключну компетенцію контролюючих органів на здійснення контролю за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а також заборону держаним органам, органам місцевого самоврядування, установам, організаціям і громадянам проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів та іншим чином перебирати на себе повноваження контролюючих органів.

Частинами 4, 8статті 69 МК Українипередбачено, що у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари. Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно зУКТ ЗЕДпри митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

Самостійна класифікація товарів, митне оформлення щодо яких завершене, а також самостійне визначення грошових зобов`язань, що підлягають сплаті в бюджет, здійснюються митними органами в межах проведення документальних перевірок в порядку, передбаченомуглавою 49 МК України.

Пунктом 7 частини 1 статті 336 МК України встановлено, щомитний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Положеннями статті 345МК України передбачено, щодокументальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита; 3) правильності класифікації згідно зУКТ ЗЕДтоварів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або умовам процедури кінцевого використання, та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Підстави та порядок проведення митними органами документальних виїзних перевірок передбаченіст.346 МК України.

Зокрема, п.2 ч.7ст.346 МК Українипередбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка проводиться у разі виявлення фактів або отримання документальної інформації, які свідчать про порушення підприємством вимог законодавства з питань митної справи, якщо підприємство не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит митного органу протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту.

Водночас,ч.10 ст.346 МК України встановлені цією статтею строки, підстави та порядок проведення документальних виїзних перевірок підприємств не поширюються на перевірки, що проводяться за заявою самого підприємства (у тому числі за заявою про надання авторизації), а також наперевірки, що проводяться відповідно до кримінального процесуального закону або у процесі провадження в адміністративній справі про порушення митних правил стосовно посадової особи цього підприємства.

Відповідно дост.352 МК Українипосадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Положеннямист.354 МК Українивстановлено, що результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. У разі якщо грошове зобов`язання розраховується митним органом за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального закону, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не виноситься до дня набрання законної сили відповідним вироком суду. Матеріали перевірки разом з висновками митного органу передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, для використання матеріалів відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Статус матеріалів перевірки та висновків митного органу визначається кримінальним процесуальним законом. В акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов`язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно зУКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

З аналізу вищевказаних положень податкового законодавства суд приходить до висновку, що належним та допустимим доказом, в розумінні ч.2ст.78 ЦПК України, на підтвердження обставин невірної класифікації товару за відповідним кодом згідноУКТ ЗЕД, а також правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати митних платежів є акт (довідка), складений за результатами проведення документальної перевірки у відповідності до положеньглави 49 МК України. Суд зазначає, що саме акт документальної перевірки встановлює факт митного порушення, визначає види несплачених митних платежів, способи та механізми такої несплати, містить документальні докази вчинення правопорушення, визначає коло посадових осіб платника, відповідальних за несплату митних платежів тощо.

Натомість, експертні висновки можуть бути використані митними органами у якості матеріалів для підготовки висновків за результатами документальних перевірок. Водночас, згідно ч.8ст.69 МК Українивисновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно зУКТ ЗЕДпри митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає,що наявні у справі експертні висновки не є допустимими доказами обставин невірного визначення коду товару заУКТ ЗЕДза вказаними у позові митними деклараціями та відповідно несплати митних платежів до бюджету на суму 254949,37 грн.

Також, суд не приймає до уваги висновок судово-економічної експертизи Полтавського НДЕКЦ МВС України від 27.12.2019, як доказу несплати ТОВ «ВАМІП СЕРВІС» митних платежів до бюджету, і з тих підстав, що об`єктом такої експертизи була аналітична довідка головного державного ревізор-інспектора інформаційно-аналітичного управління Головного управління внутрішньої безпеки Державної фіскальної служби України від 15.07.2019. Натомість, діючим законодавством України, у тому числі Податковим таМитним кодексами України, не передбачено способу, підстав та повноважень самостійного визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків на підставі аналітичних довідок, а тому складення такої аналітичної довідки посадовою особою Державної фіскальної служби суперечить положенням ч.2ст.19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Також у матеріалах справи наявний лист Київської митниці №7.8-2/19-01/8.19/13276 від 15.07.2024 року (а.с.32-33 т.2), у якому зазначено, що за період з 08.12.2019 по 15.07.2024 документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів ТОВ «ВАМІП СЕРВІС» митницею не проводилися. На адресу Київської митниці листи (матеріали) щодо ініціювання проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів ТОВ «ВАМІП СЕРВІС» від правоохоронних органів (органів прокуратури, Державного бюро розслідувань тощо) за митними деклараціями, зазначеними у запиті, не надходили.

16.09.2024 та 23.09.2024 на виконання ухвали Московського районного суду м. Харкова від 20.08.2024 про витребування доказів від Головного управління ДПС у м. Києві надійшли листи №26098/5/26-15-07-05-02-04 від 27.08.2024 та №27354/5/26-15-07-05-02-04 від 16.09.2024 (а.с.95,97 т.3), з яких вбачається, що документальні перевірки ТОВ «ВАМІП СЕРВІС» за період з 28.03.2018 по 08.12.2019 не проводились.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що документальні перевірки ТОВ «ВАМІП СЕРВІС», з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів по вказаним у позові митним деклараціям, контролюючим органом не призначались та не проводились, а тому відсутні підстави стверджувати про ненадходження митних платежів до Державного бюджету України, у зв`язку із прийняттям ОСОБА_3 рішення про підтвердження правильності класифікації товару «Інгібітор видалення відкладень КЗ+, ТУ2411-004-04414276-2018» за кодом згідно зУКТ ЗЕД3814009090.

Крім того, суд зазначає, що у матеріалах справи наявні листи Державної фіскальної служби № 8666/7/99-99-19-03-03-17 від 15.03.2019 року (а.с.17-19 т.3) та № 20153/7/99-99-19-03-03-17 від 25.06.2019 року (а.с.20-21 т.3), зі змісту яких слідує, що центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи, підпорядкованим митницям були доведені роз`яснення, щодо необхідності класифікації товарів: «Розчинник для лакофарбових покриттів і гідратних пробок», «Розчинник гідратних пробок», у разі їх виготовлення шляхом змішування компонентів за правилом 1 Основних правил інтерпретаціїУКТ ЗЕД, у товарній позиції 3814.

Також ДФС України у своєму листі № 20153/7/99-99-19-03-03-17 від 25.06.2019 року зазначає, що такий підхід до класифікації вказаних товарів у товарній позиції 3814 у повній мірі відповідає позиції Директорату з тарифів та торгівлі Всесвітньої митної організації (лист від 04.04.2019 №19NL0081-DC, вх. ДФС №19414/5 від 08.04.2019 року) та Генерального директорату з оподаткування та митного союзу Європейської комісії (лист від 26.02.2019 №Ares (2019)1288261, вх. ДФС №10760/5 від 26.02.2019 року).

Положеннямистатті 68 Митного кодексу Українипередбачено, що веденняУКТ ЗЕДздійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, тобто Державна фіскальна служба України. Згідно положень ч.2ст.68 МК УкраїниведенняУКТ ЗЕД, у тому числі, передбачає забезпечення однакового застосування всіма митними органами правил класифікації товарів (п.4 ч.2ст.68 Митного кодексу України), а також прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів вУКТ ЗЕДу складних випадках (п.5 ч.2ст.68 Митного кодексу України).

Відтак, суд вважає, що поведінка ОСОБА_3 не може вважатися протиправною, оскільки її рішення щодо підтвердження правильності класифікації товару «Інгібітор видалення відкладень КЗ+» за кодомУКТ ЗЕД3814009090, узгоджуються із роз`ясненнями Державної фіскальної служби України, яка, як центральний орган виконавчої влади, законом наділена повноваженнями вестиУКТ ЗЕДта забезпечувати однакове застосування правил класифікації товарів всіма підпорядкованими митницями.

Щодо посилань прокурора на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.02.2024 по справі № 638/9905/21, як на доказ вини ОСОБА_3 у заподіянні шкоди державі в особі Харківської митниці внаслідок вчинення кримінального правопорушення, суд зазначає наступне.

У пункті 2 постанови від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення від кримінальної відповідальності»Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів - з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбаченіКК. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеномуКПКпорядку відповідне судове рішення.

Отже, сам факт звільнення особи судом від кримінальної відповідальності свідчить про наявність в її діях складу злочину та винуватість особи у його вчиненні.

Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 398/571/15-ц зробив висновок про те, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, в контексті розглядуваного правового інституту, не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинуватою у вчиненні злочину. У такому випадку Кримінальний Кодекс України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, а тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.

Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 531/2332/14-к зазначив, що у разі закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у пункті 1 частини 2 статті 284 КПК України, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду, з урахуванням того, що провадження щодо обвинуваченого закрито на нереабілітуючих підставах потерпіла сторона має право вирішити питання про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.

Така позиція узгоджується з висновками, викладеними у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3.

Верховний Суд України у своїй постанові від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14 зазначив, що аналіз норм Цивільного кодексу України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на вищевикладене, в даному випадку відповідачем ОСОБА_3 доведено відсутність її вини у завданні шкоди.

Таким чином, оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку за правилами ст.ст.76-82,89 ЦПК Українисуд доходить до переконання про те, що у ході розгляду справи прокурором не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому позов не підлягає задоволенню.

Наданий відповідачем експертний висновок Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 37517 від 29.12.2021, який наданий експертом з правом проведення судових товарознавчих експертиз за експертною спеціальністю 12.1 «Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів», завданнями яких є, зокрема, визначення характеристик об`єктів дослідження відповідно до вимог Українського класифікатора товарів зовнішньої економічної діяльності (абзац 3 п. 1.2 глави 1 розділу IV Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 з наступними змінами) узгоджується з загальними висновками суду у цій справі та позицією діючого на момент існування спірних правовідносин центрального органу виконавчої влади з реалізації державної митної та податкової політики.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положеньст. 141 ЦПК України.

Відповідачем у відзиві зазначено про наявність судових витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн, докази понесення яких будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Отже витрат, пов`язаних із розглядом справи, що підлягають розподілу під час ухвалення рішення, немає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 80, 81, 141, 263, 265, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області /м. Харків, вул. Вартових Неба, буд.55А/ в інтересах держави в особі Харківської митниці Державної митної служби України /м. Харків, вул. Короленка, буд.16Б/ до ОСОБА_3 / АДРЕСА_1 / про стягнення збитків, завданих кримінальним правопорушенням залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06.12.2024.

Суддя Т.М.Довготько