Постанова

від 05.12.2024 по справі 200/4394/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року справа №200/4394/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року (головуючий суддя І інстанції Стойка В.В.), складене у повному обсязі 10 вересня 2024 року у справі № 200/4394/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області в якому він просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058), щодо відмови в оформленні та направленні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України для призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону N2262-XII;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058) оформити та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за вислугою років, відповідно до статті 12 Закону N2262-XII, із зарахуванням до вислуги років для призначення пенсії пільгового період проходження мною служби 06 років 06 місяці 05 днів, визнавши загальну вислугу років для призначення мені пенсії 24 років 00 місяці 20 днів, право на яке виникло на момент звільнення зі служби 29.02.2016 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058), щодо відмови в оформленні та направленні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України для призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону N2262-XII.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058), оформити та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за вислугою років, відповідно до статті 12 Закону N2262-XII, із зарахуванням до вислуги років для призначення пенсії пільгового період проходження мною служби 06 років 06 місяці 05 днів, визнавши загальну вислугу років для призначення мені пенсії 24 років 00 місяці 20 днів, право на яке виникло на момент звільнення зі служби 29.02.2016 року.

Не погодившись із судовим рішенням, Головне управління Національної поліції в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позову у повному обсязі у зв`язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що у позивача відсутня необхідна календарна вислуга років для призначення пенсії.

Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп`ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».

Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставину справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , проходив службу в ОВС та Національній поліції, та наказом ГУ Національної поліції в Донецькій області № 42 о/с від 25.02.2016 року його було з 29.02.2016 року звільнено з посади начальника сектору Слов`янського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Вислуга років на день звільнення зі служби у календарному обчисленні складає 17 років 06 місяців 15 днів, у пільговому 24 роки 00 місяців 20 днів.

Під час проходження служби, в період часу з 01.02.2015 року по 06.11.2015 року, ОСОБА_1 приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується довідкою № 671 лк/Мт від 27.01.2016 року та Рішенням комісії МВС України № 1/IV/V/2 від 19.01.2021 року.

В зв`язку із зазначеним ОСОБА_1 було видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 29.03.2021 року.

Згідно довідки № 11014/303/02 2016 від 13.09.2016 року, до пільгової вислуги років ОСОБА_1 зараховується служба в підрозділах карного розшуку із розрахунку 1,5 місяці за кожний місяць служби, згідно ПКМУ від 16.11.2001 року № 1497 та наказу МВС України від 29.07.2008 року № 361.

20.05.2024 року представник позивача звернувся до Головного управління Національної поліції в Донецькій області із вимогою сформувати та направити до органів ПФУ подання та документи для призначення пенсії за вислугу років, з врахуванням вислуги років на дату звільнення зі служби в Національній поліції 29.02.2016 року 17 років 06 місяців 15 днів в календарному обчислені та 24 роки 00 місяців 20 днів в пільговому обчислені.

Листом від 29.05.2024 року Головне управління Національної поліції в Донецькій області відмовили в призначені пенсії за вислугу років повідомивши, що на момент звільнення зі служби календарна вислуга років заявника складала 17 років 06 місяців 15 днів, а для призначення пенсії ОСОБА_1 мав вислугу років в календарному обчислені 22 роки та 6 місяців та більше.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина 3 статті 25 Конституції України)

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі Закон № 2262-ХІІ).

Пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

За приписами статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року затверджено порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей (далі - Постанова № 393).

Відповідно до підпункту «а» пункту 3 Постанови № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Європейський суд з прав людини у рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії» (заява № 28342/95), «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.).

Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Так, Верховний Суд у складі КАС в постанові від 02 грудня 2021 року у справі № 300/2497/19 пояснив, що умови праці особи впливають на розмір її заробітної плати, на тривалість робочого часу, відпустки та інші соціальні гарантії. Законодавець передбачив призначення пенсій за вислугу років; особливість такого виду пенсії полягає у зменшеному пенсійному віці, внаслідок виконання роботи, яка визначена законодавством такою, що призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Тобто, вказаний вид пенсії є відповідним заохоченням для осіб, умови праці яких негативно впливають на їхню професійну працездатність.

Таким чином у даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що позивач не мав календарної вислуги років для призначення пенсії, проте в нього був наявний відповідний пільговий стаж, відповідно до приписів пункту 3 Постанови № 393, тобто: час його служби в календарному обчисленні складав 19 років 08 місяців 01 день, час служби в пільговому обчисленні - 05 років 07 місяців 19 днів. Таким чином, ВС КАС визнав, що загальна вислуга років для призначення пенсії - 25 років 03 місяці 20 днів.

Аналогічну позицію було зазначено в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 3 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а.

В даному випадку, необхідний пільговий стаж позивача складає понад 24 роки, що є достатньою умовою для призначення пенсії за вислугу років, передбаченої пунктом «а» статті 12 Закону №2262.

Матеріали справи свідчать, що вислуга років позивача станом на час звільнення зі служби29.02.2016 становила, у календарному обчисленні 17 років 06 місяців 15 днів, у пільговому обчисленні 24 роки 00 місяців 20 днів, тобто її розмір відповідає умовам, визначеним пунктом "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.

Відтак, у відповідача були відсутні підстави для відмови у оформленні та направленні необхідного пакету документів позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення пенсії за вислугою років, як такому хто має 24 років 00 місяці 20 днів пільгового стажу.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року № 200/4394/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 грудня 2024 року.

Судді А.В. Гайдар

Е.Г.Казначеєв

І.Д.Компанієць