Постанова

від 23.04.2025 по справі 200/4394/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року

м. Київ

справа №200/4394/24

адміністративне провадження № К/990/51276/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Коваленко Н.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу № 200/4394/24

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року (суд у складі головуючого судді Стойки В.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року (колегія суддів у складі головуючого судді Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д.) у справі № 200/4394/24

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ Нацполіції в Донецькій області), в якому просив:

- визнати протиправними дії ГУ Нацполіції в Донецькій області, щодо відмови в оформленні та направленні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України для призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону N2262-XII;

- зобов`язати ГУ Нацполіції в Донецькій області оформити та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років, відповідно до статті 12 Закону N2262-XII, із зарахуванням до вислуги років для призначення пенсії пільгового період проходження мною служби 06 років 06 місяці 05 днів, визнавши загальну вислугу років для призначення мені пенсії 24 років 00 місяці 20 днів, право на яке виникло на момент звільнення зі служби 29 лютого 2016 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у цьому випадку підлягає врахуванню правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а, згідно з яким основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон № 2262-XII.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними дії ГУ Нацполіції в Донецькій області, щодо відмови в оформленні та направленні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України для призначення ОСОБА_1 , пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону N2262-XII.

Зобов`язано ГУ Нацполіції в Донецькій області, оформити та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону N2262-XII, із зарахуванням до вислуги років для призначення пенсії пільгового період проходження мною служби 06 років 06 місяці 05 днів, визнавши загальну вислугу років для призначення мені пенсії 24 років 00 місяці 20 днів, право на яке виникло на момент звільнення зі служби 29 лютого 2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження служби для зарахування його до стажу роботи еквівалентно, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.

Суди зазначили, що при виборі та застосуванні вказаних норм права підлягає врахуванню правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а, згідно з яким основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон № 2262-XII.

Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема Порядком № 393.

Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

На час звільнення позивача зі служби, діяла редакція Порядку № 393, яка передбачала пільгове зарахування вислуги років.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи наявність підстави оскарження скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника.

Скаржник зазначає, що правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін та, у зв`язку з такими змінами, як Закон № 2262-ХІІ так і порядок № 393 (в редакції постанови № 119) виникнення у колишнього поліцейського права на таку пенсію пов`язують з наявністю певної вислуги років у календарному обчисленні, а не пільговому.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 грудня 2024 року сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів: Коваленко Н.В., Стеценка С.Г.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ Нацполіції в Донецькій області.

Верховний Суд ухвалою від 22 квітня 2025 року призначив справу до розгляду в письмовому провадженні з 23 квітня 2025 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та Національній поліції.

Наказом ГУ Національної поліції в Донецькій області № 42 о/с від 25 лютого 2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника сектору Слов`янського відділення поліції Краматорського відділу поліції ГУ Національної поліції в Донецькій області, на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», з 29 лютого 2016 року.

Вислуга років на день звільнення зі служби у календарному обчисленні складає 17 років 06 місяців 15 днів, у пільговому 24 роки 00 місяців 20 днів.

Під час проходження служби, в період з 01 лютого 2015 року по 06 листопада 2015 року, позивач приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується довідкою № 671 лк/Мт від 27 січня 2016 року та рішенням комісії МВС України № 1/IV/V/2 від 19 січня 2021 року.

29 березня 2021 року ОСОБА_1 видано посвідчення учасника бойових дій.

Згідно з довідкою № 11014/303/02 2016 від 13 вересня 2016 року, до пільгової вислуги років позивачу зараховується служба в підрозділах карного розшуку із розрахунку 1,5 місяці за кожний місяць служби, згідно ПКМУ від 16 листопада 2001 року № 1497 та наказу МВС України від 29 липня 2008 року № 361.

20 травня 2024 року представник позивача звернувся до ГУ Нацполіції в Донецькій області із вимогою сформувати та направити до органів ПФУ подання та документи для призначення пенсії за вислугу років, з врахуванням вислуги років на дату звільнення зі служби в Національній поліції 29 лютого 2016 року 17 років 06 місяців 15 днів в календарному обчислені та 24 роки 00 місяців 20 днів в пільговому обчислені.

Листом від 29 травня 2024 року ГУ Нацполіції в Донецькій області відмовило позивачу в призначені пенсії за вислугу років повідомивши, що на момент звільнення зі служби календарна вислуга років заявника складала 17 років 06 місяців 15 днів, а для призначення пенсії вислуга років в календарному обчислені має становити 22 роки та 6 місяців та більше.

Наведене стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Спірним у цій справі є питання щодо застосування календарної чи пільгової вислуги років при встановленні підстав для направлення до органу Пенсійного фонду України документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ та поліції, визначає Закон № 2262-ХІІ.

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно з пунктом «б» статті 1-2 Закону № 2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Стаття 2 Закону № 2262-XII визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Як встановлено вище, позивача звільнено зі служби в поліції з 14 вересня 2016 року.

Згідно із пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема з 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Частиною другою статті 17 Закону № 2262-XII передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Відповідно до статті 171 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 1992 року № 393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393).

Суд, на підставі аналізу чинного законодавства, вказує на існування двох різних правових вимірів вислуги років, які стосуються колишніх поліцейських:

- вислуга років для призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ;

- вислуга років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ.

Враховуючи вказане в контексті спірних правовідносин, колегія суддів звертає увагу на таке.

На час звільнення позивача зі служби (14 вересня 2016 року) діяла редакція пункту 3 Порядку №393, яка визначала види служби, які зараховуються, зокрема, поліцейським, на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач був звільнений зі служби з органів Національної поліції з 29 лютого 2016 року.

Вислуга років на день звільнення зі служби у календарному обчисленні складає 17 років 06 місяців 15 днів, у пільговому 24 роки 00 місяців 20 днів.

Постановою № 119, яка набрала чинності 19 лютого 2022 року, до Порядку № 393 внесено зміни, відповідно до яких Порядок № 393 доповнено пунктом 21 такого змісту: «Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.»

Пункт 3 Порядку № 393 (в редакції постанови № 119) визначає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.

Отже, пункт 3 Порядку № 393 (в редакції постанови № 119) визначає види служби, які зараховуються, зокрема, поліцейським на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.

Отже, правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв`язку з такими змінами, як Закон № 2262-ХІІ, так і Порядок № 393 (в редакції постанови № 119) виникнення, зокрема, в колишнього поліцейського права на таку пенсію пов`язують з наявністю певної вислуги років у календарному обчисленні, а не пільговому.

Розглядаючи питання розбіжностей у застосуванні норм матеріального права, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 10 грудня 2024 року у справі №520/5695/23 дійшла таких висновків:

«…У Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У Рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Якщо під час вирішення суб`єктом владних повноважень певного питання (в цій справі щодо наявності підстав для направлення до пенсійного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років), до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

Такого ж висновку, вирішуючи можливість застосування до спірних правовідносин нормативно-правового акта, який зазнав змін з моменту звернення позивача до суб`єкта владних повноважень, до моменту прийняття останнім рішення за результатами розгляду такого звернення, дійшов Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 803/1541/16.

У вказаній постанові судова палата також звернула увагу на те, що у теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.

Правова визначеність, як елемент верховенства права, не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. Як стверджує єдиний орган конституційної юрисдикції, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п. 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018).

Постанову № 119 прийнято Кабінетом Міністрів України на реалізацію своїх повноважень та після прийняття такої постанови і стаття 12 Закону №2262-XII, і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.

Так, виходячи з положень статті 12 Закону №2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.

Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» усунуто розбіжності між Законом № 2262-XII та Порядком № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.

Оспорювані дії відповідача щодо відмови позивачу в оформленні та направленні документів до ГУ ПФУ, необхідних для призначення пенсії за вислугу років, зумовлені саме відсутністю достатньої вислуги років у календарному обчисленні, як того вимагає чинне на момент вирішення цього питання законодавство.

Враховуючи зазначене, Судова палата констатує, що на момент винесення відповідачем відмови в оформленні та направленні документів до ГУ ПФУ, необхідних для призначення пенсії за вислугу років, ГУ Нацполіції діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом № 2262-XII та Порядком № 393, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Доцільно звернути увагу на те, що колегія суддів, передаючи справу на розгляд Судової палати, вважала за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2023 року у справі № 600/3836/22-а про розповсюдження Порядку №393 в редакції змін, внесених постановою №119 на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності.

Разом тим, постанова Верховного Суду від 14 листопада 2023 року у справі № 600/3836/22-а не містить такого висновку, а навпаки у цій постанові Суд вважав часом виникнення спірних відносин момент звернення позивача з вимогою до відповідача про підготовку останнім пакету документів для подачі до ГУ ПФУ у Чернівецькій області для призначення пенсії за вислугу років та, відповідно, застосував норми Порядку № 393 в редакції змін, внесених постановою № 119, які були чинними.

За таких обставин судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду з метою забезпечення однакового застосування норм права вважає за необхідне сформувати наступний висновок:

- призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII особам, які звільнені зі служби в поліції і звернулись до ГУ Нацполіції для оформлення та направлення документів до пенсійних органів після 19 лютого 2022 року (набрання чинності Постановою № 119, якою внесені зміни до Порядку № 393), здійснюється виходячи з обчислення календарної вислуги років».

Застосовуючи наведені вище правові висновки до спірних правовідносин, які виникли у справі, що переглядається, колегія суддів КАС ВС дійшла висновку про те, що оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 22 календарних років 06 місяців, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його вимог щодо оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років та направлення їх до ГУ ПФУ.

Доводи касаційної скарги відповідача, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частинами першою, третьою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій у повному обсязі встановили обставини справи, але допустили неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

За вказаних обставин колегія суддів КАС ВС дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року в адміністративній справі № 200/4394/24 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Коваленко Н.В.

Стеценко С.Г.