Постанова

від 26.11.2024 по справі 440/1198/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 р.Справа № 440/1198/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 р.(ухвалене суддею Удовіченко С.О., повний текст якого складено 27.09.2024 р.) по справі № 440/1198/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» (в подальшому ТОВ «Спецмехсервіс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (в подальшому ПМУ ДПС по роботі з великими платниками податків), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00135000702 від 05.01.2022 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 6278136,25 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00135000702 від 05.01.2022 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 564422,50 грн.

Рішенням Полтавського окружногоадміністративногосудувід 24.09.2024р. позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першоїінстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішенняПолтавського окружногоадміністративногосудувід 24.09.2024 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенніпозову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме, Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ «Спецмехсервіс» зареєстроване як юридична особа 26.07.2005 р., основний видом діяльності якого є: 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення.

Наказом ПМУ ДПС по роботі з великими платниками податків № 95-п від 22.10.2021 р., на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та абзацу 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2020 р. № 89 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Спецмехсервіс» з 27.10.2021 р. тривалістю 15 робочих днів, щодо дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ГОУЛЕНД-СП» (код 42647314) за період грудень 2019 року; з ТОВ «СОЛІД РЕНТ» (код 43152499) за період листопад - грудень 2020 року, січень, квітень - червень 2021 року, та податку на прибуток за 2019 рік, 2020 рік, І півріччя 2021 року.

Наказом ПМУ ДПС по роботі з великими платниками податків № 100-П від 15.11.2021 р. продовжено терміни проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Спецмехсервіс» з 17.11.2021 р. на 10 робочих днів.

За результатами проведення перевірки ПМУ ДПС по роботі з великими платниками податків 07.12.2021 р. складено акт № 442/35-00-07-02-05/33660476 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Спецмехсервіс» з 27.10.2021 р. тривалістю 15 робочих днів, щодо дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ГОУЛЕНД-СП» (код 42647314) за період грудень 2019 року; з ТОВ «СОЛІД РЕНТ» (код 43152499) за період листопад - грудень 2020 року, січень, квітень - червень 2021 року, та податку на прибуток за 2019 рік, 2020 рік, І півріччя 2021 року, за результатами якої складено акт № 442/35-00-07-02-05/33660476 перевіркою встановлено порушення платником податків ТОВ «Спецмехсервіс»: ст. 22, ст. 23, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, пункту 5 П(С) БО № 15 "Дохід", пункту 5 П(С)БО 11 "Зобов`язання" Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 415538 грн., у тому числі за 2019 рік - 451538 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту, у результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 201709 грн., у тому числі по періодах: у грудні 2019 року у сумі ПДВ 501709 грн.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки контролюючим органом складені податкові повідомлення-рішення: № 00135000702, яким ТОВ «Спецмехсервіс» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 627136,25 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 501709 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 125427,25 грн.; № 00235000702, яким ТОВ «Спецмехсервіс» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 564422,50 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 451538 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 112884,50 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення необґрунтоване, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно із пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.6 ст. 196 Податкового кодексу України, наведено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата складання податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 19.09.2024 р. у справі № 1.380.2019.002186.

Пунктом 63.12 статті 63 Податкового кодексу України встановлено, що інформація, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв`язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку.

Збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.

Дані податкового обліку визначаються виходячи з реального економічного змісту господарської операції та спрямування її на досягнення певного економічного ефекту.

Для з`ясування дійсного економічного змісту господарської операції варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від недоліків (у тому числі наявності/відсутності окремих реквізитів) оформлених первинних документів, оскільки основною вимогою до первинного документа є його здатність до ідентифікації змісту посвідченої ним господарської операції та її учасників.

З цією метою варто використовувати документальні та інші дані, що свідчать про фактичне отримання тих чи інших активів учасниками операції. Такі дані мають перевагу перед документальним оформленням відповідної господарської операції.

Вищевказане узгоджується з вимогами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналогічний висновок щодо застосування норм права, узгоджується з висновками, викладеними в поставні Верховного Суду від 28.02.2023 р. у справі № 160/13387/19.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Тобто, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 20.06.2024 р. у справі № 440/7012/22.

Згідно із пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Тобто, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

В той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 15.04.2024 р. у справі № 822/1508/18.

Судовим розглядом встановлено, що 29.11.2019 р. між ТОВ «Спецмехсервіс» (замовник) та ТОВ «Орландо Плюс» (в подальшому ТОВ «ГОУЛЕНД-СП») (виконавець) укладено договір № 29/11-19 про виконання робіт, умовами якого передбачено, що виконавець зобов`язаний виконати роботи з ремонту різьбових з`єднань перенарізання різьб) бурильних труб відповідно до специфікацій, що є невід`ємними частинами говору (надалі - "Роботи") та передати замовнику, а замовник зобов`язаний прийняти та сплатити роботи по ремонту різьбових з`єднань (перенарізання різьб) бурильних труб. Загальна вартість робіт за даним договором визначається на підставі специфікацій та виставлених рахунків, які є невід`ємними частинами даного договору. Оплата за надані роботи здійснюється Замовником на підставі виставленого рахунка фактури шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Про готовність передати виконані роботи виконавець повідомляє замовника узгодженим сторонами способом: по телефону, факсом чи електронною поштою. Під час передачі-прийомки бурильних труб для ремонту за Актом прийому-передачі обладнання (Додаток № 1). Здавання-приймання робіт здійснюється сторонами за актом приймання-передачі виконаних робіт.

29.11.20219 р. між ТОВ «Спецмехсервіс» та ТОВ «Орландо Плюс» підписано специфікацію № 1 до договору про виконання робіт № 29/11-19 від 29.11.2019 р. на виконання робіт: перенарізання різьби конічної замкової 3-133 (ніпель+муфта), кількістю 848 шт., ціна без ПДВ за одиницю - 2958,19 грн., загальна сума без ПДВ - 2508545,12 грн., всього сума з ПДВ - 3010254,15 грн.

02.12.2019 р. між ТОВ «Спецмехсервіс» та ТОВ «Орландо Плюс» підписано акт № 1 приймання-передачі обладнання до договору про виконання робіт № 29/11-19 від 29.11.2019 р., згідно якого ТОВ «Спецмехсервіс» надав, а ТОВ «Орландо Плюс» прийняв на обслуговування/ремонт бурове обладнання та інструмент, а саме: труба бурильна DP 73*9.19, S135. EU. NC 31. RH. 18, кількістю 240 штук.

03.12.2019 р. між ТОВ «Спецмехсервіс» та ТОВ «Орландо Плюс» підписано акт № 1 приймання-передачі обладнання до договору про виконання робіт № 29/11-19 від 29.11.2019 р., згідно якого ТОВ «Спецмехсервіс» подав, а ТОВ «Орландо Плюс» прийняв на обслуговування/ремонт бурове обладнання та інструмент, а саме: труба бурильна DP 73*9.19, S135. EU. NC 31. RH. 18, кількістю 184 штуки.

Транспортування обладнання здійснювалось ТОВ «Спецмехсервіс» в пункт навантаження м. Полтава, вул. Клінкерна, 1, пункт розвантаження м. Полтава, вул. Харчовиків, 17, що підтверджується товарно-транспортними накладниими № 158242 від 02.12.2019 р., № 158245 від 03.12.2019 р., № 158243 від 02.12.2019 р., № 158246 від 03.12.2019 р., оплата за надані послуги здійснена в безготівковій формі згідно платіжного доручення № 490 від 23.12.2019 р. на суму 3010254 грн.

23.12.2019 р. ТОВ «Орландо Плюс» складено та подано на реєстрацію податкову накладну № 1, за надані послуги з перенарізання різьби конічної замкової 3-133 (ніпель+муфта) (ремонт 848 різьб), на загальну суму 3010254 грн., в тому числі ПДВ 501709 грн.

26.12.2019 р. між ТОВ «Орландо Плюс» та ТОВ «Спецмехсервіс» підписано акт здавання-приймання робіт за № 35, згідно договору 29/11-19 від 29.11.2019 р.

26.12.2019 р. між ТОВ «Орландо Плюс» та ТОВ «Спецмехсервіс» підписано акт № 3 приймання-передачі обладнання до договору про виконання робіт № 29/11-19 від 29.11.2019 р., згідно якого ТОВ «Орландо Плюс» надано, а ТОВ «Спецмехсервіс» прийнято на обслуговування/ремонт бурове обладнання та інструмент, а саме: труба бурильна DP 73*9.19, S135. EU. NC 31. RH. 18, кількістю 424 штук.

Транспортування обладнання здійснювалось ТОВ «Спецмехсервіс», згідно із товарно-транспортними накладними № 418156 від 26.12.2019 р., № 418157 від 26.12.2019 р., № 418158 від 26.12.2019 р., № 418159 від 26.12.2019 р., пункт навантаження м. Полтава, вул. Харчовиків, 17, пункт розвантаження м. Полтава, вул. Клінкерна, 1.

Наявності у ТОВ «Спецмехсервіс» транспортних засобів, яким здійснювалось транспортування обладнання підтверджується договором оренди № 1 від 01.10.2017 р., специфікацією № 1 від 01.10.2017 р., актом прийому-передачі майна від 01.10.2017 р., додатковою угодою від 01.01.2018 р. до договору оренди, специфікацію № 2 від 01.01.2018 р., актом прийому-передачі майна від 01.01.2018 р., свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, акти № 27 здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019 р., акт № 27/1 здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2019 р., платіжне доручення № 40 від 03.02.2020 р., платіжне доручення № 41 від 03.02.2020 р.

Наявність у позивача основних засобів та складських приміщень підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 540001, Свідоцтвом про право власності на виробничі будівлі за адресою м. Полтава, вул. Клінкерна, 1, Витяг з реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Наказом № 117 від 29.11.2019 р. затверджено та введено в дію з 01.12.2019 р. штатний розпис ТОВ «Спецмехсервіс».

У ТОВ "Спецмехсервіс" наявні бурильні труби DP 73*9.19, S135. EU. NC 31. RH, 18 12.10.2016 р. позивач придбав у ТОВ "ЕСТА ВЕЛЛ СЕРВІСЕЗ УКРАЇНА" бурову установку TZJ40 в комплекті, у тому числі з бурильними трубами. 12.10.2016 р. комісія прийняла рішення розукомплектувати бурову установку. У складі розукомплектовочної відомості в позиції № 80 зазначено: Труба бурильна DP 73*9.19, S135. EU. NC 31. RH. 4000 м. - 435 шт, що підтверджується видатковою накладною № 1210-0001 від 12.10.2016 р., інвентаризаційний опис від 12.10.2016 р., розукомплектація бурової установки прицепної TZJ 40 згідно додатку до специфікації № 1.

Подальше використання труб бурильних DP 73*9.19, S135. EU. NC 31. RH. відбулося за договором № УГВ/197/13-19 від 23.01.2019 р. укладеного між ТОВ "Спецмехсервіс" (підрядник) та АТ "Укргазвидобування" (замовник), копія якого знаходиться в матеріалах справи.

На підтвердження необхідності, обґрунтованості вибору та економічної доцільності придбання послуг у ТОВ «Орландо Плюс» позивачем надано довідку № 88 від 17.02.2022 р. з додатками.

Крім того, позивачем надано розрахунок економічної доцільності придбання робіт /послуг по ціні 3550 грн з ПДВ за різьбу, обумовлена тим, що: кількість труб - 424 шт/4000 м; вага труб - 68 т.; добова вартість втрат/збитку для підприємства - 150000 грн з ПДВ; вартість придбання труби бурильної - 98624 грн з ПДВ за тону; строк поставки труби бурильної - 90 календарних діб (80 діб - поставка, 10 діб - проведення дефектоскопії повного комплекту труби); вартість оренди труби бурильної (середня) - 13,50 грн. з ПДВ за метр погонний за добу. Загальна вартість виконаних ТОВ "Орландо Плюс" робіт з ремонту труб - 3010254 грн з ПДВ. Вартість придбання труби - 68 т. * 98624 грн = 3706432 грн з ПДВ, вартість = витрат на оренду труби для забезпечення виробництва під час терміну поставки труби (90 діб) - 4000 м * 13,50 грн. * 90 = 4860000 грн., загальна вартість витрат для підприємства в разі придбання комплекту нової труби д. 73 мм становить 11566432 грн. з ПДВ; загальна орієнтовна вартість витрат для підприємства в разі простою виконання робіт під час очікування завезення комплекту нової труби д. 73 мм становить 150000 грн. * 90 діб = 13500000 грн. з ПДВ.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що контролюючим органом ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б підтвердили безтоварність операцій платника податку та його контрагента, невідповідності господарських операцій цілям та завданням діяльності платника податку, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 25.01.2024 р. у справі № 826/14742/17.

Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація щодо контрагентів платника податків, на яку посилається контролюючий орган, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Тобто, допущені контрагентом порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідальність щодо нього та не впливають на право платника податку на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

Крім того, прийняття Комісією регіонального рівня рішень № 56626 від 04.06.2020 р. про відповідність ТОВ «Орландо Плюс» критеріїв ризиковості платника податку, визначених Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1165 від 11.12.2019 р., відбулося вже після здійснення господарських операцій з ТОВ «Спецмехсервіс».

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 КК України та статті 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів платника податків, в яких не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Під час проведення господарських операцій платник податку може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності свого постачальника (в тому числі по ланцюгу постачання) і реально отримати від нього товари/роботи/послуги, незважаючи на те, що контрагент можливо і має намір щодо порушення податкового законодавства.

Відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 24.10.2024 р. № 280/8788/21.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що контролюючим органом ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надано доказів щодо наявності обвинувального вироку суду, рішень суду про стягнення одержаного за нікчемними правочинами, наявності рішень суду про визнання недійсними правочинів ТОВ "Спецмехсервіс" з контрагентом, що також не підтверджено наданими контролюючим органом під час розгляду справи процесуальними документи щодо наявності кримінальних проваджень.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційноїінстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, щооскаржуваніподаткові повідомлення-рішення необґрунтовані таналежним способом захисту прав позивача є скасування податкових повідомлень-рішень № 00135000702 від 05.01.2022 р., № 00235000702 від 05.01.2022 р., оскільки позивачем надані документи, передбачені чинним законодавством, які підтверджують реальність господарських операцій.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справіРуїс Торіха проти Іспанії(RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 315,316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 р. по справі № 440/1198/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді О.А. Спаскін Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 05.12.2024 року