Постанова

від 05.12.2024 по справі 520/15848/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 р. Справа № 520/15848/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2024, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., м. Харків у справі № 520/15848/24

за позовом ОСОБА_1

до Київського окружного адміністративного суду

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Київського окружного адміністративного суду (далі відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Київського окружного адміністративного суду (місцезнаходження: 01133, Київ, бульвар, Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 35919304) щодо неприйняття та нереєстрації позовної заяви ОСОБА_1 від 24.04.2024 року про визнання протиправними та незаконними відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 у строки, визначені законодавством;

- зобов`язати Київський окружний адміністративний суд (місцезнаходження: 01133, Київ, бульвар, Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 35919304) прийняти та зареєструвати позовну заяву ОСОБА_1 від 24.04.2024 року про визнання протиправними та незаконними відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні діївідмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 по справі №520/15848/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що не погоджується з бездіяльністю Київського окружного адміністративного суду щодо нереєстрації та неприйняття для подальшого процесуального визначення позовної заяви від 24.04.2024 року (отримана судом 01.05.2024 року) про визнання протиправними та незаконними відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 № 986/Ю від 12.03.2024 року, № 1166/Ю від 29.03.2024 року та № 370/ГрОЗ від 15.04.2024 року, вважає бездіяльність відповідача протиправною та незаконною з наступних підстав: не зареєстровано позовну заяву про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії від 24.04.2024 року, яка отримана Київським окружним адміністративним судом 01.05.2024 року; відповідно до частини другої статті 55 Конституції України проігноровано право (факт звернення) на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб у судовому порядку; порушено право позивача на судовий захист; порушено право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом згідно міжнародних норм: Декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав людини та основних свобод; порушено невідчужуване та непорушне Конституційне право на судовий захист.

На підставі положень п. 3 ч. 1ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою від 24.04.2024 року про визнання протиправними та незаконними відповідей ІНФОРМАЦІЯ_1 №986/Ю від 12.03.2024 року, № 1166/Ю від 29.03.2024 року та № 370/ГрОЗ від 15.04.2024 року, зобов`язання Міністерства оборони України зареєструвати ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 персональні Електронні кабінети у підсистемі Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, згідно вимог чинного законодавства; справу розглянути в порядку спрощеного провадження на підставі наявних матеріалів без виклику сторін, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6; код ЄДРПОУ: 00034022) на користь позивача судові витрати.

Позовна заява направлена засобами поштового зв`язку за накладною 6103720956638 з відміткою подачі - 24.04.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно даних Укрпошта: https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html відправлення вручено: за довіреністю, 01133, м. Київ, Україна - 01.05.2024.

Дата отримання позовної заяви ОСОБА_1 Київським окружним адміністративним судом є 01.05.2024 року.

Згідно письмового повідомлення про вручення поштового відправлення є відмітка про отримання позовної заяви та додатків до неї уповноваженою особою Київського окружного адміністративного суду 01.05.2024 року.

Позивач звернувся до Державної судової адміністрації України та Київського окружного адміністративного суду зі зверненням, в якому просив повідомити про реєстрацію позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_11 про визнання протиправною та незаконною відповідь та зобов`язання вчинити певні дії від 24.04.2024 року (отримана Київським окружним адміністративним судом 01.05.2024 року).

Державна судова адміністрація України листом №31007-24-1031/24 від 08.05.2024 року повідомила позивача, що згідно з частиною першоюстатті 151 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом. Вказано, що повноваження ДСА України встановлено статтею 152 Закону. Зазначено, що відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженогорішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30(зі змінами), автоматизована система документообігу суду в судах загальної юрисдикції забезпечує, зокрема, об`єктивний та неупереджений розподіл судових справ між суддями з додержанням принципів випадковості та в хронологічному порядку надходження судових справ до суду, з урахуванням завантаженості кожного судді (збалансованого навантаження). Вказано, що положеннями статті 155 Закону встановлено, що організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату. Вказано, що згідно з частиною третьою статті 155 Закону керівник апарату суду несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, інформує збори суддів про свою діяльність. Зазначено, що відповідно до підпункту 1 пункту 14 Типового положення про апарат суду, затвердженого наказом ДСА України від 08.02.2019 № 131, керівник апарату суду відповідно до наданих повноважень здійснює безпосереднє керівництво апаратом суду, забезпечує організацію роботи структурних підрозділів суду, працівників апарату суду, їх взаємодію у виконанні завдань, покладених на апарат суду. Вказано, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 24 Закону голова місцевого суду контролює ефективність діяльності апарату суду, погоджує призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду, а також вносить подання про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття та не реєстрації позовної заяви, звернувся з даним позовом до суду.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв правомірно, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі наступного.

За змістом частини другоїстатті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частин першої та третьоїстатті 124 Конституції України,правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідностатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

УРішенні Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року №6-зпсуд зазначив, що частину другустатті 55 Конституції Українинеобхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикціїрішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянствавважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Окрім того, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другоїстатті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина другастатті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другоїстатті 55 Конституції України, статей2,5 КАС України.

При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

УРішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд Українирозтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003).

За правилами частини першоїстатті 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першоюстатті 5 КАС Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом пункту 9 частини п`ятоїстатті 160 КАС Українизазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод або інтересів позивача.

Отже, колегія суддів зазначає, що адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень.

Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

При цьому порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі № 800/301/16, гарантованестаттею 55 Конституції Україний конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічний висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2474/17-а.

З огляду на викладене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відсутність у заявника прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Колегія суддів зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи -позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, від 23 грудня 2019 року у справі № 712/3842/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 500/477/15-а.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою від 24.04.2024 року.

Позовна заява направлена засобами поштового зв`язку за накладною 6103720956638 з відміткою подачі - 24.04.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Згідно даних Укрпошта: https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html відправлення вручено: за довіреністю, 01133, м. Київ, Україна 01.05.2024.

Відповідно до письмового повідомлення про вручення поштового відправлення наявна відмітка про отримання позовної заяви та додатків до неї уповноваженою особою Київського окружного адміністративного суду 01.05.2024 року. Отже, Київським окружним адміністративним судом року отримано позовну заяву 01.05.2024 року.

Відповідно до підпункту 2.2.1 пункту 2.2 Положення про автоматизовану систему документообігу суду затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 № 25 вхідна кореспонденція, в тому числі процесуальні документи, приймається і опрацьовується користувачами автоматизованої системи, яким надано доступ до автоматизованої системи відповідно до їх функціональних обов`язків, і реєструється в автоматизованій системі в день її надходження. У разі неможливості з об`єктивних причин здійснити реєстрацію вхідної кореспонденції в день її надходження, така кореспонденція реєструється в автоматизованій системі в термін, визначений у розпорядженні керівника апарату суду із зазначенням причин встановлення такого терміну.

Керівником апарату Київського окружного адміністративного суду винесено розпорядження №161-р/кА від 30.12.2022 року «Про реєстрацію вхідної кореспонденції та позовних заяв та розподіл після робочого часу».

Вказаним розпорядженням відповідно до пункту 2.2.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду № 30 від 26 листопада 2010 року (з наступними змінами і доповненнями), розділу 2 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 814 від 20 серпня 2019 року, у зв`язку з значним збільшенням надходження вхідної кореспонденції, що пов`язано із реалізацієюЗакону України від 13 грудня 2022 року № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності 15 грудня 2022 року та з метою належної організації роботи суду, визначено Відділу документального забезпечення і контролю (канцелярія) щоденно здійснювати після закінчення робочого часу реєстрацію кореспонденції та проведення автоматизованого розподілу позовних заяв, справ та матеріалів, які надійшли до суду до закінчення робочого дня із застосуванням комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду». Також, визначено, що у разі неможливості проведення реєстрації та автоматизованого розподілу позовних заяв, справ та матеріалів, які надійшли до суду у день їх надходження, реєструвати кореспонденцію та проводити автоматизований розділ позовних заяв, справ та матеріалів у наступні робочі дні.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що вказаним розпорядженням керівника апарату Київського окружного адміністративного суду визначено можливість реєстрації в автоматизованій системі позовних заяв не в день їх надходження, а у наступні робочі дні.

Позовну заяву було отримано 01.05.2024 року та зареєстровано Київським окружним адміністративним судом 04.06.2024 року та ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 року у справі №320/25652/24 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_12 , Міністерства оборони України про визнання протиправними відповідей та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, позаяк на момент звернення до суду обставини щодо порушеного права, інтересу позивача перестали існувати, а заявлені позивачем вимогищодо визнання протиправними дій не є такими, що сприяють ефективному захиступрава та інтересу, який є порушеним на час звернення до суду.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Київський окружний адміністративний суд під час вирішення питання реєстрації позовної заяви ОСОБА_1 та вчинення оспорюваних дій, не здійснював будь-яких владних управлінських функцій по відношенню до позивача, оскільки судом вирішувалось питання організаційного характеру, а не вчинення дій в межах власних дискреційних повноважень.

Реєстрація позовної заяви є процесуальною дією та є складовою частиною внутрішньої організації процесуального забезпечення роботи судів та не мають правових наслідків для сторін, які можуть бути оскаржені.

В своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що оскільки позовна заява від 24.04.2024 року про визнання протиправними та незаконними відповіді отримана Київським окружним адміністративним судом 01.05.2024 року, то реєстрація позовної заяви мала бути здійснена після надходження її суду та не пізніше наступного дня передана до судді.

Позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді (ч. 1 ст. 168 КАС України).

Тобто, реєстрація позовної заяви, відповідно до ст. 168 КАС України, є процесуальною дією, яка здійснюється в межах адміністративного судочинства. Такі дії, як реєстрація документів, не можуть бути самостійним предметом розгляду в адміністративному суді, оскільки вони є технічними та урегульовані правилами внутрішнього документообігу суду.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що реєстрація позовної заяви судом є процесуальною дією, що регулюється внутрішніми правилами суду і Кодексом адміністративного судочинства України, але не стосуються вирішення спору по суті.

Наведене свідчить, що незгода позивача із оскаржуваними діями відповідача не набула характеру юридичного спору, який мав бути вирішений у порядку адміністративного судочинства.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що права позивача стосовно оскарження бездіяльності щодо неприйняття та нереєстрації позовної заяви не є порушеними, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.

Отже, враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом та підтверджені належними письмовими доказами, та приймаючи до уваги наведені норми чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги про порушене право, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому суд першої інстанції постановив правильне рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову через його необґрунтованість.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі аргументи позивача вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовановідмовиву задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 по справі № 520/15848/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко