Ухвала

від 10.02.2025 по справі 520/15848/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 лютого 2025 року

м. Київ

справа №520/15848/24

адміністративне провадження №К/990/50208/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В.Е.,

суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року

у справі № 520/15848/24 за позовом ОСОБА_1 до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київського окружного адміністративного суду, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Київського окружного адміністративного суду щодо не прийняття та не реєстрації позовної заяви ОСОБА_1 від 24.04.2024 року про визнання протиправними та незаконними відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 у строки визначені законодавством;

- зобов`язати Київський окружний адміністративний суд прийняти та зареєструвати позовну заяву ОСОБА_1 від 24.04.2024 року про визнання протиправними та незаконними відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року, у задоволення позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанції, позивачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі № 520/15848/24 за позовом ОСОБА_1 до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху та надано скаржнику строк у 10 днів для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), з належним її обґрунтуванням.

20 січня 2025 року до Верховного Суду надійшла заява на виконання ухвали Верховного Суду від 14 січня 2025 року разом з касаційною скаргою у новій редакції.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Так, відповідно до частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

- суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (п. 3 ч. 2 ст. 353 КАС України). А саме заяву позивача щодо перевірки фактів та можливості винесення окремої ухвали у справі № 520/15848/24 від 17 жовтня 2024 року (подано до апеляційної інстанції), відповідь на відзив на позовну заяву у справі № 520/15848/24 від 21 серпня 2024 року (подано до першої інстанції);

- суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (п. 4 ч. 2 ст. 353 КАС України). А саме розпорядження №161-р/кА від ЗО. 12.2022 року «Про реєстрацію вхідної кореспонденції та позовних заяв та розподіл після робочого часу», яке не надавалось відповідачем та не було долучено до матеріалів справи, відзив на позовну заяву відповідача від 19.08.2024 року подано з порушенням строків та судом не поновлювався. Належним чином засвідчена копія розпорядження №161-р/кА відЗО.12.2022 року «Про реєстрацію вхідної кореспонденції та позовних заяв та розподіл після робочого часу» з боку відповідача до суду не надавалась, судом не витребувалась у відповідача.

При цьому, Суд відхиляє посилання скаржника на п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України з огляду на наступне.

Пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.

У відсутності обґрунтованих підстав, визначених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.

Скаржник також вказав, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, які підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (п. 2 ч. 2 ст. 353 КАС України).

У цьому контексті Суд зазначає, що за змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, із змісту положення частини другої статті 12 КАС України вбачається, що в порядку спрощеного позовного провадження можуть розглядатися не лише справи незначної складності, але й інші справи, для яких пріоритетним є швидке вирішення справ.

Отже, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).

За відсутності імперативних вимог до порядку розгляду справи (спрощеного або загального) презюмується, що суд розглядає (усі) адміністративні справи за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас, з урахуванням вимог, встановлених у частині третій статті 257 КАС України, суд може прийняти рішення про розгляд певної справи (яку дозволено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження) за правилами загального позовного провадження.

Зважаючи на положення частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС України, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження, як уважає скаржник, немає.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження

Також скаржник посилається на підпункти а, в), г) пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу, та зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження, визначених статтею 328 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки вказані скаржником доводи є достатньо обґрунтованими та потребують перевірки.

Суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України, а також підпунктів а), в) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 328-330, 334, 335, 338 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі № 520/15848/24.

Витребувати із Харківського окружного адміністративного суду справу № 520/15848/24.

Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді Н. М. Мартинюк

Ж. М. Мельник-Томенко