Постанова

від 05.12.2024 по справі 340/5617/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 340/5617/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Державного підприємства «Долинське лісове господарство» на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 року (суддя Притула К.М., м. Кропивницький, повний текст ухвали складено 13.09.2024 року) в справі №340/5617/24 за позовом Державного підприємства «Долинське лісове господарство» до Петрівської сільської територіальної громади в особі Петрівської селищної ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

23.08.2024 року ДП «Долинське лісове господарство» (далі позивач), звернулось до суду з позовом до Петрівської сільської територіальної громади в особі Петрівської селищної ради (далі відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Чечелівської сільської ради № 354/7 від 27.05.2020 «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Чечеліївської сільської ради на 2021 рік» в частині встановлення розміру земельного податку на лісові землі (09.01 Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг; 09.02 Для іншого лісогосподарського призначення; 09.03 Для цілей підрозділів 09.01-09.02 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 року позовну повернуто.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ДП «Долинське лісове господарство» через свого представника, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт вказував, що він не пропустив строк звернення до суду, адже дізнався про оскаржуване рішення сільської ради 29.02.2024 року під час судового засідання у іншій судовій справі. Апелянт вказував, що не знав про існування рішення Чечелівської сільської ради № 354/7 від 27.05.2020 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Чечеліївської сільської ради на 2021 рік», адже таке не було належним чином оприлюднене, доведене до зацікавлених осіб, відсутнє на офіційному веб-сайті ГУ ДПС у Кіровоградській області. Апелянт зазначав, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про порушення строку та не врахував, що тільки під час розгляду справи № 340/10092/23 за позовом ДП «Долинське лісове господарство» до ГУ ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ГУ ДПС у Кіровоградській області долучило рішення органів місцевого самоврядування щодо визначення розміру земельного податку на лісові землі на 2021 рік у тому числі і рішення Чечелівської сільської ради № 354/7 від 27.05.2020 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Чечеліївської сільської ради на 2021 рік». Апелянт вказує, що вчасно 11.09.2024 року надав суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом, де викладено підстави оскарження рішення Чечелівської сільської ради № 354/7 від 27.05.2020 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Чечеліївської сільської ради на 2021 рік», про яке дізнався тільки 29.02.2024 року. На підтвердження своїх доводів позивач долучав відповідні докази. Суд першої інстанції не встановив підстави подання позову з порушенням строку, не перевірив наявність обставин, що призвели до можливого порушення строку. Апелянт вказував, що суд першої інстанції не врахував всі обставини у справі, не встановив дійсний факт коли позивачу стало відомо про податкову вимогу, зробив передчасний висновок про необґрунтованість наведених підстав для поновлення строку.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції повертаючи позов з підстави порушення позивачем строку звернення до суду, виходив з того, що позивач звернувся до суду з порушенням встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячного строку, який обчислюється з дня виникнення підстав, що дають право та можливість на пред`явлення визначених законом вимог. Суд першої інстанції вказував, що відповідно до п.п. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 ПК України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні ст. 7 ПКУ з дотриманням критеріїв, встановлених розд. XII ПКУ для відповідного місцевого податку чи збору. До повноважень, зокрема, сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів належать встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених ПКУ (п.п. 12.4.1 п. 12.4 ст. 12 ПКУ). Ради встановлюють ставки земельного податку в межах ставок визначених ст. 274 ПК України (за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження)) та ст. 277 ПК України (за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких не проведено). Суд першої інстанції вказував, що позивач, як платник плати за землю (крім фізичних осіб) мав самостійно обчислити суму плати даного податку, то в разі відсутності інформації щодо ставки земельного податку на лісові землі на сайті Головного управління ДПС у Кіровоградській області він мав самостійно вчасно звернутись до відповідного органу місцевого самоврядування за місцем знаходження земельних ділянок для з`ясування розміру земельного податку. Відсутність інформації зокрема, рішення Чечелівської сільської ради № 354/7 від 27.05.2020 «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Чечеліївської сільської ради на 2021 рік» сайті Головного управління ДПС у Кіровоградській області, не було перешкодою звернутись в межах строку звернення з даними позовними вимогами до суду. Суд першої інстанції вказував, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, і мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Оцінюючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд звертає увагу на те, що правова природа строку звернення дозволяє констатувати, що його запровадження обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права. Зі змісту положень КАС України вбачається, що у ньому, як правило, не визначено граничні межі, у яких адміністративні суди можуть приймати рішення про поновлення строку. Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Чечелівської сільської ради від 27.05.2020 року №354/7 на 2021 рік встановлено ставку земельного податку для земель лісового призначення за межами населеного пункту, нормативну грошову оцінку, яких не проведено, в розмірі 1 відсотка від нормативної грошової оцінки ріллі по Кіровоградській області. Невідомо про оприлюднення та доведення Чечелівською сільською радою свого рішення до зацікавлених осіб.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року № 716-р визначено, що до Петрикіської територіальної громади увійшла Чечеліївська сільська територіальна громада.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суб`єктом, який ухвалив рішення є Чечеліївська сільська рада.

Встановлено, що ДП «Долинське лісове господарство» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення: від 14.07.2023 року №00053240703, від 14.07.2023 року №00053260703, від 25.09.2023 року №00068370703, від 25.09.2023 року №00068310703, від 25.09.2023 року №00068330703, від 25.09.2023 року №00068390703. У межах справи про оскарження податкових повідомлень-рішень Головне управління ДПС у Кіровоградській області вказує, що винесло такі податкові повідомлення-рішення з урахуванням рішень суб`єктів місцевого самоврядування по встановлення ставок земельного податку на 2021 рік, у тому числі рішення Чечелівської сільської ради № 354/7 від 27.05.2020 «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Чечеліївської сільської ради на 2021 рік».

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 року у справі № 340/10092/23 у задоволенні позову ДП «Долинське лісове господарство" до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено повністю.

У рішенні Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 року у справі № 340/10092/23 йдеться мова про рішення Чечелівської сільської ради № 354/7 від 27.05.2020 «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Чечеліївської сільської ради на 2021 рік».

ДП «Долинське лісове господарство» вказує, що про існування рішення дізналось у судовому засіданні у межах справи № 340/10092/23, коли представник Головного управління ДПС у Кіровоградській області обгрунтовував підстави винесення податкових повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що також про рішення Чечелівської сільської ради № 354/7 від 27.05.2020 року вказано у акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Долинське лісове господарство» від 16.06.2023 року № 4760/11-28-07-03/00992177, на підставі висновків якого були винесені податкові повідомлення-рішення, що оскаржені ДП «Долинське лісове господарство» у справі № 340/10092/23.

Дізнавшись про рішення сільської ради, позивач 23.08.2024 року подав позов.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 року позов ДП «Долинське лісове господарство» залишено без руху, надання десятиденний строк для усунення недоліків позову, зокрема вказано про несплату судового збору при поданні позову, про порушення строку звернення до суду з позовом.

11.09.2024 року ДП «Долинське лісове господарство» надано заяву про усунення недоліків позову, заявлено заяву про поновлення строку подання позову та викладено підстави подання позову 23.08.2024 року у той час як оскаржується рішення Чечелівської сільської ради № 354/7 від 27.05.2020 року.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 року повернуто позову заяви з підстави невиконання вимог ухвали від 27.08.2024 року та відсутності підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.

Згідно ч. 11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації (якими відповідно до статті 13 цього Закону є органи місцевого самоврядування) зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньо організаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності. Встановлено, що інформація, передбачена частиною 1 цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Суд не оцінює дії Чечелівської (Чечеліївської) сільської ради щодо оприлюднення чи не оприлюднення рішення № 354/7 від 27.05.2020 року. Проте констатує, що належним чином рішення № 354/7 від 27.05.2020 року не було доведене до відома зацікавленої особи ДП «Долинське лісове господарство».

Судом першої інстанції також достеменно не встановлено оприлюднення та не оприлюднення рішення № 354/7 від 27.05.2020 року та момент коли зацікавлені особи, у тому числі ДП «Долинське лісове господарство» могли про нього дізнатись.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Згідно частин 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Вищеприведені норми встановлюють строк звернення до адміністративного суду, такий строк складає шість місяців та обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Вищевказана норма містить визначення «обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересі», яким законодавець передбачив, що строк звернення до суду може обраховуватись не обов`язково від моменту отримання оскаржуваного рішення, у даному випадку вимоги. Передбачено, що строк звернення до суду може обраховуватись від дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування вимоги.

Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, неодноразово вказувалось, що право на доступ до судочинства, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним, воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункту 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 року у справі «Меньшакова проти України»). За висновком, викладеним в рішенні від 18.10.2005 року у справі «МПП «Голуб» проти України», право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними меж.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 року, Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності, сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

Європейський суд з прав людини у справах «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України» зазначив, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Неможливо безпідставно поновлювати строк звернення до суду, разом як і безпідставно відмовляти у доступі до судочинства посилаючись на строк звернення.

У рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини наголошує, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 року у справі № 9901/601/19 вказувала, що право на звернення до суду не є абсолютним чи безмежним, а може бути регламентованим. Слід враховувати, що особа була вільною у виборі способу захисту свого порушеного права і за бажанням могла скористатися правом на оскарження акта у строк, передбачений нормативним процесуальним положенням.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

При вирішенні питання про дотримання строків звернення до суду слід звертати увагу коли особа дізналась або повинна була дізнатись про можливе порушення своїх прав. У випадку цієї справи, є не спростованим, що ДП «Долинське лісове господарство» дізналось про рішення Чечелівської (Чечеліївської) сільської № 354/7 від 27.05.2020 року у межах судової справи № 340/10092/23.

В ухвалі від 18.09.2020 року у справі № 11-119сап20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість законодавчі норми запроваджують оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Також варто враховувати запровадження 24.02.2022 року в Україні воєнного стану, що, як вказує суд першої інстанції впливає на діяльність держави та людини.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 року № 341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 07.11.2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22.05.2022 року № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб; Указом Президента України від 06.02.2023 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.

Надалі, Указом Президента від 06.02.2023 №58/2023 затвердженим Законом України від 07.02.2023 року №2915-ІХ, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Надалі Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду висловлену у постановах від 05.05.2022 року у справі № 914/2652/19, від 30.03.2021 року справа № 520/11044/19. Верховний Суд вказував, що оцінюючи поведінку позивача та обставини справи в сукупності, залишення позову без розгляду та позбавлення позивача права на звернення до суду через пропуск строку у зв`язку із тим, що він очікував і розраховував на ухвалення судового рішення та вирішення його справи, було б явно непропорційним та може вказувати на надмірний формалізм у такому важливому питанні, як доступ до правосуддя. При встановленні можливості визнання поважними причин пропуску строку суд має встановити дійсні обставини, що зумовили таку ситуацію, та належним чином мотивувати своє рішення.

Згідно з частин 1, 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на іншу обставину.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Саме від моменту отримання ухвали про залишення позову без руху обраховується строк для усунення недоліків, наданий судом, який не може перевищувати десять днів. У цій справі, судом першої інстанції було надано ДП «Долинське лісове господарство» строк десять днів для усунення недоліків позову, з моменту отримання ухвали від 27.08.2024 року. Ухвалу надіслано електронним шляхом на електронний кабінет позивача, підтверджено отримання 03.09.2024 року 17:50 год.

Згідно ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відведений судом строк у десять днів, заявник вільний звертатись до суду з будь-якими заявами та клопотаннями, подавати заяви щодо своїх доводів. Натомість, ухвалою суду 13.09.2024 року позовну заяву повернуто.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено право заявника на звернення до суду, з огляду на те, що повернення позовної заяви унеможливлює її належний розгляд та захист прав позивача у разі, коли буде встановлено дійсність їх порушення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 120, 122, 312, 315, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Долинське лісове господарство» - задовольнити.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 року в справі №340/5617/24 скасувати.

Справу № 340/5617/24 направити для продовження розгляду до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Постанова суду Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддяО.М. Лукманова

суддяЛ.А. Божко

суддяЮ. В. Дурасова