Постанова

від 05.12.2024 по справі 420/32153/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/32153/24Перша інстанція: суддя Хом`якова В.В.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Турецької І.О.,

Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Телерадіокомпанії «Альфа ТВ Плюс» дочірнє підприємство товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ТВ» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024р. про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову по справі за адміністративним позовом Телерадіокомпанії «Альфа ТВ Плюс» дочірнє підприємство товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ТВ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2024р. Телерадіокомпанія «Альфа ТВ Плюс» дочірнє підприємство товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ТВ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі рішення Головного управління ДПС в Одеській області № ГУ №215/15-32-04-06-16 від 30.09.2024р., у зв`язку із чим поновити з 30.06.2024р. реєстрацію у якості платника Єдиного податку Телерадіокомпанію «Альфа ТВ Плюс» дочірнє підприємство товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ТВ», ЄДРПОУ 31545208;

- стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області, ЄДРПОУ 44069166, на користь Телерадіокомпанія «Альфа ТВ Плюс» дочірнє підприємство товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ТВ», ЄДРПОУ 31545208, судові витрати у сумі 3028грн. судового збору за подання позовної заяви.

Одночасно з позовом Телерадіокомпанією «Альфа ТВ Плюс» дочірнє підприємство товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ТВ» подано заяву про забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення Головного управління ДПС в Одеській області, ЄДРПОУ 44069166, №215/15-32-04-06-16 від 30.09.2024р. на період до набрання законної чинності рішення по судовій справі.

В обґрунтування поданої заяви позивач вказав, що у Телерадіокомпанії «Альфа ТВ Плюс» дочірнє підприємство товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ТВ» у разі не зупинення дії оскаржуваного рішення не залишиться іншої можливості, ніж зупинити застосування Єдиного податку та перейти до сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість (ПДВ). За твердженнями позивача, більшість абонентів підприємства не є платниками ПДВ, а основні витрати підприємства полягають у сплаті орендної плати особам неплатникам ПДВ та у виплаті заробітної плати співробітникам, що не надає права на отримання податкового кредиту з ПДВ, приведе до прямого навантаження ПДВ у розмірі 20 відсотків від всієї суми доходу, що порівняно із сплатою Єдиного податку у розмірі 5 відсотків від суми доходу, викликає у підприємства додаткове навантаження у розмірі 15 відсотків від всієї суми доходів. Також заявник вказує, що оскаржуване рішення є очевидно незаконним, оскільки акт і оскаржуване рішення були видані у 3 кварталі 2024р., а анулювання реєстрації підприємства платником єдиного податку - у 2 кварталі 2024р., що прямо суперечить положенням п.5 пп.298.2.3 ст.298 ПКУ.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024р. у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із даною ухвалою суду Телерадіокомпанії «Альфа ТВ Плюс» дочірнє підприємство товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ТВ» подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу суду скасувати та постановити нову постанову, якою вжити заходи забезпечення позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення поданої скарги без задоволення, ухвали суду без змін, з наступних підстав.

За правилами п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надані докази того, що невжиття заходів щодо зупинення дії оспорюваного рішення контролюючого органу зумовить настання незворотних наслідків для позивача, як платника податків, або може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача.

Наведені в заяві доводи позивача також не свідчать про очевидну протиправність оскаржуваного рішення. Насамперед, очевидні ознаки протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, повинні існувати поза обґрунтованим сумнівом. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті фактично ґрунтується на тих самих аргументах, які покладені в підстави позову, тому погодження з такими доводами є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Враховуючи, що позивачем не доведено необхідність вжиття застосованих судом заходів забезпечення позову з урахуванням положень ч.2 ст.150 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні заяви підприємства про забезпечення позову слід відмовити.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно із Рекомендацією №R(89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989р., рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018р. у справі № 826/8556/17.

Предметом оскарження в межах даного позову є скасування рішення Головного управління ДПС в Одеській області № ГУ №215/15-32-04-06-16 від 30.09.2024р..

При цьому, слід зазначити, що рішення суду за такими позовами не потребують виконання. Їх значення полягає у констатації факту правомірності/неправомірності оскаржуваних рішень і позбавлення їх правових наслідків шляхом скасування.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у справі за таким позовом не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, а відтак і заходів забезпечення позову вони не потребують.

Разом з тим, позивач в обґрунтування очевидної протиправності оскаржуваного рішення не надає доказів щодо очевидних ознак його протиправності та порушення прав, свобод або інтересів таким рішенням на стадії звернення до суду з позовом про визнання його протиправними та скасування.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 826/14722/17 вказав, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Крім того, колегія суддів зазначає, що зміст заяви про забезпечення позову та зміст позовної заяви є аналогічним (за своїми правовими підставами), з огляду на що застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись на тих обставинах, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, оскільки оцінку таким обставинам та доводам суд надає виключно під час розгляду справи по суті.

Колегія суддів зазначає, що позов не може бути забезпечено в спосіб, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішувати позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2022 року по справі № 640/16613/21, від 15 квітня 2021 року по справі № 640/22646/20.

Також, забезпечення позову у такий спосіб призведе до продовження здійснення підприємством своєї господарської діяльності з використанням статусу платника єдиного податку на противагу рішенню контролюючого органу, який є компетентним органом щодо прийняття рішень про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Водночас апелянтом не наведено обставин, які впливають на співмірність та необхідність забезпечення позову з метою уникнення негативних наслідків які, в свою чергу, можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав позивача.

Так, апелянт посилається на те, що з урахуванням зазначених апелянтом законодавчих норм, що визначають алгоритм дій податкового органу в разі анулювання реєстрації платника єдиного податку, існує реальна загроза завдання шкоди правам позивача, зокрема матеріальним внаслідок невжиття заходів для забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у справі.

Щодо посилання апелянта на ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів без вжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову, колегія суддів звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше. Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Проте апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до ст.150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є беззаперечними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 22.09.2022р. у справі №160/1609/22 та від 29.09.2022р. у справі №380/3826/21.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що підприємство не довело наявності конкретних обставин, за умови існування яких захист прав, свобод та інтересів товариства стане фактично неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову, а зазначені в заяві про забезпечення позову та апеляційній скарзі доводи не є достатніми для їх застосування.

На думку судової колегії, викладені у апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

За таких обставин, судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.286, 312, 316, 325 КАС України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Телерадіокомпанії «Альфа ТВ Плюс» дочірнє підприємство товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ТВ» - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024р. про відмову у забезпеченні позову - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:Ю.М. Градовський

Судді:І.О. Турецька

Л.П. Шеметенко